Шановний і дорогий Ґерноте (Gernot Erler, 1944),

Впродовж 20 років всі разом ми розбудовували партнерські стосунки між нашими містами. Це був відносно спокійний час. Час миру в наших країнах.

Сьогодні в нашу країну прийшла війна. Режим російського президента Владіміра Путіна здійснив акт агресії щодо України. Ми пишемо «режим Путіна», бо чітко розрізняємо народ Росії і пострадянський режим, який в ній панує. Агресію здійснюють саме пострадянські реваншисти, а не народ Росії.

Однак сьогодні ми відчуваємо себе так само, як громадяни Чехословацької республіки у 1938 році. Чи громадяни Польщі у 1939.

І це вже, на жаль, не метафори, а реалії. Хоча, може з мирного і спокійного Фрайбурга все це бачиться не так трагічно. Однак ми пишемо про те, що відчуваємо ми. А ми втрачаємо свою країну. Поки що тільки частину - Крим. Але так само було і у 1938 та 1939.

Як розвиватимуться події залежить не лише від нас, але і від вас. Особливо від політиків такого рівня, як Ти, дорогий Ґерноте. Всі ми знаємо, яку роль відіграє у Європі Німеччина. Тому очікуємо на її розумне і виважене слово.

Це не означає, що ми покладатимемося тільки на Вас, дорогі друзі. Однак війна в країні, в якій є 18 атомних реакторів навряд чи буде такою простою, як навіть у колишній Югославії.

Тепер ще є час зупинити шаленців. Тому ми просимо Вашої допомоги, і допомоги Твоєї, Ґерноте, - не даймо зруйнувати нашу таку насправді маленьку Європу на догоду неоімперським маренням людей, які, здається, просто не мають серця.

Тарас Возняк, Андрій Павлишин, Оля Сидор ets.!

Львів, 14 березня 2014