бібліотека Ї Тарас Возняк. Ретроспективна полiтологiя. Епоха Ющенка. Втрата надiй
БОРОТЬБА ЗА КАНОНІЧНУ ТЕРИТОРІЮ
В Україні будь-який значущий суспільний чи політичний захід перетворюється у боротьбу за Україну і боротьбу проти України. Гравців доволі. Як на Сході, так і на Заході.
Ще одним вагомим приводом стало святкування не дуже круглої, однак все ж якоїсь дати - 1020 років хрещення Русі. Як то кажуть - був би привід, а святкування ми організуємо.
Одразу ж ці святкування стали полем брані. Щонайперше це зачепило росіян, які так і не можуть виробити якусь иншу формулу своєї ідентичности і далі наполягають на стандартному наборі "колиски трьох народів", "матері городів руських" і т. д. А тим самим у ситуації незалежности України неначе опиняються у завішеному стані - бо ж Київ опиняється поза російським контекстом. Ба більше, їх долає непосильне завдання - Київ має бути "матір'ю городів" та "Східним Єрусалимом", і водночас Москва має бути першою. Причому у всьому.
Тим не менше, російська політика останнього часу - перенести бої за Україну у всіх царинах на українську територію. Якщо минулого року силами кількох навіжених було проведено суперуспішну спецоперацію на самому скрайку української землі - у Феодосії, то цього року ці спецоперації пішли вглиб території. Нещодавно силами комуністів навіть пробували блокувати рух польських військових вже на Львівщині - бо ж це страшне і кровожерне НАТО.
Довготривалою боротьбою за Україну є і боротьба за Українські Церкви. Тут вона триває вже століттями. У хід іде все: і відкрите мракобісся - немає чого соромитися - його більш ніж досить у сучасних релігійних рухах, зокрема і православних, і відкритої неправди, і чистих провокацій. І врешті, жорстка політична рубка - згадайте участь представників Московського Патріархату у численних виборах.
Цей ювілей став ще однією нагодою помірятися силами і ще раз заявити свої претензії на ексклюзивне право володіти душами в Україні. Церковною мовою це називається правом на канонічну територію. Властиво, про територію душ наразі не йдеться. Тут спрацьовує церковна геополітика.
І тут з'являються ще й инші гравці - актуальна влада в Україні на чолі з Президентом, а також Патріарх Константинополя Варфоломій І, які мають дещо инші погляди на цю церковну геополітичну констеляцію.
Вони чудово розуміють дутість претензій УПЦ Московського Патріархату на своє безроздільне домінування в Україні. За соціологічними даними ("Українське демократичне коло", фірма "Юкрейніан соціолоджі сервіс"), якщо говорити про українське православ'я, то, станом на грудень 2006 року, 30,1% опитаних українських громадян заявили про належність до УПЦ Київського Патріархату, 20,4% - до УПЦ Московського Патріархату, 1,5% - до УАПЦ. Хоча УПЦ Московського Патріархату наполягає на тому, що в нього найбільше зареєстрованих громад. Що правда. Однак, не найбільша кількість вірних.
Що, тим не менше, не зупинило Алєксія ІІ і він поспішив запросити Варфоломія І до "себе", на "свою" канонічну територію до Києва! А те, що такого рангу особи перш за все мають бути запрошеними владами суверенної держави, яка власне і організовує ці святкування, просто ігнорується. Бо ж питання тут стоїть до смішного просто - хто хазяїн на території. І крапка. Навіть, якщо боротьба йде у такому символічному вимірі. Таким чином, росіяни і далі мітять територію.
Однак, позиція Варфоломія І теж не така вже й згідлива. Константинополь добре пам'ятає і те, як Москва узурповувала своє право на патріархат, як вона насильницьким чином стала канонічною на території України (частини) і в якому чорному тілі тримала безпомічних Константинопольських Патріархів. Варфоломій демонстративно подякував Президенту Ющенку за запрошення себе та Московикого Патріарха Алєксія ІІ на святкування. Ба більше - згодився очо-лити святкування. Святкуваннями з нагоди 1020-лі-ття Хрещення Київської Русі, які триватимуть 25-27 липня в столиці України, очолюватиме Патріарх Константинопольський Варфоломій І.
На думку багатьох спостерігачів, це перемога Патріарха Константинополя, "другого Риму", який здавна змагається за примат у православ'ї із Москвою, "третім Римом". Таким чином, святкування ювілею зміцнить роль Константинополя. Хоча, насправді, Патріарх Константинополя не є Папою Римським - він просто представляє Церкву-Матір, від якої пішли инші православні церкви, тому до нього і апелюють.
Щоправда, Алєксію ІІ це не сподобалося. А тому він пробує якось применшити пишноту святкувань. До Києва не прибуде православний архієпископ Кіпру Хризостом, який відмовив у приїзді після зустрічі з Алексієм ІІ, пояснюючи, що "цього не хоче Московська Церква". "Алєксій ІІ сказав мені, що те, що відбудеться, йому не подобається". Не можна не надивуватися настирності росіян у досягненні своїх цілей.
Чого вартий хоча б такий лист Алєксія ІІ до Католікоса-Патріарха Грузії Ілії ІІ: "Мы с глубоким сожалением вынуждены просить Ваше Святейшество воздержаться от личного участия в предстоящих торжествах, дабы в сложившихся, не зависящих от нас условиях факт Вашего присутствия не был истолкован как проявление поддержки антиканонических деяний. Желаем Вашему Святейшеству многих милостей от Господа и пребываем с неизменной братской о Христе любовью". Для кращого розуміння передаю мовою оригіналу.
Можливо, вивищення ролі Константинополя і є скритою метою Києва. Це може відкрити ворота і до православного єднання в Україні і до створення та визнання Київського Патріархату.
25.07.2008