бібліотека Ї Тарас Возняк. Ретроспективна полiтологiя. Епоха Ющенка. Втрата надiй
"ГРОНА ГНІВУ"
УЩЕМЛЕНОЇ РОСІЙСЬКОЇ МЕНТАЛЬНОСТИ
На наших очах розгортається якась сюрреалістична картина, яку годі було уявити ще місяць тому. Світ знову пришвидшеними темпами почав котитися у прірву глобального протистояння. Де й поділися надії початку 90-х...
Російське керівництво неначе з ланцюга зірвалося. Про те, що режим Путіна виробляв на своїй території, і говорити не хочеться. Геноциду у Чечні неначе й не було. Всі вже забули. Однак тепер метастази КГБістської параної простягли свої щупальці поза кордони "суверенної демократії". Тепер режим Путіна (не хочу писати - Росії, бо ще маю благу надію, що не всі в Росії пустилися берега і впали у пароксизм дикого націоналізму) показово, з садистичним задоволенням шматує малесеньку державку - Грузію. З яким неймовірним задоволенням "простые русские парни" підриваються її мости, потяги, якісь шкарлупки у портах, порядкують на дорогах. Причому все це робиться навмисно спектакулярно.
А за лаштунками приховався головний кремлівський ляльковод - ВВП, як на американський манер його називає російська преса. Впивається своєю всемогутністю. З-за куліс він з'являється, як якийсь кремлівський злий троль. Кожна поява обставлена зі скромною пишнотою правдивого правителя. Нарешті він із полегшенням і вже остаточно скинув маску та кпить із західних ідіотів від політики - і "друга" Джорджа, і "подруги" Ангели, які так і не зрозуміли, з ким насправді мають справу. За своїми КГБістськими поняттями він таки насправді їх переграв. Вони наївно гадали, що годованець КГБ може змінитися. Він їм вже давно в лице кидав свої презирливі фрази. "Плевал в глаза, а они - божья роса". Натомість ці безверхі вегетаріанці від політики щось блеяли про те, що побачили в його очах щось людське. Тільки друг "Герхард" зрозумів, у чому істинна мудрість, тому і треться коло підполковничого чобота, ганьблячи усю німецьку демократію.Натомість на сцені, обливаючись потом, пиндириться твердим баском зачитувати тексти смішний російський президент Дмітрій Мєдвєдєв. Малий росточок, короткі ручки, вузенькі плеченятка. Маріонетка і є маріонетка.
Натомість кадри, які показують російських солдатів та офіцерів, не можуть приховати їх натуги та злоби. Розуміють, що творять. Однак роблять. Очевидно, це їм таки потрафляє. Для них це сатисфакція після років "приниження", коли вони не могли цього робити на 1/6 земної кулі. Нарешті можна... Отож і відводять душу...
Складається таке враження, що ти опинився у якихось 30-роках. Що не було уроків від аншлюсу Австрії, повзучої анексії Чехо-Словаччини. Зради тієї ж Чехо-Словаччини такими ж ідіотами від політики. А потім такої ж провокації щодо Польщі, коли переодягнені в польську форму нацисти "захопили" радіостанцію у німецькому Гляйвіці (тепер Глівіце). Така "наглість" польських "провокаторів" не могла не закінчитися справедливим "принуждением к миру". А тому Польщу розшматували. А далі - пішло-поїхало... Одна потвора почала жерти иншу.
Тролі у Кремлі щось там белькочуть про те, що співжиття осетинів (яких у Грузії є 150 тис. і 100 тис. живуть на території вільної поки що Грузії) та грузинів неможливе. Звідки вони це взяли? Народи Кавказу жили і житимуть на цій землі тисячі років. Це давні народи. Дуже давні. Вони жили і в мирі, і в конфліктах. Однак, знаходили порозуміння. Час змиє й згадку про "велетнів" сучасної політики, які на своїх штиках принесли їм оливну гілку миру, а осетинам, грузинам та абхазам жити далі. Вичерпається і цей конфлікт. Так чи инакше. Однак, перед людьми на Кавказі постане завдання будування миру, будування мостів через ущелини, які поміж них, задля своїх ущербних цілей, риє режим Путіна. І тоді вони наштовхнуться на власну глупоту, бо сьогодні вони йдуть на поводу зграї своїх бандюганів та московських правителів, для яких їхні долі, як і доля російських людей, завжди були "щепками". Натомість грузинам, можливо, не всім, хоча б тим решткам змаргіналізованої інтелігенції, вже сьогодні слід думати про майбутній мир. Це парадокс. Однак мені здається, що це мудро.
Це має стати відповіддю Путіну. І тому суспільству, яке плекає його режим. Під холодним путінським сонцем вже набрали ваги "грона гніву" ущемленої російської ментальности. Звірячий оскал російських військових тому свідоцтво. "Звільнені" абхази та осетини в очах російських скінхедів та бойовиків "движения МЫ" тільки поповнять ряди "чурок", "зверей" - всіх тих "лиц кавказской национальности", яких за людей націоналістичний плебс у Росії не вважає і "мочит", де тільки зловить.
Грузини понад силу стримують свої емоції, бачачи, як їх розпинають. Цей великий, відкритий і щедрий народ майже не здатен на методичну ненависть. Він ще вірить у майже безсилу західну демократію та хоч якусь справедливість. І може, має рацію. Попри те, що ми бачимо, як пробуксовує демократичний світ, наскільки його вже схопив за горло маленький підполковник.
Здається, нарешті приходить час на те, щоб протверезіти. Далі відволікатися на дурниці з вмовляннями цих тролів немає жодного сенсу. Переконувати можна тих, хто сумнівається. Путін не сумнівається. Він холоднокровно робить свою справу. Як йому диктує його КГБістська ментальність. З окопу холодної війни цей чоловічок ніколи не вилазив. А тому з ним та його клікою потрібно розмовляти адекватно.
От тільки чи є гідний опонент... Окрім Китаю...
28.09.2008