бібліотека Ї Тарас Возняк. Ретроспективна полiтологiя. Епоха Ющенка. Втрата надiй
ПОЛІТИЧНА КРИЗА - ВСІ "КИДАЮТЬ" ВСІХ
Політична напруга в країні набрала максимальної амплітуди. Дехто, в угарі політичного протистояння та політичних провокацій, почав підпускати "дезу" про можливе застосування сили. Це припущення мало б, на думку тих, хто її запускає, превентивно унеможливити застосування сили і дискредитувати опонента. Я підозрюю, що це роблять противники нашого "головнокомандувача" Ющенка, тобто хтось з табору БЮТ. Навряд чи з табору регіоналів - вони не мають мотиву аж так гарячкувати - їхня тактика на даному етапі радше вичікувальна - бо йдеться про залицяння до них і БЮТу, і НУНСу, а не навпаки. Саме в цьому і полягає внутрішньополітична суть сьогоднішньої кризи.
Є ще й инші мотиви та гравці - перш за все Росія з її інтересами. Тут вже конкурентами є БЮТ та ПР. Для росіян ідеальним виходом було б, якщо б від її імені Схід України контролювала ПР, а Захід України, теж з негласним мандатом Росії, контролював БЮТ. І тоді вся Україна була б покрита її політичними впливами. Хоча, звичайно ж, БЮТ має прошмигнути поміж дощ - задовольнити і росіян, і галичан. Колись Юлії Володимирівні такі сальто-мортале вдавалися. Тепер - важче. За домовленості з росіянами, якщо такі були, в умовах протистояння Росії та Заходу, потрібно розплачуватися одразу "не відходячи від каси".
Отож, попри всю незграбність Секретаріату Президента, яких оскаржив Тимошенко у зраді національних інтересів, вона все ж не знайшлася, що відповісти. Безглуздим смішком та жартами тут не відмажешся. А далі пішло-поїхало - здали нерви і вона сама почала затягувати себе у протистояння з більшою частиною свого ж електорату, не підписуючи нормативні документи щодо перетину кордону Чорноморським флотом Російської Федерації чи блокуючи захист українського інформаційного простору - бо ж пропагандистські російські телеканали у жодному випадку потіснити на інформаційному ринку не можна і т. д.
Таким чином, Тимошенко сама себе заганяє у безвихідь мезальянсу з Януковичем. І цього вона страшенно боїться. Розпочинаючи цю гру, вона не гадала, що буде змушена так явно розплачуватися за домовленості з росіянами, і "хто є хто" стане таким очевидним. Чи, може, вона виражає власні погляди? Для її виборців на Західній Україні це буде ще більшим шоком. З иншого боку, товктися у вотчині регіоналів на Південному Сході країни з своїми проросійськими преференціями - теж безнадійна перспектива. Не дадуть. Ба більше - зрадять і укладуть прагматичний союз з тим самим Ющенком. Для неї куди не кинься - всюди клин. А тут ще й непохитне бажання Ющенка розпустити Раду, перетрусити своє оспале політичне опертя - вдруге такого результату БЮТ не набере.
Тому уповати Тимошенко може тільки на традиційну забудькуватість українського виборця. Трохи переграла Юлія Володимирівна саму себе. От і сидить та чекає Ющенка у себе вдома. А йому який резон ходити в гості? Жодного. Як і Януковичу - він своє отримав і ще отримає.
А час до формального розпуску коаліції спливає - вона пробує спровокувати Ющенка на "відкат", але шукає, як зберегти лице, а точніше - свого виборця. От і запускаються різного роду месиджі. З одного боку - про істерику з боку президента та його готовність вдатися до застосування сили, а з иншого - про те, що коаліція можлива тільки у демократичному форматі. Тобто пробує стимулювати Ющенка і батогом, і пряником.
Можливий і "відкат", однак з присоромленим БЮТом, якому вже тепер у Львові та Тернополі нікуди очі подіти. А так не хочеться змиритися з втратою електоральної бази. Бо ж її поділять Янукович у Центрі України та якийсь новий проект "під Ющенка" на Заході.
Причому складається враження, що переграв Юлію Володимирівну не тільки Віктор Андрійович, але на пару з Віктором Федоровичем.
Отож, війни не буде. Буде "кидок". Причому сьогодні "кидають" Юлію Володимирівну, хоча бажання "кинути" один одного є у всіх.
13.09.2008