Томас Л. Фрідмен Лексус і оливкове дерево. Зрозуміти ґлобалізацію
Зміст

Подяка

Ця книжка писалася чотири роки, і під час праці над нею мені допомагало чимало людей. Мій видавець, Артур Сульцберґер-Молодший, не лише дав мені достатній відтинок часу для написання цієї книжки, але й, що ще важливіше, запросив мене на посаду закордонного оглядача "Нью-Йорк Таймс", що дало мені змогу побачити і зрозуміти глобалізацію з перших рук. За це я глибоко йому вдячний. Мою працю дуже підтримав і також посприяв написанню цієї книжки Говел Рейнз, редактор сторінки передових статей, за що я теж йому щиро вдячний. Було б безтактністю не подякувати також теперішньому виконавчому редакторові "Нью-Йорк Таймс" Джо Лелівельдові та його попередникові Максові Франкелеві за те, що кілька років тому вони доручили мені ексклюзив на перехресті фінансів та закордонної політики, котре вперше викликало у мене інтерес до деяких тем, викладених у цій книжці

 Мені пощастило мати чимало добрих друзів, з якими я обговорював різні ідеї, що увійшли в цю книжку. Ніхто не дав мені стільки інформації з історії американської закордонної політики, як мій приятель Майкл Мандельбавін, який викладає курс міжнародних відносин у Школі вищих міжнародних студій Джона Гопкінса. Наші щотижневі дискусії про закордонну політику були для мене джерелом інтелектуального стимулювання. Мій приятель Ярон Езрагі, професор політичної теорії Єврейського університету Єрусалима, з самого початку підтримував цей мій проект і часто та щедро ділився зі мною своїм чудовим розумінням теорії демократії, мистецтва та журналістики. Я завжди черпаю користь з його порад та з нашої дружби. Мій брат по духу з часів мого перебування на Близькому Сході Стівен П. Коен з нью-йоркського Центру миру на Близькому Сході, не є знавцем глобалізації, але його оригінальний ум та чудове відчуття міжнародної політики збагатили цю книжку під різними оглядами. Як друг і як навчитель, він дав мені надзвичайно багато. Мій друг Ларрі Даймонд, старший науковий співробітник Інституту Гувера Стенфордського університету і співредактор "Журналу демократії", був моїм ментором в ділянці демократизації і коментував цю книжку на кожній стадії її приготування. Зустріч з ним, коли я був спостерігачем на сільських виборах у Північно-Східному Китаї, була однією з найщасливіших подій мого життя. Джим Гаскел, з компанії "Ґолдмен Закс", розвіяв одного дня мій сумний настрій, зателефонувавши з проханням прокоментувати статтю, яку я написав для "Таймсу", і з того часу наші розмови не припинялися. Він – фахівець з інформаційного арбітражу, і я дуже багато скористав з його зауваг до цієї книжки, коли вона готувалася до друку. Роберт Горматс, віце-президент "Ґолдмен Закс Інтернешинел", був ще одним з моїх постійних співрозмовників на цю тему. Ніхто краще від Боба не відчуває справи на перетині фінансів та закордонної політики, і завжди, зійшовшись разом, ми збагачуємося новими ідеями. Стівен Кобрін, директор Інституту Лаудера при Вортонській школі, запросив мене провести дуже цікавий семінар про цю книжку з декількома його колегами у Вортонській школі, а відтак знайшов час та інтерес, щоб прочитати чернетку цього тексту. Власні тексти Стіва про глобалізацію та його коментарі чимало допомогли мені. Економіст Світового банку Ахмед Ґалал, один з найкращих, безперечно, серед нового покоління економістів Єгипту, також знайшов час, аби вислухати різні аргументи, що увійшли в цю книжку, прочитав її у чорновому варіанті і висловив свої думки з приводу різних питань, які дуже мені допомогли.

Ґленн Прікетт, віце-президент "Консервейшн Інтернешинел", супроводив мене у подорожі до районів Бразилії із загроженою екологією і багато чого навчив мене у питаннях, які стосуються довкілля та глобалізації. Я вельми зобов’язаний йому. Джеффрі Ґартен, декан Єйльської школи менеджменту, запросив мене виступити перед групою його студентів-випускників і представити деякі теми цієї книжки. Він був для мене постійним джерелом ідей з приводу глобалізації

Міністр фінансів Ларрі Саммерс, його асистентка Мішель Сміт і я впродовж шести років вели безперервний діалог про міжнародну економіку, і немало ідей у цій книжці спалахнуло завдяки якійсь думці, що її кинув був Ларрі в одній з наших неофіційних “мозкових атак”. Економіст Клайд Престовіц також завжди був мені джерелом ідей стосовно глобальної торгівлі, і я вдячний йому за допомогу. Колишній міністр фінансів Роберт Рубін, президент Федерального резерву Алан Ґрінспан, управитель Банку Ізраїлю Якоб Френкель, економісти Генрі Кауфман та Кен Куртіс, президент Нью-Йоркського федерального резерву Вільям Дж. Мак-Донаф, менеджер інвестиційного фонду Леон Куперман, маклер Леслі Ґолдвассер, провідний економіст Світового банку Джон Пейдж, голова Національної економічної ради Джин Сперлінґ та президент Світового банку Джім Вольфенсон – усі вони знайшли час, щоб обговорити зі мною свої погляди на глобалізацію. Цінні інтерв’ю, необхідні для цієї книжки, дали такі представники приватного сектора, як президент "Монсанто" Роберт Шапіро, президент "Сіско Системс" Джон Чемберс, бізнесмен з Балтимора Джеррі Портной, фермер з Міннесоти Ґері Ваґнер та вищі посадовці компанії "Компак Комп’ютер"

У визначенні деяких культурних та релігійних аспектів глобалізації надзвичайно багато допоміг мені мій учитель – рабі Цві Маркс з його вельми особливим інтелектом. І, звичайно, добрим джерелом інтелектуального натхнення був мені мій давній приятель, професор з урядування Гарвардського університету Майкл Сендел. Редактор часопису "Форейн Полісі" Мойзес Наїм, історик закордонної політики Роберт Каґан, дослідник Китаю Майкл Оксенберґ, оглядач технологічної рубрики "Волл-стріт Джорнел" Волт Моссберґ, професор Роберт Пастор з університету Еморі, виконавчий редактор "Форейн Афферс" Фарід Закаріа, Клаус Шваб, Клод Смаджа та Барбара Ерскін з Давоського Світового економічного форуму, а також мій шваґер Тед Сенчурі – кожен з них посприяв здійсненню цього проекту різними, але дуже важливими способами. Моя мати Марґарет Фрідман та мої тесть і теща Метт та Кей Баксбауми, як завжди, надали мені воістину безцінну підтримку

Всіх згаданих вище осіб я звільняю від будь-якої відповідальности за цю книжку в її остаточному варіанті

Читач, напевне, помітив, що я багато цитую з двох визначних джерел. Одним є "Економіст", який далеко випередив будь-які інші агенції новин, коли йдеться про розуміння та висвітлення глобалізації. Іншим є реклама з Медісон-Авеню. З певної причини авторам реклами часто-густо властиве дуже глибоке розуміння глобалізації, і я не вагався черпати з їхніх робіт

Врешті, мої завсідні партнери у грі в гольф у Кейвз-Веллі Джоел Фінкельштейн та Джек Мерфі, а також Дан Гоніґ з Колорадо, допомогли мені залишитися при здоровому глузді, найменшою мірою не цікавлячись цією книжкою, а зосередившись на тому, як обіграти мене в гольф

Моя асистентка і помічниця Мая Ґорман показала себе чудовою співпрацівницею. Аж памороки беруть, коли згадати, скільки фактів та новин з різних закутків світу змогла вона виловити для мене. Я перед нею в боргу за всю її чудову роботу і підтримку

У мене нема ніякогісіньких сумнівів, що видавнича команда, з якою я працював ще над виданням книжки "З Бейрута до Єрусалиму", – мій редактор Джонатан Ґалассі з видавництва "Фаррар, Штраус та Ґіру", його заступник Пол Елі та мій літературний агент Естер Ньюберґ з компанії "Інтернешинел Кріейтів Менеджмент" – є найкращою у цьому бізнесі. Працювати з ними над ще однією книжкою було для мне великою честю. Команда Лу Енн Волтер видавництва "Енкор Букс", яке опублікувало видання цієї книжки у м’якій оправі, теж працювала чудово

Мої доньки Орлі та Наталі вислухали кілька версій цієї книжки у формі розповідей і деякі уступи можуть виголосити напам’ять. Вони завжди піднімали мені настрій і були бездонним джерелом натхнення. Але, як завжди, моїм першим і останнім редактором була моя дружина, Енн Фрідман. Ніхто ніколи не мав кращої супутниці життя, і саме їй присвячена ця книжка