АВТОРИ ЧИСЛА:

Єжи Сковронек – професор Інституту Історії Варшавського університету; директор Державних Архівів. Основні праці: “Історія Польщі 1795-1914”; “Балканська політика Готелю Ламберт” 1833-1856; “Історія південних та західних слов’ян”.

Альоїз Вольдан – асистент славістики Зальцбурзького університету, автор численних праць з польського та російського літературо- і театрознавства, австрійсько-слов’янських та міжслов’янських взаємин.

Тадеуш Хаб'єра – нар. 1954 р., доктор філософії Варшавського університету, експерт із справ европейської безпеки.

Вацлав Гринєвич, OMI – нар. 1936 р., професор, почесний доктор, керівник катедри православного богослов’я Екуменічного Інституту Люблінського Католицького університету, займається давньоруською теологією, християнською пасхальною теологією, православною сотеріологією та есхатологією. Керівник розділу “Міжконфесійна теологія” у “Католицькій Енциклопедії”.

Томаш Щепанський – нар. 1964 р., закінчив історичний факультет Варшавського університету. Історик, публіцист, громадський діяч. Працює керівником референтури Міжмор’я Конфедерації Незалежної Польщі. Живе у Варшаві.

Вацлав Гавел (нар. 1936) – відомий чеський драматург, есеїст, правозахисник, президент Чеської Республіки. Цю промову Вацлав Гавел виголосив в університеті Вікторія у Веллінґтоні (Нова Зеландія) під час церемонії надання йому у 1995 році ступеня почесного доктора цього навчального закладу.

Ян Прокоп – польський філософ та культуролог, живе у Кракові

Віслава Шимборська – польська поетка, лауреат Нобелівської премії, живе у Кракові.

Барбара Скарґа – нар. 1919 р., професор філософії. Солдат АК. Заарештована радянськими спецслужбами, засуджена до 10 років табору і заслання; роки ув’язнення описала у книзі “Після визволення...” (Париж, 1985; Познань, 1990). Видала ряд книг, в т.ч. “Народження польського позитивізму 1831-1864” (1964), “Конт” (1966), “Клопоти інтелекту. Між Контом і Берґсоном” (1975), “Час і тривання. Студії над Берґсоном” (1982), “Частина друга: Роки 1864-1885” у колективній праці “Нарис історії польської філософії 1815-1918” (1983), “Минуле та його інтерпретації” (1987), “Межі історичности” (1989). Нагороджена Орденом Білого Орла.

Лєшек Колаковський – нар. 1927 р., філософ. У 1968 р. був звільнений з посади професора Варшавського університету за підтримку антикомуністичної опозиції, еміґрував до Великої Британії, де став професором Оксфордського університету. Автор численних книг, в т.ч. “Головні напрями марксизму”, “Чи може диявол спастися”, “Якщо Бога немає...”. Займається історією філософії, дилемами європейської культури, скертично-критичною моралістикою. Книга “Міні-виклади про максі-справи” (Краків, 1997), звідки взята ця есея, є публікацією коротких виступів на Польському телебаченні.

Ігор Шевченко – нар. 1922 р. – один із найвидатніших істориків візантійської культури та літератури, професор-емерит Гарвардського університету. Викладав у Гарвардському університеті, Колеж де Франс, університетах Оксфорда, Кьольна, Мюнхена, Колумбійському та Каліфорнійському (Берклі) універ-ситетах. Член численних наукових товариств та академій (НАНУ, Британської Академії, Американського Філософського Товариства, Віденської Академії, Християнського Археологічного Товариства у Атенах і ін.). Віддавна є одним з керівників гарвардського осередку україністики. Опублікував цілий ряд праць, де вивчається проблема взаємодії слов’янської цивілізації та культурної спадщини середземноморського культурно-цивілізаційного простору.

Марія Домбровська-Партика викладає сербську та хорватську літературу в Інституті Слов’янської Філології Яґеллонського університету. Публікувала свої праці у Югославії та Польщі. Займається явищами межі ідеології та літератури. Видала книгу “Поетика і політика” (Краків, 1988), присвячену студіям над комуністичним літературним проєктом у міжвоєнній Югославії. 1995 року з’явилася друком її книга “Свідчення та містифікації”, присвячена співвідношенням між літературою та ідеологією й національними стереотипами. Актуальні зацікавлення авторки зосереджені на проблемах етнічного та культурного прикордоння.

Оксана Нахлік – львівський літературознавець, працює у Львівському відділенні Інституту літератури АН України.

Даніель Бовуа – нар. 1938 р., французький історик, керівник кафедри історії слов’ян у паризькому університеті Сорбонна, автор трьох монографій, що стосуються литовсько-руських земель та історії Польщі.

Вацлав Чігак – чеський політолог, спеціалізується на проблематиці Східної Европи.

Данута Сосновська – польський історик літератури та ідеї, працює в Інституті літературних досліджень (Варшава).