Ініціятива Львівської області

1. Тривожна перспектива
Европейська Рада на своєму засіданні у Копенгагені в 1993 р. погодилася, що членство центральноевропейських країн у ЕС є спільною метою, і на засіданні в Есенні в 1994 р. прийняла стратегію допомоги. Вступу центральноевропейських країн в ЕС передує допомога у підвищенні життєвого рівня населення, розвитку економіки, створенні відповідних візових та економічних бар’єрів на “зовнішніх” кордонах.

Президент і уряд України задеклярували прагнення до асоційованого членства України в ЕС з метою подальшої інтеґрації. Однак нам видається, що розраховувати на майбутню інтеґрацію України в ЕС відповідно до сценарію, застосованого для центральноевропейських країн – утопія. По-перше, відсутні чіткі політичні вектори як із боку ЕС, так і з боку України. Обидві сторони обмежуються загальними декляраціями доброї волі. По-друге, сильним залишається геополітичний спротив Росії. По-третє, на перешкоді стане економічна і соціяльна неготовність України, аморфність суспільства і боязнь номенклятури втратити авторитарні привілеї. Однак основною перешкодою є боязнь ЕС кооптувати Україну, про яку відкрито не висловлюються – потенційно сильного лідера у Центральній Европі.

Отже, існує реальна загроза створення нової “залізної завіси” в Европі, зініційованої розвиненими европейськими країнами для захисту свого економічного простору. На відміну від попередньої “залізної завіси”, якою радянський авторитаризм відгородився від демократії та ринкової економіки, нова “завіса” буде створена для захисту Европи від жертв комуністичної системи.

2. Можливі наслідки для України
У постсоціялістичних східноевропейських країнах сьогодні борються дві різні концепції розвитку. По-реформістськи налаштовані політики та економісти обстоюють шлях ринкової економіки, розвитку демократії та поступової інтеґрації в Европу. Їхні опоненти надають перевагу поліпшенню справ методом “твердої руки” та концепції самодостатности національних економік, які повинні розвиватися без впливу зовнішніх інвестицій. Причому прихильники обох напрямків наявні як у таборі соціялістів-москвофілів, так і серед національно- та ліберально-орієнтованих політиків. Існує реальна загроза, що створення нової “залізної завіси” може привести до перемоги прихильників авторитарного соціялізму в низці пострадянських держав, включаючи Україну.

Деякі ознаки такої загрози можемо спостерігати вже сьогодні, а тому для попередження небажаного розвитку подій потрібно продумати і послідовно втілювати низку ефективних контрзаходів. Одним із них може бути створення своєрідної перехідної, “буферної” зони на прикордонній з ЕС частині території України, насамперед – вздовж українсько-польського кордону.

3. Проблеми ЕС та України

3.1. Ґлобальні проблеми
Якщо інтеґрація України в ЕС буде відбуватися за утопічною програмою, наслідком буде відхід України від Европи і створення “залізної завіси”. У результаті ЕС:

Україна змушена буде стати вагомим учасником альтернативного до ЕС угруповання держав з усіма можливими наслідками. Основні джерела розвитку країни – ідеологія, суспільні та культурні цінності – будуть вже не европейського походження. Енергетична залежність та ринки збуту поглиблять зв’язок України з азіятськими, насамперед мусульманськими країнами.

3.2. Проблеми прикордоння
У прикордонній зоні України зросте концентрація осіб, що прибувають для нелеґального перетину кордону з метою еміґрації чи пошуку праці.

Високий рівень життя у центральноевропейських країнах, порівняно з умовами в Україні, збільшить кількість потенційних еміґрантів серед населення прикордонних областей.

Екологічні проблеми прикордонних областей стануть у майбутньому загрозою для нової території ЕС.

Розвиток інфраструктури, насамперед транспортної, на території Центральної Европи відбудеться у стислі терміни і відповідно до західноевропейських стандартів. Загостряться проблеми, які існують в Україні вже зараз: недостатня кількість пунктів перетину кордону, відсутність належно обладнаних автострад, різниця стандартів розміру залізничної колії, погано організовані аеропорти та ін. Це призведе до небажаних затримок у перетинанні пасажирами і товарами кордону з ЕС. Потрібно також врахувати, що для мешканців західних областей України варшавський та будапештський аеропорти ще деякий час будуть виконувати роль оптимального шляху у далеких подорожах.

Експортно-імпортні квоти і митні вимоги можуть призвести до значного скупчення у прикордонній зоні товарів, призначених для дистрибуції у ЕС чи в країнах Східної Европи.

Для належного обслуговування значних товарних потоків у прикордонній зоні України вже зараз потрібно мати добре розвинену сервісну інфраструктуру – склади, транспортні підприємства, експедиторські, страхові та дистрибуційні компанії.

4. “Буферна” зона як реальна альтернатива
Для забезпечення майбутньої ґлобальної інтеґрації України в ЕС пропонуємо якнайшвидше здійснити реальні, стратегічно важливі кроки. Ідеться про інтеґраційні заходи стосовно найбільше підготованих до цієї ролі реґіонів України. Головною у запропонованому сценарії є концепція “буферної” зони.

“Буферна” або перехідна зона – це територія прикордонних ЕС областей України, економічний розвиток і рівень розвитку інфраструктури яких створить сприятливі умови для всебічної співпраці України і країн ЕС та пом’якшення економічних контрастів.

Метою створення “буферної” зони є запобігання утворенню нової “залізної завіси” в Европі. Замість “залізної завіси” роль ефективного подвійного фільтра виконуватимуть “буферна” зона і дедалі дієвіший кордон на півночі та сході України. Співпраця України та ЕС на території “буферної” зони сприятиме соціяльно-економічному розвиткові прикордонних областей та в подальшому полегшить інтеґрацію України в Европейське Співтовариство.

Створення “буферної” зони покликане забезпечити реалізацію таких завдань:

Можна прогнозувати отримання значного ефекту від створення “буферної” зони:

Отже, ми пропонуємо створити у прикордонній зоні плацдарм для інтеґрації України в ЕС. Ґлобальні заходи щодо зближення України з ЕС потрібно проводити паралельно.

5. Створення “буферної” зони
Центральноевропейські постсоціялістичні країни отримували останніми роками значну технічну і фінансову допомогу від ЕС. Така допомога й надалі буде їм надаватися після вступу в ЕС, щоб завершити інтеґраційні процеси. Зрозуміло, що ЕС фінансово не зможе виділяти значні кошти на допомогу Україні для підготовки її до асоційованого членства в ЕС. Надання достатньої допомоги у створенні “буферної” зони по периметру нових східних кордонів ЕС є більш реальним.

Для створення такої зони потрібні двосторонні зусилля. Уряд України повинен забезпечити у прикордонних областях особливо сприятливий економічний режим через створення вільних економічних зон, експериментального впровадження земельної реформи, подальшої приватизації та реструктуризації підприємств, надання державних ґарантій для інфраструктурних проєктів тощо.

У свою чергу, ЕС мала б надати прикордонним територіям особливий статус співпраці, яким сьогодні користуються країни Центральної Европи (PHARE). Насамперед це стосується проєктів, пов’язаних із розвитком прикордонної та транспортної інфраструктури, розвитком малого підприємництва, розвитком фінансової інфраструктури, охороною довкілля та розвитком туризму – напрямків, для яких механізми програми TACIS недостатньо ефективні.

Перший крок вже зроблено через реалізацію кількох проєктів для поліпшення інфраструктури переходів кордону за змішаним сценарієм PHARE-TACIS. Добра воля обох сторін – України і ЕС – буде найкращою запорукою отримання позитивного результату.

6. Практична реалізація ідеї
Добре відомо, що наприкінці 80-х років відбувся спонтанний розвал СРСР, в якому Західна Україна відіграла роль каталізатора ідентичности України. Зараз цей спонтанний процес продовжується, і Західна Україна є каталізатором економічних реформ. Історично, географічно і ментально Західна Україна є територією, пов’язаною з Центральною Европою, перспектива европейської інтеґрації тут сприймається як життєва необхідність.

Розпочати процес створення “буферної” зони і перевірки запропонованої концепції на практиці доцільно у Львівській області – найбільш підготованому реґіоні Західної України.

Львівська область межує з Республікою Польща (278,2 км кордону), входить до Карпатського еврореґіону і, частково, до еврореґіону “Буг”. Через територію області проходять три головні европейські транспортні коридори, розпочинається будівництво першої в Україні платної автомагістралі. Область обслуговує сім пунктів перетину кордону, в порядку експерименту створено вільні економічні зони “Яворів” та “Курортополіс Трускавець”. В Україні область є “пілотною” в аграрній державній реформі та інфраструктурних проєктах TACIS.

Переговори Львівської облдержадміністрації з польською стороною визначили готовність наших сусідів активно підтримати створення на території области першої черги “буферної” зони вздовж майбутнього кордону з ЕС. Голова Львівської облдержадміністрації звернувся із відповідними запитами до Кабінету Міністрів України, ініціюючи тим початок процесу консультацій з цього питання.

Після практичного випробування концепції “буферної” зони у Львівській області, вдосконалення правових і методичних аспектів видається доцільним швидше поширення зони на інші прикордонні області України.

Виходячи із черговости вступу центральноевропейських країн в ЕС, логічно буде поширювати “буферну” зону в такій географічній послідовності:

– Волинська область (кордон із Польщею).

– Закарпатська область (кордон зі Словаччиною, Угорщиною, Румунією),

– Чернівецька область (кордон із Румунією),

– Одеська область (кордон із Румунією),

– Івано-Франківська область (кордон із Румунією).

Після завершення процесу створення “буферної” зони її територія буде збігатися з територією України, що входить у еврореґіони “Буг”, “Карпатський”, “Нижній Дунай”. Цей факт може служити додатковим арґументом на користь нашої пропозиції – як продовження розпочатого вже процесу реґіональної інтеґрації. Запропоновані нами кроки надають реґіональній інтеґрації статус першої стадії інтеґрації всієї України в ЕС.

Концепція інтеґрації України в ЕС через набуття статусу асоційованого члена є стратегічним напрямком нової зовнішньої політики, задеклярованої Президентом і Урядом України.