Ніч наша шорстка шкаралуща Ми стоїмо у ній дві білі мигдалини Наша кров колує мов місяць
Крізь наші очі мандрує час Марно його тримає пам’ять Вона борониться сполохана птаха
Сон гір тривожний Сон має тисячу облич Яке твоє було?
З вод зводиться забуття Правда костеніє на вітрі: Скажи ім’я своє перед світанком
(Зі збірки “Нейла”, 1947/48)
З німецької переклав Тимофій Гаврилів
