зміст укр. зміст нім. зміст пол. зміст фр.
на головну сторінку

Гайнріх Гайне

Два лицарі

Крапелинскі і Стришмацкі,
Ляхи з Польщі хвацькома
Волю вийшли здобувати
З московитського ярма.

Здобували відчайдушно,
Врятувалися в Париж –
Жити, рівно як і вмерти,
За вітчизну – дивовиж.

Мов Ахіл і мов Патрокл,
Мов Давид і Йонатан,
Так любились обидвоє,
Цьомкались: “Кохан! Кохан!”

Жодний іншому ніколи
Підло зради не вчинив,
Бо були то славні ляхи,
Ляхи із Поляччини.

Мешкали в одній кімнаті,
Навіть в ліжку спали вдвох;
Спільні воші і сумління
Непокоїли обох.

Їли разом в одній кнайпі,
Не хотівши, щоб за нього
Заплатив його товариш,
Не платив ніхто нічого.

Та саменька Анрієта
Прала нашим славним ляхам
І щомісяця ходила
Забирати їхні лахи.

Так, білизну справді мали,
Дві сорочки кожний з них,
Бо були то славні ляхи,
Ляхи із Поляччини.

Посідали до каміна,
Де шпаркий вогонь фурдичив;
Зовні ніч і хуртовина
І деренькотіння бричок.

Гарячесенького пуншу
(Ясна річ, аби був гойний,
Не солодкий і не кислий)
Вволю вихилили щойно.

Й опосіла раптом скруха
Їхнє серце і сльоза
Покотилася щокою
Й Крапелинскі проказав:

“Мав би я оце в Парижі
Ту ведмежу шкуру нині,
Шлик мій любий і шляфрочок,
Що десь там на батьківщині!”

Відповів йому Стришмацкі:
“Єстесь вірний, друже, шляхтич,
Пам’ятаєш батьківщини
Шкуру і шляфрочок свято.

Єще Польска нє зґінєла,
Наші жони родять воїв
І паняночки так само
Понароджують героїв.

Славних, наче наш Собєскі,
Як Шельмуфскі і Умінскі,
Єскрокевич і Шубяскі
І великий Єселінскі”.

З “Романсеро”, 1851

З німецької переклав Тимофій Гаврилів


ч
и
с
л
о

20

2001