Юліуш Словацкі

Були ми великими й були ми смішними...

Були ми великими й були ми смішними,
Дух Божий пили ми і стали хмільними;
Могили отецькі, підгір’я і скали
Під поклики флейт нам, як вівці, скакали,
А в горах танцюючих і понад ними
Стояли титани – меча херувими,

Годин ми не знали, жили як жовніри;
Дух часу не мав, а час не мав міри,
Дух сам блискавицею йшов до порога
Вічності – й вічністю став біля Бога;
Правду кажу вам, брати знамениті,
Що духом священним ми перепиті!

Тепер ми тверезі, розумні і вчені,
Цінителі хліба, ковбас і печені;
У головах – ясно, і флейти не грають,
Одвічні могили і гори дрімають;
Свій час ми узгодили навік з дзиґарями;
Спимо ми, і світ спочиває під нами.

Переклав Дмитро Павличко