Автори числа

Великий Іван, краєзнавець, еколог, публіцист, член Фундації «Центр екологічних ініціатив». (Україна)

Вольска Мариля (Wolska Maryla), польська поетка періоду Молодої Польщі (Młodej Polski). Донька Ванди і Кароля Млодніцкіх. Її мама, з дому Моне, була нареченою Артура Ґротґера, а батько – митцем, художником, приятелем Ґротґера. Мариля виростала в атмосфері мистецтва. Вілла «Засвіття» біля підніжжя львівської Цитаделі, де вона мешкала, була місцем поетичних зустрічей групи Planetnicy, до яких, поміж иншими, належали Леопольд Стаф, Едвард Порембовіч, Ян Зараднік і Остап Ортвін. Найпопулярнішими її творами був томик віршів «Dzbanek malin», виданий у 1929 р. У шлюбі з підприємцем Вацлавом Вольскім мала п’ятеро дітей. Похована на Личаківському цвинтарі у родинному гробівці Млодніцкіх-Вольскіх.

Гутнікєвіч Артур (Hutnikiewicz Artur), історик літератури, професор, автор кількасот публікацій. Спеціалізувався на вивченні літератури Молодої Польщі (Młodej Polski), а також літератури міжвоєнного двадцятиліття і творчості Стефана Жеромского. Народився у Львові. Від 1946 р. Викладав в Університеті ім. М. Коперніка у Торуні. (Польща)

Доманьска-Куб’як Ірена (Domańska-Kubiak Irena), авторка книжки «Zakątek pamięci. Życie w XIX-wiecznych dworkach kresowych». Книга багата численними цитатами, що блискуче відображають ментальність людей того часу і є спробою відтворення світу, якого давно немає і який живе тільки у пам’яті. Публікується уривок з цієї книги. (Польща)

Каліцкі Влодзімєж (Kalicki Włodzimierz), польський письменник і журналіст. Перші статті писав у 70-ті роки ХХ ст. у студентській пресі. Співпрацює з «Газетою виборчою» з часу її створення у 1989 р. Стаття перекладена за джерелом «Gazeta Wyborcza». (Польща)

Лясоцка-Пшоняк Барбара (Lasocka-Pszoniak Barbara), педагог, професор, доктор, авторка наукових публікації з історії театру. (Польща)

Міхалік Мартина (Michalik Martyna), журналістка, громадський діяч, координатор спільних українсько-польських проектів. (Польща)

Монолатій Іван, історик, кандидат історичних наук, доцент, доктор філософії УВУ. Автор книги «Видавець Яків Оренштайн і проблема міжнаціональних відносин у Галичині» (Коломия, 2003), співавтор альбому «Україна у поштовій листівці видавництв Якова Оренштайна» (Коломия, 2004). (Україна)

Монолатій Тетяна, ґерманістка, викладачка Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника в Івано-Франківську, досліджує проблему пошуку єврейської ідентичности у творчості Йозефа Рота. (Україна)

Обертиньска Беата (Obertyńska Beata), донька Марилі Вольскої, поетка, авторка рефлексійно-настроєвих і патріотичних віршів. Від 1944 року жила у Великій Британії.

Ольшевска-Пазижина Гелєна (Olszewska-Pazyrzyna Helena), авторка опублікованих у «Roczniku lwowskim» спогадів і оповідань, які також можна прочитати у бюлетенях варшавського відділу Товариства любителів Львова і Південно-Східних кресів. У бібліотеці Оссолінеум у Вроцлаві зберігається рукопис – результат її 2-річної праці «Kalendarium Lwowa». На жаль, на його видання бракує коштів, і твір можна прочитати тільки у відділі рукописів бібліотеки. (Польща)

Ронковскі Ґжеґож (Rąkowski Grzegorz), доктор біології, науковий співробітник Інституту охорони довкілля, автор численних популярних путівників Польщею й Україною. (Польща)

Чарторискі-Шілер Пьотр (Czartoryski-Sziller Piotr), журналіст. Публікована стаття уперше з’явилася у щоденній польській газеті «Nasz dziennik». (Польща)

Шептицька Софія, народилася у Львові 20 травня 1837 року. Була наймолодшою дитиною Софії та Алєксандра Фредра, славного польського драматурга, комедіографа. У 1861 році взяла шлюб з поміщиком Іваном Шептицьким. Народила семеро дітей, тільки п’ятеро з них вижили. З-поміж них – два Велетні Духа: Митрополит Андрей Шептицький і священномученик Климентій, Архімандрит Унівський.

Шольґіня Вітольд (Szolginia Witold), архітектор, автор численних книжок і радіопередач про Львів. Від народження і аж до виїзду зі Львова у 1946 р. мешкав на вул. Личаківській, 137, у «Будинку під залізним левом». З 1944 р. вивчав архітектуру у Львівській політехніці, згодом продовжив навчання у Краківській політехніці. За фахом архітектора працював понад 40 років, був доцентом Інституту розвитку середовища у Варшаві. Досягнув значних успіхів у популяризації сфери урбаністики, архітектури, будівництва. Серед знавців і любителів Львова вважається «львівським ґуру». (Польща)