Ярослав Янчак, Богдан Білан

Авіакатастрофи у Львові 1959-1960 рр.

За три місяці Львову довелося пережити дві жахливі авіакатастрофи, що забрали життя 72 людей

Наприкінці березня 1959 року у львівському аеропорту відчувалося неабияке пожвавлення. Із дня на день тут чекали на прибуття десятка нових надсучасних літаків Ан-10 «Україна». Відомо, що ці літаки – нове слово в радянському авіабудуванні.

…Менш ніж за рік два з десяти нових пасажирських літаків розбилися під Львовом, забравши життя 72 людей. Лише тепер, 2012-го, історики змогли з’ясувати подробиці тих давніх, але так ретельно засекречених авіакатастроф.

У грудні 1955 року конструктори київського КБ ім. Антонова приступили до проектування нового чотиримоторного турбогвинтового літака під шифром «У» («Україна»). На той час у СРСР експлуатували літаки зі застарілою поршневою конструкцією двигуна, що могли перевозити не більше 40 пасажирів. Тому перед конструкторами поставили завдання спроектувати такий, що мав би суттєво більшу пасажиромісткість.

Проектування та виробництво Ан-10, а пізніше й випробовування, проводили притаманними для того часу стаханівськими темпами. Новий літак злетів уже через 15 місяців після початку проектних робіт у березні 1957-го.

У червні того ж року літак із гордим написом «Україна» презентували перед керівництвом СРСР на чолі з Микитою Хрущовим у московському аеропорту «Внуково». Головний конструктор Олег Антонов пояснив присутнім, що однією із беззаперечних переваг Ан-10 є те, що його можна водночас використовувати у цивільній і військовій авіації.

Серед іншого, цей літак мав одну унікальну характеристику – його можна було експлуатувати за позааеродромних умов, використовуючи злітні смуги навіть із ґрунтовим покриттям. До речі, тоді навіть планували використовувати Ан-10 для постачання свіжих овочів і фруктів до Києва, оскільки він міг сідати безпосередньо близько до плантацій. Пілоти навіть дали Ан-10 промовисте прізвисько «всюдихід».

Літак був розрахований на перельоти від 500 до 2000 кілометрів і залежно від конфігурації міг помістити від 86-ти до 126 пасажирів. За рахунок високої рентабельності роботи, вартість квитка мала бути не більшою, ніж у плацкарті поїзда. Фактично Ан-10 став першою радянською «небесною маршруткою» – міг приземлятися на будь-якому більш-менш пристосованому злітному полі, а квитки продавали відразу ж у салоні.

Львів став одним із трьох українських міст, де з липня 1959 року білі красені з червоними смужками на рівні ілюмінаторів отримали постійну прописку. На жаль, саме наше місто виявилося для них нещасливим…

26 листопада 1959 року при заході на посадку розбився новісінький Ан-10 із бортовим номером «СССР 11167» під управлінням командира екіпажу Н. А. Спіренкова. Літак, що летів із Москви, впав на полі поблизу села Зимна Вода, не дотягнувши кількох кілометрів до посадкової смуги. Загинули всі 40 людей, що були на борту. За переказами очевидців – навколишніх селян, які першими дісталися до місця падіння літака, найбільше вразили розсипані по полю апельсини – тоді їх можна було купити лише у Москві.

Рівно через три місяці – 26 лютого 1960 року – за таких самих обставин при посадці під Львовом розбився ще один Ан-10 із Москви (бортовий номер «СССР 11180», командир екіпажу – П. Г. Макаров). Упав поблизу залізничного «П’ятого парку» у білогорщівському лісі. Загинули 32 людини.

Прикметно, що одному пасажирові вдалося вижити у цій авіакатастрофі. В особистому архіві одного з авторів цієї статті Ярослава Янчака збереглося таке свідчення очевидця: «Він був страшенно п’яним і не міг сидіти в кріслі. Незадовго до катастрофи переповз у хвостову частину літака, скрутився калачиком і заснув. У момент вибуху хвіст літака відірвався разом із пасажиром. Коли його витягали рятувальники, то він ще не міг навіть справно рухатись. Усе було погнуто і розбито, а чудо-пасажир відбувся лише кількома подряпинами на лобі. Перше, що він зробив після того, як його витягнули, «начал ругаться по-пьяному» – він ще не усвідомив, що сталося і чому його розбудили».

…Поміж дерев на місці авіакатастрофи серед снігу теж яскравіли жовтогарячі й такі бажані помаранчі.

Обставини обох трагічних інцидентів відразу ж було засекречено. Можна собі лише уявити стан львів’ян, які знали про авіакатастрофи, чули про них, але через відсутність офіційної інформації живилися чутками і припущеннями.

Експлуатацію всіх Ан-10 було призупинено. Слідчі разом із конструкторами, для яких дві поспіль катастрофи стали справжнім професійним шоком, з’ясували, що основною проблемою були стабілізатори, які обмерзали. Відтак при заході на посадку літак на малій висоті робив різке просідання, так званий «клювок», що призводило до зіткнення із землею та вибуху.

Конструктори зробили висновки – і на стабілізатори встановили автономний постійно діючий обігрів та вдосконалили конструкцію самих стабілізаторів. Ан-10 знову пішли в небо…

Та вже через кілька років почалися нові проблеми. Використання літака у надскладних умовах поганих і дуже поганих злітних смуг, велика кількість рейсів, недбалий сервіс – усе це призводило до поломок. Щодня один Ан-10 здійснював до шести польотів – у таких умовах на той час не міг працювати жоден інший літак у світі.

Найгіршими вважали аеропорт у Вінниці, який називали «пральною дошкою», та в Херсоні, де на піщаній злітній смузі було чимало ям і вибоїн.

Ось як описує зліт із херсонського аеро-порту у своїх спогадах один з пілотів Ан-10. «Спекотний літній день. Літак прийняв у своє черево 112 пасажирів, величезну кількість багажу і незлічимо кавунів та динь, трохи опустивши хвіст, ревучи двигунами, починав розбіг. Заховавшись від проводжаючих за хмарою піску та гравію, літак час до часу підстрибував у вибоїнах аеродрому. Немовби призупинявся перед наступною перешкодою, потім знову набирав хід, наостанок ще раз підстрибнув і полетів. За літаком тягнувся густий шлейф пилюки. Екіпаж витирає спітнілі обличчя і повідомляє диспетчера про успішний зліт».

Крапку у кар’єрі Ан-10 поставила трагедія 1972 року поблизу Харкова. Літак не долетів 25 кілометрів до аеродрому – відвалилося крило. У тій катастрофі загинув знаменитий радянський актор-пародист Віктор Чистяков.

Ан-10 зняли з експлуатації. Усі літаки пішли на списання, окрім кількох найновіших, які передали міністерству авіації для термінових рейсів.

ч
и
с
л
о

68

2014