Богдан Білан

Джакомо Казанова: «Привабливі жінки тут є рідкісним винятком»

Знаменитий «палацик при Сокільській дорозі», де гостював у пані Коссаковської Джакомо Казанова, був на початку теперішньої вулиці Коперника. Його територія охоплювала ділянку, зараз відділену вулицями Коперника, Банківською, Дорошенка та проспектом Свободи. Палац згорів під час чергових заворушень шляхти.

Згодом згарище викупила торгова фірма Гауснер та Віоланд і збудувала упродовж 1809-1822 років знаменитий «будинок Гауснера» (просп. Свободи, 1/3) – свого часу це була найбільша житлова будівля Львова. Згодом тут постала також синагога – перша у Львові за межами гетто. Зараз зі всіх давніх споруд зберігся лише гауснерівський будинок, до якого прибудовано приміщення львівської філії НБУ. Решта кварталу забудовано житловими та комерційними спорудами.

Знаменитий ловелас Джакомо Казанова шукав у Львові захисту від короля.

На початку березня 1767 року до Львова прибула людина, слава про яку йшла попереду неї. Доктор права, масон, поет, математик, літератор, перекладач, дипломат, музикант і картяр, маг та кабаліст, дуелянт, таємний агент, мандрівник, ну і просто славетний коханець. Усе це – про 42-річного італійця Джакомо Казанову.

«Я прибув до Львова на шостий день після того, як виїхав із Варшави», – записав у своєму щоденнику мандрівник. До речі, тодішній Львів виглядав не надто привабливо. За свідченнями історика Дениса Зубрицького, «місто замість охайних бруків було засипано сміттям і нечистотами, мури навколо нього й кам’яниці розсипалися на порох. Кілька разів на рік на міщан накладали контрибуцію, але цього не вистачало на покриття найнеобхідніших потреб».

Однак на той час Казанові було не до розкошів. З Варшави йому довелося втікати, побоюючись гніву польського короля Станіслава II Августа Понятовського. Річ у тім, що італієць спровокував дуель із королівським фаворитом, генерал-ад’ютантом Франциском Ксаверієм Браніцьким, і у результаті важко поранив противника в живіт. Такий вчинок виходив далеко за межі придворного етикету.

Подейкували, що причиною дуелі стала, звісно ж, жінка – італійська акторка. Хоча можна припустити, що справжнім приводом для сутички була боротьба за вплив на короля. Адже Казанова, зайнявши впливове місце у Варшаві, міг сподіватися і на прихильність російського двору, адже Понятовського було обрано за прямої підтримки російської імператриці Катерини II.

Італієць, однак, не відкинув намірів впливати на політику Польщі. Він не залишає теренів держави, шукає підтримку серед впливових патріотичних шляхтянських родин. І саме Львів обирає осередком, звідки, сформувавши впливову силу, можна повертатися до столиці.

Поселившись у львівському готелі, Казанова продовжував обмірковувати політичні інтриги задля здобуття чергового двору. Запрошення на гостину до відомої родини не змусило себе довго чекати. Того разу він потрапив до особи, чия слава, характер і неординарність мало чим відрізнялася від його власних.

«У Львові я зупинився у готелі, проте невдовзі переїхав звідти, щоби замешкати зі знаменитою Коссаковською, яка була смертельним ворогом Браніцького, а водночас ворогом короля та всієї влади. Колись вона була дуже заможною вельможною панею, але нескінченні змови зруйнували її маєтки», – згадує Казанова у своїх мемуарах.

45-річна Катерина Коссаковська (з роду Потоцьких) – одна з найвпливовіших аристократок тодішньої Польщі, яка відверто обстоювала давні вольності шляхти. Вона була вдовою каштеляна Кам’янця-Подільського замку Станіслава Коссаковського і переїхала до Львова у 1761 року, після смерті чоловіка. Неодноразово рятувала честь родини Потоцьких, сплачуючи борги своїх родичів, за що отримала прізвисько «Праля».

До речі, значно пізніше після описаних тут подій, у 80-х роках XVIII ст., Коссаковська заснувала у Львові дуже популярний світський салон, завсідники якого називали її позаочі «Ірод-бабою» та «Великою мудрагелькою» через влучні дотепи й ексцентричні вчинки.

Щоби хоч якось утримати в рамках польську шляхту, яка дедалі більше норовила встановити у державі свої порядки, король Станіслав Понятовський змушений шукати підтримку у сторонніх сил – насамперед у Росії. Шляхтичам, які боялися втратити свою абсолютну свободу, таке не подобалося. Вони називали це патріо-тизмом, хоча насправді кожен боровся за вплив своєї родини на короля. Звідти ненависть до всіх, хто наближався до нього ближче, та палка любов до ворогів можновладця.

Тож основним ворогом Коссаковської була Росія та всі, хто підтримував проросійську політику. передусім Браніцький. Тому вона не могла не запросити Казанову, який наважився на героїчну дуель з її головним недругом.

«Вона розкішно розважала мене впродовж тижня, проте цей візит не задовольнив до кінця жодної зі сторін, оскільки вона володіла лише польською та німецькою мовами», – записав Казанова у щоденнику.

Однак мовний бар’єр не завадив Джакомо – він і надалі шукав шляхів зближення з Потоцькими та їхніми однодумцями.

«Зі Львова я поїхав у маленьке містечко, назву якого не запам’ятав (польські назви дуже нерозбірливі, нечіткі), для того, аби принц Любомирський представив мене Йозефові Ревуцькому. Ревуцький – маленький старий чоловічок, що носив довгу бороду на знак протесту проти новацій, принесених у його країну. Він був багатим, освіченим, забобонно релігійним та надзвичайно ввічливим. Я залишався у нього впродовж трьох днів».

«Після того, як я покинув старого патріота, я поїхав у Христинопіль (Червоноград – авт.), де жив знаменитий граф Потоцький – один із коханців імператриці Анни Іванівни». Тут ідеться про Франца Потоцького – київського та волинського воєводу.

Отут ми й отримуємо відповідь на питання про причину візиту Казанови до Львова. Наше місто він обрав осередком змови. Тут планував сформувати політичну групу, яка захопить вплив на короля. Основним кістяком заколотників мала стати родина Потоцьких, тим паче, що граф Франц Потоцький, за багатство і вплив названий «королем Русі», міг цьому сильно посприяти.

Для Казанови ж честь родини Потоцьких чи Польщі не мали жодного значення. Їх він розглядав лише як інструмент свого впливу на короля та спосіб наблизитися до цариці Катерини ІІ.

Для досягнення поставленої мети Казанова і вдавався до методів, котрі принесли йому найбільшу славу. Підтвердженням тому є наступна цитата зі щоденника: «Після надзвичайно приємного візиту до графа я повернувся до Львова, де тиждень розважався з милою дівчиною, яка після цього так полонила старосту Снятина графа Потоцького (імовірно, Йосифа – авт.), що він одружився з нею».

Казанова більше місяця перебував у Львові та його околицях. Це дало очікуваний результат – він значно зблизився з родиною Потоцьких, однією з найбагатших та найвпливовіших у Польщі. І під їхнім покровительством італієць зміг нарешті повернутися до Варшави, звідки не так давно йому довелося втікати під загрозою страти.

ч
и
с
л
о

68

2014