|
Богдан БіланЕдмунд Грейвс – жертва святкування річниці польської перемоги у Львові 1919 року
У небі
над вулицею Академічною (тепер проспект Шевченка) літак на висоті
150 метрів виконує double
barrel (подвійну напівпетлю). Праве крило не витримує опору повітря і ламається.
Описуючи широкі кола, однокрила машина швидко падає на центральну частину міста, де зібрався натовп роззяв, які прийшли
подивитися на небачену атракцію – перше в історії Львова
авіашоу. Останнього моменту пілот намагається
спрямувати літак до безлюдної і незабудованої Цитаделі. Але, не долетівши
туди якихось 100-150 метрів, некерована машина натикається на ліве крило палацу Потоцьких. Бензобаки
вибухають, будівля охоплена вогнем. Авіашоу перетворилося на трагедію. 22 листопада
1919 року поляки святкували першу річницю перемоги в українсько-польській
війні за Львів. Рік до того ця перемога стала ключовою в боротьбі за Галичину. З нагоди святкувань запланували військовий парад, у якому разом із наземною технікою брала участь і авіація. Пілоти мали пролітати
на висоті 500 м над Гетьманськими
Валами (теперішнім проспектом Свободи). Львівська влада очікувала, що на парад, який мав би продемонструвати
світу боєздатність
і добрий вишкіл польської авіації, приїде сам Пілсудський, але прибув лише польський
міністр оборони Лесневський. У тодішній Польщі повноцінний підрозділ
військової авіації існував лише у Львові. Десятеро пілотів, усі американці, під орудою 26-річного Меріана К. Купера утворили кістяк ескадри винищувачів, що базувалася на летовищі на Левандівці. Саме тому під час військового параду вирішили розважити глядачів показовими польотами. Сценарій передбачав, що пілоти на безпечній
висоті просто зроблять кілька кіл над місцем, де збереться найбільше людей. Та по-іншому
вирішив вчинити 28-річний Едмунд Ґейвс, пілот
нового потужного і в’юнкого німецького
літака Albatros D. II. На його думку, все мало виглядати гранично вражаюче та надзвичайно ефектно, одне слово – вищий пілотаж. Ґейвса вважали найкращим пілотом ескадри,
котрий літає дуже впевнено, але й дуже ризиковано. Очевидці згадували, що несподівано
з гурту літаків, які супроводжували парад, один відділився
і почав демонструвати різні фігури вищого пілотажу. Здавалося, він от-от зачепить дахи будинків.
Після чергового
трюку, десь об 11:15, шнури,
що тримали праве крило, обірвалися. Літак став некерованим і почав швидко втрачати висоту. Едмунд Ґейвс устиг
із нього вистрибнути, але часу, щоби розкрився парашут, уже не було. Він упав у подвір’я палацу Потоцьких. Останнім подвигом Едмунда стало відведення некерованої машини якнайдалі від людної вулиці. З городянами
вдалося розминутися, та на шляху вже безпілотної машини постав палац Потоцьких. Літак врізався у ліву частину даху. Вибухнув
двигун і бензобаки, в яких було близько 100 літрів пального. Вогнеборці прибули через півгодини
після початку пожежі. Мали труднощі з водою, бо було далеко до гідрантів, а ще й низький тиск
води. Допомагали військові,
поліція та скаути. Десь через годину після
загорання почали вибухати патрони з кулемета, який був у літаку.
На щастя, нікого не поранило.
Майно рятували, викидаючи через вікна. Таким чином було пошкоджено багато цінних речей. Подивитися на пожежу збіглося чимало львів’ян. Дехто навіть намагався
щось украсти, тож кількох мародерів
заарештувала поліція. Пожежа тривала майже три години, в результаті згорів і провалився весь дах палацу. У кількох місцях було пошкоджено
перекриття другого поверху, куди
впали рештки розбитого літака. Усі нижні
кімнати залито водою. Газета Kurjer Lwowski писала, що від верхньої частини будівлі
залишилися тільки комини та згарища. Вибух, пожежа та вода завдали величезних збитків. Граф Альфред Потоцький подав позов про відшкодування, виграв судовий процес та через три роки отримав від держави
компенсацію. Ще три роки тривав ремонт самої споруди, а роботи з реставрації затяглись аж до 1931-го. Ґейвса поховали 25 листопада на місці загибелі, у подвір’ї
палацу Потоцьких, з усіма військовими почестями. Домовину накрили
американським і польським прапорами. Над
траурною процесією, що прямувала з євангелістської кірхи на Зеленій, летіли товариші по ескадрильї. Тоді вже ніхто
не наважувався надто наближатися до землі. Згодом Едмунда Ґейвса урочисто пере-поховають на Личаківському цвинтарі серед австрійських
вояків. Із появою польського військового меморіалу на тому ж Личакові його перепоховають
іще раз. Там він спочиває і сьогодні. 1925 року на
могилі було встановлено пам’ятник у вигляді крилатого пілота в льотній
уніформі. Ґейвс став першим американським офіцером, який загинув за Польщу. Та історія має звичку повторюватися. Через рік не стане ще
одного американського льотчика
– 30-річного Джорджа МакКаллума. Та цього разу літак
впаде на скромну львівську трамвайну зупинку неподалік станції Клепарів. МакКаллума також
поховали на Личакові. |
ч
|
 |
|