Богдан Білан

Коронація Ікони чудотворної Богородиці Провідниці (Одигітрії) євангеліста Луки 1751 року

У Римо-Католицькій Церкві коронування ікон є особливим актом відзначення найшанованіших чудодійних зображень Богородиці. Літургійний акт коронування здійснює Папа або делегований єпископ. Освячені корони називають «папськими» або «римськими».

Першою коронованою іконою на українських землях став образ Ченстоховської (Белзької) Божої Матері. Її також привіз на Галичину князь Лев і тільки згодом той же Владислав Опільський передав її новозбудованому монастирю в Ченстохові. Ця ікона удостоїлася коронації 1717 року і тепер є найбільшою святинею Польщі та одним із найшанованіших образів Богородиці у світі.

1751 року відбулася коронація чудотворної Богородиці Провідниці (Одигітрії). Іншого такого релігійного піднесення Львів не знав.

У храмах усіх християнських конфесій відбувалися врочисті служби, що супроводжувалися спеціальними проповідями. Прикрашеними вулицями і площами міста ходили багатолюдні процесії. 1 липня вперше в історії Львова мала відбутися пишна урочистість – коронація старовинної чудотворної ікони Богородиці Провідниці (Одигітрії).

За переказами, це одна із сімдесяти ікон, які намалював з Матері Божої ще за її життя євангеліст Лука – перший християнський іконописець. Образ із Царгорода привезла 988 року сестра візантійського імператора Василя ІІ Анна, коли одружилася з князем Володимиром Великим. Богородиця Провідниця стала родовою святинею князів та однією з перших ікон на Русі. 1270 року Лев Данилович привіз ікону спочатку до Галича, а згодом до Львова. Через сто років 1377-го образ перейшов до рук католиків – домініканцям його подарував князь Владислав Опольський, що тоді був намісником у Галичині та всіляко сприяв її окатоличенню. За іншою версією, ікону князь Лев подарував своїй дружині Констанції, угорській принцесі, котра згодом стала черницею ордену домініканок.

Ікона Богородиці Провідниці була найстарішою та найшанованішою у Львові. Її однаково вшановували всі християни міста незалежно від конфесій та вважали своєю покровителькою. Причина цього – численні чуда, які відбувалися з віруючими після щирих молитов до неї.

У 1749 році папа Бенедикт ХІV видав бреве (breve – декрет) на коронацію ікони Богородиці Одигітрії. Впродовж двох років докладно вивчали усі чудесні події, пов’язані з образом, та готувалися до урочистостей.

30 червня 1751 року, опівдні в середу, дзвони всіх храмів Львова сповістили початок свята. Оскільки собор домініканців ще не був завершений, то коронація, за особистим дозволом Папи, відбувалася поза межами храму. Місцем проведення дійства обрали поле при городоцькій дорозі, на якому згодом відкрили Городоцький цвинтар, а тепер там Приміський вокзал.

На самому полі пишно оздоблений намет встановив Великий литовський князь Міхал Радзивіл. Неподалік, у районі Білогорщі, Великий коронний гетьман Йосип Потоцький розмістив військові підрозділи. Їхнім завданням було забезпечувати порядок, встановити почесну варту, а також салютами та феєрверками створювати додаткову святкову атмосферу для численних вірних.

Обряд відбувався під керівництвом восьми католицьких єпископів латинської, грецької та вірменської конфесій на чолі з римо-католицьким митрополитом Львова архієпископом Миколою Вижицьким, греко-католицьким – Левом Шептицьким та вірменським – Іоаном Августиновичем. Активну участь узяли також священнослужителі згаданих Церков, брати та сестри численних монастирів, церковні братства та парафії.

Шлях корон, спеціально виготовлених у Римі та посвячених Папою, пролягав від костелу святого Антонія на Личакові, попри недобудований костел Домініканів, через площу Ринок, Галицьку браму (зараз вул. Галицька), вулицею Коперника біля монастиря Домініканок (зараз музей «Русалки Дністрової» та Головна пошта), шпиталю Святого Лазаря, костелу Марії Магдалини – на городоцькі поля до місця зі спеціально зведеним вівтарем і наметом.

Уранці 1 липня Львівську Одигітрію було поміщено у вівтарі на поставленому серед поля висотою у 30 стіп помості – там після Служби Божої у супроводі артилерійських салютів і відбувся акт коронування Божої Матері Провідниці. Потім хресним ходом через вісім тріумфальних арок її було внесено у нову каплицю Домініканського монастиря (зараз – церква Пресвятої Євхаристії та Музей історії релігії, пл. Музейна, 1). Після закінчення будівництва костелу ікону помістили у головному вівтарі.

Додаткову святкову атмосферу події надавали декорації міста, що були, напевно, найпишнішими і найцікавішими за всю його історію. Жоден король, імператор чи воєвода не удостоювалися таких почестей і щирих людських поривів.

Святкове оформлення складалось із тріумфальних арок, багато оздоблених скульптурами, геральдичними знаками, портретами й малюнками. Додатково у місті були прикрашені Ратуша, будинки багатих міщан і релігійні установи. Багато оздобленою була дорога від Домініканського монастиря до площі Ринок (зараз вулиця Ставропігійська).

Докладний опис історії ікони, врочистих промов підчас коронації й оформлення міста було вміщено у виданій домініканцями 1754 року спеціальній книзі під назвою «Гасло слова Божого» («Haslo slowa Bozego»). Автори збірки – о. Климент Хадкевич і о. Лев Уляновський. Це був чи не перший у нашому місці ілюстрований підсумковий буклет про чудово проведений захід.

Опис починається з вулиці Ставропігійської, на якій розміщено 26 живописних панно, що зображали історію ікони Богоматері та чудеса, пов’язані з нею. Кожен малюнок підписаний іншою мовою та, відповідно, він зображав певний національний тип. Тут були візантійський імператор, татарин, турок, араб, вірменин, француз, німець, англієць, італієць, угорець, іспанець, швед, литовець, іспанець і навіть перс, індіанець та мурин (негр). Очевидно, ці постаті не викликали якогось здивування, бо всі вони неодноразово відвідували Львів у справах торгових.

Вулицю при в’їзді на площу Ринок прикрашала чудова тріумфальна арка – перша з восьми встановлених із цієї нагоди (до прикладу, з приводу приїзду коронованої особи встановлювали одну, максимум дві такі споруди). Увінчувала арку скульптура Матері Божої в оточенні ангелів, якій Генії підносять корони.

Друга арка виросла перед Ратушею й була оформлена в комплексі з фасадом магістрату емблемами та зображеннями з історії міста – тут і князь Лев, і його дружина Констанція в одязі монахині домініканського ордену. А ще король Ян-Казимир, який надав місту значні привілеї, і Папа Сикст V, який додав до герба Львова три пагорби та восьмикутну золоту зірку з папського герба. У вікнах Ратуші вміщувались 10 майстерно виконаних картин із зображенням Богоматері та символу міста лева у різних варіаціях.

Третю арку розмістили біля Катедри та декорували зображеннями Матері Божої з левом біля її ніг, ангелів, апостолів Петра та Павла і святих домініканського ордену.

У формі тріумфальної арки були прикрашені Галицька та Краківська брами. На одній домінувала панорама міста з Богородицею, яка прикриває місто своїм плащем (омофором). На другій – зображення сцени перевезення ікони з Галича до Львова. Також на ній зобразили представників знатних львівських родів, що схиляються перед образом Діви Марії.

Уздовж шляху, яким прямувала урочиста хода, на теперішніх проспекті Свободи та вулиці Коперника, прикрашені будинки демонстрували картини з біблійними сюжетами та 25 панно з емблемами Матері Божої.

Шоста споруда постала поблизу Галицької брами на кошти Теофілії Вишневецької – багатої львівської міщанки, родички польських королів і литовських гетьманів, яка була фундаторкою монастиря домініканок і на схилі літ пішла у черниці. На арці розмістили сцену коронації ікони, портрети Папи Бенедикта ХІV та святих монахинь-домініканок.

Теофілія Вишневецька прикрасила також і монастир домініканок на вулиці Коперника. На ньому були встановлені малюнки зубрів, які везуть Ковчег Завіту, портрет самої фундаторки з її гербом та образ Непорочного Зачаття.

Сьома арка розміщувалась біля шпиталю Лазаря. Її увінчувала Матір Божа, яка височіла над різними військовими й тріумфальними символами, тим самим демонструючи вищість віри над земними перемогами.

Неподалік, біля костелу Марії Магдалини, було зведено останню, восьму арку. На ній вміщено зображення костелу, Папи Бенедикта та домініканських символів – зокрема собаки, що смолоскипом обпалює землю.

Прекрасним оформленням відзначалася і каплиця при Домініканському соборі, куди після акту коронації була перенесена ікона, обвішана золототканими драпіровками, оксамитовими та кармазиновими тканинами. Також в «кружганках» – галереях монастиря – розміщено 31 портрет усіх причетних до коронаційних урочистостей.

Удекоровані й ілюміновані були також усі вежі міста. Як відзначає один із сучасників, «Львів здавався єдиним тріумфом на честь Діви Марії».

На пам’ять про коронацію викарбовано золоті, срібні та мідні медалі, які роздавали учасникам свята. 1753 року краківська каштелянова Людовіка з Мнішків Потоцька поставила кам’яну колону на місці коронації, котра, на жаль, не збереглася.

1946 року домініканці, покидаючи місто, забирали з собою найцінніше – в тім числі й короновану ікону. Вони відвезли її до Польщі та помістили у храмі св. Миколая монастиря проповідників у Ґданську.

У Львові в Музеї історії релігії, що розташований у приміщенні Домініканського монастиря, експонується лише копія ікони Матері Божої Провідниці.

ч
и
с
л
о

68

2014