Богдан Білан

Тролейбус у Львові

Цього року львів’яни із задоволенням згадують старий добрий тролейбус!

І на це є дві причини. Перша – він рятував їх в перші дні нового року, коли був паралізований транспортний рух у місті. А друга – це 60-та річниця його роботи на наших вулицях.

Вперше ідея впровадження тролейбусу у Львові (тоді його ще називали «безрейковий електричний омнібус») виникла у 1909 р., коли планували прокладати трамвайну лінію на Високий замок. Перевагами такого транспорту вважалося, те що він дешевший в експлуатації та мобільніший при русі. Також пропонували прокласти тролейбус на інших складних ділянках дороги у Львові, як от вверх по Гвардійській та по Городоцькій.

Дирекція міських електричних підприємств була готова в короткий термін впровадити новий вид транспорту. Однак спеціальна комісія міської ради відхилила цю пропозицію.

Вдруге питанням зацікавились у кінці 30-их рр., коли світ переживав справжній тролейбусний бум. Після США та Великобританії його популярність поширилася і до континентальної Європи. В Польщі перший тролейбус з’явився у 1930 р. у Познані, в радянській Україні – у 1935 р. у Києві. Та усім планам перешкодила війна.

Втретє про тролейбус заговорили в ході післявоєнної розбудови та розробки нового радянського генплану міста у 1947 р. Проект розробляли спеціалісти контори «Укркомунпроект» з Харкова, де тролейбус курсував з 1939 року. Було заплановано розібрати трамвайну колію на вулиці 1 травня (пр. Свободи) та натомість провести тролейбусну лінію, котра пролягала з центру до аеродрому з відгалуженням до залізничного вокзалу.

27 квітня 1952 року було ухвалено постанову «Про невідкладні заходи щодо розвитку міського господарства Львова», а 3 травня – рішення Ради міністрів України про побудову тролейбусного маршруту у Львові. Протяжність першої черги тролейбусної лінії – 10,5 км., вартість робіт – 7,2 млн. крб..

«Львівська правда» 18 травня 1952 р. – «Перша черга тролейбусної лінії від вулиці 1 Травня (пр.. Свободи) повинна вступити у дію вже у цьому році. По гладкому асфальті центральної магістралі, де ще нещодавно гриміли трамваї, незабаром підуть комфортабельні тролейбуси».

І сталося це 27 листопада 1952 р.

Для нового виду транспорту потрібні були спеціалісти – водії та механіки. Їх навчали у Києві.

Перший тролейбус живився з тяглової підстанції № 1 (у старому трамвайному ДЕПО на Сахарова). І досі енергопостачання тролейбуса залишається спільним з трамваєм.

Тролейбусне ДЕПО також було спільним – на Городоцькій.

Перші тролейбуси МТБ-82Д замовляли на заводі ім. Урицького (м. Енгельс, Саратовська обл.), контактний дріт – в Узбекистані (м. Алмалик).

Вартість проїзду становила, залежно від відстані, від 20 до 50 коп. Єдиний тариф проїзду, 40 коп., введено лише у 1959 р. Кілька разів змінювалась система оплати. У 2008 р. повернулась компостерна система, яка була замінена кондукторами на початку 90-их.

Тролейбуси працювали майже цілодобово – 21 годину. Рух тролейбусів починався о 5. 25 ранку, закінчувався о 2. 15 ночі. Середня швидкість була 15, 6 км./год.

Усього за період трохи більше місяця 1952 р. перевезено 398 тис. пасажирів.

Тролейбус став важливим елементом системи електротранспорту. Він прокладався у тих напрямках, де був відсутній трамвай і розбудовувались нові житлові чи промислові мікрорайони.

 «Вільна Україна» 28 листопада 1952 р. – «Вчора у Львові почався регулярний рух тролейбусів за маршрутом № 1 «Вокзал-Центр»… Тролейбусна лінія йде з головного вокзалу по вулицях Привокзальній, Тобілевича, Федьковича, Кірова, пл.. Б. Хмельницького, вул.. Міцкевича, Горокого, Першого Травня, до пл.. Міцкевича. Зупинки тролейбусів: головний вокзал, ріг вул.. Городоцької, вул. Сталіна, Кірова, пл.. Б. Хмельнницького, Університет, Першого Травня, пл. Міц-кевича. Весь шлях тролейбуси долали за 20 хв. За перший тиждень тролейбуси перевезли 60 тис. пасажирів.»

Надалі тролейбусне господарство стало бурхливо розвиватися.

Впродовж 1953-54 рр. велися роботи лише по продовженню першої лінії. Спочатку вона дійшла вздовж Городоцької до вулиці Окружної та отримала № 2. Пізніше – до Скнилова.

У 1954-55 рр. прокладено лінію по вулиці Стрийській. У 1957 р. – на Новий Львів, у 1959 р. – до вулиці Варшавської.

Майже щороку будувались нові лінії і в 60-их роках: 1963 р. – до стадіону «Дружба» (зараз «Україна»), 1964 – на Зелену, 1966 – до Аеропорту по Любінській. В цей час впроваджено рух навколо парку ім. І. Франка.

Ударним для розвитку тролейбусу був початок наступного десятиріччя. У 1970 р. тролейбус завітав на вулицю Патона та на Сихів.

У 1975 р. до території Львова приєднано ряд приміських сіл. З цього приводу було прийнято нову транспортну схему міста, відповідно до якої тролейбус проклали до Збоїськ («Топольна») та по Кульпарківській до Наукової.

Таким чином тролейбусні лінії охопили основні напрямки, куди розширювалось місто.

Надалі більше уваги почали приділяти іншому виду громадського транспорту – автобусу. Лише у 1989 р. тролейбус пустили на Левандівку.

Вперше з 1995 р., коли продовжили лінію по Зеленій, нові почали будуватись лише у 2010 та 2011 рр. Відповідно, було доведено рух тролейбуса до «Санта-Барбари» та по Науковій до вул. Стрийської.

Причиною відновлення уваги до електротранспорту стали потреба розвитку транспортної мережі до Євро 2012, а також збільшення попиту на дешевший, екологічніший та, нерідко, зручніший тролейбус.

З 1963 р. основними постачальниками тролейбусів були Київський завод ім.. Дзержинського (К-4, «киянки») та ЛАЗ (ЛАЗ 695 Е).

Один з київських тролейбусів був «збудований з металобрухту, зібраного школярами Левандівки» – таким чином львівські піонери зробили подарунок до десятої річниці тролейбусного господарства у 1962 р.

Львівські тролейбуси, як би це не звучало дивно, почали виготовляти в Баку у 1962 р. тоді в Радянському Союзі почали масово вводити цей вид транспорту, а машин, традиційно, виготовляли недостатньо. І от народні умільці з братньої республіки Азербайджан вирішили на базі львівського автобуса створити тролейбус. Замінили двигун, дочіпили штанги – і вийшов нормальний радянський тролейбус.

У Львові про це дізналися лише через рік та попросили одну машину для запровадження масового виробництва у заводських умовах. Виготовили креслення і вже у червні 1963 р. перший тролейбус виїхав з заводу. Він був названий «Дружба», в честь україно-азербайджанської співпраці.

Аналог львівського тролейбуса випускався також в Одесі та Києві, але швидко зняли з виробництва у через технічну недосконалість. Натомість розробили нову модель, але і вона не пішла.

На заміну радянським, у 1969 р. почали закуповувати значно якісніші та надійніші чеські тролейбуси «Шкода 9-Тр».

Лише у 1994 р., коли постала потреба машин для міст незалежної України, ЛАЗ починає випускати тролейбуси під маркою ЛАЗ-52522, а з 2006 – ЛАЗ-Е183.

Початковою зупинкою всіх тролейбусів була пл. Міцкевича. У 1958 р., з причини постійних заторів, її розділили, в залежності від напрямків руху. Городоцький та Клепарівський напрямок перенесли на початок пр. Свободи (пізніше – перехрестя Січових Стрільців та Гнатюка, зараз – Університет), Стрийський – в кінець пр. Шевченка (пізніше – вул. Ш. Руставелі).

У 1960-62 рр. збудовано нове тролейбусне ДЕПО поблизу Автобусного заводу на 100 машин. Такий подарунок отримав тролейбус до 10 річниці роботи у Львові.

В 70-их рр. планувалося будівництво нового ДЕПО на 200 машин в районі вулиці Варшавської, та далі справа не пішла.

Лише у 1979 р. був збудований трамвайно-тролейбусний ре-монтний завод (вул.. Липи-нського, позаду БТІ). Він обслуговував електротранспорт всього західного регіону Ра-дянського Союзу. До того ма-шини на капітальний ремонт возили до Москви і Києва. На 10 рік роботи 7 маршрутів обслуговували 68 машин, довжина лінії становила 38 км.. пасажиропотік – 41, 3 млн. (щоденно – 120 тис.), що становило третину потужностей трамваю.

Станом на 1972 р. у Львові було 12 ліній довжиною 81,3 км. та 181 тролейбус. Пасажиропотік – 63 млн., що становило більше половини трамвайних перевезень. Енергопостачання тролейбусних ліній здійснювали 10 підстанцій в різних частинах міста.

1991 р став найуспішнішим в історії ль-вівського тролейбусу. Було перевезено 103,5 млн. пасажирів, працювало 230 машин, а довжина лінії становила 122,3 км.

На сьогодні 10 маршрутів обслуговує близько 85 машин типів ЛАЗ-Е183, ЛАЗ-52522, Шкода-ТР14 та Богдан Т601-1. Штат тролейбусного господарства – 340 працівників. Щоденний пасажиропотік – 47 тисяч осіб. Денні касові збори – приблизно 25 тис. грн..

Довжина тролейбусної лінії становить 117 км, що є 10 показником в Україні.

Перший тролейбус створений у 1882 у Німеччині. Автор – інженер Вернер фон Сіменс. Він був запущений у місті Інстербурґ (нині – Черняхівськ Калінінградської області). Перша регулярна лінія відкрита у Берліні 29 квітня 1882 року.

У даний час у світі більш 400 міст із тро-лейбусним сполученням – крім Львова, зви-чайно.

ч
и
с
л
о

68

2014