Богдан Білан

Загальна крайова виставка 1894 у Львові

Підготовка до Загальної крайової виставки, яка відбулась у Львові, за масштабами перевершила сучасне Євро та пройшла без жодного скандалу

Євро-2012, яке триває у Львові, крім футбольної ейфорії, залишає по собі осад невиконаних обіцянок і невиправданих надій. В історії міста був і інший форум, який не тільки змінив його обличчя, а й сприяв його економічному розвитку. Ідеться про Загальну крайову виставку 1894 року. Вона містила всі ознаки і сучасної підготовки: скепсис песимістів та трудові подвиги організаторів, кошториси з багатьма нулями, грандіозні будівництва і ремонт доріг. От тільки жодного скандалу з розкраданням коштів чи політичного бойкоту – лише гордість організаторів за свій захід та його економічний ефект.

Ідея Крайової виставки у Львові виникла як своєрідний аналог всесвітніх торгових виставок, що відбувались у Європі. У місті розуміли, що не зможуть «потягнути» масштаби європейських форумів, але дуже хотіли провести захід, який став би корисним для розвитку господарки Галичини, що була ще слабкою економічно та промислово навіть порівняно з іншими провінціями Австро-Угорської імперії.

Мала подія і певний політичний аспект, що толерувався австрійською владою, – виставка була приурочена 100-й річниці антиросійського повстання під керівництвом Тадеуша Костюшка. Мабуть тому підготовка заходу відбувалася під патронатом цісаря Франца Йосифа І, а головою оргкомітету обрали князя-революціонера Адама Сапєгу.

Місцем проведення стала верхня частина Стрийського парку. Проте для розміщення 129 запланованих будівель і павільйонів довелося вручну вирівняти територію площею близько 50 га, помежовану горбами та ярами. До їх спорудження було залучено найкращих майстрів краю. Керували роботами знамениті архітектори Юліан Захарієвич і Франциск Сковрон.

Масштаби робіт вимагали і грандіозних рішень. Для доставки матеріалів та експонатів було прокладено окрему залізничну колію з Персенківки. Так Адам Сапєга продовжив справу свого батька Леона, який впровадив залізницю в Галичині. Залізничну колію використовували й надалі, а 1951 року її пристосували під дитячу залізницю.

Уся площа виставки була заповнена паві-льйонами, що демонстрували досягнення науки, техніки, сільського господарства та мистецтва краю. Вони тематично поділялися на 34 групи.

На початку головної алеї містечка (з боку вулиці Уласа Самчука) споруджено Палац мистецтв, де експонували виставку історії та сьогодення мистецтва краю. Навпроти було зведено будівлю Рацлавіцької панорами. Полотно розмірами 120 на 5 метрів спеціально створене сучасними польськими малярами для Крайової виставки та річниці однойменної битви на чолі з Костюшком.

Посередині алеї звели електричний фонтан із рухомим підсвітленням та струменями, що сягали 50 метрів, неподалік – декоровану водонапірну вежу.

Усі названі споруди у більш чи менш переробленому стані збереглися до наших днів – у приміщенні Палацу та Панорами зараз розташований спорткомплекс «Львівської політехніки», алея і далі прямує через увесь парк, лише фонтан докорінно змінив свій вигляд і недавно відновив роботу. Залишилась і неоготична водонапірна вежа. Решта споруд або втрачені, або докорінно перебудовані.

Виставку продовжувала нафтова дільниця зі справжньою нафтовидобувною вежею, макетом озокеритної копальні та штольні, що вела до етнографічної частини.

Сюди ж від головного входу пролягала і знаменита підвісна канатна дорога. По сталевому тросу за допомогою газового двигуна 8-місний вагончик долав відстань завдовжки близько 200 метрів над 30-метровим яром.

Основу етнографічної експозиції складала демонстрація предметів побуту гуцулів як найяскравішого культурного феномена краю. Цією експозицією керував відомий український етнограф Володимир Шухевич.

Найбільшими павільйонами на виставці стали машинний і технічний. Їхні розміри сягали 6 тисяч квадратних метрів зі стелею заввишки 32 метри. Вони демонстрували різні механізми для промисловості та сільського господарства, серед яких чимало найсучасніших винаходів.

Був у парку і Український павільйон у вигляді традиційного хутора.

Особливо привертала увагу споруда виробника алкогольних напоїв із Франції «L.Proux & G. Kondratowicz», котра мала вигляд збільшеної у 144 рази пляшки коньяку. Її висота сягала більше 15 метрів.

Далі алеєю можна було дійти до стадіону. 14 липня тут відбувся перший футбольний матч в історії України, у котрому львів’яни перемогли команду з Кракова із рахунком 1:0. 2004 року у цьому місці встановлено пам’ятний знак у формі гранітного футбольного м’яча.

Активно до організації виставки долучилась і магістратура. За її кошти вимостили під’їзну дорогу, провели комунікації, спорудили власний павільйон. Було проведено рекламну кампанію з метою залучити до міста якнайбільше гостей та заманити на виставку городян. У цьому всіляко сприяла і влада краю – у вихідні на проїзд залізницею до Львова діяли спеціальні пільгові тарифи.

Сприяло популярності виставки і відвідання її імператором Францом Йосифом І. Він присвятив нашому місту аж п’ять днів із 11-го по 15 вересня. Саме тут він сказав знамениту фразу, котра чудово пасує і для наших днів: «Спільна праця обох народів (українського та польського) дає мені велику надію на те, що економічний добробут людей зріс і надалі зростатиме».

Окрім заходів і робіт, безпосередньо пов’язаних зі самою виставкою, було прийнято чимало рішень, спрямованих на модернізацію міста загалом. Так, планували будівництво водогону та каналізації, міської бойні (на Промисловій), міського театру (театр Опери та балету), оновлення освітлення міста (гасові ліхтарі).

Для обслуговування відвідувачів збудовано, напевне, основну технічну новинку виставки – електричний трамвай. У Львові трамвай запрацював п’ятим з усіх міст імперії. Чудо-транспорт курсував маршрутом Вокзал – Бандери – Коперника – Центр – Князя Романа – Івана Франка – Софіївка –Уласа Самчука (головний вхід на виставку). Із появою трамвая у місті з’явилася перша електростанція, було вимощено вулиці, розбудовували та заселяли нові райони, а головне – життя потекло зовсім іншим темпом.

Виставка тривала з 1 червня до 1 жовтня. За цей період її відвідали понад мільйон осіб. Фінансові витрати на проведення цього заходу становили близько 600 тис. золотих, а на розвиток інфраструктури міста пішло 7 мільйонів. Та ці витрати швидко окупилися. Місцеві підприємці почали активно впроваджувати нові технології та розвивати ринок збуту. Можливостями краю зацікавилися великі підприємці й інвестори. Яскравою ілюстрацією вдалого проведення виставки та її позитивних наслідків стало те, що електричний трамвай окупився вже за два роки, перейшов у власність міста, і почав приносити чималі прибутки.

Після завершення виставки магістрат викупив усі будівлі у Стрийському парку і надалі використовував їх для своїх потреб. Площа отримала назву Повиставкова, тут неодноразово проводили різноманітні ярмарки, а у 1920-30-х роках – знамениті Східні торги.

ч
и
с
л
о

68

2014