|
Василь СтрільчукБродівська гімназія в українському національному житті Бродів і повіту наприкінці XIX ст. – на початку ХХ ст.Кінець ХІХ – початок ХХ ст. на
західноукраїнських землях характеризується значним пожвавленням українського
національного руху. В цей час засновуються різноманітні
культурно-просвітні організації, з’являються політичні партії, гостро постає
питання національного шкільництва, українського університету, ідея автономії.
Бродівський повіт у цьому плані займав дещо відсталу позицію, оскільки
прикордонне розташування краю стало причиною сильних позицій тут
москвофільських течій. У цій несприятливій атмосфері окремими пробудниками
української свідомості були священики – послідовники
о. М.Шашкевича. Саме їм належать перші кроки пробудження українців повіту.
Однак дослідження національного життя українців краю кінця ХІХ
– поч. ХХ ст. (до першої світової війни) вказує нам на
той факт, що на чолі культурно-просвітницьких процесів Бродівщини досить часто
стояли українські вчителі (професори) тодішньої цісарсько-королівської гімназії
ім. кронпринца Рудольфа. Незважаючи на те, що гімназія була німецькомовною,
українці мали можливість здобути добру освіту і вийти патріотами своєї нації. До прикладу згадаємо імена видатних
наших земляків: Івана Труша, Мирона Тарнавського, Осипа Роздольського. Розглядаючи дану тему, слід зупинитися на
таких особливостях: - Наприкінці ХІХ ст.
Бродівська гімназія
стала своєрідним осередком культурно-освітнього життя не лише міста Броди, а й всього повіту та найближчих околиць. Невелику,
але значну частку учнів гімназії становили українці. - У той час, як в инших куточках Галичини культурно-просвітні товариства були ініціаторами
створення українських шкіл, відкриття українських гімназій, будителями
національного духу, у Бродах ініціатива національного відродження в значній мірі йшла від українських вчителів Бродівської гімназії. - В період піднесення національної свідомості української
спільноти з’являються її певні прояви і в державній гімназії ім. кронпринца
Рудольфа. Незважаючи на те, що в середині гімназії
існувала жорстка дисципліна, однак відчувалося певне напруження між українцями
і поляками. Останні, до речі, займаючи вагомі державні і професорські посади,
мали певну перевагу, і у 1897 р. розпочали процес спольщення гімназії у Бродах. Закономірно, що цей процес був не прийнятним для свідомих українців. Один з випадків, що стався у місцевій
гімназії згадує польський часопис (двомісячник) «Газета Бродська», подаючи його
у розділі новин, як «випадок котрий не можна оминути мочанням». Річ у тім, що серед традиційних святкувань у гімназії було
вшанування пам’яті двох великих поетів Міцкевича та Шевченка. Традиційно, і в
1895 р. українська і польська молодь мали вшановувати пам’ять
Т.Г.Шевченка. Пунктом 7 програми була декламація твору «Титар» з поеми
«Гайдамаки». Професорська цензура дозволила підготувати
цей виступ учневі 7 класу, але лише до певного місця. Однак під
час святкування, що відбулось в суботу 30 березня 1895 р., декламатор проявив
непослух і «виголосив з запалом» те, що йому цензура заборонила. За це професорська конференція покарала непослушного учня
шістнадцятьма годинами самотніх роздумів над темою «Що може декламувати
колега», оскільки йому, протягом всього часу навчання у гімназії, заборонено
брати участь у виступах. Аналіз поезії «Титар» вказує нам цей
заборонений фраґмент, який звичайно не сподобався польській професурі: «Їй Ярема
розказував, … як виріжуть гайдамаки ляхів в Україні,
як він буде панувати, коли не загине», «А він мандруючи співав, як Наливайко з
Ляхом бився». Сам факт виголошення учнем семикласником «з запалом» цього твору,
вказує на самоусвідомлення юнаком свого походження. Він розуміє значення
заборонених рядків, і декламуючи їх, тим самим висловлює свій
протест проти спроби знехтувати (замовчати) історію українського народу. На
жаль, документи не зберегли нам імені цього свідомого
учня. Але цей прояв власної позиції вказує на певні чинники, які вплинули на
розвиток і формування самосвідомості гімназиста. Окрім
патріотичного виховання у сім’ї, юнак отримав добрі й глибокі знання з різних
дисциплін, які дала йому Бродівська гімназія. Неабиякий вплив на формування
його світогляду справили й українські викладачі. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. у Броди
приїжджає українська інтелігенція – цісарсько-королівські урядники, гімназійні
професори. Саме завдяки свідомим українцям міста і
повіту, зокрема окремим українським професорам, вдавалося розрухувати
національну свідомість українського населення краю. Наглядним прикладом цього є
діяльність окремих професорів цісарсько-королівської гімназії ім. кронпринца
Рудольфа у Бродах. На межі ХІХ – ХХ ст. професором німецької гімназії у
Бродах, викладаючи німецьку мову, працював о.Юліян
Дзерович, уродженець с. Смільне, зять о. Євгена Лотоцького, пароха в Лешневі,
згодом був професором Богословської академії у Львові, останній голова
Головного Товариства «Просвіта» у Львові. Він їздив по селах (Лешнів) і
виголошував науки про освіту народу. «Він заохочував людей, щоби посилали своїх
дітей до вищих шкіл у місті, бо відтак буде їм легше у
світі жити і не будуть бідувати» [4,41]. Окремої уваги заслуговує постать професора математики
Василя Саната, «одного з найкращих математиків у Галичині, прекрасного
педагога» [4,69]. 2 квітня 1895 р. з ініціативи о. Анатолія
Долинського та професора Василя Саната було створено Кредитне товариство з
обмеженою відповідальністю «Самопоміч», до наглядової ради якого увійшла майже
вся українська інтелігенція повіту на чолі з о. Туркевичем – парохом Поникви
[9]. На подання українських радних, зокрема Василя Саната, Бродівська міська
рада назвала одну з міських вулиць іменем Маркіяна Шашкевича [4,63]. Василь
Санат користувався значним авторитетом серед жителів Бродівського повіту, його
було висунуто послом до Сойму від Брідщини, однак через сильні позиції
москвофілів він не пройшов [4,70]. На
початку 1897 року на знак протесту проти того, що
українських представників не було обрано до управи касина для службовців,
українською інтелігенцією було засновано касино (прототип клубу за інтересами –
В.С.) «Руська бесіда». До його членів вписалося 33 українських інтелігентів. На загальних зборах головою
обрали о. каноніка Ярему, заступником – суддю Ільницького, секретарем – о.
Давидовича, а господарем – пана Онуфріва. До виділу
увійшли о. Долинський, гімназійні професори Санат і Скобельський, їх
заступниками обрали о. Сухаровського, Левицького і гімназійного професора
Шущинського (Сущинського) [8]. У 1901 році на посаду професора української мови і літератури Бродівської
гімназії було призначено Василя Щурата. З його приїздом у Броди
і перебуванням впродовж 1901–1907 рр. відбувається пожвавлення національного
життя краю. Завдяки його старанням у 1902 році відновлено діяльність філії
товариства «Просвіта» у Бродах
та засновано товариство «Основа». Останні дві події збіглися в часі: установчі
збори «Основи» стали одночасно зборами реформованої «Просвіти». Ці події відбулись 10 липня 1907 року. Ось як він сам пише у
звіті від 1902р. до Головного Виділу товариства «Просвіти» у Львові: «Численні
вони – ці збори не могли бути, бо і час в липни не був
відповідний і приготовань не було: мої всі сили були звернені в напрямі основання
чисто народного касина «Основи» в Бродах. Але початок реформі треба було
зробити і можна було зробити лиш рівночасно з заг.
зборами «Основи» [2, 3-4]. Мету і завдання створеного Щуратом товариства
розкриває статут: «Цілею товариства є зближити русько-україньску
інтелєґенцию для удержання товариського життя. Способами до осягненя ціли
товариства є: передплата часописей, закупно книжок,
устроюванє відчитів, музикально-вокальних продукций, аматорських представлень,
забави з танцями і всі товарискі гри з винятком газардових» [1]. В цей же час будується у Бродах і спільний дім Кредитового
товариства «Самопоміч» та Касинового товариства «Основа» (сучасний будинок за
адресою вул. Пушкіна, 10). Ця домівка була
осередком національного життя у Бродах до 1939 року. Василь Щурат активно включається в життя міста і повіту,
бере на себе ініціативу з реформування Брідської філії товариства «Просвіта»,
очолює його (1902 р.) після гімназійного професора
П.Скобельського; робить ґрунтовний аналіз діяльності товариства, розглядає
працю своїх попередників, подає детальний звіт до Головного Виділу «Просвіти»,
в якому викладає свою точку зору щодо подальшої розбудови товариства та
розвитку національної свідомості на Брідщині. У 1903 році В.Щурат став одним із засновників бурси для
українських учнів гімназії. Будучи професором гімназії, Щурат активно вивчає
національне життя повіту, пише ряд дослідницьких
робіт: «Церкви гр.-кат. парохії в Бродах» [6], «Увільнення злочинця дівчиною в
Бродах» [5] тощо. В 1903 р. катехитом гімназії став о. Софрон Глібовицький.
На уроках релігії він викладав також історію України. Під його впливом багато учнів перейшли з москвофільської
бурси до української. Він став головою бурси і неподалік від гімназії купив 2
морги землі та побудував двоповерхову бурсу на більше ніж 40 учнів. [4,60] Українські професори завжди відстоювали українських
учнів, протистояли спольщенню німецької гімназії. Зокрема, відомий випадок,
коли директор гімназі, спольщений німець Едвард Шірмер,
почав вести вчительську конференцію на польській мові, то українські професори
В.Санат, В.Щурат, о.С.Глібовицький почали відповідати на українській мові. А
далі проти зловживань директора подали протест до Крайової Шкільної Ради і до Міністерства освіти у Відні. Директор справу
програв і наступні конференції вів німецькою мовою [4,66]. Серед инших українських професорів слід згадати: Филимона
Мелянко – викладача грецької і латинської мови, префекта української бурси;
Івана Созанського – професора української мови, історика, учня М.Грушевського,
секретаря Бродівської філії товариства «Просвіта»;
Михайла Гнатищака – професора української мови; Павла Лисяка – математика. Згідно звітів Бродівської філії товариства
«Просвіта», постійно бачимо у її проводі професорів гімназії: 1899 – 1902 П.Скобельський
(голова), А.Алиськевич (касир), В.Санат (секретар) [2,2]; 1902 – В.Щурат
(голова), В.Санат (виділовий) [2,4]; 1909р. – о. С.Глібовицький (голова)
[2,13], І.Созанський (секретар) [2,10]; 1912-13 – о. С. Глібовицький (голова), Лев
Гнатищак (місто голова), Филимон Мелянко (виділовий) [2,25]. Окремої уваги заслуговують учні і випускники Бродівської
гімназії. Зокрема, активними діячами товариства «Просвіта» проявили себе Степан
Клепарчук (згодом священик, відомий діяч краю), Осип Осташевський (пізніше професор Духовної Академії у Львові, педагог,
проповідник та письменник, вивезений більшовиками), Іван Ганчарик, Олекса
Качор, які організувавши драматичний гурток, ставили вистави, а на кошти,
отримані з вистав, закуплялися до читальні книжки та часописи [4, 43-44].
Учнями Бродівської гімназії були син пароха Щурович о. Михайла Левицького –
Северин Левицький, згодом голова Крайового Пласту, професор учительської
семінарії у Львові; Юліян Павликовський – пізніше
президент «Ревізійного Союзу Українських Кооператив», голова Надзірної ради
«Маслосоюзу» у Львові; Павло Дубас із с.Ражнів – вояк
УГА, автор праці про історію Брідщини; художники Микола Федюк та Микола Шах;
відомий громадський діяч із с. Шнирів Михайло Ящун. Значний вплив на піднесення національно-патріотичного
руху серед українців міста Броди, зокрема й учнів
гімназії, мав візит Івана Франка, що відбувся 26 квітня 1909 року. Як писав у
«Донесення комісаріату поліції в Бродах дирекції поліції у Львові про зустріч
І. Франка з учнями місцевої гімназії» керівник цісарсько-королівського
комісаріату поліції Карабановський: «Іван Франко … відвідав українську бурсу, а
пізніше разом з учнями-українцями місцевої гімназії
влаштував екскурсію в напрямку російського кордону нібито для розшуків якогось
своєрідного каміння». Під час
від’їзду Каменяра «зібрались на залізничному вокзалі приблизно 80 учнів
місцевої гімназії /українців/. Вони з ентузіазмом проводжали д-ра Івана Франка
піснею «Многії літа». Наприкінці донесення наведено дані, які характеризують
стан національного піднесення гімназійної молоді: «При
цій нагоді доношу, що учні-українці тутешньої гімназії, якими керує священик
Глібовицький, учитель закону Божого гімназії і директор української бурси, як
конфіденціально доніс агент Турина, погрожують, що, на випадок, коли Мирослава Січинського не помилують, українська молодь організує у
Львові, куди з’їдеться з усієї країни на означений день, велику боротьбу, яка
своїм розміром перевищить все, що досі влаштовувала українська молодь» [3,
272-273]. Таким чином, незважаючи на те, що гімназія у Бродах була
німецькою, а з 1907 р. переходила на польську мову викладання, роль цього
закладу була надзвичайно важлива в українському національному житті міста Броди та повіту. Завдяки перебуванню на посадах професорів гімназії
палких українських патріотів було виховано чимало свідомих
українців, котрі активно включилися в національне життя краю і проявили себе в
різних ділянках людської діяльности. Серед випускників і професорів Бродівської
гімназії ми знаходимо чимало лідерів товариств, учасників
національно-визвольних змагань, діячів, які внесли значну лепту у розвиток
національного життя не тільки Брідщини, але й
Галичини. Освітньо-виховна традиція Бродівської гімназії була продовжена і в
польський період (1920-30-ті роки), коли навчались Петро Федун, Юрій Федорук,
Юліян Матвіїв, Михайло Пакуляк, Андрій Турчин, Василь Ящун та багато инших
патріотів краю. 1. Тернопільський
обласний державний архів. Фонд 231, опис 2, «Статут
Касинового Товариства в Бродах». – Фотокопія першої сторінки Статуту
зберігається у Бродівському історико-краєзнавчому
музеї (матеріали зібрані Я.Онищуком). 2. Центральний
державний історичний архів у Львові. Фонд 348
«Товариство «Просвіта», опис 1, справа 1300, 72 аркуші. – Фотокопія
зберігається у Бродівському історико-краєзнавчому музеї (матеріали зібрані
Я.Онищуком). 3. Іван
Франко. Документи і матеріали 1856-1965. – Київ: Наукова думка, 1966. – 541с. 4. Клепарчук
С. Дорогами і стежками Брідщини. – Торонто-Онтаріо, 1971. – 250 с. 5. Щурат
В. Увільнення злочинця дівчиною в Бродах // Записки НТШ. – Т.75. – Львів, 1906.
– С. 4-8. 6. Щурат
В. Церкви гр.-кат. парохії в Бродах // Съвіт. – Львів,
1907. – Ч.5. – С.78-80. 7. Kronika:
Kasa zaliczkowa // Gazeta Brodzka. – Brody. – 1 czerwca 1895. – Rok I. - №5. –
s.3 8. Kronika:
Ruska besida // Gazeta Brodzka. – Brody. – 1 kwietnia 1897. – Rok III. - №7. –
s.4 9. Kronika:
Wieczorek Szewczenki // Gazeta Brodzka. – Brody. – 15 kwietnia 1895. – Rok I. -
№2. – s.5. |
ч
|
 |
|