Василь Стрільчук

Франко і Броди (факти з історії)

Постать видатного українського культурного і громадського діяча Івана Франка справляла великий вплив на брідщан як за його життя так і після смерті. Портрети Франка висіли в домівках українських культурно-освітніх товариств (про що свідчать світлини 1920 – 30их рр.). Вшановуючи Каменяра проводились урочисті академії (читаємо у звітах Бродівської філії товариства «Просвіта»). Його ім’я носили гуртки «Рідної школи» (наприклад, гурток ім. І.Франка товариства «Рідна школа» у с. Клекотів). Аматори ставили на сценах виставу «Украдене щастя» за однойменною п’єсою нашого геніального земляка.

Серед праць Івана Франка на історичну та економічну тематику цікавою з краєзнавчої точки зору є стаття «Пропінація міста Бродів» опублікована в газеті «Діло» № 10 за 1884 р.(передрукована у книзі першій 44 тому 50-томного видання творів І.Франка). В ній автор описує історію пропінації – привілею на право виготовляти і торгувати спиртними напоями – у м. Броди від ХVI ст. до 80-их рр. ХІХ ст. Розповідає про авантюру єврейського банкіра Лязаруса, який, обдуривши маґістрат Бродів, поставив місто на межі банкрутства. Ця афера дійшла до загалу і викликала значний резонанс у Галичині. Про сутність цієї авантюри і писав у згаданій статті І.Франко.

Каменяр неодноразово бував у Бродах, як проїздом, перетинаючи австро-російський кордон, так і зупиняючись в місті. Зимою 1885р. Франко вперше їде (перетинаючи кордон і проїжджаючи через Броди) до Києва, щоб побачити Велику Україну. Там він знайомиться з своєю майбутньою дружиною Ольгою Хоружинською. У березні 1885 р. повертається у Львів. Наступного року у квітні їде одружуватись з Ольгою і 16 травня одразу після шлюбу молода пара (під загрозою арешту) покидає Російську імперію, перебуваючи в свою першу шлюбну ніч у поїзді та перетинаючи кордон. Фактом є те, що Франко неодноразово зупинявся у Бродах та сусідньому Радивилові під час своїх поїздок. При переїзді через кордон поїзди робили технічну зупинку, пов’язану із зміною платформ вагонів(різна ширина колії у Росії і Австрії), а пасажири в цей час проходили митну перевірку і очікували на посадку для продовження поїздки.

Про свою зустріч з Франком у Бродах писав Володимир Хронович – письменник, педагог, уродженець нашого міста. Зокрема, він описував про те, як під час літніх вакацій (після закінчення другого курсу вчительської семінарії у Сокалі), коли він приїхав у Броди, до нього прийшла служниця викладача гімназії й префекта бурси доктора В.Щурата і покликала до бурси (що знаходилась неподалік помешкання автора спогадів). У бурсі В.Хронович побачив «старенького дідуся у вишиваній сорочці» в якому впізнав хворого на той час Івана Франка. Згідно спогадів «Франко побував у Щурата три дні», а юний Хронович «кілька разів забігав до бурси і там, якщо треба було, йому залюбки услугував».

Инший брідщанин о. Степан Клепарчук, автор праці «Дорогами і стежками Брідщини», вважає спогади В.Хроновича видуманими. Він пише, що «Іван Франко відвідав нашу бурсу, мабуть, 1907р. в товаристві Модеста Левицького [відомого письменника, активного діяча визвольних змагань 1917 – 1920рр. – С.В.], який жив тоді в містечку Радивилові». С.Клепарчук зазначає, що Франко в той час був здоровий («хвороба почалась щойно наприкінці 1908 року) і повертався з України. Гостей привітав теплими словами префект бурси, професор гімназії Мелянко. Бурсацький хор відспівав «Многії літа», «Не пора, не пора» і «Ще не вмерла Україна». Франко ці-кавився бурсацьким життям та подіями в Брідському повіті.

Про ще один візит Каменяра у Броди дізнаємося з «Донесення комісаріату поліції в Бродах дирекції поліції у Львові про зустріч І. Франка з учнями місцевої гімназії від 28 квітня 1909 р.». Перекладена копія цього документа (із матеріалів зібраних Ярославом Онищуком) зберігається у Бродівському історико-краєзнавчому музеї.

«26 цього місяця о год. 11 перед полуднем, приїхали з Києва до Бродів відомий провідник «українців» д-р Іван Франко з сином Андрі­єм. На місцевому залізничному вокзалі на них чекав завзятий українець, місцевий комірник залізничного складу Гадзевич, який після дуже сердечного привітання з прибулими полегшив їм митний обшук. Після митного обшуку доктор Іван Франко пішов до міста, а син його Андрій залишився разом з Гадзевичем чекати відходу поїзда в залі дожидання II класу. Там вони годину жваво розмовляли. О 12 годині Андрій Франко поїхав до Львова, а д-р Іван Франко, як доніс агент Турина, відвідав українську бурсу, а пізніше разом з учнями-українцями місцевої гімназії влаштував екскурсію в напрямку російського кордону нібито для розшуків якогось своєрідного каміння.

О 7 год. 30 хв. вечора, перед відходом поїзда до Львова, під керівництвом повітового судді Бережанського, інспектора техніч­ного контролю фінансової дирекції ґуралень Гладиловича і комірника залізничного складу Гадзевича зібрались на залізничному вокзалі приблизно 80 учнів місцевої гімназії /українців/. Вони з ентузіаз­мом проводжали д-р Івана Франка піснею «Многії літа».

Одночасно підкреслюю, що комірник залізничного складу Гадзевич, який є одним з керівників партії «українців» у Бродах, дозволив собі від імені тутешнього начальника станції інспектора Дубенського, без його відома, пропустити всіх учнів без перонних квитків з вестибюля на перон і організував ціле прощання з д-ром Франком. Начальник станції Дубенський, якого про це зловживання Гад­зевича повідомив цісарсько-королівський канцелярист поліції Кулаковський, наказав, щоб після відходу поїзда, всі хто брав участь у прощанні, заплатили за перонні квитки. Гадзевич розрахувався сам за всіх.

Однак Бережанський й Гладилович зникли перед тим з пе­рону, побоюючись, що їм доведеться купити для учнів перонні квитки.

При цій нагоді доношу, що учні-українці тутешньої гім­назії, якими керує священик Глібовицький, учитель закону Божого гімназії і директор української бурси, як конфіденціально доніс агент Турина, погрожують, що, на випадок, коли Мирослава Січинського не помилують, українська молодь організує у Львові, куди з’їдеться з усієї країни на означений день, велику боротьбу, яка своїм розмі­ром перевищить все, що досі влаштовувала українська молодь.

Керівник цісарсько-королівського

 комісаріату поліції Карабановський.

Броди, 28 квітня 1909р.»

Цей документ показує нам той великий національно-патріотичний вплив, який справляла постать Івана Франка на українську молодь. Особа Каменяра, його твори відігравали важливу роль у формуванні української еліти першої половини ХХ століття, виховували покоління учасників визвольних змагань 1914 – 1921 рр., членів УВО, ОУН, вояків УПА.

На закінчення згадаємо про ще однин цікавий і дуже важливий факт. Наш земляк (уродженець х.Романці, с.Конюшків) доктор філософії, професор о.Йосип Застирець висунув кандидатуру Іва-на Франка на лауреата Нобелівської премії в 1916р. У своїй рекомендації, адресованій Шведській Академії Нобелівського Комітету, доктор Застирець серед инших аргументів зазначив наступне: «Цей великий поет і письменник, якого пісні стали національним скарбом, цей великий Провідник свого народу і міжнародний геній заслуговує, щоб славна Королівська Академія нагородила його Нобелівською премією. Я підкреслюю при тому величезне політичне значення такої нагороди для національних змагань старовинного культурного народу, який тепер бореться за свою свободу… ». Але, нажаль, смерть перешкодила здобуттю цієї премії.

ч
и
с
л
о

69

2012