Iсторичний успіх Польщі - збулася мрія маршала Пілсудського

Пшемислав Гензель

Iсторичний успіх Польщі - збулася мрія маршала Пілсудського

12 березня 1999 року, в день вступу Польщі до Північноатлантичного Альянсу, було рішуче відкинуто поділ Европи на два ворожі табори і усунуто ганьбу Ялти, де було встановлене панування СССР в нашій частині Европи.

Вступ до НАТО – це одна з найважливіших подій в історії Польщі. Збулася майже 100-річна мрія про міцний зв’язок Польщі з Заходом. 15 років тому відбувся сенсаційний розворот союзів, завдяки чому наша країна стала членом найпотужнішої військової організації в історії світу. Сьогодні перед НАТО постав серйозний виклик – конфлікт довкола України. Ключова роль у вирішенні цієї кризи випала Польщі.

ОДНА З НАЙВАЖЛИВІШИХ ПОДІЙ В ІСТОРІЇ

ПОЛЬЩА ВХОДИТЬ ДО СВІТОВОЇ ЕЛІТИ

Сьогодні виповнюється 15 років відколи Польща стала членом НАТО. Хоча цей ювілей заслонюють драматичні події в Україні, проте ця подія є однією з найважливіших у історії Польщі. Членство в НАТО – одне з небагатьох досягнень 90-х років, яким поляки, як і раніше, задоволені. То була також одна з небагатьох справ, щодо якої існував широкий політичний консенсус від правих до лівих, прагматично об’єднуючи навіть найзапекліших ворогів. До рангу символу можна віднести той факт, що польський шлях до НАТО започаткував Лех Валенса, а завершив його Александр Кваснєвський.

Упродовж всього лиш 10 років нам вдалося здійснити майже неймовірну річ – Польща з ворога Заходу стала невід’ємною частиною НАТО, найпотужнішого військово-політичного союзу в історії. Польща нині є надійним союзником Альянсу, беручи участь у глобальних операціях і створюючи протиракетний щит, завдяки чому відіграє ключову роль у европейській стратегії НАТО в XXI столітті. Північноатлантичний договір – це також співтовариство, об’єднане довкола демократичних цінностей, прилучившись до якого, Польща увійшла до елітного клубу Заходу.

12 березня 1999 року в місцевості Індепенденс у штаті Міссурі міністр закордонних справ Броніслав Ґеремек вручив держсекретареві США Мадлен Олбрайт акт вступу Польщі до Північноатлантичного Пакту. Від тієї миті Польща стала офіційним членом НАТО, зруйнувавши нарешті «залізну завісу», яка опустилася на Европу після трагедії Другої світової війни.

ПОЛЯКИ ДОБИЛИСЯ ПЕРЕЛОМУ

КІНЕЦЬ «СТАРОГО» СВІТОВОГО ПОРЯДКУ

Переломна подія, якою став вступ до НАТО, була б неможливою без іншого перелому, який змінив долю світу. Ядвіґа Закшевська, голова делегації польського Сейму і Сенату в Парламентській Асамблеї НАТО підкреслює, що найважливішою подією, яка дозволила Польщі вступити до Альянсу, були перші частково вільні вибори, які відбулися в червні 1989 року.

То була переломна дата, адже Польща після падіння комунізму повернула собі незалежність у проведенні своєї зовнішньої політики. Проте Альянс був занадто консервативним, а тому завдання, яке постало тоді перед нами, було важким, – каже депутатка від Громадянської Платформи в розмові з порталом Onet.

Попри велику обережність «старих» країн-членів НАТО, в 1989 році вперше в історії на засідання Парламентської Асамблеї НАТО запросили й польських парламентарів. Наступного року між Альянсом і Польщею були встановлені офіційні дипломатичні відносини. Наступні 12 місяців проминули під знаком краху совєтської гегемонії в Центральній і Східній Европі та розвалу Варшавської угоди. Польща опинилася у просторі «редукованої безпеки», але в 1992 році офіційно підтвердила прагнення до повноправного членства в НАТО.

«ПРОЧИНЕНІ ДВЕРІ» ДЛЯ ПОЛЬЩІ
ВАЖКИЙ ШЛЯХ ДО НАТО МІЖ ДВОМА БЛОКАМИ

Перші кроки на польському шляху до НАТО були важкими з огляду на обережність Альянсу і вичікування, в якому напрямку піде Росія. Розпад СРСР у 1991 році і крах Варшавської угоди створили в Европі нову геополітичну ситуацію. Тогочасний генеральний секретар НАТО Манфред Вернер під час візиту до Польщі 11-12 березня 1992 року вперше заявив, що «двері до НАТО прочинені». Процес вступу до НАТО, втім, означав важкі реформи – не лише військові, а й політичні та економічні.

В січні 1994 року Польща стала одним з членів Партнерства заради миру, програми, покликаної стати прелюдією до повного членства в Альянсі. ПЗМ передбачало спільні військові навчання, участь у миротворчих і гуманітарних операціях та консультації з партнерами по НАТО. Попри дедалі більш нервові протести з Москви, все частіше лунали назви країн, які можуть прийняти до Альянсу, з’явилися також перші дати можливого розширення. Нарешті в липні 1997 року на саміті в Мадриді було прийнято рішення запросити Польщу, Чехію та Угорщину на переговори щодо членства. Зрештою, після переговорів на форумі Альянсу, 12 березня 1999 року під час церемонії в Індепенденсі (штат Міссурі) Польща, Чехія і Угорщина стали повноправними членами цієї потужної організації.

РОСІЙСЬКЕ ВТРУЧАННЯ І КРИЗИ

НЕПЕРЕДБАЧУВАНИЙ КРЕМЛЬ

Упродовж 45 років холодної війни, попри спорадичні фази розрядки, під час яких напруга на лінії Схід – Захід слабшала, увесь час існувала загроза спалаху війни. Ця ситуація змінилася допіру після падіння комунізму та розпаду Совєтського Союзу. Марек Опйола з парламентського комітету з питань оборони відзначає, що власне потенціал СРСР був постійним стимулом для підтримки політичної згуртованості в НАТО, а втручання Росії та «провоковані кризи» сприяти зміцненню консенсусу членів Альянсу.

Перша половина 90-х років була складним періодом для НАТО, періодом суперечок про різне бачення XXI століття. Відсутність узгодженої концепції та рішучості гальмувала процес прийняття нових членів. Звичайно, передусім для европейських членів Альянсу, центральне місце в планах розбудови мирного співіснування в Европі посідали відносини, переважно економічні, з Росією, – каже депутат від Закону і Справедливості.

Опйола нагадує, що саме під впливом Сполучених Штатів постала ситуація, коли в 1994 році НАТО запропонувало членам Ради північноатлантичної співпраці (РПАС) і державам, залученим до діяльності НБСЕ, нову форму співпраці – Партнерство заради миру, яке фактично проклало Польщі шлях до структур Пакту.

КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ США

ВЕЛИКЕ СПАСИБІ ПОЛЬСЬКІЙ ДІАСПОРІ

США, як головна опора Альянсу, вважали, що розширення не може негативно вплинути на внутрішню згуртованість структури НАТО, хоча існував певний ризик поступового повернення Польщі до російської сфери впливу. – Слід також пам’ятати про запропоновану тоді, хоча й не узгоджену з тогочасним урядом прем’єр-міністра Ольшевського, концепцію НАТО-біс, яку президент Лех Валенса сформулював під час свого візиту до Німеччини в 1992 році, що створило атмосферу невизначеності щодо намірів Республіки, – зазначив Опйола.

Крім того, на думку Ядвіґи Закшевської, саме Сполучені Штати відіграли найбільшу роль у вступі Польщі до НАТО, а особливо відзначилася польська діаспора, яка задля цієї мети вела за океаном дуже інтенсивне лобіювання. – Слід підкреслити ефективні дії Збіґнєва Бжезинського, а також посла Польщі в Сполучених Штатах Єжи Козмінського. Я мала честь перебувати з парламентським візитом у Конгресі США в квітні 1999 року, під час дискусії щодо прийняття нашої країни до НАТО, – каже депутатка в інтерв’ю порталові Onet.

ЗБУЛАСЯ МРІЯ МАРШАЛА ПІЛСУДСЬКОГО

ПОХОРОН ЯЛТИНСЬКОЇ ГАНЬБИ

Вступ Польщі до НАТО за потужної підтримки Вашингтона зруйнував притаманний холодній війні лад, встановлений у Ялті в 1945 році. Приєднання до Альянсу стало кульмінацією багатолітніх дипломатичних зусиль, спрямованих на те, щоб вирвати нашу країну з колишньої сфери впливу СРСР та інтеграції з державами Заходу. Ще раніше, вже в часи Другої Республіки, такою була мета політики Юзефа Пілсудського.

Маршал прагнув міцно пов’язати Польщу у військовому та політичному сенсі передусім з Англією та Францією, а також зі Сполученими Штатами. Вступ Польщі до НАТО був, отож, втіленням великої мрії маршала, а водночас могилою Ялтинської ганьби.

Історик Каміль Яніцький підкреслює, що то була одна з найважливіших подій в історії Польщі. – Маршал Пілсудський навіть у найсміливіших мріях не уявляв собі міцного, стабільного міжнародного союзу, в якому спільну позицію змогли б опрацювати такі різні за інтересами наддержави, як Німеччина, Франція і Великобританія, – підкреслив він у інтерв’ю порталові Onet.

СТРАТЕГІЧНЕ РІШЕННЯ ПОЛЬСЬКОЇ ВЛАДИ

«ПОЛЬЩА ПЕРЕСТАЛА БУТИ ВАСАЛОМ СССР»

– Ми занадто легко забуваємо, яким неймовірним успіхом стало створення НАТО, а тим більше вступ до Альянсу Польщі, яка ще десять років тому була васалом совєтської імперії. У геополітичному сенсі нам пощастило жити в справді незвичайні часи, – підкреслює Яніцький. Він додав, що якби не вступ Польщі до НАТО і до Европейського Союзу, сьогодні ми б опинилися в такій ситуації, як Україна.

Історик, утім, зазначає, що реальну вартість міжнародних союзів вибудовують роками, завдяки обміну досвідом, спільним ініціативам і спільним інтересам. За його словами, при усьому ентузіазмі, який розбудив вступ Польщі до НАТО, ми мусимо пам’ятати, що «сам по собі документ, підписаний папірець, нічого ще не гарантує». Адже під час Другої світової війни Польща була також пов’язана союзом із країнами Заходу, проте союзники «продали» її совєтам.

Нинішня ситуація дуже відрізняється. – Після 15 років членства в НАТО видно, що Польщу дедалі більшою мірою розглядають як цінного партнера, а не непроханого гостя. Чогось подібного ми ще в нашій історії не мали, – погоджується Яніцький.

ПЕРШИЙ КРОК ДО НАТО

ПОЛЬЩА ОТРИМАЛА ДУЖЕ МАЛО ЧАСУ

Вступ до НАТО вимагав належної підготовки польської армії та запровадження стандартів НАТО. Розпочалася справжня модернізація Збройних Сил, був прийнятий спеціальний закон, яким гарантовано виділення на оборону країни щороку 1,95% ВВП. Ця епохальна зміна мала на меті професіоналізацію та модернізацію польської армії. Найвиразнішою ознакою присутності в НАТО стало впровадження для вжитку армії сучасних бойових літаків F-16 і бронетранспортерів нового покоління.

Варто пам’ятати, що Польща вчинила свій перший «військовий» крок у напрямку НАТО ще до того, як наша країна отримала офіційне запрошення. Це було пов’язано з польським спецназом, який став першопрохідцем Польщі в НАТО. Генерал Славомир Петеліцький, «батько» спецназу, заходився створювати підрозділ GROM в дуже важких умовах. Той проект був дуже добре продуманий, хоча тогочасний міністр внутрішніх справ Кшиштоф Козловський визначив на його втілення дуже мало часу – всього три місяці.

НЕВІДОМІ КУЛІСИ ПОДІЙ 1994 РОКУ

СВІТ ДІЗНАВСЯ ПРО БОЙОВІ ЯКОСТІ ПОЛЬСЬКИХ СОЛДАТІВ

Панував ритм імпровізації та дуже швидких дій; але це було необхідно, бо не було часу для зайвих дебатів. У ті часи існував сильний опір матерії практично у всіх сферах життя, але, попри це, «проект GROM» вдалося втілити ефективно й результативно, – пояснив у одній з попередніх розмов із порталом Onet Анджей Войтас, головний редактор часопису «Komandos».

Офіційний бойовий дебют підрозділу GROM відбувся на Гаїті в 1994 році. Американці переконалися, що мають справу з військовими професіоналами, що збільшило наші шанси на вступ до НАТО. Крім того, Польща зобов’язалася, що командос стануть її спеціалізацією в Альянсі. На даний час існує п’ять загонів спецназу (Agat, Formoza, GROM, JWK Lubliniec і Nil) за підтримки 7-ї бригади спеціального призначення з Повідза. Сьогодні ми можемо пишатися формуваннями, які довели свою бойову вправність і втішаються великою повагою союзників.

РАПТОВИЙ РОЗВОРОТ У СОЮЗАХ

ПОЛЬЩА ПЕРЕСТАЛА БУТИ ВОРОГОМ

Розширення НАТО в 1999 році на Польщу, Угорщину та Чехію вчинило справжню геополітичну революцію, яка підкреслила особливу роль Польщі у відносинах між Сходом і Заходом. Далебі, це був сенсаційним розворот глобальних союзів – Польща упродовж всього 10 років із держави, яку НАТО вважало «ворогом», стала повноправним членом Альянсу. Розширення зміцнило і Альянс, і стабільність та безпеку Центрально-Східної Европи, завдяки зміцненню демократії в цих країнах і розширенню зони трансатлантичної безпеки.

Розширення НАТО відбулося в період міжнародної розрядки та поступового скорочення збройних сил. Розширення НАТО, спочатку в Центральній Европі, а потім і в інших країнах, змістило кордон безпеки на Схід, хоча розгортання американських збройних сил у Европі та військових підрозділів зі «старих» країн-членів НАТО залишилося незмінним, – зазначає Збишек Заборовський з парламентського комітету в справах національної оборони.

ПОЧАТОК РЕВОЛЮЦІЇПОНАД ВІСЛОЮ

ВЕЛИКІ ЗМІНИ У ПОЛЬСЬКІЙ АРМІЇ

Польська військова революція, яка триває упродовж 15 років, була б неможлива без членства в НАТО, хоча все ще багато слід зробити. Міністерство національної оборони в офіційній заяві підкреслило важливість військової трансформації, яка триває понад Віслою. Від 2000 року Польща стала вагомим тереном інвестицій для Північноатлантичного Альянсу.

Польща використовує інвестиційну програму НАТО в галузі Безпеки (NSIP). До 2013 року бюджетні ресурси NSIP, інвестовані в нашій країні, склали близько 1,4 млрд. злотих. Завдяки цьому бюджетові була проведена, зокрема, модернізація летовищ, паливних складів і військово-морських баз, побудовано командний пункт системи ППО і системи радіолокаційного виявлення та підготована система зв’язку для ВМФ.

Півроку тому прем’єр-міністр Дональд Туск заявив, що Польща, консолідуючи оборонну промисловість, також робитиме ставку на розвиток протиповітряної оборони, т.зв «Польські Ікла». Реалізація стратегії, яка обійдеться в 130 млрд. злотих, вимагатиме кількох років. Проблем є, звичайно, більше, слід також забезпечити успішне завершення вже розпочатих процесів. – Вступ до НАТО зміцнив безпеку Польщі, але участь у Пакті не вирішила всіх проблем у сфері безпеки, які стоять перед нашою країною. Ми все ще перебуваємо на порозі модернізації наших збройних сил, – нагадує Збишек Заборовський у інтерв’ю порталові Onet.

ПОЛЬЩА УНИКЛА ДОЛІ ГРУЗІЇ ТА УКРАЇНИ

ТРАНСАТЛАНТИЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО НА НАШОМУ БОЦІ

Зменшуючи чисельність армії, було здійснено її повну професіоналізацію, проте не було вирішено проблему підготовки резервів. Остання реформа командування збройними силами, запровадивши об’єднане командування збройними силами, призвела до ліквідації командувань ґатунків збройних сил, що може негативно відобразитися на розвитку спеціалізованих частин збройних сил, – заявив депутат від Союзу демократичних лівих.

Попри критику на адресу військової політики, яка лунає час від часу, вступ Польщі до НАТО, безсумнівно, врятував нашу країну від долі, яка спіткала Білорусь, Молдову, Грузію та Україну. У той час, коли в Польщі утвердилася демократія, ці країни все ще не вирвалися з російської сфери впливу. А український приклад показує, що могло би статися з Польщею, якби 15 років тому вона не увійшла до зони трансатлантичної безпеки.

Оголошення про відкритість Пакту для нових членів та про запуск Партнерства заради миру було не тільки механізмом для полегшення майбутнього членства в НАТО, а й комплексною програмою політичних, військових і економічних реформ, скерованих на поступове досягнення атлантичних стандартів. – І варто нагадати, що в міру розширення НАТО відбувалося відкриття інших інтеграційних організацій, у тому числі, зокрема, Европейського Союзу, – додав депутат від Закону і Справедливості.

ОСОБЛИВЕ СТАНОВИЩЕ ПОЛЬЩІ В АЛЬЯНСІ

ГЛАВА НАТО: ВИ ГРАЄТЕ КЛЮЧОВУ РОЛЬ

Польща через 15 років після вступу до Альянсу є невід’ємною частиною НАТО у всій його діяльності, вона робить значний внесок у його військові операції. Процес розширення Альянсу, який на даний момент складається з 28 країн, триває увесь час. Польща є дуже активним і ангажованим послом натовської політики «відкритих дверей», а її внесок у цій галузі вже величезний.

Важливо допомогти країнам, які прагнуть до членства в НАТО, допомагаючи їм реалізувати необхідні реформи, надаючи їм консультації та знань, яких вони можуть потребувати. Я знаю, що Польща відіграє велику роль у цих галузях. Я хочу подякувати Польщі за послідовну і незмінну прихильність, – так про досягнення Польщі висловився в інтерв’ю для Onet Андерс Фог Расмуссен.

Генеральний секретар НАТО також підкреслив військовий аспект членства нашої країни в НАТО і внесок в організацію міжнародних навчань, як от «Steadfast Jazz» у листопаді 2013 року. – Під час навчань у Дравську Поморському я побачив вражаючу демонстрацію здібностей солдатів з різних країн НАТО, – підкреслив Расмуссен.

Тоді Польща пройшла сертифікацію і стала «рамковим членом НАТО», готовим командувати силами швидкого реагування, підлеглими Альянсові – Силами Відсічі (NATO Reaction Force, NRF), які є абсолютними військовими лідерами світу. Польща також бере активну участь у створенні европейської системи протиракетної оборони, а кульмінацією цього процесу стане спорудження в 2018 році бази ракет-перехоплювачів у Редзікові.

НОВІ ВИКЛИКИ ДЛЯ АЛЬЯНСУ

ПОЛЯКИ ПОПЕРЕДЖУЮТЬ ПРО ПОДАЛЬШІ ЗАГРОЗИ

Найближчі роки будуть часом значних викликів для НАТО і для Польщі. У короткостроковій перспективі йдеться про кризу в Україні, з точки зору довгострокової перспективи – про адаптацію до нових викликів безпеці, шляхом здійснення необхідних реформ у функціонуванні армії, будівництві протиракетного щита. Завданням, яке визначатиме трансформацію Альянсу, є також глобальна війна з терором, яка триває від 2001 року, і в якій беруть участь країни-учасниці НАТО.

Депутатка Ядвіґа Закшевська підкреслює, що Північноатлантичний Альянс повинен бути готовим до майбутніх загроз нового типу. – Якщо в другій половині ХХ століття НАТО зосереджувалося на безпеці, яку розуміли в традиційному стилі, то тепер безпека повинна враховувати не тільки загрози військового характеру, а й політичні, – підкреслює голова польської делегації в Парламентській Асамблеї НАТО.

Серед нових загроз депутатка Платформи згадує, зокрема, про розпад державних структур, порушення прав людини, тероризм, загрози в економічній і соціальній сфері, злочинність, наркотрафік, піратство і кібертероризм. Асиметричний характер конфліктів, безумовно, стане найбільшою проблемою для НАТО в XXI столітті.

ПОЧАЛАСЯ БИТВА XXI СТОЛІТТЯ. «ВИНИКЛА ЕКСТРЕМАЛЬНА СИТУАЦІЯ»

Закшевська також звертає увагу на нещодавні події в Україні та російську агресію в Криму. – На мою думку, стратегія Барака Обами не передбачала загроз із боку Росії, США приділяли дедалі більше уваги Близькому Сходові. Тим часом тут, у Европі, з’явилася екстремальна ситуація, яку треба вирішувати, – зазначила вона в інтерв’ю порталові Onet.

Збишек Заборовський із Союзу демократичних лівих нагадує, утім, що й досі не готові плани дій на випадок серйозної міжнародної кризи в Східній Европі. – «Нова Европа» стала цінним союзником для Сполучених Штатів, але не конче для всіх країн Західної Европи – членів НАТО. Тільки тепер, в умовах кризи в Україні йдеться про зміцнення військового співробітництва, – зазначає депутата від СДЛ. – НАТО занадто сильно ангажувалося на Близькому Сході, послабивши тим самим дієвість статті 5 Північноатлантичного договору. Поділ на «стару» та «нову» Европу, незважаючи на минулі 15 років, також не зник, – додає він.

Важливість подій в Україні також підкреслює Марек Опйола. На його думку, за брак консенсусу в Західній Европі в 2008 році про включення України та Грузії до Плану дій задля членства (MAP), цим країнам довелося заплатили військовою агресією Москви. – Членство в МАП відповідало українським національним інтересам. Воно запевнило би солідні гарантії збереження суверенітету України, її територіальної цілісності, а водночас допомогло би закріпити й продовжити демократичні реформи в Україні, – каже депутат ЗіС. На його думку, попри російську агресію в Криму, питання про повторно запросити Україну до ПДЧ мусить повернутися до порядку денного.

Вирішення кризи в Україні нині залишається найсерйознішим викликом, що постав перед Північноатлантичним Альянсом. Очі світу знову скеровані в бік і Києва , і Вашингтона та Варшави. Якби не вступ Польщі, Чехії та Угорщини до НАТО у 1999 році, конфлікт з Росією розігрувався би, либонь, не в Україні, а у Центральній та Східній Европі.

Пшемислав Гензель