Нові виклики для безпекової політики НАТО та ЕС

15-та річниця вступу Польщі до НАТО та 10-річчя вступу до Европейського Союзу є доброю нагодою для підведення підсумків, але й стимулом поглянути на НАТО і ЕС у ракурсі тих завдань, які стоять перед цими організаціями.

15 років тому ми вступили до НАТО як оборонного союзу, в якому найвищою вартістю є Стаття 5 Вашингтонського договору та механізм колективної оборони. Для Польщі життєво важливим є той факт, що НАТО головною загрозою для себе незмінно вважає збройну агресію, яка би прямо загрожувала суверенітетові та територіальній цілісності держав-членів Альянсу. Проте, впродовж останніх десятиліть з’явилися нові явища, які прийшли до нас з-поза меж євроатлантичного регіону, і є наслідком безпрецедентного технологічного розвитку та поступу глобалізації, а отже можуть мати далекосяжні негативні наслідки для безпеки держав-членів НАТО. Такі загрози, як тероризм, поширення технології балістичних ракет і зброї масового знищення, загрози в кіберпросторі, регіональна нестабільність, загрози для енергетичної безпеки, загрози, зумовлені розвитком сучасних технологій чи змін клімату, відіграють дедалі більшу роль у сучасному безпековому середовищі.

Держави НАТО і Европейського Союзу окреслили згадані ризики і – що ще важливіше – вживають активних заходів для подолання їх. У цій справі кожен покликаний зіграти свою важливу роль.

Стратегічна Концепція НАТО враховує передусім еволюцію середовища міжнародної безпеки, підкреслює важливість нових загроз та потребу забезпечити здатність Північноатлантичного Альянсу реагувати на ці загрози. Натомість, угоди ЕС містять положення щодо колективної оборони на випадок збройного нападу і т.зв. клаузулу солідарності на випадок терористичного нападу, стихійного лиха чи техногенної катастрофи.

НАТО не має інструментів, які дозволили б йому комплексно охопити всі ці складні проблеми. Проте Альянс може суттєво підтримати зусилля інших організацій та країн, розробляючи механізми, пов’язані з обороною критичної інфраструктури, в тому числі енергетичної та інформаційної, чи провадячи консультації між союзниками з цих питань. У свою чергу, Европейський Союз має дипломатичні, політичні, економічні та військові можливості, адекватне та солідарне використання яких зміцнює безпеку країн-членів ЕС та значення Союзу в галузі розбудови ЕС безпеки в регіоні.

Однією з найбільших загроз нового типу є тероризм, т.зв. асиметрична загроза, яка керується непередбачуваною логікою. Ми повинні запобігати поширенню тероризму, не чекаючи, коли він постукає в наші двері.

Крім того, величезний ризик несе в собі поширення зброї масового знищення та засобів її доставки серед окремих держав і недержавних суб’єктів. Тому на саміті НАТО в Лісабоні було прийнято рішення про створення спільної системи протиракетної оборони, а незабаром це завдання було визнано місією Альянсу.

Ще однією проблемою для НАТО є захист торговельних шляхів, особливо морських. НАТО і Европейський Союз залучені до боротьби з піратством в районі Африканського Рогу, в рамках операцій «Ocean Shield» і «EUNAVFOR Atalanta». На нещодавній зустрічі міністрів оборони країн НАТО було прийнято рішення оновити морську стратегію Альянсу. До червня 2014 року буде розроблена Стратегія морської безпеки ЕС, яка регулюватиме, зокрема, питання вирішення традиційних конфліктів на морі, поширення зброї масового ураження, морського піратства, тероризму, організованої злочинності, стихійних лих, змін клімату, загроз для економіки ЕС. Ця Стратегія врахує проблематику безпеки Балтійського моря і співпраці ЕС з НАТО, що важливо з перспективи Польщі.

З питанням захисту торговельних шляхів безпосередньо пов’язана проблема енергетичної безпеки. Захист транспортних маршрутів і запобігання блокаді ключових транзитних зон є прикладами можливих практичних дій, які випливають з політики НАТО в галузі енергетичної безпеки, що також є важливим елементом роботи на форумі ЕС.

Дедалі більше небезпек пов’язані з кіберпростором, який стає основною платформою глобальної фінансової та економічної системи, державного управління і служить важливим засобом комунікації, який організовує наші суспільства. Кожна атака в кіберпросторі несе величезну загрозу. Тому було прийнято рішення про розробку Політики Альянсу в сфері Кібернетичної Оборони.

Кажучи про нові загрози для безпеки, слід нагадати, що лише кілька тижнів тому мінімальним вважався ризик нападу на території, гарантовані угодою про НАТО. Багато союзників були навіть схильні звузити потенціал, призначений для потреб колективної оборони, на користь можливостей, необхідних для дій поза межами чинності угоди про НАТО, адже власне там вони вбачали загрози для безпеки.

Події в Україні показують, що традиційні виклики безпеці нашого регіону, втім, не відійшли в минуле. Порушення територіальної цілісності та політичної незалежності України вимагають активних і ефективних дій з боку міжнародного співтовариства. Необхідно і важливо екстраполювати висновки з української кризи на функціонування окремих міжнародних організацій. Сьогодні очевидними стали недоліки в механізмах діяльності Альянсу, виявлені в процесі кризи в Україні, як от недостатнє розуміння ситуації в регіоні, недостатній обмін оперативними даними розвідки, погана обізнаність у процедурах реагування на надзвичайні ситуації в структурах Альянсу, пасивна роль військового керівництва НАТО на початковому етапі.

В зв’язку з ситуацією в Україні, польські вимоги щодо забезпечення ефективності механізмів кризового реагування та колективної оборони Альянсу набули високої вірогідності. Конче необхідною стала неодноразово пропонована польською стороною верифікація концептуальних документів Альянсу, в тому числі перегляду «Відлякування та Оборони». Також нової якості набувають вимоги щодо збільшення присутності та видимості НАТО в нашому регіоні. Рішення НАТО й окремих наших союзників щодо посилення захисту повітряного простору Польщі та країн Балтії є важливими жестами солідарності.

Українська криза також створює новий контекст і для проектів, підготовлених для вересневого саміту НАТО в Великобританії. Насамперед, підтвердилася слушність польських клопотань у справі утримання в НАТО військового потенціалу для повного спектру місій, у тому числі операцій найбільшого масштабу та інтенсивності. Останні події показують, що відмова навіть від частини цього потенціалу, на чому наполягали деякі наші союзники, була би, безумовно, передчасною.

В новому світлі також слід оцінювати Ініціативу об’єднаних сил (CFI). Інтенсифікація спільних навчань, їх організація в різних частинах території Альянсу сприяє не тільки оперативній сумісності військ союзників, але й становить адекватну відповідь на російські навчання. Винятково позитивно слід оцінити торішні навчання «Steadfast Jazz» на території Польща та держав Балтії. Ми дуже наполегливо пропонували втілити цей проект у форматі LIVEX – час засвідчив, що наші клопотання були цілком обґрунтовані.

Під час саміту НАТО в Великобританії слід також буде продемонструвати трансатлантичний вимір Альянсу. Цьому посприяла би декларація щодо поступового збільшення витрат европейських союзників на оборону. Від США ми, натомість, очікуємо збереження їх військової присутності в Европі та ширшого залучення до спільних навчань, особливо за участі сил, які за ротацією визначаються з-поміж бригадних тактичних груп, розташованих у Сполучених Штатах.

Події в Україні також спонукають до рефлексії над подальшим напрямком співпраці НАТО з країнами-партнерами, включно з Росією. Ми хочемо розвивати цю співпрацю, максимально користуючись уже наявними механізмами та інструментами.

Безсумнівно, українська криза також є важливим уроком для Европейського Союзу. До торішнього саміту в Вільнюсі головним питанням були економічні проблеми. Події на Майдані та анексія Криму висунули на перший план проблему безпеки та політичної й економічної стабільності та захисту прав меншин. Зросло також відчуття небезпеки в країнах Балтії та Молдові, яка є близьким сусідом ЕС, а відтак Союз мусив удатися до обмежувальних заходів і поставити складну тему енергетичної та економічної залежності від Росії.

Після підписання політичної частини Угоди про асоціацію відкрилася нова сторінка в відносинах ЄС–Україна. Ця важлива для іміджу країни подія підтвердила европейські прагнення України і спільність демократичних цінностей, верховенства права та вільного ринку. В економічному вимірі важливим жестом стало прийняття рішення про надання Україні довгострокової фінансової допомоги та скасування митних тарифів ЕС на українські товари. Ці заходи розширюють взаємний доступ до ринків товарів і послуг та де-факто означають одностороннє схвалення з боку ЕС угоди про вільну торгівлю (АА/DCFTA). З української перспективи обидва ці кроки є шансом для модернізації і становлять відправну точку для розвитку політичної співпраці, в тому числі оборонної та в сфері безпеки.

Для ЕС та його держав-членів події в Україні стали тестом на солідарність. Вони показали масштаби труднощів у гармонізації економічних та політичних реакцій. Ці події також підтвердили неодноразово наголошувану Польщею потребу узгодження міцних стратегічних рамок зовнішньої політики та безпеки ЕС, які б дозволили Союзові хуткіше та рішучіше реагувати в кризових ситуаціях. ЕС мусить створити в співпраці та координації з ОБСЄ та НАТО умови для впровадження сучасних стандартів оборонного співробітництва. Особливий потенціал, мабуть, містять такі польські пропозиції:

1) створення місії в сфері реформи сектора безпеки (SSR). ЕС має великий досвід у проведенні подібної діяльності (у т.ч. операції на Балканах, у Сомалі та Малі). Така місія могла би надавати навчально-консультаційні послуги для силовиків в Україні (поліція, жандармерія, національна гвардія, збройні сили),

2) зміцнення співробітництва в рамках сил швидкого реагування ЕС (бойових груп). Слід спонукати владу в Києві висловлювати зацікавленість щодо участі в цих формуваннях, зокрема в рамках Вишеградської групи та HELBROC, які заступають на чергування в 2016 році. Спільне формування Бойових Груп зміцнило би трансформацію українських військових структур і підвищило міру оперативної сумісності українських збройних сил з арміями ЕС,

3) зміцнення діалогу в рамках панелі CSDP Східного партнерства. Ми прагнемо до збільшення частки східних партнерів у місіях ЕС і тіснішої співпраці в навчанні.

Найважливішою подією останніх місяців у сфері CSDP була груднева Европейська Рада – зустріч глав держав і урядів, які підтвердили необхідність зміцнення відповідальності Европи за безпеку в регіоні та побудову політичного консенсусу навколо пріоритетів CSDP.

Наголошування – згідно з польськими очікуваннями – на важливості европейської оборонної політики defence matters та узгодження спільного бачення комплексного розвитку політики оборони і безпеки ЕС – це перший за багато років значний крок на шляху зміцнення співробітництва в галузі оборони. Втілення гасла defence matters потребуватиме низки конкретних дій і матеріальних затрат. Польські плани модернізації збройних сил та проект консолідації оборонної промисловості вписуються у висновки Европейської Ради, але найбільше залежатиме від фактичної волі та залучення держав-членів у заплановані заходи й підтримки цього процесу з боку інституцій ЕС. Зокрема, важким і складним питанням є проблема перспектив европейської оборонної промисловості. Завдяки послідовним зусиллям Польщі Европейська Рада пристала на аргументи, які наголошують потребу забезпечення врівноваженого розвитку европейської оборонної промисловості та сприяння розвиткові малого й середнього бізнесу з фондів ЕС.

Цю дискусію ми розглядаємо як перший крок на шляху вироблення довготермінових европейських рішень. І інституції ЕС, і держави-члени усвідомлюють складність процесів консолідації на національному та европейському рівні. В даний час ми готуємося до наступного етапу робіт, які стосуються механізмів використання структурних фондів для підтримки дослідно-технологічних проектів подвійного призначення. Заявлені напрямки діяльності інституцій ЕС є гарною відправною точкою для обговорення. Тим не менше, залишається відкритим основне питання: як задовольнити потребу утримання ринків збуту й забезпечити інноваційність технологій виготовлення зброї, а водночас захистити національні економічні інтересів і ринки зайнятості. Воно й буде предметом наступних етапів роботи в складному виборчому 2014 р.

ч
и
с
л
о

77

2014