Програма «Партнерство заради миру»

Масштаб і цілі

Впровадження ініціативи Партнерства заради миру (ПЗМ) у 1994 р. додало нового виміру відносинам між НАТО та країнами-партнерами, який уможливлює прак­тичну співпрацю між військовими, що розвивається від­повідно до різних інтересів та можливостей країн-учасниць. Програма спрямована на вдосконалення можливостей та потужності у миротворчій діяльності через спільне планування, підготовку, навчання, а відтак через досягнення взаємодії сумісності підрозділів країн-партнерів з відповідними силами країн — членів НАТО. Вона також має на меті сприяти прозорості у національному оборонному плануванні та бюджетному процесі, а також демократичному контролі над збройними силами.

Нижче більш детально описані розвиток Партнерства заради миру та вдосконалена програма Партнерства заради миру, започаткованої весною 1997 р.

Партнерство заради миру є важливою ініціативою, яку НАТО запропонувала на січневому 1994 року Брюссель­ському саміті Північноатлантичної ради. Метою Парт­нерства є посилення стабільності та безпеки по всій Европі.

Запрошення приєднатися до Партнерства заради миру було надіслано усім державам — учасницям Ради північноатлантичного співробітництва (РПАС) та іншим державам, що беруть участь у Нараді з безпеки та співро­бітництва в Европі (НБСЄ) та які мають бажання і можливості зробити свій внесок у програму. Запрошення було прийнято 27 країнами. Діяльність, в якій бере участь кожен партнер, ґрунтується на спільно розроблених Індивідуальних програмах партнерства.

Програма ПЗМ зосереджена на співпраці в оборонній галузі, але виходить за рамки діалогу та співробітництва і спрямована на досягнення реального партнерства. Вона стала важливою і постійною рисою европейської архітектури безпеки, яка допомагає розширити та інтенсифікувати політичне і військове співробітництво у Европі. Програма допомагає посилити стабільність, зменшити загрозу миру та розбудувати зміцнені стосунки безпеки на основі практичної співпраці та відданості демократичним принципам, на яких ґрунтується Альянс. Відповідно до Рамкового документа ПЗМ, який було прийнято главами держав та урядів водночас з Документом про запрошення до ПЗМ, НАТО зобов’язується проводити консультації з будь-яким з активних партнерів, якщо цей партнер вважає, що існує безпосередня загроза його територіальній цілісності, політичній незалежності або безпеці.

На весняному 1997 року засіданні міністри закордон­них справ і оборони країн - членів Альянсу узгодили низку нових ініціатив, спрямованих на подальше підсилення Партнерства заради миру як засобу розвитку тіс­ніших стосунків у сфері безпеки між НАТО та країнами-партнерами. Вдосконалена програма ПЗМ, яка описана далі у цьому розділі, відіграє більш оперативну роль, а також вдосконалює процес політичних консультацій та надає більше можливостей партнерам брати участь у про­цесі прийняття рішень та плануванні заходів ПЗМ.

Усі учасники ПЗМ є також і членами РЄАП, яка ство­рює загальні рамки співпраці між НАТО та її партнерами. Однак Партнерство заради миру зберігає власну самобутність у межах гнучких рамок РЄАП та має свої власні основні елементи і процедури. Воно ґрунтуєть­ся на двосторонніх стосунках між НАТО і кожною з 27 країн, які приєдналися до ПЗМ.

Еволюція програми

Партнерства заради миру

Рамковий документ включає конкретні зобов’язання, які має взяти на себе кожен учасник з метою співпраці з НАТО для досягнення цілей програми в цілому:

- сприяти гласності у національному оборонному пла­нуванні та бюджетному процесі;

- забезпечити демократичний контроль над збройними силами;

- підтримувати готовність та військовий потенціал, не­обхідні для участі в операціях під егідою ООН та/або ОБСЄ;

- розвивати відносини військового  співробітництва з НАТО з метою спільного планування, підготовки та навчань,   спрямованих  на   посилення   можливостей учасників ПЗМ здійснювати місії в таких галузях, як підтримка миру, пошукові та рятувальні роботи, гума­нітарні операції та інші місії, щодо яких може бути досягнута домовленість;

- підготувати, в довгостроковій перспективі, підрозділи, здатні   більш   ефективно   співпрацювати   з   силами НАТО.

У Рамковому документі також зазначено, що активна участь у Партнерстві заради миру відіграватиме провідну роль в еволюційному процесі включення нових членів до НАТО.

Процедури та операції програми

Партнерства заради миру

Будь-яка країна, що бажає приєднатися до Партнерства заради миру, спочатку запрошується до підписання Рамкового документа. Окрім опису цілей Партнерства, у нього включені основні принципи, на яких ґрунтується ПЗМ. Власним підписом країни підтверджують свою від­даність ідеї збереження демократичного суспільства і захисту принципів міжнародного права. Вони також підтверджують своє зобов’язання сумлінно виконувати Статут ООН та дотримуватися принципів Загальної деклара­ції прав людини; утримуватись від погрози силою або використання сили проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави; поважати існуючі кордони та розв’язувати спори мирним шляхом. Вони також підтверджують рішучість виконувати свої зобов’язання згідно з Хельсінкським Заключним актом, усіма подальшими документами НБСЄ/ОБСЄ, а також усі зобов’язання, які вони взяли на себе в галузі роззб­роєння та контролю над озброєннями.

Наступним, після підписання Рамкового документа, кроком для кожної країни-партнера є подання в НАТО Презентаційного документа. В ньому вказані кроки, що будуть здійснені з метою досягнення політичних цілей Партнерства, військові та інші ресурси, які партнер має наміри використовувати в цілях партнерства, та конкрет­ні галузі, в яких партнер бажає співпрацювати з НАТО.

На підставі заяв, зроблених у Презентаційному доку­менті, та додаткових пропозицій з боку НАТО та країни-партнера спільно готується та затверджується Індивідуальна програма партнерства (ШП) на дворічний період. В ШП включені заяви про політичні цілі партнера в ПЗМ, військові та інші ресурси, які він надає в розпоряд­ження ПЗМ, широкі цілі співпраці між партнером та Альянсом у різноманітних сферах співробітництва та конкретні заходи, що планується здійснити у кожній галузі співпраці.

Кожен партнер окремо вибирає для себе заходи, вихо­дячи з власних індивідуальних вимог та пріоритетів, зі списку, який визначено у Робочій програмі партнерства (РПП). Цей принцип самовизначення є важливим аспек­том ПЗМ. Визнається, що потреби та можливості країн-партнерів є різними і кожна з них сама має визначати форми діяльності та співпраці, які їй найкраще підходять. Робоча програма включає широкий опис різних мож­ливих галузей співпраці та список заходів у кожній галузі. РПП, як і кожна ШП, охоплює дворічний період і перег­лядається щороку. До її підготовки повною мірою залучаються партнери.

Головним робочим органом, який відповідає за пи­тання ПЗМ, є Політично-військовий керівний комітет Партнерства заради миру (РМ8С). Він проводить засідан­ня в різних форматах чи то тільки за участю членів Альян­су, чи за участю членів НАТО та партнерів. Головні обов’язки РМ8С включають надання Раді рекомендацій з питань ПЗМ; відповідальність за загальну координацію Робочої програми партнерства; розробку політично-війсь­кових рекомендацій для військового керівництва НАТО з метою підготовки їхнього внеску в Робочу програму партнерства в галузі військових навчань та інших заходів; на­дання рекомендацій при розробці Індивідуальних програм партнерства та подання їх на затвердження Ради; підготов­чу та координуючу діяльність у процесі планування та перегляду Партнерства (РАКР).

Над військовими аспектами ПЗМ працює військове керівництво НАТО, яке користується рекомендаціями, запропонованими РМ8С та затвердженими Радою. Робочим органом ПЗМ з військового боку є Робоча група з військової співпраці (МСЛУС), яка функціонує як кон­сультативний орган Військового комітету. МС/УО проводить засідання як самих членів Альянсу, так і з участю партнерів і членів НАТО. Військовий комітет також проводить зустрічі з партнерами для обговорення військово­го складника співпраці за програмою ПЗМ.

Центр координації партнерства (РСС) є унікальним органом ПЗМ, який розташований у м. Монс (Бельгія) поряд зі штаб-квартирою Верховного головнокомандува­ча об’єднаними силами НАТО в Европі (5НАРЕ). Центр підпорядкований Північноатлантичній раді. Його завдан­ням є координація спільних військових заходів в межах ПЗМ, а також здійснення військового планування, необ­хідного для втілення військових аспектів Робочої програми партнерства, особливо у галузі військових навчань. За детальне оперативне планування військових навчань відповідають військові командування, які проводять на­вчання. Центр очолює директор, якому підпорядкований персонал, що має міжнародний статус і складається з представників країн - членів НАТО та, з 1998 року, представників країн-партнерів. Для здійснення зв’язку до Центру також прикомандировані штабні офіцери з місій країн-партнерів.

У штаб-квартирі НАТО партнери представлені група­ми по зв’язках, до яких входять як дипломати, так і військовий персонал. Однак після затвердження Брюссельської угоди5 багато країн-партнерів створили свої повномасштабні дипломатичні місії, які офіційно акредитовані при НАТО, а також надіслали військових представників вищого рівня до Військового комітету.

Процес планування та перегляду

програми Партнерства заради миру (РАКР)

Згідно з Рамковим документом ПЗМ НАТО бере на себе зобов’язання спільно з партнерами здійснювати процес планування та перегляду, спрямований на ство­рення основи для визначення та оцінки сил і потужнос­тей, які можуть використовуватись у багатонаціональних навчаннях, підготовці та проведенні операцій спільно з силами Альянсу. Спочатку операції ПЗМ були обмежені миротворчою діяльністю, пошуковими і рятувальними роботами та гуманітарними операціями. Однак у грудні 1996 р. операції ПЗМ та відповідні вимоги до планування і оцінки були розширені і включили повний спектр нових місій Альянсу, зокрема операції з підтримки миру.

Процес планування та перегляду пропонується парт­нерам на факультативній основі і ґрунтується на багатому досвіді Альянсу в галузі оборонного планування. По суті, це дворічний процес, до якого залучені як двосторонні, так і багатосторонні елементи. Для кожного дворічного циклу планування партнери, які бажають взяти участь у цьому процесі, надають інформацію з широкого кола питань: своєї оборонної політики, розвитку демократичного контролю за збройними силами, національної політики щодо співпраці в межах ПЗМ, відповідні фінансові й економічні плани. Ця інформація надається у відповідь на «Огляд загальної взаємодії в ПЗМ», який публікується НАТО восени кожного другого року. Країни-учасниці також надають загальний огляд своїх збройних сил і детальну інформацію про сили, які вони підготували до співпраці в межах ПЗМ.

На основі відповіді кожного партнера розробляється оцінка планування та перегляду. Готується також список завдань з метою досягнення сумісності для того, щоб визначити заходи, які необхідно здійснити кожному пар­тнеру з тим, щоб пристосувати його збройні підрозділи до співпраці з силами країн — членів Альянсу. Після проведення двосторонніх та багатосторонніх консульта­цій оцінки планування та перегляду і завдання з метою досягнення сумісності мають бути спільно ухвалені Альянсом і відповідною кращою-партнером. Зведений звіт, у якому підсумовуються всі узгоджені оцінки та сили, що надаються кожним партнером, затверджується представниками країн — членів Альянсу та всіх партнерів, які беруть участь у цьому процесі. Звіт доводиться до відома міністрів РЄАП.

Перший цикл РАКР було розпочато у грудні 1994 р. за участю 15 країн-партнерів. Зведений звіт про цю роботу був запропонований до уваги міністрів країн — членів Альянсу та партнерів весною 1995 р. На основі цього досвіду був затверджений ряд заходів, спрямованих на розширення та поглиблення процесу у наступному циклі, який розпочався у жовтні 1996 р. Другий цикл, до якого залучились 18 країн-партнерів, продемонстрував силу, притаманну цьому процесу. Спостерігалось значне поліп­шення якості та розширення інформаційного обміну, що дозволило отримати чіткішу картину сил, які можуть надати країни-партнери. Значно зросли кількість і напов­нення завдань з метою досягнення сумісності, що також дало можливість підвищити спроможність партнерів та їхні можливості оперативної співпраці з силами Альянсу.

Процес розробки та підготовки індивідуальних оцінок та зведеного звіту весною 1997 року проклав шлях виробленню рекомендацій з подальшого вдосконалення процесу. Це збіглося із заходами, спрямованими на вдосконалення програми ПЗМ в цілому, і допомогло роботі Групи вищого рівня з удосконалення ПЗМ. Рекомендації, ухвалені міністрами на нарадах весною 1997 р., допомогли зблизити процес РАКР та процес оборонного планування в самому Альянсі. Наприклад, разом із зве­деним звітом мають бути вироблені та затверджені міністрами оборони країн — учасниць РАКР політичні рекомендації для кожного циклу. Політичні рекомендації ві­діграватимуть таку ж саму роль, як і міністерські рекомендації, що вже давно є важливою складовою процедури оборонного планування Альянсу. Окрім цього, завдання з метою досягнення сумісності були перейменовані в мету партнерства. Це означає, що в майбутньому вони вийдуть за межі досягнення сумісності в іншу площину оборонного планування.

РАКР зробив значний внесок у тісну співпрацю між країнами-партнерами у миротворчих операціях під про­водом НАТО в колишній Югославії. Окрім того, РАКР допомагає посилити елемент політичних консультацій в межах ПЗМ і забезпечує більш активну участь країн-партнерів у процесі прийняття рішень та планування в ПЗМ. Він є також важливим елементом у підготовці до вступу перспективних членів НАТО.

Вдосконалення програми

Партнерство заради миру

Ініціатива Партнерства заради миру сприйнята як ве­личезний успіх у впливі на стабільність та безпеку в Европі та сприянні добросусідським стосункам. Вона явно стала невід’ємною і динамічною рисою европейської безпеки.

Отже, у середині 1996 р. Альянс вирішив вдосконалити роль Партнерства, користуючись його динамікою та успі­хом. Весною 1997 р. міністри закордонних справ та оборони країн — членів Альянсу прийняли рішення про ши­рокий спектр заходів, спрямованих на вдосконалення, які додали ПЗМ нової якості і значно підсилили її у політич­ній, військовій, організаційній галузях та у сфері безпеки.

Вдосконалення ПЗМ є невід’ємною частиною зов­нішньої адаптації Альянсу. Поряд з особливими стосунками, які розвиваються між НАТО та Росією і НАТО та Україною, воно допомагає створити умови для нової, вдосконаленої системи безпеки в Европі.

Напрями співпраці програми

Партнерства заради миру

Вдосконалена співпраця в межах ПЗМ включає ши­рокий спектр можливостей як у військовій, так і в інших галузях, пов’язаних з обороною, але тих, що не стосу­ються суто військових аспектів. Галузі співпраці, які включені в Робочу програму партнерства:

-питання протиповітряної оборони;

-управління повітряним простором;

планування на випадок надзвичайних ситуацій, зокре­ма готовність до катастроф;

-концептуальні, планові та оперативні аспекти миро­творчої діяльності;

-консультації, управління, контроль (зокрема, системи зв’язку та інформації);

-матеріально-технічне забезпечення;

-врегулювання кризових ситуацій;

-оборонне планування та бюджет;

-оборонна політика та стратегія;

-демократичний контроль над збройними силами та оборонними структурами;

-радіоелектронна протидія;

-мовне навчання;

-медична служба;

-метеорологічне забезпечення сил НАТО / партнерів;

-військова географія;

-військова інфраструктура;

-військові навчання та пов’язані з ними навчальні заходи;

-військова освіта: підготовка та доктрина;

-пересування та транспортування;

-навігаційні та ідентифікаційні системи, аспекти сумісності, процедури та термінологія;

-невійськові навчання та пов’язані з ними навчальні заходи;

-оперативні, матеріально-технічні та адміністративні аспекти стандартизації;

-планування, організація та управління національною науково-технічною діяльністю;

-планування, організація та управління національними програмами оборонних закупівель, міжнародна співпраця в галузі озброєнь.

Крім того, у кожній з цих сфер проводяться численні заходи, які фінансуються цивільними або військовими органами Альянсу, НАТО в цілому або країнами-партнерами. Такі заходи, яких у 1998 р. було близько 2000, виконують функцію «меню» для партнерів, з якого вони вибирають, що включити у свою власну Індивідуальну програму партнерства. Практично всі органи НАТО безпосе­редньо або опосередковано залучені до ПЗМ і ведуть спільну роботу з країнами — партнерами Альянсу.

Мета вдосконаленої програми

Загальна мета вдосконалення ПЗМ така:

-посилити елемент політичних консультацій у ПЗМ;

- розвинути оперативну роль ПЗМ;

-забезпечити більш активну участь партнерів у прийнятті рішень і плануванні в ПЗМ.

Щодо кожного з цих пунктів була узгоджена ціла низка заходів з удосконалення, спрямованих не тільки на розвиток поточної програми, а й на якісне поліпшення Партнерства.

Вдосконалення процесу політичних консультацій та прийняття рішень

Створення Ради євро-атлантичного партнерства (РЄАП) як нового механізму співпраці замість Ради північноат­лантичного співробітництва (РПАС) само по собі суттєво вдосконалило консультаційний аспект ПЗМ. РЄАП проводить засідання в різних форматах та на різних рівнях, здійснюючи консультації з широкого кола питань. До інших напрямків удосконалення відносяться:

-більш  активне  залучення  партнерів до  вироблення політичних рекомендацій та нагляду за майбутніми операціями ПЗМ під проводом НАТО, у яких вони бажають взяти участь;

-розвиток нової  політично-військової  структури для операцій ПЗМ;

-визначення для партнерів спектра можливостей долу­читись до процесу прийняття рішень в ПЗМ як через Політично-військовий керівний комітет з Партнерства заради миру, так і через інші відповідні органи. Мас­штаб участі варіюється від простого обміну поглядами до повного залучення до процесу досягнення консенсусу при прийнятті рішень.

Нова оперативна роль

Партнерства заради миру

Для посилення оперативної сторони ПЗМ впрова­джується низка заходів. Найважливішими з них є:

-участь країн-партнерів, які мають такі наміри, спільно з членами НАТО у майбутніх операціях ПЗМ, ухва­лених Північноатлантичною радою;

-розширення масштабу навчань НАТО / ПЗМ, з урахуванням усіх нових місій Альянсу, зокрема операцій з підтримки миру;

-залучення партнерів до планування та втілення заходів ПЗМ, зокрема навчань НАТО/ПЗМ та інших операцій в межах ПЗМ, через розташування штабних елементів ПЗМ (Р8Е) у різних штабах НАТО. Це до­волить країнам-партнерам працювати в цих галузях на міжнародному рівні та виконувати міжнародні функції у Центрі координації партнерства (РСС) у Міжна­родному військовому штабі НАТО;

-можливість участі штабних елементів  ПЗМ у пла­нуванні  навчань,   розробки  концепції  та доктрини БООТС (Багатонаціональних об’єднаних оперативно-тактичних сил), а також в операціях цих сил;

-можливе залучення особового складу з країн-партнерів до роботи в штабах БООТС;

-вдосконалення статусу національних представників по зв’язках з країн-партнерів при штаб-квартирі НАТО в рамках відкриття офіційно акредитованих при НАТО повномасштабних дипломатичних місій;

-розширення процесу планування та перегляду (РАКР), побудованого за зразком системи оборонного планування НАТО, зокрема рекомендацій засідань на рівні міністрів та мети партнерства. Разом з цими заходами надаватимуться кращі можливості для досягнення гласності серед учасників РАКР;

-створення передумов для принципового розширення масштабу та спрямованості програми інвестицій НАТО у безпеку (див. розділ 9) з метою включення до неї проектів Партнерства;

-розширення регіональної співпраці у контексті Партнерства, зокрема консультацій з питань регіональної безпеки та практичного співробітництва.

Мета надання Партнерству більш оперативного харак­теру, що відповідає рішенням про вдосконалення ПЗМ, які були прийняті у 1996-му та 1997 роках, досягається по-різному. Одним з важливих кроків, що були здійснені на самому початку, стало створення штабних елементів ПЗМ (Р8Е) у різних штабах НАТО на стратегічному і регіональному рівнях. Зараз розглядається другий етап цього процесу, що стосується створення Р8Е на субрегіональному рівні. Кожен РЗЕ складається з офіцерів країн-учасниць НАТО та партнерів, які мають міжнародний статус і спільно працюють над плануванням навчань та виконують інші спільні функції. У вже створених восьми Р8Е працюють 38 офіцерів з країн-партнерів та 37 офіце­рів з держав-членів НАТО.

Офіцери з країн-партнерів також були відібрані для служби у Центрі координації Партнерства (ЦКП) у Монсі, отримали міжнародний статус і виконують поряд із своїми колегами з країн-членів НАТО штабні обов’язки.

Країни-партнери представлені на засіданнях Військо­вого комітету у форматі РЄАП/ПЗМ вищими офіцерами, які є членами місій партнерів при НАТО і призначені військовими представниками своїх країн.

Ці заходи, об’єднані з іншими, такими, як вдосконалення Процесу планування та перегляду (РАКР), розширення масштабу навчань НАТО / ПЗМ та розвиток політично-військової структури операцій ПЗМ у широ­кому контексті перегляду Стратегічної концепції Альянсу, створюють основу значного підвищення оперативної ролі ПЗМ.

КІМВ

ч
и
с
л
о

77

2014