|
Максим Франк-КаменецькийА наостанок я скажу...
Перед самим Новим роком я відлітаю додому, в Бостон. Я поїхав
назовсім з Москви 21 рік тому, але за ці роки багато разів приїжджав ненадовго,
а цю осінь провів всю в Москві. У мене sabbatical (річна
відпустка у викладачів – прим. ред.) в поточному навчальному році, і я вирішив
провести осінній семестр в Сколтесі, новому університеті,
який відкривають в Сколково за участю Массачусетського технологічного інституту. Але я нічого не буду
говорити про Сколтех, скажу тільки, що його вельми герметичне
середовище виявилося недостатньо герметичним, щоб ізолювати мене від решти країни.
Втім, я й не прагнув ізоляції. Що ж я відчуваю до моєї батьківщини покидаючи її знову, провівши
тут цілих 4 місяці? В період мого перебування тут у мене поступово з’явилося і постійно
посилювалося непереборне відчуття нудоти. Такої централізації, такої концентрації
всієї влади у величезній країні в руках однієї людини тут не було з часів Сталіна.
Але Сталін домігся цього шляхом встановлення залізної завіси, шляхом великого терору,
винищення всіх і вся, тотального стеження, тотальних доносів і страхітливою системою
ГУЛАГу. Нічого цього тепер немає і в помині. Кордони відкриті, репресивна машина якщо і є, то цілком
вегетаріанська. І при всьому цьому серед інтелігенції якоюсь кретинською мантрою стало декларування своєї безмірної і безумовної
любові до Росії, до р-р-російської культури, до «російської
цивілізації». Таке враження, що вони бояться, що коли вони перестануть несамовито
повторювати цю мантру, їх негайно поставлять до стінки. Я вже не кажу про якийсь
ірраціональний антиамериканізм, притаманний буквально
всім. Зрозуміло, все це наслідок жахливого комплексу неповноцінності, але це ж не
може безкінечно бути виправданням! Нікого не цікавить геополітика, тобто те, як поведінка Росії
на світовій арені сприймається рештою світу. Вистачить, мовляв, надивилися на инших, тепер помилуйтеся на нас! Але в инших
рішення, нехай не завжди розумні і правильні, приймаються в рамках демократичного
процесу і помилки однієї адміністрації можуть бути виправлені наступною. У Росії
ж сьогодні ВСІ рішення приймає одна людина, заміна якої може статися лише внаслідок
її природної або насильницької смерті. І найдивовижніше, що громадяни цієї країни,
принаймні переважна більшість, не вбачають у цій ситуації загрози для себе, своїх
близьких і всього навколишнього світу. Ні, звичайно, вистачає тих, хто змотує вудки.
Але таких все одно незначна меншість. На що ж розраховують инші?
Для мене це загадка. У мене сильне відчуття, що люди вірять начальству, яке каже,
що в 2015-му році ціни на нафту підуть вгору, і рубль знову зміцниться. Одне маленьке спостереження, яке, що називається, drives me crazy
(зводить мене з розуму – прим. ред.). Готуючись до від’їзду, я пройшовся
по сувенірних крамницях на Арбаті. Практично на всіх футболках, які ви можете в
них знайти, зображений Путін у різних виглядах з написами типу: «Найкращий президент»,
«Найввічливіший президент» і т.д. Але ж це не держпропаганда,
очевидно це те, що є популярним: людям не тільки подобається це, але вони готові
за це платити! Боюся, що розплачуватися в результаті доведеться всім без винятку, і розплата буде жорстокою.
І ось чому ще я так думаю: не можна безкарно виставляти в сувенірних магазинах огидні
расистські зображення президента великої країни (тут я маю на увазі США). Рано чи
пізно це ой як відгукнеться. Користуючись своїм доволі унікальним становищем людини, яка
давно живе в Штатах і в той час провела 4 останні місяці року, що минає в Москві,
хочу наостанок висловитися з граничною прямотою: Всі розмови про те, що США і Саудити
домовилися знизити ціну на нафту, щоб приборкати знахабнілого російського ведмедя,
– це повна нісенітниця. Ніхто в світі серйозно Росію як не сприймав (з того часу,
як СССР накрився мідним тазом), так і не сприймає досі. Та ситуація, в якій Росія
опинилась, найкраще відповідає поняттю perfect storm (рідкісний збіг обставин, який призводить до катастрофічних
наслідків – прим. ред.). Незалежно і одночасно зійшлися три процеси: 1.У результаті появи протягом останніх 15 років нових технологій
(не тільки сланцевих), різко зріс видобуток нафти в США і в Канаді, що насправді
є єдиним економічним простором. В результаті Штати / Канада перестають імпортувати
нафту і починають її експортувати. Такі виробники нафти, як Нігерія і частково Саудити, що втратили Штати в якості традиційного покупця, кинулися
шукати нових клієнтів. Так виникло дуже суттєве збільшення пропозиції і, відповідно,
боротьба за ринки збуту нафти, адже США – це головний споживач нафти у світі. 2.Абсолютно незалежно від цього відбулося зниження темпів
зростання світової економіки, насамперед у Европі та Китаї.
Японська еко-номіка вже давно не росте. В результаті впав
попит на нафту. Комбінація цих двох факторів, зростання пропозиції і падіння
попиту, не могла не обвалити ціну на нафту. Причому кожній розумній людині було
ясно вже на початку 2013 року, що цей сценарій неминучий. Я, наприклад, спеціально
відвідав Москву в травні 2013 року і говорив всім, хто хотів (та й тим, хто не хотів)
мене слухати, що я приїхав «подивитися на батьківщину напередодні колапсу». Взагалі-то
цих двох факторів вже достатньо, щоб викликати perfect
storm, який все рівно вибухнув би цієї осені. Але, мабуть,
декому цього здалося недостатньо: була штучно додана ще одна причина, яка б’є вже прямо по Росії та її жителях: 3. КРИМНАШ! Росіяни досі не можуть зрозуміти, що анексія території
иншої країни, навіть без єдиного пострілу, це не теж саме,
що перемога національної збірної в чемпіонаті світу з футболу. Така анексія – це
найнебезпечніший прецедент, особливо в Европі, переважному
театрі воєнних дій обох світових воєн. Так, росіяни впевнені, що Крим – це російська
земля, і вона справедливо повинна бути частиною Росії. Вони мають повне право так
думати, чи не так? Ну, а як щодо так званої Калінінградській області, тобто, Кенігсберга
та Східної Пруссії? Це теж російська земля? Чи все ж німецька? Адже німці теж мають
повне право так думати, чи не так? А що, як наступного разу, коли Росія знову опиниться
на колінах (не таке вже неймовірне припущення, правда?), Німеччина поверне собі
назад Східну Пруссію і вижене до чортової матері всіх росіян звідти, як росіяни
вигнали свого часу звідти всіх німців? То що, давайте знову, вже втретє за останні
100 років, перекроювати карту Европи «по справедливості»
за допомогою анексій, гармат і танків? Хоч з ким-небудь, хоч з одним світовим лідером,
не кажучи вже про ООН або НАТО, Путін обговорив свої плани стосовно анексії Криму,
перш ніж приступити до їх втілення? Навіть Гітлер вів переговори в Мюнхені з Францією
і Великобританією, перш ніж захопити Чехословаччину. Путін мабуть вважає, що володіння
ядерною зброєю робить його невразливим. Він що, вже забув про «найбільшу геополітичну
катастрофу ХХ століття»?! Чи врятував тоді СССР їх ядерний арсенал? Як я вже говорив,
ніхто Росію насправді не боїться – занадто вона слабка в усіх відношеннях – але
натягти на божевільного гамівну сорочку у вигляді доволі серйозних санкцій все ж
довелося. Росіян бісить, що американців
цікавить Крим, розташований від них за тридев’ять земель і про місцезнаходження
якого ніхто в Америці ще рік тому не мав ні найменшого уявлення, та й зараз не має.
Росіяни не розуміють, що справа зовсім в иншому. Так американцям
начхати на Крим, і Україна їм до лампочки (втім, як і Росія). Але їм зовсім не начхати
на стабільність в Европі. Американці не сильні в географії,
але у них гарна пам’ять, і вони пам’ятають, що двічі в ХХ столітті багато тисяч
американських хлопців гинули в Европі, що виявилася не
здатною сама вирішувати свої проблеми. І вони абсолютно не хочуть, щоб це повторилося
знову, особливо з урахуванням того, що на цей раз мальчіш-плохіш
ще й розмахує ядерною зброєю. На біду росіянам, за останні роки, у зв’язку з боротьбою
з тероризмом і з Іраном, були розроблені і детально апробовані дуже ефективні засоби
введення санкцій. Особливо у зв’язку з Іраном, банки і бізнеси по всьому світу отримали
наочні уроки того, як сильно можна постраждати, якщо порушувати режим санкцій, оголошених
Америкою. З Амери-кою взагалі жарти погані, мушу сказати.
Зі сказаного вище зрозуміло, що я не бачу вини Путіна, ні
прямої ні непрямої, в обвалі ціни на нафту. Але я виню саме на його за узурпацію
всієї повноти влади у величезній країні, покладаю на нього повну відповідальність
за те, що замість того, щоб спробувати пом’якшити удар близького perfect storm, він своїми божевільними
діями в Україні зробив Росію набагато вразливішою. Що ж я побажав би тим, хто залишився
тут в Новому Році? Щоб збулися їхні мрії, і по щучому велінню західні санкції та
путінські контр-санкції були скасовані, і щоб у магазинах знову з’явився хороший
сир, щоб нафта коштувала $ 250 за барель, як давно обіцяв глава Газпрому Міллер,
і щоб Україна приповзла на колінах проситися в склад Росії. Ну, а якщо нічого цього
не станеться і вибухне повномасштабна криза, то і в цьому випадку є два можливих
варіанти розвитку подій: жахливий кінець (для режиму) |
ч
|
 |
|