|
Сергій КлимовськийМінськ-2 Захід дає Путіну останній шанс
Мінськ-2 – це останній шанс, який дали Путіну, щоб він виправився.
Зауважу, шанс дали на умовах Путіна: підсумкова домовленість ідентична вихідному
ультиматуму Путіна, а тому Кремль і поспішив її першим опублікувати. Якщо Путін
і цього разу не виконає Мінський договір, як він не виконував його 5 місяців з вересня,
то підсумок буде один – глобальна війна. Ілюзій, що Путін виконає свій власний ультиматум, не було
ні в кого. Ні у Меркель, ні в Олланда, ні у Порошенка.
Ні у Лукашенка і Псакі, які спостерігали за переговорами
збоку. Логічне запитання, навіщо вони погодилися на договір, який не буде виконуватися,
і де-факто нав’язаний силою загрози розв’язання ядерної війни? Є дві причини. Перша, всі, за винятком Кремля, прагнуть уникнути глобальної,
а тим більше ядерної війни. Друга, необхідно зняти всі двозначності в питанні: хто її
почав, щоб не повторилася ситуація з Другою світовою війною. У Европі її почали Гітлер і Сталін з переділу між собою східної
і центральної частини континенту, але винним у її початку формально залишився один
Гітлер. Сталіна з винуватців виключили на знак вдячності народам СССР за їх величезний
внесок у розгром Гітлера. Совєтський народ не третирували
за цей злочин його офіційного вождя. Мінськ-2 – це спосіб отримати безсумнівний доказ, що Третю
світову війну почав В. В. Путін з нападу на Україну. Мінськ-2 необхідний, щоб в
майбутньому ніхто, насамперед, з росіян не міг сказати: ми були білі та пухнасті,
а на нас напали Україна і НАТО. Хоча умови Мінська-2 і продиктовані Путіним, але він не збирається
і не може їх виконати. Путін не збирається виводити російські війська і техніку
з Донбасу і не збирається роззброювати і розпускати загони своїх маріонеток з ДНР
/ ЛНР, незважаючи на те, що це передбачено Мінськом-2. Як і передбачалося Мінськом-1.
Навпаки, він нарощує їх кількість на Донбасі, а в час, що залишився до опівночі
14 лютого пожене у відчайдушний наступ на Дебальцеве. Бажання Путіна захопити Дебальцеве
до опівночі 14 лютого очевидне – після півночі набирає чинності пункт Мінська-2
про відвід ракетної та иншої артилерії. Якщо Путін захопить Дебальцеве до півночі, то буде цинічно
стверджувати, що це сталося до вступу в дію Мінська-2, а тому – які претензії. Якщо
атака на Дебальцеве захлинеться, а стрілянина продовжуватиметься і після півночі,
то він незворушно скаже: Збройні сили України порушують угоду. Путін не збирається
виконувати свій же ультиматум у незручній йому частині, а тому всі суперечки про
нюанси Мінська-2 не мають сенсу, як і безглузді звинувачення, що Меркель, Олланд і Порошенко «здали» Путіну України. Як і безглузді міркування
про вибори в окупованих районах Донбасу. Кремль не може і не хоче виконати пункт про виведення своїх
військ, а тому навіть не позначив його терміни. Виведення російських військ з Донбасу
і Криму – політична смерть Путіна, тому Мінськ-2 нездійсненний, так само, як і Мінськ-1.
Пункт про відвід ракетної артилерії від лінії фронту без відходу російських військ
і роззброєння таких незаконних формувань як ДНР і ЛНР – це продовження війни, а
саме вона, а не мир і потрібна Путіну. Путін готується до глобальної війни, тому і погодився зі своїм
власним ультиматумом, незважаючи на його суперечливість. Путіну, як і Україні та
иншим, теж потрібен час для підготовки до неї. Але можливості
Путіна в цій війні вже вичерпані. Він зробив максимум з того, що міг: підтяг «Іскандери» з ядерними боєголовками впритул до кордону з ЕС,
розмістивши їх у Криму та Калінінградській області. Це дві не тільки «сакральні»
точки «руского міра», а й два його плацдарми біля кордону
з ЕС. Мінськ-2 – це результат ультиматуму Путіна, який націлив ракети
з «Іскандерів» з Калінінградської області на Берлін і
Варшаву, а з Криму – на Софію, Бухарест і Будапешт. Путін повівся як звичайний бандит
– приставив пістолет до скроні і зажадав гаманець. ЕС був змушений прийняти ультиматум
Путіна: американська СОІ від ракет, що стоять біля кордону, захистити не може. Вона
їх «не бачить» і зреагувати не встигне. Путін взяв «на ядерну мушку» Европу, Україну узяв на мушку танкову, але виникла технічна
проблема, – він не може взяти на мушку США. Занадто далеко, а СОІ доволі надійно
захищає американців від ядерних «подарунків» Путіна. Щоб виправити цей недолік, Шойгу 11 лютого полетів в Нікарагуа
та Венесуелу, а наостанок заверне на Кубу. Завдання Шойгу умовити Нікарагуа і Венесуелу
впустити до себе ядерні ракети РФ і взяти США на приціл, як і Европу. Візит на Кубу по старій пам’яті: Кастро навряд чи погодиться,
тому що в цю «гру» з Хрущовим він одного разу зіграв. Без взяття на «мушку» США
план Путін приречений на провал: після знищення Европи
США залишаються, і залишаються як однозначний переможець. Путін пред’явив свій останній «сильний» козир і отримав
бажаний Мінськ-2. Не думаю, що Олланд і Меркель почали
краще ставитись до Путіна, дізнавшись, що французи і німці живуть під прицілом його
«Іскандерів». Цікаво, що Европа
і США у відповідь не відкрили своїх козирів. Навіть не почали говорити про нові
санкції і заборону торгівлі з РФ. Дійсно, навіщо забороняти комерсантам торгувати
з державою, яка незабаром може зникнути? |
ч
|
 |
|