|
Валерій ПекарСценарії майбутнього для Росії
Український філософ
Сергій Дацюк неодноразово викликав російських мислителів
на інтелектуальний двобій, але вони або не виходили, або були неозброєні. Це лише
одна з ознак того, що російська філософська думка поки не усвідомила ні формату
майбутньої Росії, ні шляху перетворення. По-хорошому, потрібно було б залишити це
завдання росіянам, адже це їхня країна, а нам би хоч зі своїми завданнями впоратися.
Однак у нас є життєвий інтерес як мінімум до одного аспекту російської державності:
для нас гранично важливо, як Росія перестане бути небезпечною для України. Иншими словами, як саме відбудеться перший етап зміни Росії,
після якого вона займеться своїми внутрішніми проблемами, припинивши впливати на
Україну. Російське вторгнення,
анексія Криму і жорстка інформаційна війна не дозволяють відкотитися на позиції
2013 року «братніх народів, тісних економічних зв’язків і споріднених культур» і
просто зробити вигляд, що нічого не сталося. Отже, зміни у ставленні Росії до України
можуть відбутися тільки внаслідок змін у самій Росії. Яких подій можна чекати? ЕКОНОМІЧНИЙ БУНТ МАС Історія Росії показує,
що люмпен-пролетаріат, який є основою російського населення, здатний прожити досить
довго за межею бідності, не відчуваючи ніяких складнощів. Ці люди швидко звикають
до подальшого зниження життєвого рівня і не готові «ламати підвалини» заради ковбаси.
Зубожіння населення не призводить до невдоволення. Більше того, приклад донецько-луганських
люмпенів, однорідних за постсовєтською ідентичністю більшості
росіян, показує, що багата й сита Европа відвертає своєю
чужорідністю. Цей сценарій відкидаємо як нереальний. ЕКОНОМІЧНА РЕВОЛЮЦІЯ
СЕРЕДНЬОГО КЛАСУ Середній клас в Росії
слабкий і несамостійний, роз’єднаний фізично та інформаційно.
Для революції середнього класу необхідні незалежні медіа та збудовані структури
громадянського суспільства, а ще потрібний тривалий суспільний діалог про долю країни.
Нічого цього немає, як ми писали зовсім недавно. Крім того, буржуазну революцію
повинні підтримати маси, а в нашому випадку вся Росія за межами Садового кільця
загрожує стати суцільною величезною Вандеєю для невдалих буржуазних революціонерів.
Зрештою, російський середній клас для існування російської економіки і держави зовсім
не обов’язковий (як це було доведено в 20-ті роки минулого століття), так що в разі
небезпеки його можна і розпорошити, благо силовий ресурс є. Цей сценарій також немає
сенсу розглядати. Олігархічна революція. На жаль, і цей сценарій в Росії неможливий. Олігархи в Росії
політично слабкі і залежні. «Семибанкірщина» залишилася
в минулому, і немає нічого, що б хоч близько нагадувало український олігархічний
баланс часів Кучми. Для олігархічної революції потрібна не тільки економічна незалежність
найбільшого бізнесу – їм також потрібні медіа у власності і парламентські фракції,
і щоб на Заході цінували і приймали як самостійних фігур. А ще бажано мати традицію
кількох центрів влади, нехарактерну для путінської Росії. Скажімо прямо, зачистку
влади олігархів Путін провів ефективно. Що стосується ближнього кола олігархів,
призначених самим Путіном, то вони повністю підпорядковані.
Та й чи олігархи вони? Швидше управителі загальної каси. ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛАПС І
РОЗПАД Єдність Росії тримається
не тільки на зазомбованості мас, а й на єдності регіональних
еліт. Цю єдність постійно треба підживлювати фінансовими потоками з центру. Виходить,
що Кремль купує лояльність регіональних еліт на доходи від вуглеводів. Коли потоки
вичерпаються, регіональні барони питають себе: а чи варто далі зберігати лояльність
зубожілому режиму? Адже всі кризи державності в усі часи починалися з фіскальної
кризи. І тоді ми вже можемо стати свідками параду суверенітетів, під які будуть
на швидку руку винаходитися нові ідентичності (сибірська, далекосхідна) там, де
неможливо опертися на етнічний склад місцевого населення. Факти говорять, що багато
місцевих еліт готові зрадити федеральний центр в будь-який момент. Записуємо цей
сценарій як потенційно можливий. (До речі, серед регіональних еліт напевно знайдуться
бажаючі отримати підтримку України або хоча б співпрацювати з нею.) НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНІ
АНТИІМПЕРІАЛІСТИЧНВ ВІЙНИ Сценаріям розпаду через
економічний колапс надає великого розмаїття наявність національного компоненту.
У Російській Федерації (федерації тільки на словах, бо
всі ключові ознаки федеральної структури влади відсутні) є маса національних суб’єктів
різного розміру, економічної могутності та політичного впливу. Якщо Північний Кавказ
давно готовий відокремитися і стримується тільки даниною Москви, то деякі инші багаті республіки дивляться в ліс нишком. В умовах межового
ослаблення центру (і, не виключено, ефективної роботи іноземних спецслужб, а також
ісламістських агітаторів) можуть швидко виникнути сильні відцентрові тенденції,
як це вже було одного разу при Єльцині. Мова перш за все йде про Татарстан, але
чим слабшим буде центр, тим більше буде сюрпризів. Вважаємо їх всіх підсценаріями вищеописаного економічного колапсу і розпаду. ВЕЛИКА ВІЙНА В ЕВРОПІ У спробі зберегти свої
позиції Кремль може здійснити ескалацію війни
в Україні. Це вже малоймовірно, оскільки зрозуміло, що однією лише військовою силою
Україну не взяти. Але через відсутність хорошої стратегії її заміняє яке-небудь
спонтанне рішення. Це доволі кривавий сценарій, в якому загине багато українців
і росіян, настільки багато, що можливі різні катаклізми в Росії, від двірцевого перевороту за змовою із Заходом до військової хунти
або атаки Заходу на інфраструктуру. Всі ці сценарії ми розглянемо нижче. Аналогічна
історія трапляється, якщо Кремль, остаточно втративши відчуття реальності, намагатиметься
шантажувати країни Балтії «зеленими чоловічками» і ядерною загрозою. ВЕЛИКА ВІЙНА В АЗІЇ Тим часом є ще кілька
можливих театрів воєнних дій. Ми вже писали, що певним виходом з українського цуґцванґу (так називається стратегічна позиція, в якій будь-який
хід погіршує ситуацію) може бути напад на слабшого партнера на иншому театрі, і пророкували, що побоюватися варто перш за все
Казахстану, а потім Азербайджану. Обидві
країни дуже вразливі. Якщо Росія вийде з України в обмін на казахські багатства,
Захід буде задоволений, зніме санкції і не заступиться за режим Назарбаєва (особливо,
якщо умови роботи західних компаній пообіцяють не змінювати). Так що збереження
нинішнього кремлівського режиму через зміну фокусу цілком можливе. А от чого точно
не трапиться, то це китайського вторгнення. Китай вміє і може чекати, рано чи пізно
всі багатства самі впадуть йому в руки. ЗМІНА ФОКУСУ ВІЙНИ НА
ВНУТРІЙШІЙ Якщо вже ми згадали
про зміну театру воєнних дій, залишається ще один схожий варіант збереження кремлівського
режиму: згортання війни в Україні та розгортання її проти місцевої «п’ятої колони»,
якою за російським звичаєм будуть визнані євреї й інтелігенти, для цієї мети прирівняні
до євреїв. У такому випадку Росію чекає відродження чорної сотні, погромів і репресій
за зразком ҐУЛАҐу. Про цей сценарій ми також докладно
писали і він цілком реальний. ІНФРАСТУКТУРНИЙ КОЛАПС
ЗЗОВНІ Російська інфраструктура
дуже вразлива з різних позицій. SWIFT, зарубіжний софт
на техногенно-небезпечних і ключових інфраструктурних підприємствах (від АЕС до
залізниць, від металургійних комбінатів до мобільних операторів), імпортні запчастини
для всього-всього-всього, безліч инших тонких ланок. Звичайно,
у звичних умовах Захід не буде вдаватися до таких жорстких санкцій, які загрожують
хаосом у великій ядерній країні. Але як останній інструмент це завжди залишається.
Залежно від ступеня керованості інфраструктурного колапсу, або голову Путіна принесуть
на блюді (цей варіант ми розглядаємо нижче), або розпад піде за тим самим сценарієм,
що і вищеописаний економічний колапс. ІНФРАСТРУКТУРНИЙ КОЛАПС
ЗСЕРЕДИНИ В останні роки існування
СССР трапилося безліч великих аварій, не тільки Чорнобильська. Чому перед крахом
системи виникають ланцюжки техногенних катастроф? Гуманітарії пояснять вам, що якість
людського капіталу падає, і він стає неспроможним тримати в порядку надскладні системи.
Фізики скажуть про те, що спроба збільшення ентропії в навколишньому світі бумерангом
повертається до ініціатора. Містики побачать у цьому знаки, що пророкують падіння,
як букви на стіні на бенкеті царя Валтасара. Так чи інакше,
кілька великих аварій з тяжкими наслідками можуть повністю розбалансувати соціальну
систему. Плюсуємо цей сценарій до попереднього. ВІЙСЬКОВИЙ ПЕРЕВОРОТ
(ХУНТА) У країні з великою кількістю
силовиків військовий переворот ніколи не можна списувати з рахунку. Теорія військового
перевороту добре вивчена Едвардом Люттваком, і запропонована
ним методика дозволяє зробити висновок про неможливість такого сценарію в Росії.
З одного боку, армійські офіцери в Росії не є замкнутою кастою з жорстким корпоративним
духом, не користуються безумовною повагою і довірою всередині країни, пригнічені
злиднями і репресивними методами командування. З иншого
боку, армія добре збалансована спецслужбами і насичена їхніми агентами. Умови для
формування «декабристів XXI століття» повністю відсутні. НАЦИСТСЬКИЙ ПЕРЕВОРОТ А хто в цьому випадку
є неконтрольованою силою, якщо не армія? З України легко побачити відповідь на це
питання: весь той збрід, який штурмує наші кордони разом з російською армією. Найманці,
козаки, пасіонарії з різних етнічних регіонів, реконструктори, спецназівці, які відійшли від справ, та инша братія. Маючи лідера та ідеологію, вони цілком здатні якщо
не захопити, то пошарпати владу. Лідер, як ми розуміємо, знайдеться. А за ідеологію
цілком підуть рвані залишки націонал-соціалізму, такі популярні в середовищі російських
люмпенів. Безумовно, сьогодні з цього всього ще не можна зліпити потужну силу. Але
і в Німеччині нацисти теж починали з такого ж рівня, а закінчили повним контролем
над державою. Всенародна образа на геополітику, пасіонарність, наявність гір неконтрольованого
зброї і людей, які вже навчилися вбивати, десяток старих гасел на тлі музичного
етнічного складу і жорсткого економічного спаду, невдоволення неспроможною владою
– цього набору інгредієнтів цілком достатньо для пекельного зілля. Не забуваємо:
час прискорюється, і за пару місяців нині можуть вирости зуби дракона, яким сторіччя
тому потрібно було кілька років. Однак для того, щоб цей сценарій став можливим,
влада має стати зовсім слабкою – наприклад, в результаті двірцевого
перевороту. Тому вважатимемо цей сценарій частиною сценарію «Чорна діра», розглянутого
в кінці. НОВА ОРДА Що відбувається з країною,
в якій до межі падає рівень соціальної енергії? Вона стає здобиччю загарбників,
в історії таке бувало сотні разів. Росія переконливо показала всьому світові, що
стосовно неї правило недоторканності кордонів не діє. Проте, на її щастя, ніхто
на російську територію нині не зазіхає. Як ми говорили, Китай не рахуємо: він чекає,
поки здійсниться стародавня китайська мудрість: «Якщо достатньо довго сидіти на
березі річки, можна побачити, як повз тебе пропливе труп твого ворога». Навіть якщо
охочий на падаючу Росію знайдеться, розвинені країни будуть проти: їм не потрібно
надмірне посилення одного з другорядних гравців за рахунок російських ресурсів.
Але вони не зможуть бути проти, якщо загарбник прийде зсередини країни. Порівняно
невелика армія пасіонаріїв Північного Кавказу під керівництвом
досвідчених лідерів цілком здатна швидко підім’яти під себе величезну країну. Етнічно
чужі ядру загарбників (наприклад, тюркомовні) пасіонарні групи швидко інкорпоруються,
як показує історія (монгольське військо складалося в основному не з монголів). Маси
підкоряться, а місцеві силовики будуть раді посаді баскака (вибачте за тюркізм,
бо чеченських слів не знаємо). ДВІРЦЕВИЙ ПЕРЕВОРОТ Для Росії це найбільш
традиційний шлях, пройдений неодноразово. У російській історії на всіх її етапах
відсутні такі суб’єкти, як незалежні регіональні барони, потужна міська буржуазія
та инші сили, здатні на революцію. Найчастіше інстинкт
самозбереження спрацьовує у вузької групи осіб, досить наближеної до трону. Як звичайно,
навколо государя є кілька конкуруючих угруповань. У нашому випадку це армія і спецслужби
(як уже говорилося, олігархи слабкі і залежні). У совєтській
історії третьою силою був партійний апарат, що і дозволило двом силам об’єднатися
проти третьої (так після смерті Сталіна був зміщений Берія).
У нинішніх російських умовах сутичка бульдогів під килимом обіцяє бути жорсткою.
Результатом буде правитель, прийнятний для Заходу з погляду зовнішньої неагресивності і здатності тримати під контролем внутрішні сили
і ядерну зброю. (Зауважимо, на цю роль не підходить ніхто з найближчого оточення
Путіна.) Це може бути самостійна сильна особистість або ж умовний регент, за спиною
якого гризуться справжні сили – армія і спецслужби (цілком можливо, олігархи постануть
третьою силою або посилять одну зі сторін). Буде при цьому Путін убитий або відправиться
до Гааги, в взагалі-то, не дуже важливо. Перше імовірніше для безпеки путчистів,
адже він може почати говорити. Як би там не було, Росія віддасть окуповані українські
території, санкції знімуть, за що подешевілим російським
активам прийдуть інвестиції, а в Кремлі оселиться група західних радників (наприклад,
німецьких, щоб не бентежити народ американцями). ЧОРНА ДІРА Все буде добре, якщо
після двірцевого перевороту владу вдасться утримати. Але
є ймовірність, що система вже доволі розбалансована. І тоді нова влада виявиться
Тимчасовим урядом. До цього ж результату може привести надмірний тиск Заходу, який
буде прагнути прибрати з російського керівництва всіх сильних небезпечних фігур
старого режиму, не розуміючи, що це призведе до вакууму влади, як в Іраку. І тоді
всі вищенаведені варіанти розвитку подій можуть трапитися одночасно, оскільки система
з жорсткою вертикальною владою не терпить порожнечі (система з балансом влади і
тим більше з горизонтальними мережевими структурами набагато стійкіша). В цей вакуум
втягнуться всі, хто забажає: осмілілі олігархи, регіональні
еліти, ісламісти, військові, вуличні нацисти, найманці з Донбасу, пасіонарії з Північного Кавказу і так далі. Це буде вируючий
казан громадянської війни, в якому Росія або перетвориться на антропологічну пустелю,
або розвалиться на безліч шматків, або народить нового монстра типу Совєтської Влади або Ісламської держави Іраку і Леванту. У такому
випадку стіна і рів з крокодилами сусідам не допоможуть. Ми завершили розглядати
основні варіанти розвитку подій у Росії. Нагадаємо читачам, що метою нашого аналізу
було не зрозуміти долю Росії (цим нехай займаються російські аналітики), а розібратись
яким чином Росія перестане бути небезпечною для України. Иншими
словами, що має статися, щоб російське керівництво і російські пасіонарії зайнялися внутрішніми справами і забули про Україну. Отже, такі основні сценарії
ми вважаємо неможливими або вкрай малоймовірними: • Економічний бунт мас; • Економічна революція
середнього класу; • Олігархічна революція; • Військовий переворот; (Ми не згадуємо вироджені
сценарії, які швидко скачуються до инших.) Наступні сценарії є
доволі можливими: • Вихід Росії з України
через зміну фокусу війни на Азію або внутрішнього ворога; • Економічний та інфраструктурний
колапс і розпад; • Нова Орда пасіонаріїв з Північного Кавказу; • Двірцевий переворот. Зауважимо, що останні
три сценарії можуть розгорнутись одночасно, що приводить нас до сценарію «Чорна
діра». На закінчення коротко
обговоримо питання, що робити Україні. Ця тема вимагає окремої публікації, тут же
зауважимо лише, що немає жодного сценарію, в якому сильна і агресивна Росія була
б мирним сусідом для України. Навіть сценарій вторгнення в Казахстан «замість України»
не означає, що кремлівське керівництво, ображені на весь світ нижчі соціальні класи
і пам’ятаючі про загиблих товаришів російські спецназівці
забудуть про Україну. У той же час, слабка і розвалена Росія представляє для України
не меншу загрозу: вона буде нескінченно викидати потоки біженців і колони бойовиків.
Єдиним позитивним сценарієм буде успішний прозахідний двірцевий
переворот, що цілком відповідатиме озвученій нещодавно метафорі «Ведмедика посадили
на ланцюг, вирвали зуби і кігті». Але наскільки стабільним буде такий сценарій?
Адже може він пройти успішно, як в Сербії, а може і невдало, як в Іраку. Іракський
варіант більш імовірний, оскільки немає нових сил, підготовлених до взяття на себе
відповідальності за країну. До того ж, нинішня російська зовнішня політика повністю
відображає сподівання російського народу – настільки, що альтернативні фігури типу
Навального і Ходорковського змушені виправдовувати сподівання свого електорату,
даючи оцінки перспективі російсько-українських відносин. Таким чином, у більшості
найбільш ймовірних сценаріїв Росія є постійною загрозою для України. А значить,
нам потрібно: 1.Розробити стратегію
війни з Росією у військовій, політичній, економічній та інформаційній сферах. 2.Завершити перебудову
армії, створивши сучасні збройні сили, здатні відбити російську агресію. 3.Заручитися підтримкою
західних союзників, жорстко пояснивши їм, що лише Україна стоїть між ними і повзучим
зі сходу хаосом. 4.Передислокувати військову
промисловість виходячи з реальних загроз (старе розміщення диктувалося протистоянням
блоку НАТО). 5.Жорстко боротися з
російською агентурою в силових структурах, політиці та медіа. 6.Поставити заслін російській
пропаганді у вигляді регуляторних обмежень і власної контрпропаганди. 7.Поступово, але неухильно
розривати економічні зв’язки з Росією, особливо у сфері енергетичної незалежності. 8.Розробити нову міграційну
політику. 9.Розвивати нову українську
культуру, яка витіснить російську культуру зі свідомості громадян. 10.Пред’явити світу
міжнародну суб’єктність України і власне розуміння нового місця України у світі. Коротше кажучи, потрібно стати сильними, самостійними
і економічно процвітаючими. (Зрозуміло, що це завдання не тільки держави, але й
усіх громадян.) Міти про братні народи, тісні економічні
зв’язки і споріднені культури мають бути остаточно знищені: вони стають смертельно
небезпечними. |
ч
|
 |
|