Ігор Туров

Передбачуваний крах економіки Росії

Першою фінансовою проблемою, яку слід розглянути в даному разі, є бюджет. Як відомо, він у сусідній  імперії на 2015 рік становить 330 млрд дол. витрат і 320 млрд дол. доходів при запланованому дефіциті 10 млрд. Бюджет зверстано, виходячи з ціни на нафту 96$. Проте конфлікт із розвиненими країнами Заходу і падіння цін на нафту зобов’язали владу РФ знайти і закачати в економіку країни додаткові кошти. Їх кількість перевищує суму бюджету.

Зазначений бюджет на 80% складається з «нафтових» грошей: 49% — прямі збори з торгівлі нафтою і нафтопродуктами, включаючи податки, мито і таке инше, 6% становить мито на товари, куплені за нафтодолари, і 25% — ПДВ на ці товари. У поточному бюджеті РФ, таким чином, нафтова складова доходів дорівнює 256 млрд дол. Крім того, нафтові гроші утворюють 65% сукупного бюджету, що є сумою федерального і регіонального бюджетів. Проте, як ми знаємо, ціна на стратегічно важливий продукт далека від запланованої північним сусідом. Вона постійно змінюється, однак найімовірніший діапазон її коливань 40–60$ при середньорічній ціні 50. Інакше кажучи, її вартість буде на 48% нижчою за заплановану, і збитки федерального бюджету становитимуть 122.8 млрд дол. +10 млрд запланованого дефіциту. З дефіцитом 132.8 млрд дол. жити неможливо, і владі РФ необхідно буде додати до бюджету щонайменше 110 млрд дол. Крім того, підтримка знадобиться і регіональним бюджетам у кількості щонайменше 20% від допомоги федеральному, тобто — 22 млрд дол.

Наступною за важливістю проблемою є витрати на підтримку курсу рубля. Унаслідок падіння цін на нафту, санкцій і значного скорочення інвестицій це завдання не може вирішуватися завдяки нормальному, природному для ринку обігу грошей. Усунення виниклих проблем вимагає залучення державних резервів або примусового вилучення валютних резервів великих приватних компаній, організованих владою РФ. Під кінець 2014 року інтервенції на валютному ринку коливались від 700 млн дол. до 1 млрд дол. на день. Враховуючи ефект від підвищення Центробанком облікових ставок до 15%, а також тимчасових подорожчань нафти і,  як наслідок — зміцнення рубля, припустимо передбачити, що середня витрата за 2015-й становитиме 500 млн дол. на день. Тобто за рік — 130 млрд дол., враховуючи банківські дні.

Третьою проблемою є оплата іноземних боргів провідних російських банків.

Унаслідок санкцій погасити їх новими кредитами не вдасться. Для виходу із ситуації, що склалася, владі РФ доведеться виділити банкам 102 млрд дол.

Четверта проблема пов’язана з підтримкою російської промисловості. Вона визначається групою нових ускладнень, що формуються своєрідністю поточного моменту. По-перше, практично всі російські підприємства залежать від імпорту іноземної сировини й обладнання. По-друге, витік капіталу торік становив 151 млрд дол., що в 2,5 разу перевищує минулорічний і показник часів кризового 2008-го, що становив 133,6 млрд дол. По-третє, для подолання панік на біржі і падіння акцій провідних російських компаній державі доведеться час від часу витрачати мільярди доларів для купівлі цих акцій.

Враховуючи все вищесказане, обережний прогноз витрат на підтримку промисловості становитиме щонайменше 100 млрд дол.

Понад усі зазначені великі додаткові статті витрат утворилося ще кілька порівняно малих, але прикро неприємних. Йдеться про утримання «відтиснутого» Криму, який обходиться казні північного сусіда близько 5 млрд дол. на рік. Підтримка нестабільності регіонів Сходу України, що обходиться, при всьому її убозтві, близько 2 млрд дол. на рік. Особливою статтею непередбачуваних витрат є справа Ходорковського. Гаазький суд присудив відшкодувати йому й иншим співвласникам ЮКОСу 50 млрд дол. Російська сторона подала в апеляцію. Суди в Европі, звісно, тривають довго, і сказати точно, коли завершитися тяжба, складно. Але поки дійде до діла, влада РФ, починаючи із січня 2015 р., повинна регулярно виплачувати відсотки від зазначеної суми, що становлять 2,5 млн дол. на день, тобто — майже мільярд (912 млн) на рік. Додамо сюди ще необхідність виплатити Ходорковському 1,8 млрд євро як компенсацію за моральний збиток.

Таким чином, мінімальна кількість екстраординарних витрат на 2015 рік становить 473 млрд 912 млн дол.

У цій оцінці не враховувались додаткові витрати на соціальні потреби, що загострюються останнім часом. Судячи з усього, режим Путіна не буде їх збільшувати, а навпаки — скорочувати. Саме по собі це не приведе до повстання. Але витрати, перераховані раніше, все-таки необхідно буде зробити заради порятунку системи від краху. При цьому вони розраховувалися, виходячи з ідеальної моделі того, що відбувається. Вона передбачає, що  всі гроші надходять вчасно і суто за призначенням. Але в реальному житті частину коштів буде , звісно ж, розкрадено або виділено невчасно і не туди, внаслідок чого витрати значно зростатимуть. Тому необхідно додати щонайменше ще 20% від зазначеного числа для отримання адекватної оцінки додаткових витрат РФ у поточному році. У результаті йдеться про суму 568 млрд 69 млн дол.

Тепер слід задатися запитанням про джерела грошей, що дозволяють покрити всі ці витрати.

2014 року як основне джерело, що покривало додаткові витрати, використовувався золотовалютний запас РФ. На початок року він становив 509 млрд дол. 16 січня 2015 р. в ньому містилося 379 млрд дол. Таким чином, за минулий рік було витрачено 123 млрд дол. Але на поточний рік, як ми бачимо, його фінансових резервів уже не вистачає. Крім того, слід врахувати, що золотовалютний запас, окрім валютних накопичень і золотих злитків, включає також цінні папери, які за нинішніх умов не можуть бути реалізовані за своєю номінальною вартістю. Тому реальна сума резервних грошей, якими володіє уряд РФ, менша за вказану.

Як додаткове джерело коштів, необхідних для стабілізації фінансової системи країни-агресора, використовуватимуться також гроші, що належать колишньому президенту Януковичу і його команді. За останні місяці російські ЗМІ дедалі жорсткіше цькують утікачів. Жириновський дійшов до того, що назвав Віктора Федоровича ставлеником Вашингтона, який провів спецоперацію, щоб здати Україну США. Нещодавно генеральний прокурор РФ офіційно заявив, що Росія готова розглянути питання про видачу колишнього президента, якщо прокуратура України надасть відповідний запит. Зрозуміло, видавати його насправді ніхто не збирається. Ці розмови — лише засіб тиску на «гостей», щоб ті поділилися ганебно нажитим добром. Скільки можна відтиснути у наших колишніх начальників — питання не цілком зрозуміле. Поширена в наших ЗМІ інформація про 75 млрд дол., що зберігаються на їхніх рахунках, ймовірно, є перебільшенням. Принаймні, «колишні» свої гроші надійно ховають, і навіть для ФСБ знайти їх усі буде непросто. Відібрати вдасться в кращому разі 20–30 млрд доларів.

Нарешті, як найголовніше джерело коштів для покриття екстраординарних витрат неминуче використовуватимуться гроші російських олігархів. Все-таки РФ — друга у світі країна за кількістю мільярдерів, яких там близько сотні. Процес їх відтиснення вже розпочався торік. У мільярдера Євтушенкова забрали компанію «Башнефть» на користь державної компанії «Роснефть». Пригадаємо у зв’язку з цим і про веління Путіна  державним нафтовим компаніям з грудня 2014-го по березень 2015-го виставити на торги всі свої доларові запаси — близько 50 млрд дол. Заходи такого роду, ясна річ, триватимуть і далі. Боротьба між владою й олігархатом уподібниться многотохитрій грі спецслужб. Одні виявляють і вимагають. Инші приховують і за допомогою підкупу перевіряючих відмазують. Важко заздалегідь передбачити, скільки у результаті вийде відтиснути. Якщо ця сума буде меншою за 170 млрд дол., то на РФ уже наприкінці цього року чекає фінансовий, а потім економічний і невдовзі політичний колапс. Якщо більше за вказану суму, то північний сусід зустріне 2016 рік із її залишками, яких вочевидь на весь майбутній рік не вистачить, і всі згадані біди знову виявляться неминучими упродовж лічених місяців.

Таким чином, за умови збереження існуючої системи господарства РФ приречена на загальну катастрофу не пізніше середини 2016-го.

Але, ясна річ, варто розглянути і варіант системних реформ. Про це  14 січня висловився Герман Греф, у минулому віце-прем’єр РФ, а нині директор «Сбербанка». Він бачить, утім, без особливого оптимізму, найближче майбутнє Росії у створенні всеосяжної системи фінансово-промислових груп. Створюються вони за наступною схемою. Держава рятує банки від фінансового краху, а за це отримує контрольний пакет їх акцій. Банки так само захоплюють контрольні пакети промислових підприємств. У результаті майже вся економіка РФ потрапляє під владу фінансово-промислових груп, які у свою чергу повністю  контролюються державою. Тут з’являються опції спланованих внутрішніх дефолтів, впровадження схем розрахунків виключно в рублях і навіть використання опції примусової, частково не оплачуваної праці. Це може допомогти протягнути довше. Проте радикальна реформа «на ходу» — річ виключно складна. Корумпованому, погано керованому бюрократичному апарату вона буде не під силу.

Зараз чимало прихильників режиму Путіна люблять посилатися на приклад Сталіна. Але слід нагадати цим людям, що Сталін будував свою жахливу, але для певної мети ефективну систему 10 років, із 1929-го по 1939-й, в умовах миру і відносно нормальних економічних відносин із сусідами. Якби він почав цей проект 1941 року, то вочевидь не зміг би його успішно реалізувати. До того ж у лідера більшовиків був певний ресурс для зазначеної мети. Він відбирав у селян продовольство, продавав його за тверду валюту на західних ринках, а самих їдоків злочинно виморював голодом. Отримані кошти пішли на закупівлю обладнання і найму зарубіжних фахівців, що забезпечило успішну соціалістичну індустріалізацію. Але у Путіна немає нічого подібного. Його головні ресурси — нафта і газ — і так відтискаються до межі, але не дають потрібних результатів. Коротше кажучи, рятівна програма одержавлення і штучної індустріалізації може продовжити агонію режиму на рік-два. Йдеться про кінець 2017-го. Якщо все відбудеться саме так, то це буде великий історичний курйоз. Росія вплутується у світовий конфлікт 2014 року і зазнає краху 2017-го. Усе, як 100 років тому. Але, як уже було сказано, ймовірність краху раніше за цей термін надзвичайно велика.

ч
и
с
л
о

79

2015