|
Дмитро КолбінФранц Ксавер Моцарт у Львові
З
шести дітей великого австрійського
композитора Вольфганга Амадея Моцарта вижило лише двоє його синів.
Старший, Карл Томас (Carl Thomas Mozart, 1784-1858) не став музикантом, провів значну частину
свого життя в Італії. Молодший, Франц Ксавер (Franz Xaver Wolfgang Mozart,
1791-1844) став піаністом, вчителем музики, диригентом і композитором. При
народженні йому було дано ім’я Франц Ксавер Вольфганг, але пізніше
мати вирішила на честь батька назвати його ще й Амадеєм. На його друкованих творах ім’я автора зазначено «Вольфганг Амадей Моцарт-син». Моцартознавці називають
його «лємберзьким Моцартом» (від тогочасної австрійської
назви Львова – Лємберг). Виявивши у сина яскраві музичні здібності, Констанція Моцарт (Maria Constanze Cäcilia Josepha Johanna Aloysia Mozart (Weber),
1762-1842) забезпечила його першорядними вчителями. Він навчався у піаніста Йогана Гуммеля ((Johann Nepomuk Hummel
чи Jan Nepomuk Hummel, 1778-1837, учня В. А. Моцарта), композиторів Зигмунта
фон Нойкома (Sigismund von Neukomm, 1778-1858, улюбленого учня Й. Гайдна) і Йогана Георга
Альбрехтсбергера (Johann Georg Albrechtsberger, 1736- 1809, одного з вчителів Л. Бетговена), брав уроки
співу в Антоніо Сальєрі (Antonio Salieri, 1750-1825);
контрапункт він вивчав у композитора Йогана Галлюса-Медерича (Johann Georg Anton Mederitsch, genannt Gallus-Mederitsch, 1752-1835) у Львові. Перший
публічний виступ Моцарта-сина як піаніста і композитора відбувся 1805 року у Віденській опері, він мав і фінансовий успіх, і певний
присмак сенсаційності. Однак, постійного місця праці у Відні Франц Ксавер не
знайшов. Прибувши
1808 року в Галичину за контрактом як приватний вчитель, він затримався тут
надовго і провів у Львові та на Львівщині зрілу і
найбільш творчу частину свого життя.
Перебуваючи в маєтку Графа Віктора Баворовского в Підкамені
біля Стрілищ, неподалік Львова, і навчаючи двох дочок графа гри на фортепіано, Моцарт мав забезпечені добрі
побутові умови і можливості вправляти на інструменті та писати музику. Пробувши
три роки у Баворовских (Baworowskie), він продовжував вчителювати в іншій аристократичній сім’ї – у камергера Графа Янішевского
(Janiszwscy) в Сарках коло
Бурштина. Хоча він не збирався надовго затримуватись у провінції,
все-ж до Львова заїздив лише час від часу. Наприклад, в липні 1811 року
виступив з концертом як піаніст з нагоди свого двадцятиріччя, виконавши, ймовірно, свій Перший
фортепіанний концерт (опубл. Franz Xaver Wolfgang Mozart, Breitkopf & Härtel, Leipzig, 1811)); критика відзначила значну техніку, музичний
смак і глибину почуттів Моцарта-сина як композитора
і виконавця. В січні 1813 року
він взяв участь в урочистій зустрічі цісаревої Кароліни, загравши фортепіанний концерт Дюссека. Іншим разом побував на
балу у графа Потоцкого. Остаточно до Львова Франц Ксавер перебрався після 1813 року. В
кінці 1818 року Моцарт вирушив у майже чотирирічне концертне турне країнами Європи. Виступав у Росії – в Житомирі і Києві, в
Польщі, Прусії, Данії, Німеччині, Чехії, Північній Італії, Швейцарії. Завершивши турне у Відні і
пробувши там півтора року, восени 1822 року Франц Ксавер знову виїздить до
Львова. Другий
«львівський» період став найпродуктивнішим у
житті Моцарта. В цей час він виявив себе в найрізноманітніших видах музичної
діяльності – як педагог-піаніст, як композитор, як
соліст і піаніст-акомпаніатор, а також – як музично-громадський діяч. В
жовтні 1826 року Франц Ксавер Моцарт
заснував Хорове Товариство ім. Св. Цецилії, яке включало сорок п’ять членів. Створений ним хор
розпочав свою діяльність 5 грудня 1828 року з виконання Реквієму В. А. Моцарта
на вшанування тридцять п’ятої річниці з дня його
смерті. Хор ім. Св. Цецилії наступними роками виконував і інші твори В. А.
Моцарта, а також музику Я. Галлюса-Медерича, Й. Гайдна (Joseph Haydn,
1732-1809) і Ф. К. Моцарта – при участі оперного оркестру на чолі з Каролем Ліпіньским (Karol Józef Lipiński, 1790-1861)) (1). Концерти хору відбувалися переважно в
греко-католицькому кафедральному соборі Св. Юра і
отримували схвальні рецензії преси. Допомагали Моцартові у праці з хором його
друзі і колеги-музиканти –хормейстер Йозеф Башни (Josef Bašny, Joseph Baschny, Józef Baszny,?-1862)
(2) , капельмейстер хору кафедрального собору Св.
Юра Вацлав Йожеф Роллечек (Václav Josef Roleček, Wacław Roleczek, Wenzeslaus Rolletschek,
1795-1857) (3), керівник театрального оркестру Кароль Ліпіньскі. Дуже
вагомим для долі Франца Ксавера стало знайомство з родиною губернського радника італійського походження Людвіга Каетана (Луїджі Гаетано, Luigi Gaetano) Бароні-Кавалькабо, Людвіга
Кавалькабо (Ludwig Cajetan von Baroni-Cavalcabò), одруженого з графинею Жозефіни (Йозефіни) фон Бароні-Кавалькабо (Josefine von Baroni-Cavalcabò
di Castilione,
1788-1860). Стосунки Моцарта з цією сім’єю, де він був вчителем, швидко перейшли у
дружбу. Можливо, що відразу після переїзду від
Янішевських до Львова він в різні роки проживав у квартирах, найманих
Кавалькабо – на площі Ринок, в будинку № 30 (1814), в будинку № 11 (1820), на
вулиці Домініканській (1821). Однак, достеменно
відомо, що в наступні роки Моцарт-син проживав у власному будинку
Кавалькабо в Колишньому єзуїтському провулку (Еxjesuitengasse),
тепер – вулиця В. Гнатюка. Дружина радника, Йозефіна Кавалькабо ді Кастільоне була талановитою співачкою, виступала як камерна виконавиця, влаштовувала домашні концерти і була
музичною меценаткою, можливо –співзасновницею хору
Товариства ім. Св. Цецилії. Молодша донька подружжя Кавалькабо Юлія була
ученицею Моцарта з фортепіано і композиції і
згодом виступала в концертах зі своїм вчителем. У 1837-1840 рр. про її
твори схвально відгукувався у своїх сталях Роберт Шуман, який потоваришував з
цією сім’єю і з Францом Ксавером після їхнього повернення до
Відня. З
1834 року Моцарт деякий час був капельмайстром
німецько-польського міського театру. Останні роки життя Франца Ксавера (з 1838
р.) пройшли у Відні. Музична кар’єра його не отримала продовження в рідному місті, він мало виступав і зовсім не писав. На початку літа 1844 року виїхав на лікування в Карлсбад,
звідки вже не повернувся. Помер Франц Ксавер Моцарт 28 липня того самого року. У
Львові Моцарт написав ряд творів, серед них – Другий
концерт для фортепіано з оркестром Es-dur (1818), кантата
«Перший день весни» (1827), присвячена приїздові до Львова цісаревої
Кароліни (Maria Karolina von Österreich, 1801-1832) (4), а також – низку камерних творів,
вокальних та інструментальних. Під впливом почутих (а часом і виконуваних ним)
творів у дусі української народної музики він написав кілька композицій на українські теми або
стилізовані під них. Це «Руська (Ruthenische) арія з варіаціями» для фортепіано, «Фантазія на руську та польську теми» для фортепіано,
«Інтродукція з варіаціями» для фортепіано з оркестром. Наприклад, «Руська арія
з варіаціями» (1820 р. видана міланською фірмою «Артаріа») написана на тему
дещо зміненої мелодії пісні «У сусіда хата біла». Стиль
музики Моцарта-сина на початках його творчої кар’єри виявляє вплив творчості високоцінованого ним батька. Але Франц
Ксавер жив і діяв вже у перехідний період, тому його творчість в значній мірі виказує риси стилю «брільянт», сентименталізму, раннього романтизму – наприклад, у другій частині
Концерту Еs-dur, в Сонаті для віолончелі і фортепіано, в піснях ор. 21.
Цілком слушно австрійський моцартознавець Отто Біба
відзначає цю особливість його творчості: «... це самостійний розвиток
моцартівських ідей на шляху до Шуберта». На Львівщині і в самому Львові Франц Ксавер Моцарт прожив майже двадять сім років. Його
діяльність значною мірою стимулювала розвиток
музичного життя Львова першої половини XIX
століття, вона мала великий вплив на процеси
його професіоналізації та європеїзації.
Постать Моцарта-сина яскраво вписана в історію становлення й розвитку
професійного музичного мистецтва Львова, а його твори і в наш час приносять велике естетичне задоволення
слухачам. 1.Кароль Юзеф Ліпінський (Karol Józef Lipiński,
1790, Радинь Підляський, Люблінське воєводство, Польща - 1861, Вірлів,
Зборівський район, Тернопільська область) - польський скрипаль, віолончеліст,
композитор і педагог, один із найвідоміших скрипалів того часу. 1799 року сім’я
Ліпінських переїхала до Львова, тут прожив наступні 20 років.
Батька призначили диригентом театру Адама
Стаженського. Незабаром Кароль приєднався до оркестру
як скрипаль. До 1809 він став першою скрипкою театру, а за три роки (тоді йому
було лише 22 роки) - диригентом і музичним директором театру. Завоювавши серця
публіки у Львові, 1812 року їде до Варшави і знайомиться з оперним мистецтвом,
а 1814 р. до Відня, де зустрівся з відомим німецьким
скрипалем Людвігом Шпором. Шпор порадив Ліпінському покинути диригування і зосередитись на
вдосконаленні гри на скрипці. Кароль прислухався до поради. Повернувшись до
Львова, він звільнився з театру і наступні три роки присвятив грі на скрипці й
творенню музики. У 1817 Ліпінський дав серію скрипкових концертів у
Львові. Окрилений успіхом, Кароль вирушив у перші європейські гастролі. 1818
познайомився з Ніколо Паганіні, якого тоді вважали найкращим скрипалем Європи.
1818 Паґаніні і Ліпінський виступали разом в П’яченці. Ці виступи увійшли до
музичної історії, як великі дуелі скрипалів. Ліпінський
з величезним успіхом виступав у європейських столицях. Виконав власний концерт
для скрипки перед королівським двором в Лондоні. У Відні був визнаний почесним громадянином австрійської
столиці. Був першим виконавцем в Європі української народної пісні «Їхав козак
за Дунай» — мелодія була представлена під час виступів у Парижі. У 1818 році, захоплений віртуозною грою К. Ліпінського
відомий і вже старий на той час італійський скрипаль Сальвіні дарує йому
скрипку Страдіварі виготовлену 1715 , яка згодом отримує назву
Страдіварі-Ліпінського. Ось як про це згадує сам К. Ліпінський:
«Сальвіні зустрів мене дуже тепло. Щойно я приготувався грати, як він зупинив
мене і сказав: „Будь ласка, дайте мені свою скрипку“. Я підкорився.
Сальвіні схопив мою скрипку за гриф і зі всієї сили вдарив нею об стіл. Я був шокований - вона розлетілася на друзки. Потім
він холоднокровно попрямував до футляра, що лежав на тому ж столі, витяг з нього скрипку і вручив її мені:
Спробуй цей інструмент». Так став володарем однієї з найвідоміших скрипок у світі, виготовленої 1715 року великим італійським майстром
Страдіварі, яка належала великому скрипалеві і вчителеві Сальвіні - Джузеппе
Тартіні. Кароль Ліпінський мав також скрипку роботи Джузеппе Ґварнері. У 1819–1824 виступає в Києві де 1823 року дає концерт з Марією
Шимановською, Кракові, Познані, Берліні, Ляйпцігу i
Бреслау, Вільні, Кременці і Кам’янці-Подільскім,
Одесі. 1829 року разом з Паганіні виступає під час коронації російського царя
Ніколая І (Романова). 1835 їде до Парижа, виступає в Лондоні і Манчестері. У 1839 році стає
концертмейстером оркестру в Дрездені. Підтримував
стосунки з провідними музикантами того часу. Молодий Фредерік Шопен був у
захваті від майстерності Ліпінського, допомагав
організувати його концерти у Парижі. У Дрездені Ліпінський виступав з Ференцом Лістом. Прихильниками Ліпінського
були Ваґнер, Шуман (він присвятив свій «Карнавал» Ліпінському), Берліоз.
Відомий вислів Ніколо Паганіні після того, як його стосунки з Ліпінським
затьмарились: «Я не знаю, хто найкращий скрипаль, але я точно знаю, хто другий
- Кароль Ліпінський». 1839 р. коли Ліпінський працював у Дрездені, в
нього три роки навчався геніальний український скрипаль самородок Артем з
кріпаків, котрий став прототипом Тараса у повісті «Музикант» Тараса Шевченка. Останньою артистичною подорожжю скрипаля була подорож до Києва 1846 року. 1845 року він придбав маєток в селі Вірлів
(Урлів), нині Зборівського району (колись родинному селі його предків), де й
оселився на постійне проживання. Заснував тут однокласну музичну школу для
селянських дітей з українською мовою навчання. Дбав про забезпечення учнів
інструментами (замовляв скрипки у львівських майстрів), добирав
викладачів і сам давав уроки скрипкової гри. У 1859 Ліпінський захворів і переїхав до Вірлова,
куди до цього навідувався періодично на відпочинок. Помер у Вірлові 16 грудня 1861 від астми. За його
заповітом, прибуток від маєтку у Вірлові мав іти на
утримання фонду, з якого мали виплачуватися стипендії для молодих обдарованих скрипалів
для навчання у Львові, Відні, Неаполі тощо. Фонд діяв до початку Першої світової війни. На старому католицькому цвинтарі в центрі Вірлова поруч із церквою Св. Михаїла є
могила Ліпінського. Колись це була родинна каплиця
родини зі склепом. За переказами старожилів, спочилих клали у
труни зі скла. На могилі 1863 року було встановлено пам’ятник за проектом архітектора Т.Єзовського. Каплицю зруйнували, на місці склепу нині пагорб – ред. 2.Josef Bašny, Joseph Baschny, Józef Baszny,?-
1862 - чеський композитор і диригент львівської катедри латинської метрополії –
ред. 3.Вацлав Йозеф Роллечек, Václav Josef Roleček, Wacław Roleczek, Wenzeslaus Rolletschek (1795, ймовірно Олешніце, Чеське королівство,
Австро-Угорщина, тепер район Нове-Мнєсто-над-Метуї, Чеська Республіка - 1857,
Львів, Австро-Угорщина, тепер Україна) – чеський композитор і диригент.
Працював диригентом військового оркестру, оркестру театру графа Станіслава
Скарбека і хору кафедрального собору святого Юра у Львові (1820-1830), оркестру
театру у Кракові (1831-1832),
знову оркестру театру графа С. Скарбека у Львові (1844-1845). Започаткував
виконання духовних творів у супроводі оркестру. Автор
духовних творів на німецькій, польській, латинській і церковнословянській
мовах, зокрема, мес, пісень і літургій, а також опер,
фарсів, пантомім і т.п. Найвідоміші: Літургія для змішаного
хору і оркестру (1826), «Воскресний канон», опера-комедія в 4-ти діях «Twardowski tegoczesny czili Diabeł na Krzemionkach» (1825; лібрето Ян Непомуцен
Каміньскі), фарс «Cyrulnik lwowski»
(лібрето Леон Рудкєвіч згідно Йоганна Нестроя, прем’єра 30 червня 1845 р.),
пантоміна «Złoty klucz» тощо – ред. 4.Марія Кароліна Австрійська (Maria Karolina von
Österreich), також Марія Кароліна Габсбург-Лотаринзька (Maria Karolina von
Habsburg-Lothringen), повне ім’я Марія Кароліна Фердинанда Терезія Йозефіна Деметрія
(Maria Karolina Ferdinande Theresia Josephine Demetria), 1801-1832) – ерцгерцогиня Австрійська з династії Габсбурґів, донька
імператора Австрії Франца I та неаполітанської принцеси Марії Терезії, дружина кронпринца
Саксонії Фрідріха Августа – ред. |
ч
|
 |
|