Ірина Антонюк
Рідкісні видання Вольфґанґа Амадея
та Франца Ксавера Моцартіва
у фондах бліотеки ЛДМА ім. М.В.Лисенка
Доктор
Отто Біба (Otto Biba, 1946), директор Віденського архіву
«Gesellschah der Musikfreunde» in Wien, слушно зауважив, що в сучасному музикознавстві
питання «Моцарт і Європа» досліджене достатньо вичерпно, але у висвітленні теми
«Моцарт і Україна» сьогодні все ще залишається багато білих плям. Тому досліджуючи зв’язки Моцартів - батька і сина - з Україною, ми
можемо сьогодні значно поповнити відомості у галузі моцартознавства. Часточка колекції
нот Франца Ксавера Моцарта, знайдена в архівах бібліотеки
Львівської державної музичної академії ім. М. В. Лисенка, та деякі знайдені прижиттєві
видання і першодруки Вольфганга Амадея Моцарта, поповнять відомості про їх контакти
з Україною.
У
фондах бібліотеки Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка знаходяться
зібрання нот, серед яких найбільший інтерес для досліджень
музичного життя Львова минулого представляють колекції XIX - початку XX століть.
Це: колекції Gälicienverein, Galizischer Musikverein in Lemberg (пізніше перейменоване в Polskie Towarzystwo Muzyczne), бібліотеки
консерваторій при цих товариствах, колекція Інституту музикології при Львівському
університету, та деякі іменні колекції педагогів-музикантів та вчених - як, наприклад
Владислава Вшелячинського (Władysław Wszelaczyński, 1847-1896), Адольфа
Хибінського (Adolf Eustachy Chybiński, 1880-1952).
Оскільки
колекції раніше не досліджувалися, нашим завданням стало
зібрати їх, описати у вигляді каталогів, та відкрити цю інформацію для найширшого
кола дослідників та користувачів бібліотеки. Метою нашого дослідження
є виявлення слідів В. А. Моцарта та Ф. К. Моцарта у фондах бібліотеки ЛДМА ім. М.
В. Лисенка. Також необхідно дослідити, якими шляхами потрапили
до бібліотеки ЛДМА саме прижиттєві видання і рукописні копії творів Вольфганга Амадея
Моцарта та його молодшого сина Франца Ксавера Моцарта, з іменем якого львів’яни
пов’язують початок професійного музичного життя у Львові та у Галичині.
Дослідження колекцій спонукає до висвітлення і
більш широкої пробле¬ми: розкрити їх значення в історії галицької музичної культури,
простежити форми побутування музики Моцартів - батька і сина - в нашому краї.
Відомо,
що молодший син В. А. Моцарта - Франц Ксавер - провів у
Львові тридцять років життя, приїхавши сюди у 1808 році ще зовсім молодим музикантом.
На початку Франц Ксавер Моцарт жив з того, що виступав з публічними концертами та,
головне, давав приватні уроки музики у вищих аристократичних родинах Львова – Баворовських
(Baworowski), Янішевських (Janiszewski), Шимановських - Понятовських (Szymanowski (Poniatowski), Бароні фон Кавалькабо (Вarоnі Cavalcabo). Франц Ксавер був талановитим піаністом, а головне - мав знамените ім’я свого батька, тому,
ймовірно, мати у своїй родині такого іменитого вчителя було для аристократів справою
престижу.
Упродовж
років перебування в Галичині Франц Ксавер Моцарт активно виступав як композитор,
диригент і піаніст, та, крім того, зробив значний внесок
у музичне життя: утворив у Львові перше концертно-співоче Товариство святої Цецилії
(Gälicienverein, 1826-1829).
Метою
діяльності Товариства було виконання найкращих зразків вокально - хорової музики,
щоби пробуджувати любов до класичної музики, виховувати добрий музичний смак у львів’ян
і тим самим професійно розвивати музичну культуру міста.
Для виступів хору Св. Цецилії ретельно підбирався репертуар,
таким чином, поступово накопичилася значна нотна бібліотека як з творів самого керівника
Товариства, Ф. К, Моцарта, так і інших європейських композиторів, твори яких виконувало
Товариство.
При
тім варто зазначити, що діяльність Товариства була виключно доброчинною, воно існувало
тільки завдяки матеріальній підтримці заможних любителів
музики, що належали до Товариства, - переважно німців та австрійців, котрі мешкали
у Львові.
Виняткову
роль у зібранні особистої нотної бібліотеки Ф. К. Моцарта то бібліотеки Товариства
відіграла його дружба із родиною Людвіга Бароні-Кавалькабо
(Луїджі Гаетано, Luigi Gaetano) Бароні-Кавалькабо
(Ludwig Cajetan von Baroni-Cavalcabò), радника цісарського намісника у Львові.
Це була одна з найбільш заможних та знаменитих родин міста, матеріальна підтримка якої відіграла у житті та суспільно - концертній діяльності
Ф. К. Моцарта визначальну роль. Найдавніші історичні відомості про родину Бароні-Кавалькабо знаходимо в Італії ще
на початку XVII ст. - це був знаменитий італійський рід співаків та інструменталістів.
Музичні відомості про цю родину починаються з імені Леонори Бароні (Eleonora
Baroni, Leonora, Lionora, l'Adrianella, l'Adrianetta, 1611 - 1670), яка була вчителькою
музики у герцога Вінченцо І Ґонзаґа (Vincenzo I
Gonzaga, 1562-1612) в Мантуї. Як свідчать документи, вона
була прекрасною співачкою, а ще більше знаменитою колекціонеркою та бібліофілом,
зібрала для герцога поважну нотну бібліотеку.
Львівська
родина Бароні-Кавалькабо теж була винятково музикальною
і прихильною до прекрасного. Дружина Бароні-Кавалькабо,
Жозефіна (Жозефіна (Йозефіна) фон Бароні-Кавалькабо (Josefine von
Baroni-Cavalcabò di Castilione, 1788-1860), якій Ф. К. Моцарт викладав гру
на фортепіано, була однією з найбільш талановитих його учениць, одним з почесних
членів Товариства Св. Цецилії, а головне - його другом і меценатом. Сучасні дослідники можуть скласти уявлення не лише про їх діяльність
і колекції, а навіть про зовнішній вигляд. У Львівському Історичному музеї знаходяться
портрет Франца Ксавера Моцарта роботи Гаусштайна (Hausstein) та портрет Жозефіни
Бароні Кавалькабо роботи Едуарда Ріттера фон Енґерта
(Eduard Ritter von Engerth, 1818-1897).
Жозефіна
охоче фінансувала концертні виступи Товариства, проводила домашні концерти, була
учасницею хору Св. Цецилії, та головне - регулярно закуповувала
ноти для Товариства, тому її роль у накопиченні бібліотеки Товариства Св. Цецилії
була визначальною. Зрештою, тільки така заможна меценатка могла собі дозволити збирати
об’ємну нотну бібліотеку, адже
ноти коштували в той час вельми недешево. Деякі ноти були видані у Відні, Ляйпцігу, Львові (переважно, в німецьких видавництвах,
де місто іменувалось Lemberg), інші зберігались
у рукописних копіях. Рукописних копій в таких колекціях,
пере¬важно, було достатньо багато. Адже спосіб поширення тоді нот у вигляді рукописних
колій був дуже популярним. Існувала навіть така професія - переписувальника, який
володів прекрасним чітким нотним почерком. Часто за якістю виконання рукописні копії могли конкурувати з виданими
друком нотами. Переписувальники нот ставили, подібно до видавничих реквізитів, свої
власні підписи. Тому ще й сьогодні можна встановити прізвища деяких з них.
Дотепер вважалося, що Франц Ксавер Моцарт, від’їжджаючи у 1838 році
до Відня, повністю забрав із собою нотну бібліотеку. Справді,
сьогодні більша частина цієї колекції знаходиться у Віденському архіві. Та досліджуючи
нотні архіви бібліотеки Львівської державної
музичної академії, зокрема автографи, вдалось віднайти серед інших кілька автографів
Жозефіни Бароні Кавалькабо до Зенкера (Zenker) - меценатів Товариства Св. Цецилії! Адже відомо, що меценати, які купували ноти для
Товариства, залишали на нотах свої підписи, тож можна зробити висновок, що кілька
екземплярів нотної бібліотеки Товариства збереглось у Львові. Важко встановити точну
кількість нот у бібліотеці Товариства Св. Цецилії та особисто
Франца Ксавера Моцарта. Оскільки на нотах, якими володіє бібліотека ЛДМА ім. М.
В. Лисенка, немає облікових номерів або штампів Gälicienferein, тому лише підписи
Жозефіни Бароні-Кавалькабо та Зенкера дають підставу вважати їх власністю Товариства Св. Цецилії Опосередковано про чисельність і розмаїтість нотної
бібліотеки Товариства (і Ф.К.Моцарта) можуть свідчити списки
репертуару концертів Товариства, опубліковані у тодішній львівській пресі (польськомовні
«Музична газета» / «Gazeta Muzyczna»; «Львівська
газета» / «Gazeta Lwowska»; німецькомовна
«Мнемозіна» / «Mnemosyne»), а також встановлені дати видання цих нот, що
відносяться якраз до періоду діяльності згаданого Товариства
Серед
збережених у бібліотеці ЛДМА екземплярів з колекції Товариства Св. Цецилії знаходяться
наступні твори різних стилів та національних шкіл: П’єрлуїджі
Джованні Палестріна. Мадригал № 18 для мішаного хору, хорові
голоси (Pierluigi Jiovanni Palestrina: Madrigal №18: für Gemichien Chor. -
Chorstimmen); Георг Фрідріх Гендель. Ораторія «Бельзазар», хорові голоси (G. F. Händel. Belsazar:
Oratorium. - Chorstimmen); Вольфганг Амадей Моцарт Messain Hesна 4 голоси (W. A. Mozart: Messain Hesa 4 vociin Lipsia); Луїджі
Керубіні. Реквієм (Luigi Cherubini. Requiem) [Рукописна копія].
Особливо цікавою є історія виконання у Львові останнього із згаданих творів:
«Gazeta Lwowska» (1839 рік) побіжно згадує, що ноти під
№534 з бібліотеки Galizischer Musikverein in Lemberg - це екземпляр, з якого готувався
виступ хору Товариства Св. Цецилії до смерті Л. вaн Бетховена у 1827 р. під керівництвом
Кaроля Ліпінського.
Крім
цих творів видатних європейських композиторів
в колекції Товариства Св. Цецилії природно збереглися твори
самого Ф. К. Моцарта, як вокальні, так і інструментальні: «Перший весняний день»
(«Der erste Frühlingstag») - кантата для двох сопрано, тенора і басу з хором;
«Весняне вітання» («Frühlingsgruß») - пісня
для трьох жіночих голосів, присвячена її світлості австрійській принцесі Кароліні
фон Габсбурґ (Maria Karolina von Habsburg von Österreich, 1801- 1832); великий
фортепіанний концерт з оркестром ор. 25, присвячений Марії Павлівні (Louise
Marie Auguste von Baden, 1779-1826) російській цариці, дружині російського імператора
Алєксандра Павловича; «Вісім варіацій на російську тему».
Ксерокопія
останнього твору була зроблена з Віденського центрального архіву
довголітнім дослідником постаті Ф. К. Моцарта професором ЛДМА Дмитром Колбіним спеціально
у подарунок для бібліотеки.
Виникає
питання, яким чином всі ці ноти залишилися у Львові? Існує кілька версій цього факту.
Можливо, що ці примірники знаходилися на час від’їзду Франца Ксавера
у виконавців, тому про них не згадали? Існує і інше, більш вірогідне припущення:
через відсутність відомостей про точну кількість екземплярів нот бібліотеки Товариства
сам Моцарт-молодший не знав достеменно, скільки і які ноти знаходяться в бібліотеці
Товариства, адже на нотах з автографами меценатів немає жодних облікових номерів. Це дає підставу вважати, що колекція за часів
існування Товариства не мала номерного опису.
Збираючи
всі нотні і інші писемні пам’ятки, пов’язані із перебуванням і діяльністю Ф. К.
Моцарта у Львові, не можемо не згадати про нотний рукопис транскрипції чотирьох
полонезів для фортепіано Короля Ліпінського, писані рукою
Франца Ксавера Моцарта, знайдені Владіміром Ґріґор’євим, московським дослідником
життя і творчості К. Ліпінського, у бібліотеці ім. В.Стефаника HAH України у Львові.
У
бібліотеці ЛДМА знаходиться також декілька вельми цінних екземплярів творів Вольфганга
Амадея Моцарта - здебільшого першодруків та прижиттєвих
видань. Дату видання можна спробувати атрибутувати, якщо враховувати наступні методи
датування давніх книг і нот, прийняті сучасними бібліографами, які дозволяють найточніше
встановити хронологічні рамки появи того чи іншого твору:
1.Слід
аналізувати водяні знаки на папері, на якому були видрукувані ці ноти, адже є каталоги
водяних знаків («гербів» видавців). Ці знаки вказують на
ім’я видавця, за яким можна встановити період його діяльності, а, значить, і приблизний
рік видання нот;
2.Здебільшого
на давніх нотах немає проставлених видавцями дат опублікування,
проте їх (дати) можна встановити за спеціальними порядковими номерами видавництв;
3.
Хронологію опублікування творів в окремих випадках можна
встановити за рукописними копіями, виконаними віденськими та львівськими переписувальниками.
Таким чином був встановлений період видання деяких творів В.А.Моцарта,
серед них (всі бібліографічні дані подаються спочатку мовою оригіналу, апотім в
перекладі): W A. Mozart. Messain Hes: a 4 voci
in Lipsia (В.А.Моцарт. Меса в Сі бемоль мажорі,
чотириголосна); IV Sonates: pourle Pianoforte а quatremains. - Leipzig:
Breitkopfund Härtel (шість сонат для фортепіано в чотири руки, \вид-во\
Breitkopf und Härtel); Motetto №2: fürvier Singstimmen mit Orchester
(Мотет № 2 для чотирьох вокальних голосів та оркестру);
Don Juan.- Clavierauszug (Дон Жуан. Клавір). На останньому
творі знаходиться автограф Зенкера, вищезгаданого мецената Товариства Св. Цецилії.
На
хорових та оркестрових партіях деяких творів бачимо прізвища виконавців, підписані
ними самими, тому можна сьогодні приблизно встановити
склад учасників хору та оркестру Товариства Св. Цецилії
та Галицького музичного товариства певних років.
Ці ноти здебільшого перейшли від ГМТ до бібліотеки
ЛДМА у 1939 році, з приходом більшовиків, коли відбувалося злиття чотирьох вищих
музичних закладів Львова у Львівську державну консерваторію ім. М. В. Лисенка і
бібліотечні фонди теж були об’єднані.
Проте
ноти потрапляли до бібліотек доволі різними шляхами. Ось
ще один цікавий приклад того, як опинився один із першодруків В. А. Моцарта в бібліотеці ЛДМА: Борис Кудрик, відомий львівський музикознавець і композитор, який
до війни працював у Вищому музичному інституті ім. М.Лисенка, у 1939 році закупив
для бібліотеки консерваторії кілька унікальних видань нот, серед яких був і клавір опери «Don Juan». Передаючи ноти навчальному закладу, Б. Кудрик
залишив на нотах свій дарчий напис: «Моцартівський «Дон
Жуан» - це щось більше, багато більше, чим тільки «стара клясична опера». Це - відвічна
вселюдська життєва правда, прибрана в одежину музики й
сцени! - Борис Кудрик дня 16.06.1939 р., вислухавши цеї опери через радіо». Це
- прижиттєве видання клавіру опери, про що можна дізнатися з відтисків почерку видавця, а також з надрукованих вихідних даних:
Leipzig: Breitkopf und Härtel №3.
Подана до уваги читачів розвідка про унікальні колекції ЛДМА
ім. М. В. Лисенка є однією з перших спроб систематизувати і популяризувати друковані
надбання найстарішого музичного закладу в Україні та спонукає до подальшого опрацювання
багатющого нотного фонду бібліотеки виконавцями та музикознавцями, що дасть змогу повніше розкрити величезне історичне значення
музичного минулого Львова і Галичини в контексті контактів
Галичини із Західною Європою.
|
ч
и
с
л
о
86
2017
|
