|
Алім АлієвКрим під російською окупацією
2014 рік став початком
нового етапу випробувань у непростій долі кримськотатарського народу. Вніч з 26-го на 27 лютого 2014 року невідомі у військовій
формі без розпізнавальних знаків та озброєні до зубів захопили
адміністративно-політичні центри півострова - Верховну Раду Автономної
Республіки Крим (АРК) та Раду Міністрів АРК. У ту ніч над ними були зняті
українські прапори та замайоріли російські триколори.
Згодом цих «незрозумілих вояк кольору хакі» із вираженим російським акцентом
назвуть «зеленими чоловічками», а президент РФ Володимир Путін підтвердить, що
це були російські військові. Так почалась окупація
Криму Росією. А напередодні вдень, 26 лютого, представницький орган корінного
народу Криму - Меджліс кримськотатарського народу, організував мітинг на
підтримку територіальної цілісності України під стінами кримського парламенту.
На нього зібралось близько 20 тисяч кримських татар та проукраїнськи
налаштованих мешканців Криму, ще до 4 тисяч - прибічники російського вибору. Не
обійшлось без штовханин та бійок. Але під вечір
прихильники єдиної України розходились із відчуттям перемоги. Це була остання
масова демократична вулична акція до сьогодні. За рік окупаційний суд Криму
відкриє сфабриковану та політично вмотивовану кримінальну справу за «організацію
і участь у масових заворушеннях» на заступника Меджліса
Ахтема Чийгоза, назвавши
його організатором, та на ще сімох кримських татар - Алі Асанова,
Мустафу Дегерменджи, Ескендера
Кантемірова, Талята Юнусова, Ескендера Емірвалієва, Арсена Юнусова та Ескендера Небієва. Ця справа
стала «візитівкою» запущенного механізму репресій на
півострові. За даними правозахисних
організацій за роки окупації Криму було зафіксовано більше півтисячі випадків
порушень прав людини, і в більшості вони стосуються кримських татар - це масові
обшуки в будинках, затримання, арешти, викрадення та вбивства людей, заборони
мирних зібрань. На сьогодні налічується 58 кримських політичних в’язнів, 16
осіб вважаються викраденими та зниклими без вісти, ще 6 вбиті за політичними
ознаками. В основі цих порушень
закладені глибинні соціально-політичні та культурні зміни та тенденції.
Розглянемо їх детально: МІЛІТАРИЗАЦІЯ Крим стрімко
перетворюється з туристичної бази на військову: десятки раніше законсервованих
об’єктів військово-промислового комплексу активно відновлюють роботу, а з самої
Росії перекидаються військова техніка, регулярна армія і спецслужби. Росія
направляє до Криму новітні зразки військової техніки. За оцінками організації
«Майдан закордонний справ», сьогоднішній ракетний потенціал Криму становить
2500 кт, чисельність угруповань збройних сил РФ в
окупованому Криму близько 60 тисяч чоловік. Також, наприклад, колишній
цивільний аеропорт Бельбек був перетворений на військово-повітряну базу. Але найнебезпечніший
елемент мілітаризації - це мілітаризація свідомості мешканців півострова, яка
починається з дитячого садочка: дітей змушують носити георгієвські
стрічки та стилізовану форму совєтської армії, вчити
військові пісні та проводити події та класні години, пов’язані з «кримською весною»
та «героїзмом зелених чоловічків». ПОБУДОВА ПАРАЛЕЛЬНИХ ІНСТИТУЦІЙ У квітні 2016 року
де-факто влада заборонила представницький орган кримських татар - Меджліс
кримськотатарського народу - як екстремістську організацію. Меджліс разом з
Курултаєм є системою самоврядування кримських татар, яка була флагманом
суспільно-політичного життя кримських татар більше 25 років, і яка сягає своїм
корінням кримськотатарського національного руху Совєтського
Союзу. Єдиною причиною його заборони є відкрито сформульована позиція Меджлісу
про незаконність окупації Криму. Заборона Меджлісу поставила фактично кожного
кримського татарина на півострові під загрозу переслідування. Лідерам народу
Мустафі Джемілєву та Рефату
Чубарову, а також кільком членам представницького
органу забороняється в’їзд до Криму, заступники голови Меджлісу зазнали
кримінального переслідування - заарештований Ахтем Чийгоз, а Ільмі Умеров звинувачується за порушення територіальної цілісності Росії
та перебуває під підпискою про невиїзд, щодо нього застосовували каральну
психіатрію - його примусово лікували у психіатрічній
клініці (наприкінці 2017 року їх обох було обміняно за посередництвом Туреччини
та доставлено до Києва). У травні 2016 року член бахчисарайского
меджлісу Ервін Ібрагімов
був викрадений невідомими людьми у формі російської поліції та не знайдений до
сьогодні. Натомість було створено кримськотатарські проросійські політичні
рухи, покликані замістити Меджліс - громадський рух «Къырым»,
громадська органазція «Къырым
бирлиги», Курултай мусульман Криму. Але їхні ідеї не
знаходять відгуку серед народу, більш того - ці «нові лідери» часто є «людьми,
яким не подають руки». Подібна ситуація в
сфері медіа. Наприклад, до анексії в Криму існувало близько десятка незалежних
медіа, які працювали за стандартами журналістики. Після зміни влади ці ЗМІ або
були змушені виїхати до Києва (такі, як Чорноморська телерадіокомпанія та
Перший кримськотатарський телеканал АТР, Радіо Мейдан,
інформаційна агенція QHA), через тотальний тиск, відмови у наданні ліцензій на
мовлення та видавничу діяльність Роскомнадзором.
Велика кількість незалежних журналістів покинула півострів, частина залишилась
там та працює під псевдонімами, а ще частина покинула професійну діяльність.
Натомість окупаційна влада створила новий кримськотатарський телеканал «Миллет» та радіо «Ватан седаси», які ретранслюють російську пропаганду
кримськотатарською мовою і таким чином вносить російський дискурс у
кримськотатарське середовище. ПІДМІНА НАСЕЛЕННЯ За статистикою
Міністерства соціальної політики України, за період окупації Крим покинули
понад 27 тисяч мешканців. Громадські організації називають цифру майже у два
рази більшу (50 тисяч). Вони переважно оселились у Києві, Херсонській та
Львівській областях. І це, ймовірно, якісний, а не кількісний показник -
відбувається «витік мізків», і часто переселенцями є
пасіонарні і нелояльні до окупаційної влади кримські татари і українці: молоді
професіонали, студенти, бізнесмени, громадські лідери, журналісти та діячі
культури. Активних кримських татар намагаються вичавити з півострова шляхом
постійних репресій та намагань створити образ терористів та екстремістів,
звинувачуючи в участі у заборонених релігійних та політичних організаціях попри
те, що з совєтських часів кримськотатарський національний
рух до сьогодні носить виключно мирний спротив. Але є і зворотна
тенденція - півострів заселяють вихідцями з Росії зі їхніми родинами з числа
чиновників, силовиків, спецслужб і представників бізнесу. Знайти своє місце під
сонцем намагаються і співвітчизники з непідконтрольних Україні територій
Луганської та Донецької областей. За даними Меджлісу кримськотатарського народу
в Крим за час російської окупації переїхало на постійне проживання від 250 до
500 тисяч осіб. Протягом декількох
століть в Криму вже неодноразово намагалися змінювати етнічний склад,
вичавлюючи корінний кримськотатарський народ - за часів першої анексії Криму Єкатєріною II в 1783 році і під час сталінської депортації
1944 року. СТВОРЕННЯ НОВОЇ «РОСІЙСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ» МЕШКАНЦІВ КРИМУ Політика російської
окупаційної влади полягає в руйнуванні історико-культурних зв’язків
півострова з материковою Україною, а також включенні Криму в російську
ідеологічну парадигму шляхом примусової участі в політичних акціях, контролем
відвідування виборчих дільниць під час виборів до органів влади РФ, примусовим
отриманням російського громадянства (станом на зараз більшість мешканців
півострова має два паспорти - український і російський), маніпуляцією кримської
історією і пропагандистському вихованні в школах. У публічному дискурсі активно
використовується симулякр «кримський народ» -
об’єднуючий всіх мешканців півострова термін незалежно від походження на
противагу самоідентифікації кримських татар як корінного народу. Така практика
була і в часи Совєтського Союзу - «совєтский народ», щоб розмити національні ідентичності
народів тодішньої держави. Це відбувається на тлі
активного стирання кримськотатарського і українського культурних шарів через
знищення матеріальної та нематеріальної спадщини. Серед об’єктів, які
відчайдушно потребують захисту, - об’єкти кримськотатарської історії та
культури, які «не підходять» до російської ідеології; справжня, не
фальсифікована історія Криму та кримськотатарського народу, а також історична
пам’ять корінних народів півострова про їх державність. Ханський Палац у
Бахчисараї - найважливіший об’єкт кримськотатарської матеріальної культурної
спадщини на півострові сьогодні є під загрозою знищення. Сьогодні автентичні
матеріали повністю замінюється сучасним - через так звані «реставраційні
роботи» був замінений дах будівлі зі старовинних плиток ручної роботи «татарка»
на сучасну фабричну іспанську плитку; стара технологія кріплення на основі
глини замінена сучасним кріпленням. На одному з фасадів Великої Ханської мечеті
утворилася тріщина через надто важкі споруди, встановлені під час
«реставраційних робіт». У період з 2013 по 2017
рр. кількість шкіл поглибленним вивченням української
мови скоротилася від семи до однієї. Кримськотатарська мова, яка, згідно з
нормами ООН є однією з мов світу, яким загрожує зникнення, вивчається як
факультативний предмет у загальноосвітніх школах. 2014 рік став нової
точкою відліку «лихих часів кримськотатарського народу». Але попри тотальний
тиск з боку окупаційної влади кримські татари на півострові створюють нішеві ініціативи, покликані зберегти ідентичність та
захищати свої права. Родичі політв’язнів та активісти об’єднались у рух
«Кримська солідарність», що висвітлює судові процеси та документує постійні
обшуки в будинках , надає юридичні консультації, інший рух - «Бизим балалар» - підтримує дітей
політв’язнів, яких вже більше ста. Протягом минулого року в Криму було створено
кілька незалежних медіа-ініціатив як от: «Crimeantatars.club»,
«Canli Radio», «Zeytunе Radio», які займаються
культурою, освітою суспільства. Незалежне висвітлення політичних тем наразі
неможливе. Кримські
татари і надалі живуть мрією про національно-територіальну автономію у складі України,
яка не тільки дасть можливість зберегти власну ідентичність, але і взяти відповідальність
за долю та майбутнє своєї власної землі. |
ч
|
 |
|