Інтелектуальні мрії: невідома еротика

Інна КОРНЕЛЮК

http://postup.brama.com Поступ, 7 липня 2004 р.  

Кожен номер Незалежного культурологічного часопису "Ї" -- це не випадковий набір якихось матеріалів, а, як запевнив іванофранківських читачів на черговій "Ї"-презентації редактор журналу Тарас Возняк, -- справжня музична партитура. "Днями ми взялися нарешті за партитуру номеру, де йтиметься про еротику. Перш за все ми хочемо внести в український контекст щось інше й нове. (Пауза. -- Авт.) Донести щось важливе в царині Еросу... В українській культурі не було мадам Помпадур. Тому дуже складно навчити українських дівчат деяких речей, причому дуже багатьох добрих речей. А чи були в українській культурі галантні чоловіки?.. Незважаючи на "нєсметниє полчіщя" віршів про солов'їв, струмочки, смерічки і марічок, ми ще стільки всього не знаємо, а найголовніше -- те, що знаємо, не вводимо у царину слова".

Цікаво, що присутні на презентації часопису читачі не спромоглися на жодну записочку із запитанням про еротику. Тож пан Возняк, Ірина Магдиш і пан Єшкілєв мусили самі моделювати драйв відвертого діалогу з публікою.

Тарас Возняк: Журнал "Ї" існує вже 15 років. За цей час ми видали 33 тематичні випуски. Це було непростим завданням, але ми затялися ще відтоді... Ми вирішили об'їхати з презентаціями міста Галичини і довкола Галичини... Івано-Франківськ, Ужгород, Мукачево, Чернівці, Тернопіль, Бережани, Галич, Дрогобич, Христинопіль (в миру -- Червоноград). Найстрашніші слова, які ми почули на нашу адресу, це те, що ми -- феміністи, ліберали...і ще... як би сказати...

Володимир Єшкілєв підказує: Духовні трансвестити... (Напружена інтелектуальна атмосфера розряджається сміхом. -- Авт.)

Ірина Магдиш: Наш журнал насправді є тим виданням, яке реагує на якісь дуже гострі потреби (чи нашого українського суспільства на загал, чи громади окремого реґіону, міста). Нерідко ми працюємо на випередження. Дуже яскравим прикладом такого випередження став №28, який був присвячений братовбивчому польсько-українському збройному конфлікту 1943 р. на Волині. Ми почали роботу над цим журналом ще задовго до того, як з'явилися перші повідомлення, перші спроби відкритого обговорення цієї непростої проблеми в українських ЗМІ. Номер "Волинь 1943. Боротьба за землю" став найповнішим і чи не єдиним збірником матеріалів до такого поки що рідкісного явища в Україні, як громадська дискусія.

Інна Корнелюк: Еротика -- тематика, з якою ви також працюєте на випередження, зважаючи на "еротичну безпросвітність" українських інтелектуалів. Якщо можна, розкажіть детальніше, що будемо читати у новому номері "Ї".

Ірина Магдиш: Так, тематика "Ї", який можна буде прочитати у вересні, -- еротика. Ми плануємо два номери: "філософський" і "літературний". Хоча і в першому, і в другому будуть і культурологічні есе, і художні твори.

Володимир Єшкілєв: А порнографічні?

Тарас Возняк: Іздрик нам подав тест, який можна назвати "тяжкою порнухою", але без жодного лайливого чи кривого слова в тексті. Я від душі насміявся, коли читав цей текст... Та не будемо забігати наперед...

На презентації було чимало студентів, а поміж тим сміливість висловити своє ставлення до часопису наважилися тільки викладачі, першим подав приклад --

Ігор Козлик: Я не постмодерніст, а лише академічний вчений. І мені від цього й так непогано. Розумієте, ми всі дуже хочемо в Європу, правда, ніхто не знає точно, що ми там будемо робити. Журнал не вимушує мене з ним погоджуватися. І це мене страшенно тішить! Принципова риса. Скажімо, цей чоловік, якого я дуже люблю, Ґадамер... Я вже там собі поклав один примірник цього видання. І там прошу покласти мені ще один такий... (Усі сміються. -- Авт.) Так-от, Ґадамер писав, що суть розмови -- у самій розмові. Не в тому, щоб хтось когось у чомусь переконав. Тобто в мисленнєвому досвіді, за Ґадамером, найбільша цінність -- це сам факт розмови. Мені видається, що "Ї" вдалося випрацювати такі дискурси, на яких нас Європа зможе зрозуміти. Бо кожен інтелектуал повинен бути полідискурсивним, себто він повинен володіти різними культурними мовами (...)

І. Магдиш: Працюючи з іноземними фондами, ми гарантуємо собі певну свободу дій. Наразі це єдиний можливий спосіб користати реальною свободою слова. Можливо колись часи зміняться, але навряд чи проекти, на кшталт нашого, є десь прибутковими. Це інвестиція у далеке майбутнє, у голови наступних поколінь. Зараз ми працюємо над тим, щоб в "Ї" побільшало молодих талановитих авторів: учених, літераторів, перекладачів... Принагідно запрошуємо Вас до співпраці з нами.

Інна Корнелюк: Судячи з усього, автори можуть розраховувати на добрі гонорари за подані матеріали?

Ірина Магдиш: Що таке добрий гонорар? Якщо те, що ми робимо все можливе, аби від щирого серця фінансово підтримати наших авторів і перекладачів, -- то він, без сумніву, добрий. Якщо ж брати за мірками "кієвскіх" гонорарів -- то спершу пошукайте у столиці такий журнал.

Інтелектулам в Україні, як відомо, тєжко... Атож, інтелект -- хороша річ, яка повинна приносити інтелектуалу і фінансове задоволення. Та схоже на те, що ми живемо у Країні мрій. У тому розумінні, що мріємо споконвічно, хоч і безплідно. Українські мрії, на відміну від, наприклад, американських, нерентабельні і просто непристосовані до життя. Якщо повірити Уайльду, то світ, в якому всі живемо, творять співці... і творять його для мрійників, котрим у соціально адаптованому житті нема прощення. Чому? Спробуємо не тільки на перспективу над цим подумати. Кожен -- для себе передусім. Бо все ж нашій мрії, наївній-невинній україночці, цей світ не належить. Зрештою, їй ніщо не підвладне: українська мрія продається, як Роксолана -- у жорстокий гарем чужих задоволень, а сама Роксолана в нас стає культовою персоною, героїчні гаремні страждання котрої можна прирівняти (без зайвої національної ейфорії) до історичного палімпсесту. Є таке поняття в історіософії. Вона апелює не до гіперчуттєвої загадкової української душі, навіть не до "розуму серця", а до національного IQ. Щодо "Ї", інтелектуальна планка часопису -- непристойно висока, проте тим більше приємною і цікавою є можливість її досягнути. Словом, читайте з насолодою.

Dovidka: Громадська організація Незалежний культурологічний часопис "Ї" -- недержавна громадська організація, яка досліджує проблеми культурології, політології, філософії тощо. Головними напрямами її діяльності є вивчення міжетнічних стосунків, проблем цивілізаційних розламів і адміністративних кордонів, формування європейської ідентичності та питань європейської інтеграції, сучасного політичного дискурсу. Із творенням часопису співдіє постійний семінар -- "Діалог над кордонами", що досліджує проблеми культурного, політичного й економічного співробітництва. Як громадська організація "Ї" формує базові засади громадянського суспільства України, займаючи чітко визначені позиції з усіх найважливіших питань суспільного і політичного розвитку України. Організація випускає квартальник Незалежний культурологічний часопис "Ї", Молодіжний додаток до квартальника, а також книги відомих політологів і культурологів. Електронна версія Незалежного культурологічного часопису "Ї" (www.ji.lviv.ua) є найбільшим багатомовним електронним журналом України.