SUBCULTURE FAQ

© http://www.youth.co.za

1. Що таке культура і субкультура?

Пристосовуючись до мінливих реалій життя, культура безперервно розвивається. Культуру розглядають як модель для дійсности і саму дійсність. Зміни у культурі виникають через взаємодії між окремими особами. Окремі особи – це творіння і водночас творці культури. У результаті переговорів суспільство досягає консенсусу щодо сенсів. Проте беруть участь у цих переговорах і впливають на зміни не конкретні особи, а підгрупи та субкультури. Субкультури – головні складові соціальної взаємодії, на рівні яких і виникає оновлення культури. Ці ідеї асимілюються суспільством в міру того, як вони отримують ширше визнання. Субкультури містять системи внутрішніх правил (групові правила і стандарти), які дозволяють їхнім членам ідентифікуватись один з одним. Субкультури можна розглядати як властиві поколінням загальні форми ідентифікації, які перетинаються з іншими маркерами колективної ідентичности, як-от раса, стать, клас, сексуальна орієнтація. Культурний консенсус з’являється тоді, коли члени субкультурної групи мають спільні погляди. У широкому розумінні, субкультура – це будь-яка група у складі більшої, збірної культури, члени якої мають інтереси, що відрізняються від інтересів тих, хто належить до головного річища культури. У вужчому розумінні це – будь-яка відмінна за стилем та ідентичністю група.

2. Як можна розпізнати субкультуру?

(1) Субкультурам притаманні суворі внутрішні правила і заходи, спрямовані на остракізацію, які забезпечують їхню стійкість.

(2) Субкультурам властивий структурований процес навчання, протягом якого кандидати вчаться, як стати членами.

(3) Субкультурам притаманний дуже виразний ступінь автентичности, який творить настільки міцні суспільні межі, що групу можна назвати субкультурою. Майбутні члени мають показати досвідченим членам, що вони зрозуміли альтернативні правила, що вони – “свої”.

(4) Субкультури формуються навколо добровільних об’єднань.

(5) Субкультури творять власні субінтерпретації норм загалу – вони або повністю відкидають їх на користь власних, або трішки їх змінюють, щоб надати сенсу способові життя своєї субкультури. Жодна субкультура як така не є відхиленням. Групі, що певним чином відходить від норми, притаманний активний процес залучення нових членів. Вони формуються навколо єдиного харизматичного символу чи літератури.

3. Які є види субкультур?

Субкультурні групи бувають двох типів:

(1) Всеохопна інституція – це соціальний простір, у якому члени субкультури живуть і працюють із однодумцями – відрізані від загалу. Вони живуть замкнуто і відокремлено. Це – втеча від суспільства. Втеча.

(2) Діяльність у суспільстві - тип, протилежний до (1). Його члени не схвалюють правил загалу, але діють у його межах. Це – навернення суспільства. Протистояння.

Інший погляд на відмінності серед субкультур виділяє такі два типи: естетична субкультура й опозиційна субкультура. Естетична субкультура просто відрізняється від культури загалу. Натомість опозиційні субкультури протистоять певним суспільним інститутам або звичаям.

4. Чому формуються субкультури?

Групи субкультур формуються через потребу втечі від загалу і намагаються знайти нове значення речей – вони постають з колективної і майже стихійної потреби по-новому визначити щось важливе для суспільства. Люди у пошуках розв’язань знаходять інших із подібними проблемами і починають усвідомлювати, з якою субкультурою вони хочуть себе ідентифікувати. Долучатися до неї чи ні – то справа кожного зокрема. Адже слід зважити на можливість остракізації з боку загалу.

5. Які існують теорії формування субкультур?

(1) Субкультуру визначають з марксистського погляду у контексті класу.

(2) Субкультуру визначають з марксистського погляду, але без класової структури.

(3) Субкультуру визначають як протистояння гегемонії – це субкультура на вищому рівні.

(4) Пост-структуралісти визначають субкультуру як індивідуальне або групове протистояння. У 70-их роках пост-структуралісти розглядали вищий клас як такий, що горне до себе робітників, і тим мотивує їх разом із нижчим класом ставати заможнішими. З цього і виникла субкультура – щоб вирішити конфлікти між класами. Спільним тут є протистояння домінантній культурі. Якщо культура – це суспільне творіння, відтворення сенсу, значення та свідомости, то домінантна культура мусить бути найбільш поширеною культурою – культурою, якій все до снаги.

6. Чому формуються субкультури?

Щоб вирішити суперечності в основній культурі, якщо вона вже не забезпечує наступне покоління дієвою ідеологією. Субкультура набирає форми у власній музиці, моді та ритуалах, які здатні творити. Теорія просотування стверджує: напрямки творяться на вершині суспільної структури, а потім “просотуються” на інші рівні. Наприклад, вершиною структури можуть бути модельєри, моделі, рекламні агентства та відомі особистості. Молодь отримує інформацію з телепередач про моду, музичних кліпів та журнальних реклам.

7. Яке майбутнє субкультур?

Процес суспільної реінтеграції відбувається через перетворення субкультури на товар або через інтелектуальну стагнацію. Деякі групи можуть досягти стану, коли вони вважають себе культурою. Ті, що відходять від групи, реінтеґруються у суспільство. В міру того, як споживання альтернативних культур зростає, субкультури вливаються у головне річище. Тож молодь, щоб залишатися іншою, мусить постійно створювати для себе нову ідентичність. Медіа так швидко забезпечують нас величезним масивом інформації, що нові субкультури поглинаються ними майже в самому зародку. Перенасиченість ЗМІ може ліквідувати існування молодіжної субкультури. А це б означало кінець креативности, яка дуже важлива на цьому етапі життя. Культура знову й знову використовує нею створене – те, що колись належало альтернативним субкультурам, відроджується у головному річищі, як от ретро, рейв і панк. За допомогою засобів масової комунікації, наприклад, друкованих медіа та телебачення, домінантна культура включає в себе культуру, яка тільки-но з’являється. Згідно з теорією гегемонії, ті, чия ідеологія домінує, постійно забезпечують загальну згоду зі встановленим суспільним порядком. Найпоширеніші суспільні цінності з часом змінюються у міру того, як члени опозиційних другорядних груп включаються до домінантної культури. Таким чином, зазвичай без жодних збоїв, підтримується суспільний порядок, а контроль домінантної групи якщо і змінюється, то поступово. Внаслідок розвитку поняття гегемонії, виникла концепція залишкової та культури, яка тільки-но з’являється:

(1) залишкова культура – це витвір попередньої суспільної формації, яка залишається частиною домінантної культури, але збереглася як анахронізм.

(2) культура, яка тільки-но з’являється, містить нові значення, цінності, звичаї та досвід, які можуть бути альтернативними або опозиційними до домінантної культури.

Домінантна культура ефективно всотує ці культури до гегемонної – відбувається процес їхнього включення. Інколи, включивши таку культуру, домінантна культура змінюється.

8. А що стосовно субкультур та класу?

У минулому вища освіта була пов’язана з класом – що вищим був клас, до якого ти належав, то доступнішою була для тебе освіта. Нині, завдяки ґрантам та стипендіям, це змінилося. Місця, де люди купували, були пов’язані з класом – по тому, до яких крамниць ходила людина, можна було визначити, до якого класу вона належала. Нині ж мобільність більша, а через регулювання економіки та заходи уряду, спрямовані на підвищення добробуту, класової структури майже не існує.

9. Які відмінності існують між субкультурами?

(1) Одні субкультури пов’язані з територією, а інші – ні.

(2) Одні мають систему підготовки нових членів, інші ж – ні.

(3) Одні займаються залученням нових членів, інші – ні.

(4) Одні субкультури ієрархічні, інші ж – ні.

(5) Одні вдаються до повстання, інші - до протистояння або ізоляції.

Переклала Христина Чушак