Ухвала Ради Національностей уряду підпільної Польщі щодо української справи [27 січня 1944 р.]

1. Польський народ, котрий десятиліттями боровся за свою свободу та незалежність, повинен розуміти й визнавати, і він розуміє та визнає прагнення українського народу до незалежності, тим більше, що виникнення у Наддніпрянщині незалежної української держави відповідає національним інтересам Польщі.

2. Український народ у своєму прагненні до незалежності повинен усвідомлювати:

а) що задля створення незалежної держави треба плекати у власній громаді не елементи злочину й анархії, а державотворчі вартості;

б) що українські прагнення до незалежності не повинні спрямовуватися проти Польщі, бо виникнення української держави без існування сильної Польщі неможливе;

ц) що немає сильної польської держави без її південно-східних воєводств (львівського, тернопільського, станіславського, волинського);

д) що незалежну державу треба будувати не на національно мішаних теренах, а на теренах національно одноманітних.

3. Південно-східні воєводства польської держави: львівське, тернопільське, станіславське, волинське є територіями національно мішаними, позаяк віками там поруч із осілим польським національним елементом мешкає одвіку і національний український елемент.

4. Польський національний елемент на цих теренах є історичною опорою польської державності. Підтримання його кількісного та культурного стану є кардинальним постулатом польської політики.

5. Польська держава своїми законами і практикою політичного, суспільного, економічного та культурного життя покликана забезпечити усім громадянам цих теренів рівні та справедливі шанси життя. Приналежність до тієї чи іншої національності або конфесії не може бути підставою для будь-якого юридичного чи фактичного упривілеювання чи упослідження.

Підставу для першості повинен мати лише той, хто здобуде її не юридичними чи фактичними привілеями, а здібностями, волею і працею.

6. У зв'язку з вищезгаданими принципами польська держава повинна забезпечити своїм громадянам українського походження повний та вільний національний, економічний, культурний розвиток, зокрема:

а) повну участь у заснованому на демократичних зразках районному, повітовому та воєводському самоуправлінні;

б) національну початкову і середню школу, а також український університет у Львові задля забезпечення вільного розвитку української національної науки та культури в межах польської держави;

ц) рівноправ'я української мови у публічній адміністрації та судівництві;

д) необмежений доступ українського населення до служби в публічній адміністрації та війську;

е) економічний розвиток українського населення нарівні з польським населенням та справедливу участь українського населення у земельній реформі.

[Переклад з польської мови. Опубліковано Є.Місилом у підбірці документів “Українське питання у політиці польського уряду та підпілля у 1939-1944 роках. Документи”: Misiіo E. Kwestia ukraiсska w polityce polskiego rzondu i podziemia w latach 1939-1944. Dokumenty // Zustriczi. — 1990.— N 3-4.— S. 168-169]