Ігор Костецький

Переклад "Сеннінського вірша Какугаку" Езри Павнда

Червоний та зелений рибалки
миготять між орхідеями та конюшиною,
Одна пташка кидає відблиск на другу.

Зелене винограддя звисає крізь крони,
Звиває цілу покрівлю над пагорбом,
Самотній сидить, йому заціплено мову,
Він муркоче й поляпує ясні струни.
Він мече серце небесами,
Він прокусює квітчану маточку
і виплекує прегарний водограй.
Бог сосни дивиться на нього та й чудується.
Крізь багряне димовище мчить він навідати сенніна,
Він бере «Летючого Холма»^* за рукав,
Він плеще по спині великого водяного сенніна.

А ви, ви, проклятущий комарячий рою,
Чи здатні ви сказати щось про вік черепахи?

* Ім’я одного з сеннінів

Переклад "Уміння поетицького" Поля Верлена

Шарлю Морісові
Анумо музики найперше,
Тремтіння слів – аби твій спів
Бринів, себе не на масив,
А лиш на леготи оперши.

Збавляй, сказати тут до речі,
Словесну цвіль. Хай словохміль
Забродить пінним виром хвиль –
Хлюпне сваволі в точні речі.

Ця гра зоріння з-під серпанку,
Ця грань осоння в полудні,
Ці зграї зір об осені –
Вібруй, обігруй кожну ланку.

Нам цілий тон іде на карби.
В трель перелитий рога звук,
Марінь та мрій дуга сполук:
Те все – півтон. До лиха фарби!

Базарний сміх, бездарний дотеп
Жени із вірша втришия –
Залляла б слізна течія
Блакить, як тим часничив доти б.

Підломлюй велемову пишну!
Пусте заримування – теж:
Збивавши лад словомереж,
Тягне воно в безпуть кромішну.

Цьому б то й геть скрутити в'язи!
Ну, звідки ця дешевка там,
Отой глухонімий тамтам –
Чи не з тропічної зарази?

То ще раз музики даваймо!
Любов – хай крилиться вона
Як неба синя новина
Щораз немежано, безкаймо.