Юліян Надь

Прибранци и дзива дзивка

У нашей парохиї ище и нєшка жию прибранци и дзиви дзивки. Правда, нєт их тельо як скорей, а и тоти цо остали – захорели и траца ше у розуме.

Як и дакеди, найволя заходзиц на салашски дисновтори. Там су народзени, та ше вери же приходза вибрац нашлїднїка. Ходза по троме. У галєру маю швижи маков квет и куря на маковей шкарупини. Старши салащанє знаю о їх велькей любови, о гару зоз першого шкрабаня первискох. Кед же прибранци задовольни зоз гаром, преступни рок будзе ище яки прашачни.

Прибранци до торбох злїваю юшку, хпаю гурки и бендова.

Скорей брали и мали дзеци. Тераз ше торбар лєм приблїжи гу колїски и ошацує хлапца. Тот ше, нїби усну, шмеє. То значна хвилька: домашнї ше цеша же шнїє ангелка, а вонка настава яр. Торбар зоблєка шветочни шмати, та у його подоби мож препознац дзиву дзивку. Вона теди зохабя своїх прибранцох и одходзи жиц до хотара. На месту дзе ше длужей затримує, вираста мак. Його главки доставаю форму єй цицочкох и нє треба ше чудовац же хлапци дзечнє цицаю млєко з макових главкох: вона розпалює жажду за дзиву дзивку. Тиж так, од нього швидко дозреваю, та уж од свойого дзешатого року свидомо починаю глєдац дзиву дзивку. Алє, лєм дзепоєдни ю пренайду. Гевти други одходза до швета, карки ламаюци. Єст вецей верзиї о препасци младих хлапцох, алє су нательо познати же их нє треба споминац.

Остатнїх рокох ше, як о новосци, бешедує о нєчистей совисци дзивей дзивки, котра пред шмерцу окреме виражена, пече ю – гваря – пре єй галавосц з младих дньох.

Заш лєм, векшина и далєй прешвечена же дзива дзивка лєм жертва, бо хлапец постал осудзени теди ище кед на ньго торбар указал зоз пальцом и пожадал го мац, як и його предка дакеди, у своєй торби без дна.