Автори числа

Артим Олег, гітара і програмування групи «Фактично Самі», режисер-кліпмейкер, звукорежисер. Народився в Івано-Франківську, мешкає у Києві.

Барт Ролан (Barthes, Roland) (1915-1980), французький структураліст і семіотик. За концепцією Барта, текст вплітається в загальну тканину культури, його джерела та розуміння можуть виявлятися чи навіть виникати після моменту його створення. Основні ідеї та мотиви своєї творчости Барт підсумував у книзі Ролан Барт про Ролана Барта (Barthes R. R.Barthes, 1975). Наприкінці 1970-х років популярність Барта була настільки значною, що у 1977 році спеціяльно для нього в Колеж де Франс було створено катедру літературної семіології.

Бондар-Терещенко Ігор, знакова постать українського літературного дискурсу 1990-х років, представник контркультури в галузі критики, чия неформальна (позаофіційна й антиконвенційна) мистецька позиція не раз викликала контраверзійні судження сучасників, які відводили йому роль «горе-батька українського постмодерну» (О. Ульяненко), «суцільного неґативатора» (Ю. Іздрик), «літературного скандаліста, інтелектуала-циніка» і «найцікавішого експериментатора в українській поезії 1990-х років» (Є. Баран).

Гаврилюк Елеонора, фольклорист і етнолог, кандидат філологічних наук, вивчає студентські субкультури сучасних міст, мешкає у Мальмьо (Швеція)

Голяк Андрій, поет та музикант. Лідер групи «ROCK-FELLER$». Попередні музичні проєкти – групи «Клан тиші» (1991-1994) та «Окрема територія» (1995-2001). Свій роман «Ничего, кроме настоящего» назвав «антилітературою». Роман та поезія А.Г. опублікована в мережному виданні «Журнал Самиздат». Мешкає у Львові.

Гончар Назар, «Го» в ЛуГоСаді, блазень у Короля. Мешкає у Львові.

Гончар Наталя, стипендіятка Фундації Ганса Зайделя, працює над дослідженням «Міра та характер політичної діяльности молоді України і Німеччини» у Мюнхені, випускниця Інституту гуманітарних та соціяльних наук НУ «Львівська Політехніка», мешкає у Львові.

Гофер Ерік (Hoffer, Eric), (1902-1983), класик світової суспільної думки, дослідник влади і масових суспільних рухів, автор 10 книг-бестселерів, з яких найбільш відома – «Істинновіруючий» – принесла йому світову славу. У 1982 році нагороджений найвищим знаком доблести США – Медаллю Свободи.

Дідіон Джоан (Didion, Joan), американська письменниця і журналістка. Народилася 1934 року у Сакраменто в Каліфорнії. Працювала редактором у нью-йоркському офісі журналу «Vogue», згодом стала фрілансером, а після виходу збірки «Шкутильгаючи до Вифлеєму» (1968) швидко здобула славу блискучої есеїстки. Авторка кількох романів, п’єс, а також статей для «New Yorker» та «The New York Review of Books».

Еліаде Мірча (Eliade, Mircea), (1907-1986) видатний румунський вчений, історик релігій, почесний член університетів Европи, США, Канади.

Зінчук Віктор, аспірант катедри історії і теорії соціології Львівського національного університету імени Івана Франка. Мешкає у Львові.

Карпа Ірена, письменниця, солістка групи «Фактично Самі», журналістка, ведуча на телеканалі ICTV. За спеціяльністю – викладачка французької та англійської мов, світової літератури. Авторка романів «50 хвилин трави», «Полювання в Гельсінкі», «Фройд би плакав» (вийшли у видавництві «Фоліо»), «Перламутрове порно».  Народилася у Черкасах, мешкає у Києві.

Каюа Роже (Caillois, Roger), (1913-1978), французький письменник, культуролог, засновник бібліотеки латиноамериканської словесности «Південний Хрест», один із перших европейських пропагандистів Борхеса.

Квятковський Севярин (Квяткоўскі Севярын), журналіст, кореспондент білоруської служби радіо «Свобода». Автор збірки есе «Каляндар на будучыню». Автор публікацій у газеті «Наша ніва» (1996-1999), часописі «ARCHE». Активно популяризує білоруську рок-музику та авторське кіно, зокрема в Україні. Мешкає у Менську.

Кельнер Дуглас (Kellner, Douglas), професор філософії, викладає курс медіякультури та теорії постмодерну в університеті м. Остін, Техас.

Кондратюк Олена, школярка, м. Славута Хмельницької области, слухачка Школи майбутнього журналіста при Національній Спілці журналістів України.

Курносова Наталя, незалежна журналістка-екстремалка.

Маєрчик Марія (М. Міднайт), молодший науковий співробітник Інституту Народознавства НАН України.

Мармер Єфім, головний редактор тижневика «Україна-Центр» (Кіровоград), член Ради Регіонів Єврейської Конфедерації України у Кіровоградській області.

Маффесолі Мішель (Maffesoli, Michel), відомий французький соціолог, викладає в Сорбоні «Париж V». Послідовник ідей Еміля Дюркгайма і Жоржа Батая в постмодернізмі. Серед останніх праць – «Похвала чуттєвого розуму» (1996), «Про номадизм. Ініціяційні бродяжництва» (1997), «Вічна мить. Повернення трагічного в постсучасні суспільства» (2000), «Бісова доля. Начерк з постмодерної субверсії» (2002), «Ритм життя. Варіяції з приводу постмодерного уявного» (2004).

Нансі Жан-Люк (Nancy, Jean-Luc), професор Страсбурзького університету гуманітарних наук, запрошений професор Каліфорнійського університету в Берклі (США). Входив до керівного складу великих дослідницьких центрів, зокрема Паризького центру філософських досліджень політики і міжнародного філософського коледжу. Разом з Жаком Деррідою, Сарою Гофман і Філіпом Лаку-Лабартом виступив співзасновником впливової книжкової серії «La Philosophic en effet». Автор двадцяти книг, присвячених таким різноманітним темам, як німецький романтизм, суть, свобода, комунізм, нацистський міт, початкова множинність мистецтв, божественне (зокрема і у Ґьольдерліна).

Охотін Ґріґорій (Охотин, Григорий), журналіст, публіцист, публікується як у російській, так і в українській пресі. Незалежний продюсер і культуртреґер, один з ініціяторів і кураторів Фестивалю російської книги у Львові й Фестивалю української книги «Наша Україна» у Москві. Основні професійні інтереси – промоція української культури і молодіжний бізнес-маркетинг. Народився у Москві. Живе і працює в Києві та Москві.

Рансьєр Жак (Ranciere, Jacques), (нар. 1940), один з найцікавіших філософів сучасної Франції, почесний професор університету Париж VIII (Венсен), довгий час редагував журнал «Rйvoltes logiques». Головним чином досліджує політику і мистецтво. Серед важливих книг: «Урок Альтюссера» (1974), «Ніч пролетаріяту» (1981), «Філософ і його бідняки» (1983), «Незнаючий учитель» (1987), «На межах політичного» (1990), «Імена історії. Есе про поетику знання» (1992), «Незгода. Політика і філософія» (1995), «Малярме. Політика сирени» (1996), «Плоть слів» (1998), «Німе мовлення. Есе про суперечність літератури» (1998), «Розподіл чуттєвого. Естетика і політика» (2000), «Естетичне несвідоме» (2001), «Доля образів» (2003).

Сторі Джон (Storey, John, професор філософії, директор Центру досліджень медій та культурних студій Сандерлендського університету.

Футорський Любомир, фахівець з міжнародного права та управління. Мешкає у Львові.

Щєпанская Татьяна (Щепанская, Татьяна), кандидат історичних наук, етнограф, працівник Інституту етнографії, згодом – Музею антропології Російської Академії Наук, викладач спецкурсів з міських субкультур та тендерних питань Санкт-Петербурзького університету, автор монографії «Символіка молодіжної субкультури: Досвід етнографічного дослідження системи. 1986-1989 рр.».