Дуглас Кельнер

Перша кібергенерація

Сьогодні молодіжна культура розвивається під впливом ЗМІ та комп’ютерних технологій. Сучасна молодь виросла на цій культурі постмодернізму. Незважаючи на те, з’явилися молодіжні субкультури, які, на противагу панівній споживацькій культурі та культурі мас-медій, зберігають автономність. У таких автономних колах підлітки можуть самовизначитися, розкрити власну індивідуальність і створювати угруповання. Молодіжні субкультури можуть бути і суто споживацькими: створюється тільки образ, на тлі якого підлітки зустрічаються, щоб спільно споживати культурні продукти, такі як, наприклад, рок-музика. Вони можуть бути і контркультурами. Панк чи ґрандж для підлітків – це можливість відмежуватися від панівної культури і самоідентифікуватися. Вони можуть бути визначальними для цілого способу життя, включаючи одяг, стиль, переконання і навички. Молодіжні субкультури можуть формувати життєві плани, що охоплюватимуть усі аспекти. Це, щонайменше, потенційні бомбосховища опору. Вони можуть набирати різних форм: від анархічних і аполітичних панк-культур, угруповання активістів охорони навколишнього середовища до правих – екстремістських скінгедів. Таким чином, для молодіжних субкультур часом характерні елементи протистояння та опозиції до мейнстріму, щоправда, це не значить, що контркультури обов’язково прогресивні. Їх слід розглядати окремо, зважаючи на політичні погляди та діяльність. Звичайно, необхідно розрізняти між постмодерною культурою, розвинутою самими підлітками через вираження їхніх поглядів, пристрастей та страхів, та культурою ЗМІ, створеною дорослими для споживання її серед підлітків. Також слід розділяти власне активну молодіжну субкультуру та її споживницьке втілення. Молодіжна культура охоплює обидва полюси. При цьому її не належить обмежувати до суто споживацької культури або вважати лиш ордами спротиву. Натомість варто було б розібратися із суперечностями та прослідкувати механізми штучного створення молодіжних культур споживацькою культурою та культурою мас-медій. І зрештою: як, попри це, підліткам все-таки вдається створювати власні культури? Цей феномен треба дослідити.

Культурний простір Інтернету

Інтернет вносить постмодерну культуру просто в помешкання і в життя сучасного молодого покоління. Деякі люди отримують за допомогою World Wide Web доступ до чужих культурних форм. Вони беруть участь у дискусіях, створюють власні культурні форми й арени, налагоджують з иншими стосунки і відносять себе до цілковито нового простору. Загалом Інтернет-культура більш фрагментарна, різноманітна та інтерактивна, ніж культура ЗМІ. Тією мірою, якою звук та зображення стають важливою складовою інтернетного досвіду, щораз більше індивідів вдаються до цього емпіричного світу, що досить суттєво відрізняється від попередників – теле-радіо- та друкованих засобів інформації. Авантюризм постмодернізму виявляється у непередбачуваності подій, він жене людей у цілком нові культурні простори. Сучасна молодь – це перша кібергенерація, перше покоління, яке з самого початку пізнало культуру як культуру мас-медій та комп’ютерну культуру. Підлітки грають у комп’ютерні та відеоігри, мають у своєму розпорядженні аж надто багато телеканалів, сидять в Інтернеті, створюють угруповання, соціяльні взаємини у цілком новому та первинному культурному просторі, позначеним семіотикою поняттям «постмодерний».

Постмодерна педагогіка у технокультурі

Інтернет, нові комп’ютерні технології та культурні форми радикально змінили звичний колообіг інформацій, зображень та різних форм вияву культури. Молодше покоління потребує нових технологічних умінь, щоб вижити в інформаційному суспільстві високих технологій. У цій ситуації учні та студенти повинні вчитись, як найліпше використовувати комп’ютерні технології для досліджень і збирання інформації. Але при цьому вони повинні вчитись розглядати її як певну культурну територію, на якій розміщено тексти, події, ігри та інтерактивні мас-медії, що сприятиме «критичній комп’ютерній освіті». Навчання на комп’ютері більше не повинно обмежуватися тільки технічними навичками та знаннями. Воно має охоплювати уміння переглядати інформацію, розбиратися із цілою низкою різноманітних культурних форм і креативно впливати на нову комп’ютерну культуру.

Тоді як підлітки здебільшого є поза панівною культурою ЗМІ, комп’ютерна культура постає дискурсивним і політичним місцем, де вони мають вплив, беруть участь у дискусійних групах, створюють власні веб-сайти і можуть винаходити нові мультимедійні форми культурного обміну. Комп’ютерна культура дає індивідам можливість брати активну участь у культурних процесах. Спектр широкий: від дискусій на суспільно актуальні теми до розвитку власних культурних форм. При цьому у процесі культуротворення тепер можуть брати участь і ті, хто були позбавлені цієї можливости.

Звідси завдання постмодерної педагогіки розвинути нові критичні форми писемної, інформаційної та комп’ютерної освіти. Педагогіка такого типу має вирішальне значення для нової технокультури і для майбутнього, яке наближається шаленими темпами. Сучасна культура характеризується постійним зростанням числа зображувальних пристроїв. У нашому світі увесь час з’являється безліч продуктів письма, малювання, звучання. Якщо ми хочемо прокласти дорогу у цих джунглях символів, нам потрібно зорієнтуватися у цьому розмаїтті знаків. Ми маємо навчитися розгадувати ці картинки, захопливі та спокусливі форми культури, про які нам зовсім не відомо, як вони впливають на наше життя. Це якраз є завданням виховання: забезпечити інформаційну, комп’ютерну і технокультурну освіту, яка вчить, як саме слід читати ці зображення і розповіді. Нова критична педагогіка зобов’язана розвинути в індивідів навички критики. Кожен повинен набути здатности аналізувати та критикувати новоутворену технокультуру, а також брати участь у її культурних форумах. Сьогодні виховання повинно відповісти на виклик, сприяючи спеціялізованій комп’ютерній та інформаційній освіті, щоб студенти та громадяни могли використовувати нові технології для підвищення життєвого рівня та створення ліпшої культури та ліпшого суспільства. Проте так само існує небезпека, що підлітки можуть цілком загрузнути у новому світі високих технологій, втративши як зв’язок із суспільством, так і здатність спілкування та готовність до контактів з иншими людьми. Між иншим, вчені вже встановили, що все більше підлітків можуть отримати доступ до кіберпростору, і студенти, підключені до Інтернету, проводять у новій імперії технологічного досвіду понад чотири години щодня. У зв’язку з імовірним зростанням небезпеки кіберпростору, ЗМІ пустили хвилю обурення. Так поширюються страшилки про хлопців та дівчат, яких в Інтернеті спонукають до участи в небезпечних сексуальних збоченнях. До цього ж з’являються численні повідомлення про поширення порнографії в Інтернеті. Консервативні політики, як правило без мінімальних знань комп’ютера, б’ють на сполох, закликаючи посилити контроль, цензуру та нагляд за спілкуванням on-line.

Звісно, кіберпростір, як і будь-яке инше місце, є в чомусь небезпечним для молоді. Та зрештою, значно більшу небезпеку становлять погрози, насильство і зловживання в сім’ї та поза нею, аніж імовірність бути звабленим в Інтернеті. Так, торгівля порнографією в Інтернеті розквітає, але той самий матеріял доступніший у відеокрамничках та газетних кіосках. Тому звинувачувати і проклинати Інтернет не зовсім справедливо. Спроби ввести цензуру в Інтернеті можуть здатися підліткам упередженими та ворожими заходами, які мають на меті зневажити їхнє право на спілкування та інформацію. Молодь мусить мати право на власну субкультуру. Істерія та моральне обурення дорослих закликає очистити телеекрани від сексу та насильства чи блокувати доступ до сумнівних матеріялів. Вони в жодному разі не можуть змиритись з небезпекою, яка нібито чатує на підлітків. Так, небезпека безперечно існує, але в реальному світі вона явно відчутніша, ніж у гіперреальності. Немає сумніву, що у кіберпросторі є так само багато примітивізму та дурости, як і в реальному житті, й у ньому так само можна марнувати час. Та порівняно з невтішним і брутальним світом великих міст, як вони описуються в реп-музиці та фільмах, технологічні світи – це притулок інформації, спілкування, інтерактивности та зустрічей. Тут підлітки здобувають цінні навички, знання та силу, такі необхідні для того, щоб вижити у світі постмодерну. У кіберпросторі, в нових субкультурах та угрупованнях підлітки творять багаторівневе та гнучке «я». Просто дивовижно – лазити в Інтернеті і бачити, скільки там цікавих веб-сайтів, які створили молоді люди. І при цьому часто можна знайти цінний матеріял для проблем виховання. Звісно ж, існує небезпека, що інтереси підприємництва та комерції в Інтернеті візьмуть гору. Але так само ймовірно, що у ньому й надалі існуватиме простір, де індивіди самі зможуть розвинути здібності, спільноти та особистість. Використовувати Інтернет не тільки виключно для розваг та пасивного користування, але й для позитивних культурних й політичних проєктів – ось які можливості відкриваються перед підлітками.

Життя у кіберсуспільстві

Коли усвідомлюєш зростання значення комп’ютерів та нових технологій у сучасному житті, розумієш, наскільки це важливо для підлітків: отримати всебічну освіту. Вони, так само як і їхні батьки та вчителі, повинні озброїтися знаннями для нового кіберсуспільства.

Щоб вижити у постмодерному світі, індивіди різних вікових категорій мусять вивчити нові засоби зв’язку та комп’ютер, щоб вміти обходитись з напливом інформації, зображень та подій. Нам усім слід здобути технологічні навички, щоб вміти використовувати інформаційні й комп’ютерні технології. Тоді ми матимемо шанс існувати в економіці високих технологій і формувати власні спільноти та культури. Підліткам потрібно бути особливо хитрими й спритними, щоб дати собі раду із сучасною хижацькою культурою, у якій панують наркотики, насильство та непевність.

Під кібер- (або віртуальним) суспільством мається на увазі спільнота, у якій виробництво, збут та комунікація значною мірою відбувається у віртуальному просторі. У віртуальному суспільстві віртуальність нашаровується на реальність, створюючи з нею нові різнобічні асоціятивні форми, поступово її витісняє та заміщує, та все-таки ніколи не зможе цілком замінити.

Про забезпечення демократичного майбутнього можна говорити тоді, коли підлітки різної статі, усіх прошарків суспільства, рас та регіонів матимуть доступ до нових технологій. Знання комп’ютера та засобів інформації їм потрібні для того, щоб у вік високих технологій мати шанси на професійному ринку і знайти своє місце у майбутньому. Тільки так ми можемо попередити загострення класових, статевих та расових різниць. У кібервік, характерними прикметами якого є праця з текстом, накопичення інформації та електронне спілкування, необхідними стануть зовсім нові інтелектуальні навички. Щораз важливішою стає традиційна писемна освіта. Необхіднішими, ніж будь-коли, стають знання з філософії, етики та гуманітарних наук. Від того, чи отримали молоді люди широку освіту і як вони поєднують свої здібності та інтереси з новими технологіями, залежить якість користування Інтернетом.

Адже технології можуть використовуватися як для пошуку цінного освітнього і культурного матеріялу, так і для доступу до порнографічної продукції й банальних покупок у мережі.

Звичайно, життя в кіберпросторі – це лише одна площина виміру, і потрібно знати, як поводитися у «реальному світі» зі школою, освітою, стосунками, політикою та иншими людьми. Підліткам, та й усім нам, слід вчитися орієнтуватися у вимірах соціяльної реальности. Потрібно засвоїти безліч навичок і форм освіти, які дадуть змогу розкрити власну особистість, встановлювати стосунки та створювати спілки для зреалізування наших можливостей та задоволення потреб. Сьогодення багатовимірніше, ніж будь-коли доти, а характерною рисою постмодернізму є потреба вчитись жити у розмаїтті соціяльних сфер і пристосовуватися до глибоких змін та трансформацій. Такі вимоги має ставити перед собою виховання, а саме: запроваджувати і розвивати нові стратегії із залучення нових технологій задля творення демократичного, багатокультурного суспільства.

Переклала Катерина Зарко