Анатолій Павленко

Українські новорічні свята та Різдво під дулом російського газового револьвера

Незважаючи на розпал зими в повітрі відчувається запах озону після грози, що минула. Газова війна між Москвою та Києвом була швидкоплинна та “холодна”, тому як у мережі падав тиск газу. У ЗМІ у першому періоді “газової війни” най популярним словом було «істерія». Потім у ході активного діалогу української й російської сторін воно якось зникло з лексикону. Цей діалог нагадував діалог сліпого з глухим. Росія не бажала чути аргументи та пропозиції української сторони, а українська сторона упритул не бажала бачити що цей конфлікт, пов'язаний з помилками української політики як внутрішній так і зовнішньої, які накопичувалися на протязі 14 років незалежності. Росія вимагала 230 доларів за 1000 кубічних метрів газу. І вона цього домоглася. Туркменський газ ціною 50 дол. розчинився у російському за 230 і Україна отримала газ за 95 доларів. Заступник голови правління "Нафтогаза України" А.Лопушанський заявив, що "Нафтогаз України" і спільне підприємство (СП) з її участю, що буде створено до 1 лютого, у поточному році не буде купувати через RosUkrEnergo A.G. російський природний газ. СП буде купувати газ середньоазіатського походження по ціні 95 доларів. Президент каже, що це перемога. Час покаже яка - це перемога.

Різкий патріотичний сплеск частини національно-свідомих громадян у відповідь на політику Росії радує. Це свідчить про прискорення процесу формування політичної нації.

Історія вчить, що патріотичний підйом утримувати на високому рівні тривалий час неможливо. За різким підйомом настає не менш різкий спад, який супроводжується розчаруванням та апатією. Прискоренню спаду можуть сприяти кінцеві результати діяльності підтримуваного Президента й уряду. Уже об’явлено про підвищення цін на газ та електрику, очікується уповільнення росту ВВП, подорожчання комунальних послуг. Голова Верховної Ради каже про необхідність перегляду державного бюджету на 2006 рік. Коли пересічні громадяни України почнуть із своєї кишені платити за все помітно більше, то вони, у першу чергу, будуть шукати винних в Україні, тому що Москва далеко, а Київ поруч. Опоненти та опозиція цю компанію по пошуку винних уже почали. На це і розраховує Москва, оскільки пошук винних роз’єднує суспільство і як наслідок держава стає більш уразливою до зовнішнього впливу.

 Що намагалася досягти Росія у ході швидкоплинної газової “війни”? Швидше за все з боку Росії це була розвідка боєм, із ціллю показати залежність Європи від російського газу та продемонструвати Україні, що вона не буде мовчки спостерігати як Україна інтегрує в євроатлантичний простір. Вивчалась також реакція ЄС та США на ці заходи. США у обличчі Кондолізи Райс намагалася встати на захист українських інтересів, але не встигла, бо домовленості були досягнути раніш достатньо різкої реакції США щодо дій Росії. Мабуть, завадила різниця по часу. Коли в США спали, представники України підписували відповідні протоколи з Росією. ЄС під час загострення відношень України з Росією дотримувався нейтралітету. Події навколо газу сприяли виникненню палкої дискусії стосовно необхідності позбавлення залежності ЄС від російського газу та перспектив розвитку атомної енергетики. Така реакція Західної Європи вочевидь надала наснагу Росії і вона буде урахована у її наступних “бойових” діях проти України.

Як учить воєнна наука - після бою здійснюється перегрупування сил для нового наступу.

Підписана угода щодо оплати газу, який буде постачатися до України компанія "РосУкрЕнерго" (разом із “Нафтагаз України”) із сумнівною репутацією не може бути гарантією, що у недалекому майбутньому, навіть улітку, в Україні не виникнуть проблеми з поставками газу. Розподіл відповідальних за постачання газу до ЄС та окремо до України, можливо викликано тим, що у майбутніх разбірках України з Росією “Газпром” буде осторонь, а разом із ним і ЄС. Можливі майбутні непорозуміння між "РосУкрЕнерго" та Україною ЄС будуть сприйматися як “родинні” разбірки, до яких він не має жодних відносин.

Україна у майбутньому уповає на дешевий газ Середньої Азії, який “розчиняє” дорогий російський. На скільки ці сподівання обґрунтовані?

При отриманні Україною “суміші” російсько-туркменсько–казахсько-узбецького газу по ціні 95 доларів за 1000 куб. м треба ураховувати:

· Казахстан разом з Узбекистаном знаходяться у фарватері політики Росії;

· Узбекистан у свій час покинув ГУУАМ, ініціатором заснування якого була Україна;

· Казахстан як і Україна є членом ЄЕП, де “царює” Росія;

· Казахстан, Узбекистан, Росія є членами ШОС, де “царює” Китай;

· Газ із перелічених країн може попасти в Україну тільки через Росію;

· Туркменський газ із діючих родовищ у відповідності 25-річної угоди з Туркменією, яка повинна вступити в силу у 2007 році, Росія буде викупати весь туркменський газ для наступного перепродажу.

Китай потужно та досить швидко витісняє Росію з ринку газу в Казахстані, Узбекистані, Туркменістані.

Казахстан планує до 2015 року більш ніж подвоїти видобуток природного газу, щоб експортувати його в Китай. У червні 2005 року президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв заявив, що Астана та Пекін вивчать можливість будівництва газопроводу з Казахстану в Китай. До 2008 року його постачання в Китай можуть скласти 8-10 млрд. кубометрів, а до 2020 року зрости до 30 млрд.

Товарообіг Китаю з Казахстаном приблизно 5 млрд. дол., з Україною – 3 млрд. дол. Таким чином Казахстан для Китаю більш вагомий партнер ніж Україна.

Узбекистан планує отримати від Китаю близько 2 млрд. дол. Інвестицій у спільні нафтогазові проекти.

"Найближчим часом Туркменістан вийде зі своїм газом у Китай", - заявив президент Туркменістану Сапармурат Ніязов (25.11.2005). Туркменістан буде поставляти в Китай 30 млрд. кубометрів газу, через Узбекистан, Казахстан.

В Європі зайвого газу нема, з Росією та російським газом великі проблеми. Україна конкурувати з Росією та Китаєм у Казахстані, Узбекистані, Туркменістані Україна неспроможна. Важко сподіватися, що у жорсткій конкуренції "РосУкрЕнерго" буде достойно протистояти “Газпрому” та китайському капіталу. Китай вважає, що в зоні її стратегічних інтересів знаходитися Іран із його величезними покладами газу.

Американський політолог Збігнев Бжезінський неодноразово заявляв, що без України не може бути великої Росії. Росіяни і без Бжезінського це добре розуміють, тому боротьба за Україну є важливою складовою частиною російської геополітики і вона буде продовжуватися до поразки чи перемоги Росії. Як кажуть – третього не дано.

Росія в чисту програла останні президентські вибори в Україні, ще й з конфузом у світовому масштабі, двічі поздоровивши В.Януковича з перемогою, яка була сфальсифікованою. Першу “кавалерійську” атаку Росії Україна успішно відбила. Не в правилах Росії відмовлятися від реваншу. Росія може відмовитися від поставленої перед собою мети, коли одержує гідну відсіч або військову, або економічну. Збігнев Сіміатковські, до 2004 шеф польської зовнішньої розвідки, зовнішню політику путінської Росії виразив формулою - " учора танки, сьогодні нафта". Або природний газ. Для її реалізації й існує державний монополіст “Газпром.”

У той час, коли «помаранчеві» почивали на лаврах перемоги, Москва, схоже, не гаючи часу почала відпрацьовувати серйозні плани реваншу, взявши в союзники генерала «Зиму» і, використовуючи грубі прорахунки у внутрішньої й зовнішньої політики української влади за всі 14 років.

Російський інститут країн СНД Затуліна пропонує приводити до влади в Україні нових людей. Інститут вважає, що прийшла пора на Україні змінювати політичну еліту. “У момент кризи з'являється можливість змінити вектор розвитку України в бажаному для РФ напрямку.” Якщо в Україні буде спровокована економічна криза, то, як стверджують російські політики, можна буде піднімати питання про зміну її вектора зовнішньої політики з ЄС і НАТО на східний.

Частка газу в сумарному імпорті України - 50,4 %, нафти – 100%, тепловиділяючих елементів (ТВЕЛ) для АЕС –100%. Ми вже не нагадуємо про глибоке проникнення у виробничу й банківську сфери російського капіталу. Великий німецький теоретик війни К.Клаузевиц, якого штудюють в академії Генерального штабу Росії, стверджує, що для перемоги не обов’язково знищувати супротивника. Іноді відкривається можливість операцій, що дозволяють відколоти або паралізувати союзників супротивника, навербувати нових союзників, створити вигідні політичні комбінації й ін. І цей шлях до наміченої мети в порівнянні з розгромом може виявитися набагато більш коротким”.

Можливо тому екс-канцлер Німеччини Герхард Шредер був призначений главою компанії Північноєвропейського газопроводу (ПЄГ). Німецька газета Euro am Sonntag, припускає, що "Газпром" пообіцяв платити Шредеру по 1,5 мільйона євро в рік. Цей проект, призначений для постачання газу в першу чергу для Німеччини, Франції, а в перспективі у Великобританію й інші європейські країни. Може це і є нові союзники Росії проти України чи Росія як найменш, із допомогою ПЄГ їх “нейтралізувала”.

Поки наші їздили по закордонах, розповідаючи про досягнення «помаранчевої» революції, цілком імовірно, що росіяни теж їздили по закордонах і цікавилися можливою реакцією європейських країн на економічну агресію Росії проти України, а також шукали союзників. Цілком можливо, що після ретельного аналізу відпрацьованого плану і заходів для забезпечення його реалізації, було прийняте рішення щодо його здійснення. Які ще сюрпризи для України передбачені цим планом і наскільки вони «підстрахувалися» – можна тільки гадати. Безсумнівно, що газ, це тільки перший пункт плану. Другим пунктом може бути нафта, третім – ТВЕЛи, четвертим -...

Інший постулат К. Клаузевіця гласить, що краща оборона – це напад, тому у перший день припинення постачання газу до України Росія не забарившись, проголосила, що Україна краде газ, призначений для ЄС. Європа змушена слухати ці вигадки, бо вона залежить від Росії. Україна, у свою чергу, змушена виправдовуватися. Росія наполегливо намагається перевести “стрілки” незадоволення збоями постачання газу до ЄС на Україну. Це ще раз підтверджує, що план дій Росії проти України досить ретельно відпрацьований та здійснюється у заздалегідь підготовлених умовах.

Керівництво України було зненацька застигнуте початком «газової війни», тому гідну відсіч організувати непросто. Пошук союзників у ході “війни” здійснити важко. Європа на 30% залежить від постачань енергоносіїв із Росії. У майбутньому ця залежність зросте. США загрузли в Іраку. США важко зрозуміти Україну, оскільки у них ціна за 1000 кубічних метрів газу близько 330 доларів.

ЄС та США моральну підтримку Україні у цій економічній “війні” дадуть, але сподіватися з їх сторони на дієві міри для “приборкування” Росії марно. Їх більше хвилює своєчасне отримання газу Європою при умові знайдення порозуміння між Україною та Росією. Прогнози результатів газової “війни” із Росією невтішні. Є велика ймовірність, що Росія буде стояти до переможного кінця. Для Росії переможний кінець – це коли Україна не буде мати альтернативні джерела російським енергоносіям, Україна зніме з порядку денного вступ до НАТО, а до влади в Україні прийде проросійська влада. Якщо Москва потерпить від України другу підряд поразку, то декому в Кремлі прийдеться пакувати валізи, а Україна остаточно відкриє для себе шлагбаум на шляху до НАТО та ЄС. Росія цього допустити не може.