 |
 |
|
|
|
Володимир ДіброваМукументиАВТОБІОГРАФІЯ Я народився на площі Тридцятиріччя Народу серед службовців. Батько – службовець, мати – службовиця, материна мати – службовка, сестра – службовиця, через що я до всього мусив доходити самотужки. Коли родина перебралася з вулиці Генерал-Підполковника Лютого у провулок Юнацького Юрія, я дізнався, що мій непрямий родич є буржуазним французьким кухарем часів війни з гусарами, наполовину польської крові. Додайте сюди селянську масу, рідних тварин, свійських та диких, співучі стебла і вийде чи не наймасніший у світі демократично-культурний компост. Але одного разу за певних обставин мені відкрилося все: що Бог є, що не слід їсти м’яса, що я, немов Будда, завжди є і буду у вічному нині, і що моє “Я” не обмежується данним тілом службовця та мешканця вулиці Імені Роковин Вихідного Дня, а міцно сидить у моїх нащадках та предках, в той час, як вони, відповідно, сидять у мені. Відтоді я переродився і став новою людиною. Втім стара людина зовсім не зникла, а лиш причаїлася, бо боротьба між новим та старим – це і є джерело мого розвитку. Кожного ранку у всіх своїх тисячах перевтілень, які ланцюгом обіп’яли, ми прокидаємося. Якщо все гаразд і нічого не муляє, то нова людина каже: мамо! Якщо ж навпаки, то стара каже: бля! НАУКОВА СТАТТЯ Троїчна модель характерна не тільки для давніх фольклорних жанрів (казка, епос, сага), але і для розповіді. Під розповідями ми будемо розуміти усякі вербальні тексти життєвого напрямку. Так і в сучасній розповіді про пожежу в селі казковий зачин (заподіяння шкоди, потреба в чудо-яблуках, викрадення золотого коня) замінено реалістичною інтродукцією (молодого священика викликано у місто, замість нього у село приїзжає новий, похилого віку, колишній військовослужбовець, знайомство і роздавання їжі священниковою коханкою, обзивання нею одного з місцевих калік “сліпанжою”, обурення інваліда, розмахування кривим костуром, зойки, синець на жіночій сідниці, припинення служби, прокльони та лайка, гучні стусани, побивання попом каліки, заходи пастви, зникнення батюшки та закриття церкви). У другій частині впадає в око відсутність типової для канону зустрічі протаґоніста з антаґоністом, двобій, змієборство, викрадення плодів із саду, гонитва, тощо. Натомість маємо розповідь про дев’яте травня, про поминання жінками померлих на цвинтарі, спільне читання із зошита переписаної од кури сакральної літератури, плач, повернення та цілування дверей замкненої церкви. Найбільш імпліцитно архаїка виявилася у трьох вістових нещастях (діти кричать, підлітки біжать, люди спішать), тричі повтореної новини (церква горить!), трьох дзвоників із пошти до райпожежуправління та трьох чоловіків, що відганяли селян од вогню аби ті не згоріли. Причина пожежі (хтось вибив вікно, кинув губку, а стіни облив бензином), поява пожежників із гаками, відсутність води, розтягання стін церкви та інші подробиці мало узгоджуються з традиційною схемою (спритний герой вертається з того світу, одружується та одержує половину царства). Третя частина також (марні клопоти про повернення молодого священика й про відбудову храму, знесення всіх уцілілих предметів культу в порожню хату, викрадення із неї шести дерев’яних ікон) є даниною новітніх тенденцій усної розповіді. Але попри засміченість локалізмами можна і тут дослідити ознаки троїчності, характерної для світогляду різних народів від ранньо-трипільських глечиків аж до пізньо-тібетської “Книги мертвих”. Та й що є ті шість останніх ікон, як не дві замасковані трійки? ПІДРУЧНИК З ФІЛОСОФІЇ Значить, ага, категорії, окреме, загальне, пов’язано нерозривно, поглибимо наше уявлення, із теорії в практику, так, анімізм, що таке? анімізм, не знаю, цього не спитають, Спартак, феодально, на мануфактурах, союзі з селянством і, перехідний етап, ясно, волюнтаризм, на прикладі, заперечують, так, загальне і абс-, як? абсо-лютизують, кого, цікаво? ага, окремо, прикриваючись гаслами, ясно, з гуманним лицем, курсив мій, певні кола, вони добалакались до того, зразками жіночого тіла, кого кого? жі-но-чо-го-ті-ла? зразками жіночого тіла! так, так, захарастили сторінки фотожурналу зразками жіночого тіла, аж вони! як стало відомо, вчасно викрили плани, інструкція з-за кордону, чого б не навести приклад?! зразками жіночого тіла, падлюки, ревізіоністи, попуст у галузі термінології, не хоч трошки! узбочення лінії, хоч детальку яку! стиляги, загальне й окреме, класовість категорій, брати б таких! зразками жі-но-чо-го тіла, ех-хе, ті-ла, методологічні висновки, катеґорії, катеґорії! анімізм! ЛИСТ ... Здраст... ВІРШ БРУНАТНАЯ ХВИЛЯ ІНСТУКЦІЯ З ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ Так. Як студент, так і професора викладацького складу, позаяк усі в таборі, хто за це ще не розписався, бо у мене (у мене!) горло одне. А бували випадки. Студентка торік упала в капусту, предподдаватель вдарився лобом у двері. Забули, що тут – не таксі, плюс довкола – канава. З міста нам подають реґулярно, начить, каналізацію та випивати її (вночі, особливо, тим більше которі - дівчата, бували й наслідки!), понімаєш? Дехто з батьків має транспортні засоби і завозить це добре, як тільки мило, усіх же не перевіриш. Так рейд показав: у палатах, під ліжками загнивають гори різного харч-продукту питанія. Хто не збагнув невиправного жаху, який міг ізкоїтись, то кажу ж вам (і не треба гигикати, дівочки), бо усе зависе од вас. Підійди-но до мене як слід, я сам тобі дам головні болі, щоб ти (що за сміх?) не бігало у райцентр. Не секрет ні для кого, і я (я!) особисто (вопроси потом), як нам стало відомо (ще древні греки), що інструктаж (словами) - то це таке діло, варто відкрити рота, як з тебе лізе (який дощ?) неодшліхвований (ні, душ не робить, електрику не провели). Але техніка без опасності - це також головна причина наших умов. Розписуйся! ОСТАННІ ВІСТІ Робітники ділянки Мандуй-Белемба заслужено відсвяткували день промисловості,
де їх вітали народні артисти. Володимир Діброва (1951) – український літератор і перекладач. Після студій на романо-ґерманській філології Київського університету та аспірантури при Інституті літератури ім. Т. Шевченка викладає в Київському педагогічному інституті іноземних мов. Автор перших перекладів на українську мову С.Бекета (“Останя стрічка Среча”), Е.Йонеско (“Голомоза співачка”), Е.Ліра. В оригінальних творах попри уроки модернізму вдається ще й до іронії. |
ч
|
|||
 |
|