Роман Нагуляк

Заграва

Поглянь на Схід,
Поглянь, заграва
Із ран і попелу, з імли
Встає, пробуджується день
І ти, і я на барикадах
Співаємо нових пісень
Про сонця день
Про світлий день омитий кров’ю!

Весь бруд, весь гнів
У нас з тобою за спиною
І ми неквапною ходою
Шукаємо нових земель,
Земель Добра, моїх з Тобою.

Отак, бувало, у підвалах...
Про революцію, заграву
Про нас без бруду, гру криваву
Отак бувало у підвалах
Про місто сонця – не канаву
Про край краси...
Про вічну славу...
Яку у люди б понести
Із міста мертвих, із підвалу.