Анджей Дришель

Ядерна енергетика і довготривалий розвиток Польщі

Атомна альтернатива

Минуло уже 15 років відтоді, як було зупинено будову першої польської атомної електростанції в Жарновці. Уряд Тадеуша Мазовєцкого офіційно прийняв рішення про зупинку спорудження 4 вересня 1990 р. На це рішення вплинуло кілька чинників: стійкий і безкомпромісний протест екологів, досі жива пам’ять про вибух у Чорнобилі, а також прогнози (які, на жаль, виправдались) про те, що наша економіка зменшуватиме свої обороти і споживатиме щораз менше енергії.

Проте сьогодні стає зрозуміло, що без атомної енергетики нам не обійтися. Економіка розвивається і ріст рівня життя вимагає відповідно й росту споживання енергії. У Польщі використання енергії на одного жителя становить 40% середнього споживання у країнах Евросоюзу. У майбутньому цей показник повинен збільшитися до рівня ЕС. Тому слід замислитися над тим, щоб розпочати у Польщі до 2020 року будівництво атомної електростанції, яка уможливить покриття все більших потреб в енергії.

Більше електроенергії

У січні 2005 року уряд прийняв документ, який окреслює енергетичну політику Польщі до 2025 року. Цей документ прогнозує, що до 2025 р. споживання енергії зросте на 48%-55%, а споживання струму на 80%-93%. Можливо, ці величини будуть дещо меншими, адже уряд припустив, що темп економічного зросту в нашій країні досягне 5,2% у рік (тоді як цьогоріч він навіть не перейшов межі 4%). Проте зрозуміло, що потужности діючих електростанцій не вистачить, аби покривати постійно зростаючі потреби, і у майбутньому нам слід буде продукувати значно більше енергії, ніж сьогодні. Теоретично, порятунком міг би бути постійно зростаючий імпорт електроенергії. Однак, це водночас означало б імпорт безробіття, загрозу для енергетичної безпеки країни і необхідність високих капіталовкладень у розвиток міжнародних енергосистем. Тому виробництво електроенергії повинно нарощуватися на території Польщі.

Потужність наших електростанцій становить 34,2 тис. МВт. Максимальне використання енергії набагато нижче і складає 22,3 тис МВт, тобто близько 2/3 продуктивних можливостей. Отже, до 2025 року слід би було збільшити виробництво щонайменше на 11 тис. МВт. Як це зробити? На жаль, навряд чи можна серйозно розраховувати на такі близькі серцю кожного еколога відновлювальні джерела енергії.

Енергія, що виробляється на вітряних електростанціях, вдвічі дорожча від енергії «традиційної». Навіть багата Данія, де працює близько 5 тисяч вітряків, покриває таким чином заледве 7% своїх потреб у електроенергії. У нас немає також великих можливостей будівництва гідроелектростанцій. Найпотужніша гідроелектростанція у Влоцлавку на Віслі виробляє лише 169 МВт. Тому таких Влоцлавків слід було б спорудити щонайменше 60. Польща не змогла б покрити таких коштів на будівництво, а крім того, бракує відповідних місць для спорудження. Адже уже упродовж років нам не вдається збудувати другу гідроелектростанцію на Віслі недалеко від Влоцлавка, спорудження якої необхідне з усіх точок зору. Зрештою, екологи протестують і проти гідроелектростанцій, пояснюючи це тим, що вони нищать місця гніздування птахів і спричинюють шкідливі зміни у місцевому мікрокліматі.

Непросто розвивати в Польщі і вугільну енергетику. Потужність найбільшої польської електростанції у Белхатові становить 4400 МВт. Вистачило б три таких електростанції, що наступні покоління поляків не боялися знаного з 70-х вимикання струму. Проте вугілля навколо Белхатова вистачить щонайбільше на 40 років.

Найчистіше рішення

Тому найефективнішим і найчистішим для навколишнього середовища рішенням залишається атомна енергетика. Такі об’єкти функціонують у більшості країнах Европи і у наших сусідів. У малій, але дуже перейнятій захистом навколишнього середовища Швейцарії працює п’ять атомних блоків, що постачають 48% енергії для країни. У Франції таких блоків 59 і вони забезпечують 80% енергії. У Німеччині – 18 (30% енергії), у Швеції – 10 блоків (50% енергії), у Чехії – 6 блоків (30% енергії), в Японії – 54 блоки (25% енергії), у США – 104 блоки (20% енергії), у Словаччині – 6 блоків (60% енергії). У Литві діє тільки один такий блок, але він покриває 80% витрат енергії в країні, і перелік цей можна продовжувати ще довго.

За даними Міжнародного агентства атомної енергетики, ми маємо справу із систематичним розвитком атомної енергетики. У 2004 році у світі розпочало роботу 7 нових блоків, натомість закрито було 5, що були значно меншими і вже не придатними до роботи.

У документі «Енергетична політика Польщі до 2025 р.» уряд стверджує, що впровадження атомної енергетики є потрібним з огляду на необхідність диверсифікації носіїв енергії та обмеження емісії газу. Тому кожен із запропонованих варіантів розвитку включає будівництво після 2020 року атомних електростанцій.

Ми зацікавлені у розвитку всіх джерел енергії, що зможуть забезпечити Польщі енергетичну безпеку, зокрема у розвитку атомних електростанцій – стверджує Станіслав Добжанські – голова Польських електроенергетичних мереж. І додає: поява атомних електростанцій повинна супроводжуватися і громадською підтримкою, тому нам слід розпочати діалог на цю тему.

Атомна енергетика повинна б у нас розвиватися вже віддавна. У Польщі ідеальним було б будівництво кількох АЕС, таких як, наприклад, Сайзвел на північний схід від Лондона (потужністю 1200 МВт) чи Крюмель поблизу Гамбурга (1260 МВт). Проте, наразі це нереально. Перемога над щоправда меншим, однак все ж присутнім опором, вимагає, на думку уряду, інформаційної кампанії, що повинна тривати близько 5-ти років. Адже не маючи суспільної згоди, не можна розпочинати будівництво атомних електростанцій. Інвестиційний процес у такій країні, як наша, на думку фахівців, займе щонайменше 10 років. Зрештою, це ще дуже оптимістичний підхід, якщо взяти до уваги те, що у більш розвиненій Фінляндії, де вже працює чотири атомних електростанції, введення в експлуатацію п’ятої буде можливим лише через 11 років. У будь-якому разі, все вказує на те, що до 2020 року відкриття першої у Польщі атомної електростанції неможливе.

Близько, щораз ближче

Ми часто оцінюємо атомну енергетику через призму вибуху у Чорнобилі, до якого дійшло через порушення відразу декількох правил безпеки. У світі існує 441 атомний блок і ще 25 будуються. Упродовж 50-ти років експлуатації цих АЕС не сталося жодної иншої аварії, що загрожувала б життю і здоров’ю людей на території довкола станції.

Проте, навіть якщо і погодитися із малоймовірним припущенням, що через самогубчу змову працівників АЕС, чи через їхні дії під примусом терористів, що чудово знають усі таємниці функціонування таких об’єктів, і дійде до вибуху, схожого на той, що пролунав у Чорнобилі, то факт відсутности у Польщі діючих атомних електростанцій аж ніяк не дає гарантії безпеки. Набагато ближче до нас, ніж Чорнобиль, зараз працює 25 АЕС.

На семінарі, організованому у травні 2004 р. Польськими електроенергетичними мережами, було представлено висновки досліджень результатів функціонування атомних електростанцій. Статистика стану здоров’я працівників АЕС свідчить, що серед них не зафіксований зріст потенційного захворювання на рак. Продукування певної кількости енергії на вугільній електростанції спричинює більшу загрозу для навколишнього середовища, ніж радіоактивні викиди у результаті виробництва такої ж кількости енергії на атомній електростанції. З огляду на систематичність зменшення повідомлень про АЕС, атомні електростанції більш прийнятні для людей і природи, ніж звичайні електростанції. Кошти, що витрачаються суспільством через втрату здоров’я, передчасну смерть чи знищення навколишнього середовища найнижчі власне у випадку атомних електростанцій.

Сьогодні, коли вже зрозуміло, що розвиток атомної енергетики у Польщі є абсолютно необхідним, слід відповісти на питання: де ж будувати АЕС? Яким буде механізм пошуку інвестора? Якими мають бути правила фінансування? Як добирати кадри? Пропонується опрацювання програми розвитку атомної енергетики, яка б допомогла знайти відповіді на вище поставлені запитання. Слід якнайшвидше розпочати роботу над програмою, щоб упродовж найближчих 20-ти років можна було розпочати будівництво першої атомної електростанції у Польщі.

Переклала Катерина Магдиш