Ігор Лильо

Закарпаття – екскурс персональний

АВГУСТИН ВОЛОШИН (1874-1945) – священик, видатний педагог, науковець, політичний діяч. Народився у с. Келечин Міжгірського району у родині греко-католицького священика. Закінчив Ужгородську богословську семінарію. За своє життя написав та видав 42 книги. У 1939 р. був обраний Президентом Карпатської України. Переконаний противник совєтського тоталітаризму. У 1945 р. заарештований совєтською владою у Празі і перевезений до в’язниці у Москві, де помер після численних допитів.

МІХАЙ ФІНЦИЦЬКИЙ (1842-1916) – політичний діяч, мер Ужгорода. Народився у селі Чепеї, передмісті Великих Капушан у Словаччині. Навчався у Пряшеві та Егері. У 1867 році закінчив юридичний факультет Пештського університету. Знаний філолог. Першим опублікував угорською мовою «Тараса Бульбу». У 1870 році видав у Будапешті збірку «Пісні угорських русинів». За допомогою асистентів зібрав і переклав численні закарпатські народні казки, які у вересні 1910 року надіслав для публікації у Будапешті. У 1970 році цю збірку видало будапештське видавництво «Европа». Українською мовою збірка вийшла в ужгородському видавництві «Карпати».

АДАЛЬБЕРТ ЕРДЕЛІ (1891-1955) – знаний маляр, модерніст. Народився у с. Клисовці Іршавського району. Організував та згромадив навколо себе багатьох талановитих мистців. Голова товариства образотворчих митців Закарпаття. Співзасновник закарпатської школи живопису. Його виставки з успіхом проходили у Парижі, Мюнхені, Празі, Ужгороді. Полотна майстра зберігаються у багатьох музеях. Після закінчення Другої світової війни А. Ерделі зазнав утисків з боку совєтської влади. Похований в Ужгороді на кладовищі Кальварія.

ЙОСИП БОКШАЙ (1891-1975) – видатний живописець. Навчався у будапештській Академії образотворчих мистецтв під керівництвом художника І. Рівеса. З 1918 працював в Ужгороді як художник і педагог. Разом з А. Ерделі заснував в Ужгороді художню школу европейського рівня, зі стін якої вийшла ціла плеяда видатних майстрів. Його розписами прикрашено інтер’єри багатьох сакральних споруд Закарпаття. Народний художник СССР. Похований в Ужгороді.

ФЕДІР ПОТУШНЯК (1910-1960) – поет, філософ, фольклорист. Народився у с. Осій, що на Іршавщині. Після закінчення філософського факультету Карлового університету у Празі, переїхав до Ужгорода. Автор поетичних збірок «Далекі вогні» (І934), «Таємничі вечори» (І938). Опублікував понад 100 праць з філософії і фольклористики. У травні 1944 року, після угорської мобілізації, добровільно здався у полон совєтській армії. З 1945 р. працював в Ужгородському університеті. Активно займався археологією. Похований в Ужгороді на кладовищі Кальварія.

КОСТЯНТИН ГРАБАР (1877-1938) – священик, мистецтвознавець, видатний політичний та громадський діяч. З 1918 р. – член Ради Руської Країни. Багато зробив для посилення ролі Закарпаття у складі Чехословаччини. З 1921 р. працював директором Підкарпатського Банку. У 1935-38 рр. губернатор Підкарпатської Руси. Послідовно виступав за автономію краю, зробив вагомий внесок в утвердження українства, піднесення культури й української національної ідеї.

ОЛЕКСАНДР ДУХНОВИЧ (1803-1865) – поет, письменник, публіцист, педагог, відомий громадський діяч. Народився у с. Топля (нині Словаччина) у родині священика. Закінчив дворічні студії у Кошицях, Богословську семінарію в Ужгороді. Вважається «будителем» українського народу. Працював архіваріусом єпархіального правління у Пряшеві, духівником у глухих гірських селах. Ініціатор друку букваря для місцевих українців. Засновник товариства «Дружество народной литературы». У 1849 р. за свою антиугорську позицію був заарештований угорськими революційними властями. В останні роки життя займався впорядкуванням освітньо-шкільних справ українського населення. Помер та похований у Пряшеві.

МІХАЙ МУНКАЧІ (1844-1900) – видатний художник. Народився у Мукачевому. Батьки походили з німецького роду Лібів. За симпатії до угорської революції його батько потрапив до в’язниці. Хлопець багато читав і малював. Його зауважив мандрівний художник Елек Самоті і запропонував копіювати картини у Національному музеї у Будапешті. Керівники Академії мистецтв скерували Міхая на навчання до Відня. Мистецький світ визнав його, коли побачив полотно «Позіхаючий підмайстер». Це стало початком угорського романтичного реалізму. У 1870 році картина «Камера смертника» принесла йому европейську славу. З дозволу громади Мукачевого отримав прізвище Мункачі. 4 листопада 1880 року його обрали Почесним громадянином міста. Пензлю майстра належать твори «Голгофа», «Христос перед Пилатом», пейзажі «Таємнича вулиця», «Прихід угорців на свою батьківщину». Він автор розпису купола Віденського історичного музею.

МИХАЙЛО ЛУЧКАЙ (1789-1843) – священик, лінгвіст, історик, просвітитель. Народився у селі Великі Лучки на Мукачівщині. Гімназію закінчив в Ужгороді, Богословську семінарію – у Відні. У 1818 році став архіваріусом і секретарем єпископа Олексія Повчія. У 1829 році переїхав до італійського міста Лукка. Там написав знамениту «Слов’яно-руську граматику», що вийшла друком у Відні у 1830 р. Це перша друкована граматика Закарпаття. Вершиною його творчости стала підготовка «Історії карпатських русинів».  У 1843 році рукопис було підготовлено до друку латинською. Помер на 54-му році життя. Похований в Ужгороді (вул. Цегольнянська) у каплиці, котру спорудив біля церкви разом з вірницею Марією Башковською.

ІШТВАН ЛАУДОН (1862-1924) – талановитий угорський ботанік та інтелектуал, викладач Ужгородської гімназії. Зі своїх чисельних мандрівок Єгиптом, Австро-Угорщиною та Італією першим спровадив та прищепив на Закарпатті велику кількість рідкісних рослин. І. Лаудон є засновником приватного дендропарку. Активний дослідник флори закарпатських гір. Похований на Кальварії.

ЄВГЕН ФЕНЦИК (1844-1903) – видатний освітянський та політичний діяч. Письменник русофільського напрямку, видавець та редактор пів-місячника «Листокъ». Автор поеми «Коріятович», оповідок і повістей з життя закарпатської інтелігенції, публіцистичних творів. Помер та похований в Ужгороді.

КАРОЙ МЕЙСАРОШ (1821-1890) – знаний угорський історик. Народився в Угорщині у м. Гайдудорог. Навчався у Будапештському університеті. У 1850 р. видав книгу «Історія русинів Угорщини». Активно досліджував історію Ужгорода і написав книгу «Історія Ужгорода з найдавніших часів і до сьогодні».

IВАН ЗЕЙКАН (1670-1739) – перекладач, активний діяч культурного і політичного життя Росії кінця XVII поч. - XVIII ст. Навчався у Відні і Празі. По завершенні навчання прийнятий на російську дипломатичну службу. За особистим наказом царя Петра І став вихователем і учителем Петра II. Розуміючи хиткість свої позицій при російському дворі у період інтриг та двірцевих змов, І. Зейкан повернувся до Закарпаття, попередньо давши підписку не розголошувати російських державних таємниць. До смерти мешкав у с. Карочин, що на Виноградівщині.

ЕДМУНД ЕҐАН (1851-1901) – фахівець з організації сільського господарства Закарпаття. Ірландець з походження. Народився 13 липня 1851 року в Хорватії в родині емігранта. На запрошення уряду Угорщини прибув до Закарпаття для реформування сільського господарства. Поширював новітні методи господарювання, закликав до використання мінеральних вод для санаторіїв, кооперативних союзів. Його прогресивна діяльність викликала невдоволення лихварів, місцевих чиновників, частини політичних діячів. Дорогою до села Середнє Е. Еґан був смертельно поранений невідомими нападниками. Помер 22 вересня 1901 року. Похований в Ужгороді.