Юрій Бугай

Бережімо собори наших душ!

Пам’ятаю, коли я ще був зовсім маленький, бабуся взяла мене за руку і ми пішли до церкви. Я так боявся. Зайшов у велику будівлю, яку називали собором, якось стало і неприємно, і цікаво. Так багато людей. Навколо висять малюнки дивних людей. Але що це… люди чомусь їх цілують. Раптом я розумію, що і я повинен когось цілувати. Але чому? Навіщо? Та я не хочу! Я цілую лише маму!

На щастя, бабуся якось мене нахилила – і все закінчилося. Ніби нічого й не було.

А скрізь щось світиться, палає. І починає ставати цікаво…

Особливо я любив Трійцю, коли у соборі так багато зелені…

Я ходив до церкви, як на свято. Там цікаво. Є мої друзі. А ще, бува, дають щось смачне. І наш сусід у таких гарних блискучих шатах. І чомусь йому цілували руки. Це було цікаво.

Я виріс. Трохи. Мені вже скоро 19. Але і зараз я ходжу з бабусею до того ж сусіда, який вже так постарів.

Чому?

Напевно, щось всередині вимагає заповнення. І не лише в мене. У неділю можна зустріти дійсно дуже багато молоді під час проповіді. Та друзів у храмі я зустрічаю все менше й менше. Why?

Я не знаю відповіді. І не впевнений, що знайду. Та головне стати на цей шлях пошуку.

Душа людини – це куб або куля, або ще щось… не важливо. Нехай це буде куля. І вона має здатність розпадатися, бо складається з різних шматочків. Ще ці шматочки можуть змінювати свій розмір. Набирати і втрачати вміст.

Ці частинки називаються – любов, робота, бажання, лінь, смуток, ненависть… Серед цих складових є віра. Віра у друзів, у кохану, батьків, наставників. І зрештою, у Бога. Усі вірять в Бога. Тільки по-різному його уявляють.

Оскільки куля – фігура правильна, то вона прагне форми. (Як і кожен хлопець або дівчина J). Якщо зменшується кількість любови або бажання, то її місце займає ненависть, лінь. Якщо зникає віра в людей – вивільняється місце. Цей простір, у ліпшому випадку, може зайняти віра в Бога. Тому у наш час і існує велика кількість різних культів і сект. Вони вміють вчасно відчути цю порожнечу у людини і захопити її. Людина стає абсолютно їм підзвітною. Бо вони володіють не якоюсь думкою чи відчуттям. Вони володіють душею.

Я говорю про цілком реальні речі. Це не фантазії і не уявлення. Це наше оточення. Наше сьогодення. Життя.

Результати соціологічних опитувань свідчать, що більшість людей відчувають відсутність фактору, який би активно формував моральні та етичні цінності (рис. 1.) В українців, особливо в української молоді, ця ніша є вільною. Виникає проблема її заповнення, і питання, чи це зробить релігія? А якщо так, то яка саме релігія?

[1]

Ця проблема є особливо актуальною серед молоді. Бо відчуття, які заповнюють кулю душі, здебільшого є штучними, хибними, створені фільмами, руйнуючою музикою, ігровими автоматами… Так, на жаль, три крапки.

Результатами порожнечі є існування сатаністів, різних білих та чорних братств, контркультур. Суспільство може розпастися на групи, які будуть знищувати одна одну. Війна всіх проти всіх (за Гобсом). І пекло не треба вигадувати. Воно тут… поряд.

Чи можна цього уникнути? Кожен знаходить свій шлях. Я знайшов. Подорожувати, вчитися, спілкуватися з друзями. Наповнювати ці частинки моєї душі живими відчуттями. Від кожного руху, кроку, помислу, погляду. І кохати. Кохати все. Людей. Жінок. Природу. Себе. І вірити. У Бога. Та найбільше у розум. Розум людини.

[1] Дудар Н. Детермінанти сучасного стану релігійності // Людина і політика. – №2. – 2003. – С. 101.

Коментар до статті [1]

10.03.07 14:46___magira_iz_Ji-magazine

Цей позитивістський текст стосується насправді істотної і серйозної проблеми. На жаль, церква, релігія великою мірою перестала бути тією інстанцією, яка при різних обставинах залишається моральним авторитетом для молоді. І це стосується не тільки Східної і Центральної України, але і Західної. За свідченнями соціологів-практиків, саме у маленьких галицьких містечках рівень наркоманії і алкоголізму серед молоді зростає з кожним роком. Частково вина лежить і на самій церкві, як інституції, яка дуже повільно, а зазвичай і зовсім не модернізується у відповідності з викликами часу і потребами молоді.