Тетяна Роднєнкова
Соціальна роль освіти.
Молодь у пошуках змісту: нові цінності старої системи?
Освіта і суспільство нероздільні. Будь-які проблеми, з якими стикається
суспільство, неминуче позначаються на сфері освіти. Водночас, саме сфера
освіти, відгукуючись на суспільні й цивілізаційні виклики, реагуючи
на них, істотно впливає на розвиток певних культурних програм у суспільстві,
основних тенденцій його розвитку.
Сфері освіти, зрештою, належить чимала частка відповідальности за
численні негативні суспільні явища, появу кризи у духовній сфері, формування
культурного ландшафту загалом і відповідного йому типу особистости зокрема.
Найважливішим аспектом цього складного і комплексного процесу є формування,
чи пак виховання молоді. Таким чином відбувається трансляція соціальних
цінностей, поява нових цінностей, залежно від вимог часу, і трансформація
старих. За допомогою інституту освіти молода людина у процесі соціалізації
має змогу почерпнути той ціннісний набір, який передається від покоління
до покоління і «пов’язує» генерації. З иншого боку, молодь – це соціальна
група, яка здатна трансформувати цей ціннісний набір і модифікувати
його відповідно до вимог часу.
Сучасні освітні трансформації відбуваються в умовах переходу людства
до інформаційного суспільства. Водночас, розв’язання глобальних проблем
залежить від того, який тип людини буде сформований суспільством. Ця
нелегка місія значною мірою покладена на плечі освіти.
Перш за все, перед українською освітою стоїть завдання зміни педагогічної
парадигми, яке полягає у розвитку гуманістичного і відхід від догматичного
ідеологізованого мислення.
Які конкретно-суспільні інтереси і цілі ставить
перед собою українська освіта у вихованні молодих громадян? На основі
чого повинно відбуватися становлення молоді, її самовизначення і саморозвиток
– мультикультурности чи національної ідентичности, постматеріальних
цінностей постіндустріального суспільства чи традиційних локально-історичних
культурних цінностей?
Молодь повинна бути рушієм суспільних трансформацій, але постає питання:
в який бік рухатись? Стара система освіти нездатна подолати екзистенціальний
вакуум, викликаний сучасною цивілізаційною кризою. В Україні впевнено
імплікують «наздоганяючу» економіку і «наздоганяючу» освіту. Прикрість
у тому, що у процесі гонки за новими підходами, тенденціями, парадигмами
наше суспільство не працює над виробленням своїх власних моделей освітнього
розвитку, який полягає не в «ксероксній» культурі наслідування, а у
виробленні власного підходу на основі традиційности мислення і специфіці
культурних цінностей.
Виховна роль школи в Україні (як середньої, так і вищої) почала підмінюватись
прагненням до винятково предметного навчання. Школа зняла з себе відповідальність
за реалізацію виховної функції. Цю функцію перейняли засоби масової
інформації.
Інформаційне суспільство схильне продукувати дві вельми поціновувані
сучасною демократією речі: свободу і рівність. Що таке свобода? А що
таке свобода для молодої людини? Це свобода думки. Це те, що дозволяє
їй бути носієм нових ідей, поглядів та ідеалів. Це також свобода дії:
здатність бути найактивнішою верствою суспільства, уміння публічно заявляти
про свої погляди і переконання.
Що це означає в умовах інформаційного суспільства? Це зростання ролі
інформації та інтелекту, надання пріоритету розумовій праці перед фізичною.
Освіта стає визначальним фактором соціальної стратифікації, а освічена
молодь – рушієм суспільних змін.
Українське суспільство потребує вироблення спільних завдань і пріоритетів
розвитку, формування спільноти. Природний стан людини – це не «війна
всіх проти всіх», як вважав Томас Гобс, а радше громадянське суспільство,
яке впорядковується за допомогою великої кількости моральних норм. У
чому полягає проблема формування спільноти? Вона полягає в тому, що
міцні і процвітаючі спільноти пов’язані цінностями, нормами і досвідом,
які є спільними для членів цієї спільноти. Чим глибшим і сильнішим є
дотримання цих спільних цінностей, тим сильнішим є відчуття спільноти.
Для молодої людини характерним є бажання порушувати правила, які є
несправедливими, нечесними чи застарілими, і прагнення максимально збільшити
особисту свободу. Але необхідно також виробляти нові правила, які б
запроваджували нові форми спільних зусиль і давали молодій людині можливість
відчути свою пов’язаність з «иншими» у спільнотах. Ці нові правила завжди
передбачають певні обмеження індивідуальної свободи. Суспільство, схильне
до постійного перетасовування норм і правил заради збільшення особистої
свободи вибору, ставатиме щораз більш дезорганізованим і нездатним реалізувати
спільні цілі та завдання. Перед молоддю постає проблема вибору, відповідальности,
питання моральности та, знову ж таки, формування нових цінностей.
Не всі переваги інформаційного суспільства є настільки очевидними,
а наслідки позитивними. У розвинутих країнах Заходу, які вже вступили
в інформаційну еру розвитку, можемо бачити кризу інституту сім’ї, розквіт
злочинности, зниження довіри до інститутів влади, демографічні та економічні
проблеми. Це відбувається, передусім, через максималізацію економічного
фактору та недооцінку соціокультурного чиннику.
Що таке свобода для молодої людини? Це свобода думки? Можливість вільно
висловлювати свої думки і переконання? Засоби масової інформації, наприклад,
сконцентрувавши увагу на боротьбі за свободу слова, раптом забули: а
для чого, власне, вона потрібна? Мати свободу слова потрібно
тому, хто має що сказати. Молодь готова нести відповідальність за те,
що хоче сказати?
А, може, свобода вибору? Свобода вибору особливо цінна для особистостей,
які знають, що таке свобода думки. Уміти мислити, нести відповідальність
за свої слова і вчинки, володіти прогностичним баченням майбутнього,
– це не лише персональні якості особистости, які гарантують успіх адаптації
у швидкозмінному світі, це ті універсальні цінності, якими повинна бути
наділена освічена молодь, яка зможе стати елітою нашого суспільства,
його рушійною силою.
Як підсумок, слід зазначити, що освіта – це соціальний інститут, який
характеризується, з одного боку, традиційною автономністю, з иншого
– це джерело запровадження суспільних інновацій. Роль освіти в умовах
інформаційного суспільства особливо зростає, адже не матеріальний капітал,
а інтелектуальний стає засобом виробництва. Розвиток системи освіти
великою мірою свідчить про розвиток суспільства. Вироблення чіткої концепції
розвитку освіти, сформування на основі цього культурної програми розвитку
суспільства свідчить про високий розвиток цього суспільства.
Молодь – це найактивніша, наймобільніша соціальна група. На неї покладається
відповідальність визначення вектора суспільного розвитку. Молодь проходить
етапи соціалізації через інститут освіти і значною мірою інститут освіти
формує молоду людину як особистість: з особливим набором норм і цінностей.
Цей ціннісний набір у процесах подальшої соціалізації засвоюється і
трансформується, залежно від вимог часу і конкретно історичних умов.
Саме дисфункції у сфері освіти сприяють поширенню культурних дисфункцій
суспільства, появі криз у духовній сфері, аномії та ин.
Для того, щоб уникнути вищезгаданих проблем, сформувати міцну процвітаючу
спільноту, ми повинні збудувати ієрархію спільних моральних цінностей,
що якраз і буде об’єднавчим елементом нашого ще наразі дезорганізованого
і дезорієнтованого суспільства. Цю відповідальність значною мірою повинен
взяти на себе інститут освіти, щоб виховати молодь, яка не лише буде
мати право вільно говорити, а й матиме, що сказати.
Коментар до статті [1]
10.03.07 14:53___magira_iz_Ji-magazine
Як же «попрацювала» наша система освіти над цією молодою голівкою!
Як уміло відучила прозоро і вільно мислити і, відповідно, чітко і зрозуміло
викладати свої думки. Як досконало система зафіксувала бюрократичний
стиль у цьому юному створінні. Дорога Тетяно, поки не пізно, забудьте
усе, що і як Вас учили і спробуйте дивитися на світ своїми очима.
