Андрій Іздрик

Особливості спілкування молоді у віртуалі

A posteriori

Бурхливий розвиток обчислювальної техніки та її різке здешевлення за останні десятиліття принесли незнану доти реальність – так звану віртуальну. Немає сенсу згадувати, що комп’ютери проникли у більшість сфер людського життя, що за їх допомогою багато звичних видів діяльности стали простішими чи доступнішими. Нас більше цікавитиме те, що обчислювальна техніка й інформаційні технології принесли якісно нового, незнаного досі, що без їхньої допомоги не могло бути реалізованим. У пошуках подібної новизни ми звернемося до феномену, що існує стільки, скільки сама людина, а саме – до спілкування.

Спілкування з допомогою комп’ютера велося з того часу, відколи два перші комп’ютери, пов’язані у протомережу, обмінялися першими бітами даних, тобто з часів ARPAnet’у [1] . Говорити про явище віртуального спілкування уже як про культурний, а не технічний феномен, стало можливим тільки з середини 80-х рр. минулого століття, з часу поширення мереж персональних комп’ютерів. З огляду на невелику (як на сьогоднішні мірки) кількість користувачів подібних мереж і на те, що мережі часто залишалися прив’язаними до певного топосу (державна установа, університет), тодішнє віртуальне спілкування слід розглядати як комунікацію у рамках локальних субкультурних общин. За 90-і роки настали кардинальні зміни: у ’92-му Тім Бернерс-Лі втілив у життя ідею World Wide Web, започаткувавши Павутину у звичному нам виді – як сукупність html-сторінок, відкритих для загального доступу, з усім їхнім інформаційним наповненням і, звісно, засобами для спілкування, а у ’96-му ізраїльські програмісти створили першу версію усім відомого тепер інтернет-пейджера ICQ [2] . До списку цих віх, що вели до сучасного віртуального спілкування, можна додати хіба період кінця ’90-х – початку 2000-х, коли достатньо функціональні комп’ютери стали дешевими, і, відповідно, загальнодоступними. Надалі, говорячи про спілкування за допомогою комп’ютера, ми матимемо на увазі тільки те, що здійснюється через засоби WWW та інтернет-пейджерів. Альтернатива, звісно, існує, Але вона досить малочисельна, тому її можна проігнорувати. Як правило, вона представлена любителями «цифрового ретро», що підтримують BBS [3] у FIDO-мережах [4] , їх можна розглядати як цифрову субкультуру, але для нас вони особливого інтересу не представляють, принаймні тому, що їх відданість певній технічній формі не надто впливає на зміст. У WWW існують адекватні за типом спілкування аналоги.

Чим же є віртуальне спілкування сьогодні? З погляду технології наявні наступні його форми: публічні: форум, чат [5] , блог [6] ; приватні: e-mail, інтернет-пейджер і мобільні телефони з SMS [7] – останні дещо випадають з нашої теми, присвяченої здебільшого комп’ютерам, однак їх не можна оминути, принаймні з огляду на їх конвергенцію з комп’ютерами і взаємопроникнення сфер, охоплюваних цими пристроями.

По суті, Інтернет не можна розглядати тільки як інформативний ресурс, як форму книжки чи енциклопедії. Його основною рисою є інтерактивність, принцип взаємодії з користувачем, надання йому права голосу, права на творчість. Інтернет-ресурси навіть не можна чітко поділити на інформативні і комунікативні: хоч загальне спрямування того чи иншого сайту видно з першого погляду (якщо не видно – значить, сайт погано зроблений), але, як правило, на ресурсі інформативного спрямування (Інтернет-видання, тематичні сайти і т.п.) існує можливість залишити коментар на статтю. Цей феномен можна вважати якісно новим: обговорення текстів читачами, звичайно, існувало завжди, але в даному випадку з’явилася можливість безпосередньої зустрічі читача з автором, який може читати відгуки користувачів і відповідати на критику. Тематичні сайти рідко не мають форуму, на якому користувачі можуть поспілкуватися між собою на тему того чи иншого питання. А енциклопедичний ресурс Wikipedia дає не тільки можливість обговорювати статті, але й змінювати й доповнювати їх. Таким чином, відбувається конвергенція читача і автора – той, хто залишив бодай один комент [8] до статті, перетворюється у її фактичного співавтора. Иноді сторінка може привабити більшість відвідувачів не стільки самою статтею, скільки коментарями до неї. Також кількістю коментів вимірюється і цікавість статті – якщо читач не полінувався принаймні написати стандартне «аффтар жжот» чи «фтопку» [9] , це ознака, що стаття певним чином його зачепила: чи своєю проникливістю, чи навпаки – бездарністю.

Досі йшлося про ресурси, де спілкування спровоковане зацікавленнями користувачів у певній тематиці. Але Мережу населяють також люди, інтереси яких настільки обмежені, що на тематичних сайтах їм нецікаво, у коментарях до статті вони не можуть вичавити із себе більше, ніж «слишкам многа букф… ниасилил L». Зате їх зацікавленням є спілкування як таке. Чати існують передовсім для них, хоча проводити якийсь поділ тільки за критерієм того, чи сидить людина в чаті, чи ні, було б більш, ніж некоректно. Звісно, і в чаті можна спілкуватися на певну тему (наприклад, про музику – на kinoman.ru, про релігії і світогляди – на kuraev.ru), натомість тематичні форуми також часто засмічуються неінформативними повідомленнями (флуд), чи такими, що не мають стосунку до обговорюваної теми (оффтоп). Однак, на загал у чаті домінують фатичні (в термінології Р.О. Якобсона – повідомлення, що покликані підтверджувати сам факт комунікації) повідомлення, а на форумах вони поступаються чисельністю референтивним.

Чат є способом задовольнити потребу у спілкуванні тоді, коли сказати нічого. Чати не є нічим принципово новим – порожня балаканина велась завжди – але доводять її до максимуму, до абсурду. Сервер, на якому спілкуються мільйони людей на кшталт chat.ru, є масштабною імітацією спілкування.

Передовсім, кількість інформації, що передається у спілкуванні на подібних чатах, досить мала – почитавши лістінґ чату [10] , навряд чи можна отримати якісь нові знання. Але розглядати їх тільки таким чином означало би намагатися застосувати до них правила иншої мови замість спроб відшукати ключ до їхнього власного коду. Чат випрацював свою мову включно зі своїми системами орфографії і граматики, що можуть різнитись від сервера до сервера, але усюди відрізняються від літературної мови. «Малозначущі», на перший погляд, повідомлення несуть насправді інформацію про наявність спілкування, крім того, якщо учасники чату добре знають одне одного, можуть нести відомий тільки їм, випрацюваний несвідомо і зрозумілий їм інтуїтивно код, малозрозумілий для инших – таким чином можна говорити, що чат – це місце, де під маскою спілкування відбувається конструювання мов. Цей висновок буде досить несподіваним для того, хто звик вважати чати за зборище мавп за друкарськими машинками, які, усупереч теорії ймовірности так і не надрукували «Одісеї».

Чатерське спілкування є соліпсичним. Чатланин має певне уявлення про світ, у якому йому хочеться жити, і використовує Інтернет для того, щоб створити собі його. Якщо його спитати, що він робить у чаті, він, як правило, відповість, що знаходить багато цікавого і спілкується з друзями. Але це буде брехня, причому брехня самому собі. Чатланин не спілкується, оскільки спілкування завжди передбачає трансцеденцію, вихід до Иншого. Чатланин же повністю перебуває у собі, в його світі Иншого не більше, аніж йому потрібно для задоволення потреб у спілкуванні і визнанні. Він використовує инших чатлан для задоволення цих потреб і сам є засобом для задоволення їхніх подібних потреб, причому потреби часто зводяться до банального бажання розважитися. Часто можна спостерігати таку картину: у чаті зібралася група знуджених людей, які мовчать, чекаючи, поки хтось прийде і їх розвеселить – як правило, їх очікування марні. Чатланин ніколи не робить, не каже, не відчуває більше і инакше, ніж йому хочеться; він одразу вийде з чату, щойно спілкування йому набридне. Таким чином, він сам для себе маскує реальність, надає їй таких відтінків, яких хоче сам. У чаті кожен може бути тим, ким хоче, а не тим, ким є насправді. Об’єктивна реальність не тільки не цікавить його, він тікає від неї. Інтернет йому потрібен тільки для того, щоб підсилити правдоподібність ілюзії.

Віртуальне кохання, у такому разі, доведеться назвати соліпсичним у квадраті: соліпсичність спілкування накладається на соліпсичність кохання взагалі (відомо, що коли я кохаю, я кохаю не реальну людину, а радше себе, свої почуття, той образ, що я його собі вимріяв і, як на субстрат, прикріпив на Иншого). Тож віртуальне кохання є чимось настільки далеким від виходу до Иншого, на якого претендує, що просто дивно, що Інтернет ще не кишить програмами штучного інтелекту, з якими можна заводити віртуальні романи. Инший потрібен для підтвердження звички, що для виникнення почуттів такого типу необхідна ще одна людина. Як бачимо, від Иншого не вимагається нічого, крім його існування. Усім необхідним для об’єкту моєї пристрасти я можу наділити його сам. Зайве й говорити, що спроби перевести віртуальні романи у реальну площину переважно закінчуються повним крахом.

Приватні засоби спілкування породили значно менше цікавих реалій. E-mail замінив паперову пошту, не породивши нічого нового у порівнянні з нею, хіба що додав можливість музичного супроводу листів, однак, використовують її вкрай рідко. А ось ICQ та SMS заслуговують на детальніший розгляд. Обидві технології є засобом спілкування тільки між двома людьми, незважаючи на технічну можливість влаштувати і конференційний (з багатьма учасниками) зв’язок. Найінформативнішими з названих є SMS, тобто кількість корисної інформації в «середньостатистичній SMS» вища, ніж у «середньостатистичному ICQ-повідомленні». Причина зрозуміла – SMS – найдорожчий засіб спілкування з усіх перелічених, і займає відносно багато часу на набір. В иншому ж спілкування завдяки їм досить схоже, хоча ICQ також досить близька до приват-чату. Водночас, вони близькі також й до звичайної розмови, особливо завдяки швидкості обміну повідомленням і тому, що цими засобами зазвичай не спілкуються довго з будь-ким, як правило, йдеться про знайомих.

SMS – чудовий засіб вклинюватися у чиєсь життя. Коли я спілкуюся иншими засобами, то знаю, що співрозмовник спеціально сів за комп’ютер, коли ж я пишу SMS, то застаю його зненацька, виринаю в його світі, частково вириваючи з нього співрозмовника, частково змішую з моїм власним. Якщо він відписує – я переміг, втягнувши його у мій світ, змусивши відповідати тоді, коли я цього хочу. (Можливі, правда, й варіанти, коли ми обоє святкуватимемо перемогу один над одним.) Пишучи SMS, я також підкреслюю, що моя справа не настільки важлива, инакше я б зателефонував.

Що ж об’єднує усі перелічені засоби спілкування? Вони писані, отже, дають більшу можливість для інтерпретації. Текст, написаний Иншим, не заважає мені позбавити його присутности Иншого, читати його по-своєму. Не бачачи обличчя співрозмовника, не чуючи його інтонацій, я не можу вберегтися від того, аби не заповнити місце відсутніх елементів собою, своїм світом, згідно зі своїми правилами сприйняття. Байдужі літери дають змогу говорити тоді, коли слова застрягають, коли боїшся побачити обличчя співрозмовника; врешті, усі технічні засоби спілкування дають мені відчуття захищености – що б я не сказав співрозмовнику, ляпаса одразу не отримаю.

На загал до Інтернету може бути два ставлення: у ньому можна жити і ним можна користатися. Різниця очевидна: якщо у першому він перетворюється в окрему віртуальну реальність, то у другому він є тільки продовженням реальности звичної, одним з інструментів для оперування нею, у першому випадку він – мета, у другому – засіб.

Хто ж така молодь в Інтернеті? Вікові критерії тут нівелюються як ніде, кожен може оголосити свій вік таким, яким йому хочеться. Дослідження того, яка вікова категорія до чого більше тяжіє, покажуть нам, що молодь як вікова категорія (до 30 років) більше тяжіє до життя в Інтернеті, тоді як старші люди – до користування ним задля отримання інформації чи заробляння грошей. Але у такому випадку ми прийдемо до дивного висновку, що молодь Інтернету – це заледь не узалежнені від нього люди. Усе стає на свої місця, коли ми візьмемо за критерій молодости креативність. Інтернет розвивається настільки швидко, що той, хто не бере у цьому участи і не розвивається разом з ним і за його допомогою, не може бути сучасним, не може бути молодим.

«Старими» можна назвати усіх тих, кому нічого сказати і не вистачає розуму помовчати, хто, як пенсіонери на лавочках, на чатах перемивають кістки зіркам естради чи бідкаються з приводу політичних подій, дбайливо піднесених їм жовтою Інтернет-пресою. Але, як і здебільшого в теперішньому світі, нетворчі особистості не опиняються на маргінесах, а формують собою мейнстрім – натовп вічно жадібних до розваг та инших ласощів цифрового світу «пенсіонерів», на яких непогано наживаються инші, ті, у кого молодіжний задаток до творчості поєднаний із задатками до комерції. Як і в реалі, законодавці мод заробляють гроші, натовпи тих, що бояться виділитися зі стада, залюбки платять їм.

Водночас, в Інтернеті, як ніде, мають можливість висловитися ті, кому справді є, що сказати, і бути почутими тими, хто достойний їх почути. Таким чином, можна сказати, що основна новизна віртуального спілкування полягає у тому, що воно дає змогу усім духовно «застарілим» соліпсистам жити у своєму вигаданому світі; попри це, ці ж технічні засоби дають необмежені можливості справді достойним цього креативним особистостям, що за суттю своєю завжди молоді.

---

[1] ARPAnet (від англ. Advanced Research Projects Agency Network) – перша у світі комп’ютерна мережа з маршрутизацією пакетів даних, створена на замовлення Міноборони США як система передачі даних на випадок війни. Об’єднала Каліфорнійський Університет у Лос-Анджелесі, Стенфордський дослідницький центр, Університет штату Юта та Університет штату Каліфорнія у Санта-Барбарі. Існувала з 1969 до 1990 рр..

[2] Акронім від I seek you (англ. – я шукаю тебе), програма обміну миттєвими повідомленнями, т.зв. інтернет-пейджер. Випущена компанією Mirabilis (Тель-Авів). У рос./укр. сленгу – «аська», «ася». З огляду на відкритість протоколу OSCAR, за яким здійснюється передача даних, крім офіційної програми-клієнта з’явився ряд клієнтів від сторонніх виробників, як, наприклад, R&Q, які не показують рекламних повідомлень.

[3] BBS (англ. Bulletin Board System – електронна дошка оголошень) – спосіб зв’язку комп’ютерів через комутовані телефонні лінії. Типовими функціями були оголошення ехоконференції (аналог в Інтернеті – форуми), файлові архіви (аналог – FTP), електрона пошта і чат, але тільки з системним оператором своєї BBS.

[4] FIDOnet – некомерційна комп’ютерна мережа, створена у 1984 р. Вона дає можливість обміну повідомленнями в конференціях і приватно, але мало придатна для инших цілей, зокрема, на відміну від WWW, не містить гіпертексту. За легендою, слово FIDO походить від клички собаки винахідника, Тома Дженінгса.

[5] Чат (англ.. chat – балачка, розмова) – засіб спілкування користувачів у мережі в режимі реального часу. Зазвичай це слово передбачає обмін текстовими повідомленнями, рідше йдеться про аудіо- чи відео чат.

[6] Блог (англ. Blog від web log) – сайт, основне наповнення якого – записи, що додаються регулярно. Це може бути відкритий приватний щоденник, стрічка тематичних новин і под.

[7] SMS – Short Message Service – система обміну текстовими повідомленнями за допомогою мобільних телефонів. Розроблена в Англії у 1992 році.

[8] Комент (комп. сленг) – коментар.

[9] Сленг («олбанскей йазыг»), авторство якого належить рунет-субкультурі «падонкі» (див. н. п. Udaff.com, Padonki.org), зокрема їхня манера коментувати статті, стала широковживаною у російськомовній частині Інтернету.

[10] Наприклад (випадкові секунд 30 з розмови на chat.ru):

[20:26:32] lentyiika приходит на канал

[20:26:33] woof_woof_woof: lentyiika, Ждем Вас на нашем форуме http://erotika.3bb.ru/

[20:26:34] O_P_r_A_3_M__: lentyiika, Вечер добрый! Заходи! =)

[20:26:35] Dont_Panic_: хыы

[20:26:35] Sladenkuu_Stv: зачем?

[20:26:38] dima_samal: Sladenkuu_Stv:: сладкий а ты он или она ?

[20:26:41] malvinia: приветище всем

[20:26:41] Операторша: Добрый вечер, malvinia!

[20:26:49] Sladenkuu_Stv: dima_samal: он

[20:27:12] Sladenkuu_Stv: malvinia: пливет

[20:27:31] lentyiika: Sladenkuu_Stv: привет

[20:27:44] dima_samal: Sladenkuu_Stv:: ужас

[20:27:56] Sladenkuu_Stv: dima_samal: пчм?

[20:27:58] dima_samal: malvinia:: прива а де буратино

[20:27:59] dima_samal: ?

[20:28:07] Sladenkuu_Stv: dima_samal: почмеу?

[20:28:10] malvinia покидает нас (timeout)

[20:28:13] woof_woof_woof: malvinia, Удачи , не забывай!:)

[20:28:21] Sladenkuu_Stv: lentyiika: привет

[20:28:29] lentyiika: Sladenkuu_Stv: как дела?

[20:28:50] Sladenkuu_Stv: lentyiika: хорошоо) а у тепя?

[20:28:58] AMA30HKA__: сладенький. разве не ты вчера просил вибратор?

[20:29:02] AMA30HKA__: хотя

[20:29:05] Sladenkuu_Stv: AMA30HKA__: не я

[20:29:09] Sladenkuu_Stv: AMA30HKA__: ))

[20:29:11] AMA30HKA__: понятно

[20:29:11] lentyiika: Sladenkuu_Stv: отлично!!!!

[20:29:14] AMA30HKA__: сорри

[20:29:17] AMA30HKA__: память уже

[20:29:24] AMA30HKA__: девичья

[20:29:26] Sladenkuu_Stv: AMA30HKA__: я вилингу предлогал

[20:29:28] AMA30HKA__: *дщд

[20:29:34] AMA30HKA__: ну вот)

[20:29:37] AMA30HKA__: я ж помню

[20:29:38] Sladenkuu_Stv: ыы

[20:29:41] Sladenkuu_Stv: молодец

[20:29:49] AMA30HKA__: что твой ник ассоциируется у меня с вибратором

[20:29:50] Sladenkuu_Stv: AMA30HKA__:

[20:30:02] AMA30HKA__: видел мой ёвибратор на форуме?

[20:30:05] AMA30HKA__: ЫЫЫ

[20:30:09] Sladenkuu_Stv: нет