Екегард Зандер

Медіа в юнацькому віці

Серед нас панує упереджене, з відтінком негативности уявлення щодо стосунку молоді до медіа, хоч досі не було проведено належного емпіричного дослідження реального ставлення сімей до медіа у німецькомовному просторі. Маємо лише давні матеріали Німецького інституту у справах молоді м. Мюнхена. З 1992 по 1998 рік тричі упродовж юнацького віку було опитано 22 молодих (від 13 до 20 років) мюнхенця та їхні родини стосовно медіа-досвіду. Це родини середнього прошарку, котрих торкнулися проблеми безробіття та боргів, проблеми дітей у школі, труднощі з вихованням дітей та налагодженням контакту з ними, розлучення партнерів. Молоді люди, котрі брали участь в опитуванні, належать до «теле-ґенерації» 90-х років. Вони зростали разом з образами й сюжетами, які подавало телебачення і, звичайно, инші медіа. Ці образи й сюжети стали невід’ємною частиною їхніх особистих медіа-біографій. Завдяки багаторазовому перегляду фільмів та сприйняттю инших видів медіа – музичних дисків чи дисків з казками, вони ознайомилися з різноманітними стилями, пізнали багато сюжетів (від фабулярних фільмів Action до фільмів жахів Horror, від «драматичних» до сатаністських фільмів, від любові, еротики, сексу до наукової белетристики Science Fiction і від фільму «Липова вулиця» до фільму «Добрі часи, погані часи»). Поряд із здобуттям таких медіа-знань через постійний контакт з медіа зростала їхня соціальна компетентність. Тобто медійні сюжети й досвід допомагали їм справлятися з труднощами власного повсякдення, відмежуватися від смаків своїх батьків і братів-сестер через власні медійні уподобання, і, тим самими, утвердити себе. Для молоді цієї теле-ґенерації музичні і друковані засоби масової інформації були не менш важливими, але все ж телебачення стало провідним. Досвід спілкування з комп’ютером це покоління (молодь 90-х) здобуло вже у більш пізньому віці. Сучасні молоді люди належать радше до комп’ютерної ґенерації, оскільки з дитинства ростуть поряд з ПК. Але телебачення відіграє для них теж досить велику роль. Отже, обидві «ґенерації» виявляють чіткі паралелі своєї медіа-соціалізації.

Яку роль відіграють медіа у повсякденні опитаних молодих людей та їхніх батьків?

Стосунок різних сімей до медіа має різноманітні способи вияву. Це залежить від медіа-біографії покоління батьків, особистих преференцій, стилю комунікації, а також від концепції виховання і поглядів кожного члена родини на медіа. Те, як родини використовують ЗМІ, залежить радше від соціокультурних передумов, і не в останню чергу від приналежності до того чи иншого суспільного прошарку, від освітніх можливостей і шансів позашкільної освіти. Сюди додаються суб’єктивні очікування щодо корисности медій, поширена ідеологія сімейної спільноти, а також характерний для кожної статі й кожної ґенерації життєвий досвід і досвід соціалізації. Все це впливає на ставлення кожної родини і кожного зокрема до ЗМІ й надає йому відповідного відтінку. У зв’язку з цим можемо говорити про різні стилі поведінки з мас-медіа, які переплітаються із стилем життя кожної людини і є формою вияву власного життєтворення. Сім’я – це те місце, де діти вперше пізнають медіа. Від того, в який спосіб сім’я комунікує, значною мірою залежить, чого діти навчаться від батьків. Батьки не лише впливають на вибір та оцінювання дитячих серіалів, вони ще довший час формують смак своїх дітей, аналізуючи ті чи инші медіа. Це виявляється, наприклад, у той спосіб, як батьки говорять про фільм, яке місце у щоденному житті посідає їхня улюблена музика із старих, або теперішніх часів. Чи часто вони, скажімо, цікавляться музикою своїх дітей і слухають її час від часу, або награють дітям свою музику і розповідають про свої уподобання в молодості. Дослідження з теми «Родина і мас-медіа» показують:

що соціальна й медійна поведінка у родині тісно пов’язані між собою;
що медійна поведінка є складовою частиною повсякденного досвіду та світоглядного спрямування;
що в загальному контексті родини значення медіа змінюється для її окремих членів або ж вони взаємно впливають одне на одного;

що у спогадах батьків, котрих ми опитали, окремі медійні епізоди (якийсь фільм жахів; фільм про кохання «Сісі»; якась конкретна пісня чи любовна сцена з фільму) поєдналися для них з їхніми особистими життєвими фазами. Ці епізоди викликають у них спогади про зустрічі з друзями, про пережиті почуття й настрої. Деякі важливі медійні моменти визначали окремі життєві фази батьків і навпаки: батьки згадують окремі пісні й фільми, коли розповідають про свою молодість;

що значення медіа залежить від того, в яких життєвих умовах перебуває та чи инша сім’я (прошарок, доходи, рівень освіти, місце проживання, розмір помешкання, форма сім’ї). Значення такого, на перший погляд загального і часто вживаного поняття «життєві умови та доходи», чітко проявляється в оснащенні засобами масової інформації, наприклад використання пропозицій кабельного телебачення чи служб online.

Крім того, дослідження проблеми «Сім’я та мас-медія» підтверджують, що такі фактори, як «сімейний клімат» і комунікаційний стиль у сім’ї накладають відбиток на ставлення до мас-медіа. Батьки своєю поведінкою і стилем виховання можуть створити для дітей рамки, які допомогли б дітям здобути власний досвід у ставленні до медіа. Важливо, яке ставлення до суті медіа виказують батьки, наприклад, схвалення, заперечення, підтвердження, відхиляння, емоційне чи раціональне, позитивне чи негативне підсилення. Від батьків діти отримують концептуальні знання та дії щодо мас-медіа. У батьків та молодих людей, котрі були опитані, спостерігалася неабияка готовність до розмови та компромісів. Компроміс – це не лише вміння говорити одне з одним і просто уміння поступатися, а радше свідома угода двох чи більше осіб бути взаємно люб’язними. На конкретне запитання, що відбувається, коли члени сім’ї мають різні бажання, батьки та діти переважно відповідали, що вони завжди «якось» знаходять компроміс:

«Кожен висловлює свої побажання, тоді спільно приймаємо рішення».
«Виконання побажань урівноважуються».
«Часом право обирати має мама, часом я».
«Потім ми все обговорюємо і якось приходимо до спільного рішення».
«Часом так, часом инакше».

Молодь змінюється, тому змінюється її ставлення до улюблених медіа

Як змінилася у повсякденні медіа-діяльність молодих людей, котрих ми опитали? Школа (включно з домашніми завданнями), освіта, професії та навчання забирають найбільше щоденного часу, а з 16-ти років – ще на годину більше, відповідно, це зменшує кількість вільного часу.

У 16-річному віці частина молоді завершує освіту (Hauptschule: 9 клас, здобуття атестату про освіту; початок професійно-технічного навчання), инша частина посилено займається в гімназії (неповна середня освіта, збільшення кількости навчальних предметів). Слухання музики посідає постійне друге місце посеред усіх видів діяльности і є найважливішим видом медіа-діяльности для молоді упродовж усього підліткового віку. Різниця лише в кількості часу – щодня від однієї до трьох годин.

Телебачення та перегляд відеофільмів набуває з 15-річного віку радикально иншого характеру. 13/14-річні «глядачі без міри» перетворюються в «нормальних глядачів». З 16-річного віку молоді люди присвячують телебаченню максимально 1,5 години, а молоді пари, котрі працюють і мають власне житло, знову відводять на TV значно більше часу. На телефонування молодь тратить в середньому три чверті години щодня. Одна четверта молоді телефонує щоденно від однієї до півтора години. З 15-річного віку молодь використовує телефон для взаємної підтримки, щоб відверто поговорити, вислухати, висловити проблеми. Значення читання упродовж всього підліткового віку постійно падає, крім обов’язкової шкільної літератури. Але серед підлітків трапляються й такі, що читають багато (до 2 год. на день). Більшість опитаних молодих людей належить до числа тих, котрі читають мало. Найнижчий рівень інтересу до читання спостерігається у 19/20-річних: «На читання немає більше часу і зацікавлення».

Натомість усе більше й більше часу підлітки відводять комп’ютеру. У 13/14 років вони переважно грають у комп’ютерні ігри, та згодом, коли зростають вимоги до навчання, освоєння фаху, складання випускних іспитів і навчання у вищій школі, комп’ютер набуває значення допоміжного технічного засобу.

Активність молоді поза домом (outdoor activities), згідно з опитуванням, значно зростає у підлітковому віці. Бути постійно в колі друзів – це найголовніше бажання підлітків і вони використовують для цього будь-яку нагоду. Упродовж підліткового періоду їхня діяльність кількісно та якісно постійно змінюється. Медійну діяльність молодь провадить переважно у вільний час, тобто тоді, коли можна займатися улюбленими справами відповідно до своїх інтересів.

Друзі важливіші, ніж телебачення й усі инші медіа

У 13/14-річному віці медіа, особливо телебачення, відіграють у житті молоді центральну роль, але в 15/16 років з’являється «ефект насичення». Систематичний перегляд серіалів і художніх фільмів дав змогу молоді пізнати багато речей, до того ж більшість серіалів збудовано за однією й тією ж схемою. У 13/14 років вони є ще «глядачами без міри», у 15/16 вони стають «нормальними глядачами». З 16-річного віку для молоді встановлюється «часова норма» для перегляду телебачення, яка становить приблизно 90 хвилин на день. «Я вже тим телевізором ситий по зав’язку», «Телебачення – це даремна трата часу» – так молодь у цьому віці часто висловлюється про телебачення. Один 20-літній учень спеціалізованої загальноосвітньої школи, згадуючи дитинство і підлітковий вік, робить такий висновок: «Це, очевидно, діти, які в дитинстві дивилися замало, потім вони дивляться досить багато, а коли надивилися, я думаю, їм досить і вони шукають чогось иншого». У трьох опитуваннях молодь постійно висловлює побажання якомога частіше і довше бути зі своїми друзями. Для цього вони використовують будь-яку нагоду і завжди хочуть для зустрічей «більше часу». Отже, період молодости – це не лише медіа-період. Для більшості молодих людей віком 15/16 років телебачення вже «out», тому що друзі для них набагато важливіші.

Ефект збайдужіння до телебачення у 15/16-річних молодих людей

Такий ефект збайдужіння до телебачення у період дорослішання молодих людей є наслідком того, що молодь мусить все більше й більше часу приділяти шкільним завданням, підготовці до іспитів, освіті, навчанню у вищих школах, професії та цивільній службі. Тепер у центрі уваги молодих людей є формування та підтримка добрих стосунків з друзями. Окрім того, пріоритет уподобань змінюється на корить инших медіа (музика, комп’ютер, театр, газети та ин.). Молодь все частіше збирається на спільні перегляди нових кінострічок у кінотеатрах. З цим пов’язана зміна ставлення до телебачення («TV не є зараз тим, чим було») і до инших медіа взагалі. Цікавість до телепрограм і блукання телеканалами втратило свою загадковість і змінилося на інтерес до певних улюблених медіа-пропозицій із врахуванням того, що подобається друзям. Але багато хто залишається вірним своїм колишнім улюбленим телефільмам і телесеріалам. Навіть у 19/20 років вони люблять час від часу їх переглядати.

Молоді люди, котрих ми опитали, пов’язують етапи свого розвитку зі своїм медійним досвідом і враженнями. Одна 19-літня абітурієнтка повідомляє про свої улюблені фільми: «Це якір опори у моїй біографії». Наприклад, більшість 15/16-літніх молодих людей у 2-му опитуванні назвали фільм «Список Шіндлера» одним з найяскравіших вражень, який змінив їхнє уявлення про стосунки між людьми або вплинув на світогляд. Таким «медійним якорем» можуть бути й музичні твори, які молоді люди почули за особливих обставин, а потім, у майбутньому, з цією музикою відтворюються колишні настрої й почуття. З віком у молоді міняються інтереси й теми (згідно з опитуванням). Хлопцям, наприклад, перестають подобатися фільми Action і вони з більшим задоволення дивляться фільми про стосунки Beziehungsfilme або драми, як-от «Список Шіндлера». Дівчата поряд зі своїми улюбленими фільмами про стосунки Beziehungsfilme й танцювальними фільмами Tanzfilme («Dirty Dancing» чи «Pretty Women») починають дивитися пригодницькі фільми й фільми Action, щоб відкрити для себе аспекти насилля чи нові зразки поведінки, напр., як досягнути свого у житті, як вистояти у важких ситуаціях і таке инше. Дуже часто молоді люди, оглядаючись назад, самі дивуються, як вони ще рік тому могли захоплюватися тим чи иншим фільмом, музикою, (кіно)зіркою.

Значення медіа у підлітковому віці

Молоді люди дорослого віку, згадуючи себе у підлітковому віці, кажуть, що медіа відігравали для них другорядну роль і не мали вирішального значення для розвитку їхньої особистости. Все ж при опитуванні (13/14, 15/16 та 19/20-річних) всі детально розповідають про свої медіа-враження та медіа-уподобання і силу їхнього впливу. Вони наголошують на тому, що медіа розширили їхній горизонт знань та світогляд. З часом підлітки усе більше дистанціюються від медіа і можуть критично оцінити своє до них ставлення. Поряд з класичними медіа (музика, телебачення, відео) молодь у підлітковому віці відкриває для себе инші ЗМІ, що релятивує значення телебачення (напр. газети, театр). Медійні події та враження є ніби маркерними лініями у життєвих спогадах. Улюблені медіа і їхнє наповнення стали для молодих людей особливими подіями й відіграли важливу роль у їхньому житті, додаючи впевнености у ті моменти життя, коли треба було щось змінити. Молодь має здатність бути «вірною своїм улюбленим медіа», які зачіпають, передовсім, їхні особисті проблеми. Вірність окремим медіа є одночасно виявом «вірности самому собі». У підлітковому віці молодь використовує медіа передовсім для того, щоб налагоджувати контакти з оточенням: медіа стають темою для бесіди з членами родин, з друзями і є приводом для спільних культурних акцій (спільний перегляд телепрограм, слухання музики, відеоігри, похід до кінотеатру, до концертної зали та ин.). Спільним медіа-островом для всіх молодих людей є музика. В анкеті, де молодь має висловити свої бажання, проти речення «Хотілося б мати більше часу для...» стоїть медіа. Молоді люди, яких ми опитали, вважають, що вони задовольняють свої потреби у користуванні медіа. З віком молодь потребує більше спокою й менше комунікації через щільний щоденний графік. Бажання підлітків якнайкраще орієнтуватися у мас-медіа і стати експертом в окремих медійних речах зменшується, коли вони досягають 15/16 років. 19/20-річні молоді люди вважають себе більш самостійними тоді, коли можуть здобути певну незалежність від медіа та актуальних медіа-пропозицій. У зв’язку з цим міняється їхнє ставлення до медіа, відбувається переоцінка цінностей. Музиці відводять роль медіа для створення хорошого самопочуття.

Пошук індивідуальних тем

В анкетуванні молодь визначила для себе два найбільш поширені способи поведінки з телебаченням: блукання телеканалами і сфокусований на якусь конкретну тематику перегляд телепрограм. Молодь переважно «прочісує» телепростір, поки не наштовхнеться на щось цікаве і не зупиниться на ньому. З одного боку, це відомі й перевірені медіа-пропозиції, з другого – щось невідоме, чуже і «зовсім инше» («the significant other»). Зміст і тематика художніх фільмів знайомлять молодих людей з новим та иншим досвідом, тому що цей медіа-досвід доповнює, розширює та похитує їхній реальний досвід. З иншого боку, молодь здійснює свідомий вибір програм, коли має на меті подивитися якийсь конкретний фільм, серіал чи телепередачу. Рекламні паузи використовуються для того, аби щось перехопити.

Чим старшими стають молоді люди (згідно з опитуванням), тим свідоміше вони ставляться до вибору телепередач, обираючи критерієм свої тематичні інтереси. А їхніми улюбленими телепередачами є відповідно ті, які зачіпають їхні індивідуальні теми. Все, що не пов’язано з цими темами, однозначно відходить на задній план.

Що шукає молодь у мас-медіа?

Медіа охоплюють цілу палітру тем, де молодь завжди може знайти щось для себе, де може заспокоїти свої сумніви, віднайти відповіді на актуальні запитання, навіть якщо ці відповіді носять зовсім різний характер: як мені поводитися, яким я бачу самого себе, як дивляться на мене батьки, друзі, як мене як дівчину/хлопця сприймають инші? Крім музики, яка завжди була дуже важливою для молоді («Музика поправляє, посилює настрій, відтворює почуття за допомогою звуків і слів»), не менш важливу роль молодь відводить кінофільмам. У дівчат і хлопців є свої актуальні «особисті улюблені фільми» (вони називають їх також – «мої меґа-фільми» і часто їх переглядають). Молодь, яка брала участь в опитуванні, щотижня й щороку переглядає незліченну кількість фільмів, але своїми «улюбленими фільмами» називає лише ті, котрі безпосередньо співпадають з її життєвими ситуаціями. Якщо порівняти названі улюблені фільми багатьох хлопців та дівчат, то можна виділити певні «життєві теми», що є їхнім кредо. Вони стосуються двох тематичних сфер:

пошук чоловічого і жіночого начала;
пошук свого походження, своїх коренів.

Обираючи тематику своїх улюблених фільмів, молодь (згідно з опитуванням) тяжіє до проблем пошуку й потреби безпеки, надійности та захищености. Причини тут абсолютно різнопланові. Дане дослідження показало, що названі проблеми найчастіше зустрічаються в адоптивних сім’ях, або в сім’ях, де діти живуть з нерідним батьком/нерідною матір’ю. Молоді люди вирішують для себе цю проблему в той спосіб, що займаються проблемами свого минулого. Тут, з одного боку, велика роль відводиться колишнім улюбленим фільмам і серіалам, які колись часто переглядалися. Медіа-досвід минулого в закодованій формі зберігає колишні дитячі враження і згадка про це стає формою самоствердження щодо власного життєвого шляху і власних досягнень тут і сьогодні. Неможливо жити, не враховуючи власної життєвої історії, а індивідуальні медіа-враження стали для них важливими пунктами у біографії. З иншого боку, молоді люди хочуть зрозуміти суть чоловічої та жіночої природи і перенести ці образи на себе. В улюблених фільмах вони знаходять цікавий матеріал щодо своїх сумнівів та мрій і черпають поживу для фантазії в пошуках власного життєвого шляху. Вибір «особистих улюблених фільмів» не випадковий, а безпосередньо пов’язаний з їхнім власним життям. Медіа зі своїми сюжетами є ніби віддзеркаленням їхніх власних життєвих ситуацій. Деякі хлопці (згідно з опитуваннями) страждають від того, що не знають свого батька або його нема. Вони у своїй фантазії малюють здогадки, як би повівся їхній батько, як сильний і гідний любові чоловік, в тій чи иншій ситуації. Відповіді вони шукають, наприклад, у фільмах: «Сталевий кулак», «Не маючи виходу», «Зоряні війни» і под. Дівчат (згідно з опитуваннями) хвилює, наскільки вони відповідають образові справжньої жінки; які саме риси характеру й ознаки улюблених «зірок» їм найбільше імпонують; яка манера поведінки і зовнішній вигляд улюблених «зірок»-жінок їм взагалі не подобається. Вони запитують себе: «Чим мене так захоплює ця «зірка» і чи є таке в мені?» Типовим є не позбавлене критики наслідування, а пошук власних уподобань і розуміння відмінности від смаків инших людей. Почуття недосконалости/ недоліків протистоять почуттям ейфорії/високомірности. Дехто з опитаних дівчат по 20 разів переглядали фільми «Dirty Dancing», «Pretty Women», «Зелені помідори», «Ворог у моєму ліжку». Хлопці, котрі хочуть подолати відчуття страху перед майбутнім, а також перед насиллям і жахами, обирають своїми улюбленими фільмами «Мовчання ягнят», «Цвинтар ласкавих звірів», «From Dusk till Dawn», «Той, що танцює з вовками».

Медіа у центрі спілкування й інтересів

Художні фільми, серіали, «зірки», а також музичні стилі є не лише складовою частиною спільного культурного знання молодих людей, а й виявом їхньої спільної молодіжної культури, тому що так вони повертаються до свого спільного інформаційного минулого, навіть якщо кожен з них все по-різному сприймав і опрацьовував. Якщо молода людина розповідає про свої улюблені медіа-сюжети, то переважно розповідає й історії зі свого життя. Ці розповіді про медійне наповнення завжди супроводжуються цілою низкою власних інтерпретацій та пов’язаних з ними відчуттів і думок. У цих розповідях є ключик і підказка, що бере для себе оповідач як особистість з тієї чи иншої історії чи пісні; на чому акцентує оповідач, характеризуючи того чи иншого актора, ту чи иншу співачку. Молодь користується ЗМІ не лише для свого задоволення, а й для своїх соціальних контактів, зокрема щоб налагодити стосунки зі своїми однолітками: медійні сюжети є стандартною темою у розмовах з друзями, братами-сестрами, батьками. Медіа створюють рамки для спільної діяльності як у колі сім’ї, так і в групах однолітків (спільний перегляд TV, слухання музики, відео-і телеігри, спільний похід до кінотеатру, на концерти, в бібліотеки та інше). Хоч вважається, що медіа ізолюють членів сім’ї між собою, бачимо, що у сім’ях дуже багато говорять про медіа. Такі спільні бесіди про медіа ведуться до 15-річного віку. З 16 років їх кількість зменшується, а також пов’язаний з бесідами спільний перегляд TV. Молодь більше цікавиться спілкуванням у колі друзів, і все більше хотіла б відмежуватися від уподобань та звичок батьків. У цьому віці молодь виявляє значно більший інтерес до школи, освіти, професій, навчання у вищих школах, а також до позитивного й негативного досвіду у спілкуванні з друзями. Розмови про медіа зайняли свою самостійну нішу у щоденній комунікації молоді й набули особливої якости як у колі сім’ї, так і в групах однодумців. Розмови про серіали чи кінофільми дають змогу молоді видозмінювати медіа-історії, вкраплювати у розповідь власний досвід і пережиті почуття, відразу не розкриваючи «приватних тем» чи «приватної думки». Обговорення медіа молоді люди використовують, передовсім, як увертюру до бесіди, щоб увійти в розмову і вести її на рівних. Крім того, такі бесіди – це камуфляж, за яким вони маскують власні бажання, страхи і проблеми, і в такий спосіб простежують, як їхні «власні теми» сприймаються групами однолітків. Сюди належить і провокативний момент перевірки себе та инших. Якщо це вдається, то їм стає легше висловлювати власну думку і говорити про себе. Щодо розмов про медіа в сім’ї, батьки повідомляють, що їхні доньки і сини часто діляться враженнями про фільми й серіали, і тоді внутрішні хвилювання своїх дітей вони бачать, як на долоні. Після спільного перегляду фільмів про стосунки, діти, як правило, цікавляться стосунками батьків: «Ви також будете розлучатися?», «Ви ще любите одне одного?», «Ви також доживете до старості разом?».

Побачити себе як у дзеркалі. Медіа-заохочення до дій

Медіа, а особливо художні фільми, значною мірою спричиняються до того, що молодь починає набувати впевнености в собі, оскільки в медійних сюжетах часто впізнає себе як у дзеркалі. Для пошуку «дзеркала» своїх тем у мас-медіа існує драматургічний потрійний крок. Цей процес розпочинається у 13/14 років, коли внаслідок особистого розвитку й нових вимог з’являються особисті теми (прощання з дитинством; страх перед невідомістю; відмежування від батьків; пошук невідомого батька; відкидання авторитетів). Медіа-сюжети відображають їхні сподівання, бажання, страхи і спричиняються до того, що молоді люди можуть зрозуміти і прийняти свої проблеми та сумніви. У 15/16 років їхні особисті теми виходять на поверхню і будуть ще довго їх супроводжувати: досвід своєї поведінки, виявлення сильних і слабких сторін свого характеру, спільні пережиті враження з друзями, перше кохання, крім того враження від подорожей. Медіа-сюжети як віддзеркалення реальности (фільми, тексти пісень, навіть книжки) є дуже важливими для молодих людей, оскільки співзвучні з їхнім досвідом. У 19/20 років особисті теми проявляються більш чітко й усвідомлено. Несподіваною виявилася відповідь молодих людей на запитання, які медіа відігравали для них важливу роль в молодшому віці (фільми, музика і под.). Улюблені медіа з 13/14–річного віку не втратили свого значення й через 5 років – теми й проблеми, які хвилювали їх тоді, залишилися винятково актуальними досі.> Дотепер нездійсненним лишилося бажання багатьох дівчат і хлопців знайти ідеального партнера – у своїх улюблених медіа вони знаходять відлуння своїх почуттів – там все залишилося таким же, там все живе досі. Медіа залишаються віддзеркаленням і самоствердженням одночасно.

Батьки у ролі критичних супутників і помічників

Коли дітям 13/14 років, у сім’ї ще багато справ діється спільно (проведення вільного часу, медіа-активність та ин.). Ведеться багато спільних розмов, суперечок про ЗМІ, кожен висловлює свої думки, уявлення, жарти стосовно медіа, йде обмін інформацією. Коли діти дорослішають (15/16 років), спільна медіа-активність значно зменшується. І діти, і батьки більше замикаються кожен на собі. Обидві ґенерації «відпускають» одна одну, стають самостійнішими і відмежовуються одна від одної у своїх медіа- та инших уподобаннях, вважаючи медіа-активність «часом для себе» і «особистою справою». Спочатку родина пізнає мас-медіа спільно, з часом – кожен член сім’ї індивідуально. На противагу досвідові попереднього покоління, де телебачення й радіо належали радше до сфери табу й були пов’язані з проблемами, сучасні батьки відносять мас-медіа швидше до позитивних аспектів у розвитку своїх дітей, аніж до таких, які мають шкідливий вплив. На їхню думку, доньки/сини повинні мати свою думку щодо медіа; ЗМІ мали б розширювати загальний світогляд їхніх дітей, розвивати їхній смак, допомагати їм формувати й висловлювати власну думку. Батьки не є противниками медіа-культури своїх дітей, а їхніми помічниками й критичними супутниками. Наприкінці дослідження багато матерів і дехто з батьків визнали, що мали занадто багато безпідставних упереджень стосовно поведінки дітей з мас-медіа і їхніх медіа-уподобань. Батьки також є безпосереднім прикладом для наслідування. Діти сприймають фільми, серіали, музику та книжки так, як це сприймають їхні батьки. Упродовж років нагромаджується так звана сімейна культурна спадщина, яку діти, починаючи з 14/15 років, ставлять під сумнів і протиставляють їй власні уподобання та інтереси. Незважаючи на такі протести й відмежування, частина цієї культурної спадщини все ж залишається. Молоді люди, котрі з 19/20 років розпочинають свою професійну діяльність і живуть зі своїми партнерами в окремих помешканнях (це переважно випускники Hauptschule), знову («як і раніше!») вечорами довго просиджують разом перед телевізором. І практикують ті ж уподобання й звички, які культивувалися в їхніх сім’ях, коли вони були дітьми. Колишній домашній медіа-досвід накладає відбиток на молоді пари, відчувається невидима присутність батьків.

Отже, підлітковий період – це процес змін, в котрих мають брати участь обидві ґенерації – батьки і молодь. Це процес, котрий важко собі уявити без батьків у ролі помічників, критиків та надійних супутників.

«Більше часу для ...» – Чого бажає собі молодь?

У списку побажань «Для чого ти хотіла б/хотів би мати більше часу?» ніхто з молоді (ні 13/14-річної, ні 15/16-річної, ні 19/20-річної) не назвав жодної медіа-діяльности, зате на першому місці стоїть побажання прогулянок та зустрічей з друзями. Це бажання постійно зростає у підлітковому віці, ніби для цього справді ніколи не буває достатньо часу: «Разом кудись ходити, тільки це, цілий день, цілу ніч» – це побажання стає стандартним від 15/16 років. Такого ж ранґу набуває бажання «мати можливість більше займатися тим, чим я хотіла б/хотів би». З 15/16 років молоді люди постійно повторюють, що через велике навантаження у школі їм бракує простору для себе. Звільнення від шкільних обов’язків та вимог вони сприймають як велике полегшення, але, з иншого боку, починають усвідомлювати важкість професії, роботи, навчання в університеті. З 15/16 років у їхньому повсякденні зростає кількість «запланованого часу». Багатьом важко знайти гармонійний баланс між запланованими обов’язками і бажаннями на кшталт «більше часу для себе». До того ж, вони часто перевантажують самі себе реалізацією власних інтересів. Побажання «мати більше часу» стосується зовсім не медіа. Молодь потребує більше «спокою» і «менше комунікації». Для більшої частини опитаної молоді дуже важливо мати «більше часу для себе» і «більше часу для відпочинку, нічого-не-роблення і сну». Таке побажання найчастіше висловлюють молоді люди, котрі вже якийсь час прожили з партнеркою/партнером, або давно працюють, чи підробляють поряд з навчанням: «Виспатися – на це я хотіла б мати час, якби могла. Просто так цілий день нічого не робити – я не можу собі більше такого дозволити. Кожен день у мене справді запланований по хвилинах, від ранку до ночі. Тоді треба робити те й инше. Часом я вже роблю справи абияк, просто звалююся. Я б так хотіла мати час, щоб дозволити собі сказати: Сьогодні я побуду вдома і подивлюся телевізор. І мене не буде за це мучити сумління. Такого останнім часом просто не буває, бо тоді я думаю, що вже давно не бачила свого друга і він напевно сердиться, або ще ціла гора всього, що треба було б зробити» (20-літня студентка, яка, паралельно з навчанням, працює).

«Власне, у мене достатньо часу для всього, чим я займаюся! Ага, знаю – хотів би більше спати! Сну справді замало. Суцільна робота!» (20-літній студент вищої професійної школи). У такі будні, коли з професією, школою та медіа пов’язана різноманітна й насичена комунікативна активність, справді невпинно росте бажання до «відсутності комунікації»: «У мене майже щодня така програма, що мушу постійно думати – тут треба зробити те, там треба зробити се, щоб прийти додому і знати, нарешті нічого вже не треба робити! (19-річний абітурієнт). «А коли в мене нарешті є вільний час, то в телевізорі нема нічого мудрого» (19-річна студентка, яка, паралельно з навчанням, працює).

Молоді люди в ролі «медіа-експертів»

Для 13/14-річних молодих людей є важливою справою знатися на медіа. Особливо серед однолітків існує вимога бути в курсі всіх справ, уміти підтримати розмову, бути «в темі», щоб не справляти враження «Null-Checker’a». Стандартно треба вважатися «медіа-експертом» хоча б у якійсь одній сфері. Крім того, є бажання показати батькам, що вони знаються на ЗМІ і що їхні уподобання в аудіо- й відеосферах відрізняються від батьківських.

У 15/16 років така манера поведінки кардинально міняється. Лише дві п’ятих молодих людей (однаково, як дівчат, так і хлопців) і надалі вважають для себе важливим добре знати медіа. Не всім подобається, що темою бесід серед однолітків мають бути медіа-сюжети, оскільки вимога добре володіти медіа-інформацією створює певний тиск. Для багатьох важливішими вже стали власні критерії вибору медіа і їм більше не хочеться слухати инших: «Я не той, хто буде рухатися за схемою і купувати те, що зараз на першому місці» (16-літній гімназист). «Не знаю, чи це так обов’язково, знатися на рок-групах. Всі думають, що ти останній дурень, якщо не знаєш, що таке «ACDC», хто там є в групі – але мені байдуже. Я знаюся на комп’ютері, це моя фахова сфера» (16-літній учень).

У 19/20 років всі ці «вимоги» стосовно медіа суттєво слабнуть. Для молоді в цьому віці вже зовсім не обов’язково орієнтуватися в актуальних медіа, вони стали до них «байдужими».

«Мій медіа-острів» – Що б ти взяв зі собою на цей острів?

Стаючи самостійнішими, молоді люди все більше дистанціюються від мас-медіа. Це підтверджують дані з розділу опитувань «Медіа-острів»: «Якби тобі довелось самому податися на острів і можна було б взяти зі собою лише щось одне із ЗМІ, що б ти вибрав?». Відповіді на це запитання розкривають значення медіа.

Молодь надає перевагу музиці. Ці результати ще раз підтверджують велике значення музики в цілому і значення слухання музики для молоді в підлітковий період.

У 13/14-річному віці медіа-островом для хлопців і дівчат без сумніву є улюблена музика. Музичні медіа, з одного боку, асоціюються з рухливістю молоді, оскільки музичні прилади завжди можна взяти зі собою в мандрівку. З иншого боку, музика підсилює гарний настрій, тому що «острів» асоціюється з вакаціями, новими враженнями, цікавим проведенням часу, а також з тугою. На чужині (острів) молодь потребує чогось «свого». А улюблена музика – це щось особисте, індивідуальне. Для молоді, яка брала участь в опитуванні, «острів» – це швидше ситуація, у якій велику роль відіграє світ почуттів. Тобто острів – це «внутрішній світ».

Музика, як медіа і мова почуттів, поєднується з цим «острівним» почуттям. «Острів» асоціюється радше зі своєю кімнатою вдома, де вони слухають «свою музику».

У 15/16 років пристрасть до музики продовжується.

У 19/20 років лише частина дівчат/молодих жінок називають своїм медіа-островом музику: «Музика допомагає, коли нудно».

Переклала Алла Ільницька