Яків Хоніґсман

Євреї у культурному житті Східної Галичини та Волині ХVІ–ХVІІ ст.

У ХVІ–ХVІІ ст. на теренах України та Східної Польщі жили й творили відомі на той час філософи, талмудисти, фахівці з різноманітних галузей науки.

Авраам бен Беньямін-Аарон був рабином у Тернополі. Переїхавши до Берестя, він створив низку респонсів і філософських творів, об’єднаних спільною назвою «Масаат Беньямін» («Подорож Беньяміна»). Книга була видана у Кракові 1633 р.

У Бересті жив та працював талмудист Авраам бен Беньямін-Зеєв Бріскер – автор творів «Асара Маамарот» («Десять заповідей») і «Зера Авраам» («Нащадки Авраама»), а також кабалістичних трактатів, виданих у Гамбурзі в 1680 р. та у Зальцбурзі у 1685 р.

Філософією Кабали захоплювався Ісахар бен Нафталі Катц, який мешкав на Волині. Його праця «Маре Коген» («Обличчя первосвященика») 1589 р. була видана у Кракові, 1673 р. – в Амстердамі, згодом була перекладена німецькою і латиною й стала настільною книгою кабалістів багатьох країн.

Філософськими працями з Кабали та юдаїзму прославився рабин Гілель бен Ґірш Ашкеназі (1630–1690), який народився у Бересті. По закінченні єшиботу він був запрошений на посаду рабина громади м. Вільно. Згодом переїхав до Жовкви, де написав та опублікував низку книг з історії Кабали, зокрема філософський трактат «Бейт Гілель» («Дім Гілеля»), що містив коментар до релігійного законодавчого кодексу «Шульхан Арух» («Накритий стіл»).

Серед тогочасних талмудистів надзвичайно популярним був філософський трактат Авраама бен Єгуди з Кременця «Хібуре лекет» («Сніп колосся»), виданий у Любліні в 1597 р. і перевиданий у Флоренції в 1612 р. У трактаті містився аналіз коментарів Раші, Ібн-Езри до творів єврейських пророків.

Сучасник бен Єгуди, Моше бен Авраам, народився в 1550 р. у Перемишлі, закінчив рабинські академії у Кракові і Падуї. Був рабином у рідному Перемишлі, потім у Любліні й Опатові. Прославився науковими трактатами «Maте Моше» («Посох Мойсея») – коментарями до П’ятикнижжя Мойсея та біблійними дослідженнями, виданими у Кракові в 1591 р. й у Франкфурті-на-Майні у 1720 р.

Відомий філософ-талмудист Нафталі Ґірш бен Менахем народився у 30-х рр. XVI ст. у Львові. У 1569 р. очолив Львівську рабинську школу. Значної популярности набула його праця «Мідраш Раба» («Великий мідраш»), видана у 1569 р. у Кракові. Книга містить всебічний коментар до Талмуду.

Коментар до низки талмудичних творів належить також Шломо бен Єхиєлю Лурії (1510–1573). Уродженець Берестя, він навчався в Познані. Із 1550 р. обіймав посаду рабина в Острозі на Волині, водночас керував єшивою, в якій навчалися юнаки з різних регіонів України та Польщі. У 1562 р. він очолив Люблінську єшиву. Лурія опублікував у Львові збірник респонсів «Ям шел Шломо» («Море Соломона»), а також твори «Хохмат Шломо» («Мудрість Соломона»), «Атерет Шломо» («Вінець Соломона») та ин.

Львівський талмудист і лікар Єгошуа Фальк (1550–1614) народився у сім’ї знаменитого рабина М. Фалька, навчався у відомого талмудиста Мойсея Іссерлеса з Кракова. У 1592 р. став старшим рабином Львівської громади. Його перу належить низка значних творів, зокрема «Бейт Ісраель» («Дім Ізраїлю»), філософський трактат «Меірат Ейнаім» («Просвітлення очей») та ин. У 1592 р. в Німеччині видана його економічна праця «Контрес аль дін ріббіт» («Обговорення законів прибутку»), що критикує систему лихварства та фінансових шахрайств. Ця праця згодом була перекладена багатьма мовами.

Головний рабин Львівської громади Єфраїм Шломо Аарон (1556–1614) був відомим істориком та економістом. У 1590 р. він опублікував дослідження «Олєлот Єфраім» («Побори Єфраіма»), в якому різко критикував тогочасну економічну політику Польського королівства. Автор доводив важливість заохочення діяльности ремісників і торговців, оскільки саме вони є головним джерелом багатства та сили держави. Він був також автором низки історичних досліджень: «Ір гіборім» («Місто сильних»), «Орах ле-Хаім («Дорога життя»), «Клі якар» («Безцінний дзбан»). Ці твори були видані в Любліні в 90-х роках XVI ст. і згодом перекладені німецькою. В одному із творів рабі Єфраїма велику увагу приділено єврейсько-українським взаєминам, зокрема, антиєврейським виступам міщан Львова та инших міст у 1610–1612 рр.

Історичними дослідженнями займався також відомий талмудист із Берестя Авраам бен Беньямін Зеєв (1630–1695). Його невеликі за обсягом роботи «Зера Авраам» («Нащадки Авраама») (Сульцбах, 1685) і «Перуш аль Ессер Атарот» («Пояснення до Десяти Вінців») (Франкфурт, 1695) містили аналіз джерел, в яких ішлося про походження праотця Авраама та його нащадків.

Відомим у свій час фінансистом був Авраам Єзофович (1451–1519). У 1486 р. він прийняв православ’я. У 1510 р. Авраам Єзофович був призначений земським підскарбієм – по суті, міністром фінансів Великого князівства Литовського. Проведена ним реформа привела до оздоровлення фінансово-грошової системи держави.

Видатний учений-економіст і підприємець Міхл Єзофович (1468–1535) у 1514 р. був призначений королем Сиґізмундом I головою усіх єврейських громад у Великому князівстві Литовському. М. Єзофович також прийняв православну віру й набув стану шляхтича.