зміст

В світі матеріальному також, як вияснилось, існують величини від’ємні, ба навіть уявні.

Однією з таких величин є ковбаса.

Помиляється той, хто гадає, що величина ця існує тільки для задоволення потреби, а саме – споживання як харчу; зовсім ні. Не голод покликана вона тамувати (тому що голоду в СРСР давно немає), а лібідо. Свідченням того є той факт – і це є головна її властивість, – що її завжди або нема, або не вистарчає. Крізь її фізичну природу і психічний туман, що її покриває, просвічує та іскрить метафізика.

Слід гадати, що ковбаса представляє собою той фосфоризуючий, субстанціонально оманливий фалос, з допомогою якого партія здійснює прорекламовану нею єдність з народом.

Цю потайну природу ковбаси особливо наочно виявила перебудова. Коли в партії відмерло кілька її видатних членів, і вона тимчасово перестала взувати народ у всі його 9 дірок, і, зосередитись на інтенсивному масуванні голівки власного клітора, залишила за собою тільки 5 з них, то народ раптом розпрямився, і, побачивши, що партія його більше не любить, як раніш, – зненацька прочумався та почав гнівно вимагати ковбаси, погрожуючи, в іншому випадку, розводом.

Але як не напружувала партія свої фаллопієві труби наступні п’ять років, з них нічого не видушила, опріч гласності.

Скептикам ми тільки вкажемо, що народ вимагає саме ковбаси – не м’яса, не вмісту! – а саме форми. Про це ж свідчать і вдалі досліди з заміною в ковбасному фарші м’яса целюлозою, від чого черги за ковбасою – цим свідченням любові – тільки ростуть.

Недолюблений народ веде себе, як дитина, що шукає кари, – а шукаючи її впадає у вседозволеність, – і, не дивлячись на всі сльози, відчуває полегшу від символічного ляпаса материнської чи від паска батьківської руки, які рятують його, нарешті, від самого себе.

Онтологічне коріння ковбаси глибоко сидить в будові людини, в обох її шлунках: головному і розміщеному в животі, які ідеально пристосовані, один – для сприймання ідеї ковбаси, другий – для поглинання її тіла. Напевне не слід нагадувати, що саме таке поглинання являє собою акт сексуально-політичного канібалізму.

Взагалі слід відмітити, що еротична природа ковбаси має характер тотальний і комплексний. Можна виділити такі її аспекти, як: вуаєристський, мануально-оральний, аж до фекального – пожирання вмісту кишок (що етимологічно, до речі, давно осмислено народом наближенням звучання слів “кал-калбаса”).

Зрозуміло, що багатство і різноманітність переживань розширює і поглиблює до безкінечності ментальність кожного народу, який періодично має справу з ковбасою, ставить такий народ на порозі 6-го, відкритого соціалізмом, відчуття – де народ і соціалізм, одного разу зустрівся, не розлучаться вже ніколи.

Знаменним виглядає той факт, що ще на світанку нашого століття – століття переможного крокування ідей Великої Жовтневої соціалістичної революції, – ковбаса саме в російській її вимові, як “кал-ба-са”, ввійшла в міжнародну мову есперанто.

А вже недалеко те майбутнє, той час, – те здійснення світлих галюцинацій людства, – коли впорядкована, позбавлена тієї безлічі імен та різношлунковості, КОВБАСА як така буде намотуватися на котушки телефонних кабелів і доставлятися в гастрономи машинами, що нагадуватимуть пожежні, щоб подаватися, як шланг, що б’ється і пульсує в руках, – на всю чергу воднораз, аж до повного і остаточного її задоволення.

Переклад ТВ

---

Ігор Клех (1952) – львівський прозаїк, автор ряду повістей та новел. Своїм гострим пером, чи то пак, – замашними, увінчаними голками, молоточками своєї друкарської машинки доволі глибоко (і болюче) дірявить скислі та в’ялі тілеса нашої, вже вилізлої з діжі та почасти зірвавшої обручі, дійсності.