Наталія Казьоннова

Донеччина на шляху до ЕС

Суспільні зміни в Україні після набуття незалежності в 1991 році наклали великий відбиток на формування масової свідомості, переконання пересічних українців. Процеси демократизації суспільства, пропаганда принципів демократії, прав та свобод громадян суттєво вплинули на широкі маси і призвели до досить глибоких протиріч у суспільстві стосовно майбутнього України. Одна з найглибших проблем – дискусії щодо напрямку зовнішньополітичного курсу країни. Саме тут можна побачити суттєві протиріччя між представниками різних регіонів. Найбільш показово та яскраво ілюструють ці розбіжності настрої східної України, зокрема Донецького регіону.

Особливості менталітету жителів Донецького регіону, формування світогляду та системи життєвих цінностей

Широко відомо, що Донеччина – молодий край, розвиток якого почався лише в останній чверті ХІХ століття. Донецький регіон є лідером економіки України. Область забезпечує майже 20% національного ВВП, посідає перші місця у виробництві багатьох видів промислової та сільськогосподарської продукції. Регіон активно розвиває інфраструктуру області, проводить активну соціальну та економічну політику, провадить програми, націлені на залучення інвестицій до регіону, розширення географії збуту промислової продукції.

Вугільна промисловість, металургія, електроенергетика, машинобудування, будівництво, хімічна, харчова, легка промисловості – далеко не повний перелік напрямків діяльності підприємств Донбасу. Виробнича економіка – серце Донбасу, його основа. На зміцненні та розвитку економіки регіону ґрунтується життя десятої частини населення України. Всі події в Україні у першу чергу турбують жителів регіону з точки зору того, яким чином вони можуть вплинути на економіку краю та добробут донеччан.

Слід зазначити, що така позиція населення має історичну основу. Поштовх до стрімкого розвитку «Дикого поля» зумовив економічний чинник – після того, як були розвідані великі запаси чорного кам’яного вугілля, почалося активне заселення Донбасу, будівництво копалень та металургійних заводів.

До того моменту життя на території сучасної Донецької області точилося навколо Бахмуту (нині Артемівська), відомого своїми родовищами кам’яної солі. А майже по всій території сучасної Донецької області розстилалися безкраї степи і де-не-де зустрічалися невеличкі поселення. І за короткий з історичної точки зору термін край перетворився на осередок промисловості, став одним з провідних культурних, наукових, освітніх центрів. Регіон відрізняє дуже високий рівень урбанізації (90% відсотків населення – міське), а щільність населення – найвища в Україні і складає 173 особи на 1 км².

Під час реформаційного зламу середини 90-х років основною ціллю населення було поновлення гідного рівня життя. Важливу роль відігравало повернення престижу робочих професій, ролі людей важкої фізичної праці в економіці держави. Цей чинник тісно пов’язаний із специфікою формування соціодемографічного складу регіону. Свого часу Донеччину засвоювали «посланці» звідусюди, майже з усіх куточків колишнього СРСР.

Прості робітники і кваліфіковані фахівці, шукачі кращої долі, примусові переселенці знаходили притулок, робоче місце, постійний достаток у Донбасі. Навіть за часів застою регіон відрізняло достатнє постачання продуктами харчування та товарами народного споживання. Це також приваблювало переселенців з інших республік СРСР. Таким чином, сформувалися певні вимоги жителів до свого матеріального та соціального стану, якості життя. Для кількох поколінь добробут спирається саме на великий економічний потенціал регіону.

Етнічний склад сучасного Донбасу налічує більше 130 національностей. Майже 40 відсотків населення Донеччини – росіяни, 56% – українці, широко представлені грецька, білоруська, татарська, вірменська, єврейська діаспори. І практично ніхто майже з п’яти мільйонів населення не може сказати, що багато поколінь його пращурів жили на цій землі.

Переважна більшість жителів має близьких родичів на теренах колишнього Радянського Союзу, перш за все, в Росії. Це також накладає відбиток на світогляді, національній самоідентифікації населення Донбасу. Зв’язок з Росією та іншими країнами СНД дуже міцний, постійно відбувається обмін інформацією про рівень життя, темпи розвитку економіки, громадські настрої. Це сприяє формуванню позитивного сприйняття «північного сусіда», підсвідомо штовхає до того, щоб рівнятися на Росію, близьку географічно, за менталітетом, мовою, історією, культурою.

Наведені і багато інших чинників сформували загальний світогляд Донбасу: ми живемо більше економікою, ніж політикою, при цьому готові відстоювати власну думку, свої політичні уподобання. Від керівництва країни донеччани чекають виваженої зовнішньої політики, спрямованої на побудову міцних стосунків із країнами-партнерами в різних галузях суспільного життя, в першу чергу, в економіці. Донецька область проводить зовнішньоекономічну співпрацю зі 120 країнами світу. Експортується майже 50% виробленої в регіоні промислової продукції.

Донеччина – край великих можливостей. Цифри і факти інвестиційної політики регіону

Останніми роками Донбас стрімко розвиває співпрацю з іноземними партнерами у сфері інвестицій в економіку регіону. У 2006 році обсяг інвестицій в основний капітал у порівнянні з 2000 роком виріс у 22 рази і склав більше двох мільярдів доларів США. Зокрема прямі іноземні інвестиції склали більше 831 млн. дол. США, чистий приріст іноземного капіталу в 2006 році склав майже 223 млн. дол. США. За об’ємом інвестицій Донецька область впевнено посідає друге місце в Україні.

Навіть попри скасування спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку інвестори, в тому числі іноземні, не відвернулися від регіону. За період дії СЕЗ та ТПР було ухвалено 63 проекти за участю іноземних інвесторів (більше 1/3 від загальної кількості).

Загальна сума запланованих інвестицій склала більше 845 млн. дол. США. На сьогодні за усіма проектами залучено більш ніж півмільярда іноземних інвестицій (дві третини). Серед найбільших інвесторів такі країни ЕС, як Велика Британія, Німеччина, Італія, Австрія. Зауважу, що хоча лідерами вкладень залишається металургійна та хімічна промисловості, зростають інвестиції в інші галузі – харчову, легку промисловості, – що дозволяє проводити політику збільшення кількості робочих місць.

Ставлення донеччан до евроінтеграції України

Активна частина населення Донбасу – представники малого та середнього бізнесу, фахівці та робітники великого бізнесу, молодь – давно прийняли для себе сучасну модель буття, яку можна віднести до способу життя в інформаційному суспільстві. Зовнішня політика України викликає у цієї частини населення зацікавленість, і вона не відкидає ідею евроінтеграції України, на відміну від більш старших поколінь.

Як відомо, в Україні визначено шість моделей зовнішньої політики країни. Це інтеграція країни до ЕС через членство в НАТО; інтеграція до ЕС без вступу в НАТО; активізація стосунків із країнами СНД і тісна співпраця з ЄЕП; позиція регіонального лідера серед країн Балто-Чорноморського регіону; багатовекторна модель та модель активного нейтралітету.

Кожна з цих моделей має своїх прихильників і супротивників. Західна частина країни бачить своє майбутнє разом з єдиною Европою та НАТО, східна – поруч з Росією та країнами СНД, а вступ до ЕС сприймає як перспективу, що відповідає дійсності – Україна поки що не готова до того, щоб стати частиною єдиної Европи, постійні хитання та пошуки «векторів» зовнішньої політики, політична нестабільність в країні насторожують партнерів за кордоном і не сприяють формуванню тісних партнерських відносин.

Внутрішні ж протиріччя яскраво демонструють дані соціологічного дослідження, проведеного наприкінці 2006 року. Згідно з їх результатами, 42% донеччан уже зараз хотіли би жити в союзі України з Росією, Білоруссю та Казахстаном. Рівна кількість – по 14% – хотіли би бути громадянами поновленого СРСР або жити без входження в будь-які союзи держав. В ЕС своє сьогодення бачать лише 6% населення. Натомість 44% жителів Львова хотіли би жити в Европейському союзі вже зараз.

Що стосується перспективи вступу до ЕС, то «за» виступають 34% жителів Донецького регіону і 77% львів’ян. Також слід зауважити, що ще 32% респондентів з Донецька не визначилися зі своєю остаточною позицією і частково підтримують ідею евроінтеграції, частково – ні. При цьому за вступ до ЄЕП виступають 44% опитаних, союзницькі відносини із Росією – 40%.

Тобто переважання проросійських настроїв є очевидним, водночас ідея інтеграції до Европейського союзу не викликає негативної реакції більш ніж у третини населення, ще третина не визначилася зі своєю позицією щодо ЕС. Саме тому, при правильному розставленні акцентів при формуванні евроінтеграційної політики в конкретно взятому регіоні, можна досягти позитивного результату і добитися посилення проевропейських настроїв на сході України.

Дієві методики формування позитивного ставлення жителів Донецького регіону до евроінтеграційних процесів

У своїй роботі ЦСЄІ у Донецьку планує акцентувати увагу громадськості на співпраці регіону з країнами ЕС, в першу чергу, з Литвою. Саме Литовська Республіка бере активну участь в евроінтеграційних процесах України.

Формування громадської думки можливе у наступних напрямках:

1. Формування образу Литовської республіки як посередника між ЕС та Донеччиною. Країні, яка не так давно вступила в ЕС, зрозумілі і близькі проблеми України як потенційного члена европейської спільноти. Литовська Республіка готова виступити консультантом, порадником, пропонувати практичну допомогу у вирішенні питань, пов’язаних із евроінтеграційними процесами України.

2. Враховуючи «економічну ідеологію» регіону, одна із провідних метод – постійна робота з бізнесменами Донеччини, представниками малого, середнього бізнесу та великого бізнесу. Великий бізнес може бути зацікавлений в інвестиціях у литовську економіку, оскільки цей напрям співпраці розвивається повільними темпами, і литовські інвестиції в Україні перевищують українські в Литві у декілька десятків разів.

При цьому варто зауважити, що зацікавленість з боку підприємців Донецького регіону до Литовської Республіки досить висока. В листопаді 2006 року в україно-литовському економічному форумі взяли участь представники більш ніж 60 організацій та підприємств Донеччини, серед них лідери нафтового, будівельного, фінансового ринків.

В даному аспекті співпраці – проведення спільних заходів за участю підприємців – велику роль відіграє малий бізнес, основу роботи з яким складає популяризація методів підтримки малого та середнього бізнесу в ЕС і Литві як члені европейської спільноти. За офіційними даними, сьогодні в Донецькій області зареєстровано 26 тис. підприємств малого бізнесу, у сфері малого підприємництва задіяні 12,5% загальної чисельності зайнятих в економіці регіону. Для порівняння, в ЕС у малий та середній бізнес залучено 53% працездатного населення.

Таким чином, формування образу ЕС як інституту, який надає перевагу розвитку малого та середнього бізнесу, за допомогою дієвих інструментів захищає права підприємців, сприяє стандартизації методів ведення малого бізнесу на всій території ЕС, допомагатиме підвищенню авторитету Европейського союзу та покращенню ставлення жителів регіону до політики евроінтеграції.

3. Спостерігаючи розвиток економіки регіону, висвітлюючи досягнення, здобуті у партнерстві з іноземними партнерами або з використанням провідних зарубіжних технологій, досвіду виробництва, варто наголошувати, що Донеччина вже обрала своїм шляхом шлях до ЕС, оскільки будує свій бізнес за европейськими стандартами, тяжіє до сучасних форм ведення бізнесу. Наприклад, корпоратизація активів, які працюють у суміжних галузях економіки, залучення зарубіжних інвесторів, здійснення інвестицій в економіку Европи.

Формула «від бізнесу до політики» є найбільш дієвою та близькою для жителів Донецького регіону. Особливості менталітету населення, високий патріотизм жителів Донбасу по відношенню до свого краю, гордість за здобутки області та тяжіння до гідної якості життя – чинники, за допомогою яких поступово можливо сформувати позитивне відношення до вступу України в Европейський союз серед більшої частини населення.

Паралельно велика роль відводитиметься просвітницькій роботі щодо інформування, тлумачення, роз’яснення основних засад існування єдиної Европи: демократичні, моральні, етичні устої, принципи існування правової держави, високий рівень громадської відповідальності і активна суспільна позиція громадян у відстоюванні свої прав і свобод, гідний рівень життя, можливості вільного пересування, обміну інформацією тощо. Звичайно, це неможливо без надійних партнерів, одним з яких ми бачимо Литовську Республіку, яка пройшла великий шлях у справі становлення як учасника єдиної Европи і сьогодні готова ділитися своїм безцінним для України досвідом.