Віктор Савченко

Україна масонська

Майстер Хірам – один із основних персонажів масонських містерій і легенд, головний будівельник Храму Соломона. Хірам перетворив масу будівників на ієрархічну організацію – розділив усіх робочих на три групи, які іменувалися підмайстрами, товаришами-ремісниками та майстрами. Кожній групі Хірам давав пароль, за допомогою якого визначали, до якої категорії належить той чи инший робітник. Троє заздрісників з числа ремісників, мріючи піднестися, вирішили змусити Хірама назвати їм пароль Майстра. Але, незважаючи на погрози та побої, Хірам не виказав пароля, після чого був убитий ремісниками, які напали на нього. Тіло Хірама убивці сховали під горою Моріа, на якій зводився Храм. Довго шукали тіло Хірама його учні і якось помітили, що на купі будівельного сміття розквітла гілка акації. Розривши могилу, вони дістали тіло Хірама, яке вже почало тліти.

Згідно з одним із варіантів масонської легенди, Хірам дивним чином воскрес і завершив будівництво величного Храму. Легенда про Хірама – це легенда про смерть і воскресіння, про здатність людини до нового життя. Ця легенда – символ живучости масонського ордену, який не можуть знищити ані репресії та закриття лож, ані смерть або відхід від ордену окремих членів. Хірам (його ще називають «сином удови», як і всіх масонів) – образ «вічного масона», який втілюється в кожному масонському Майстрові, заражаючи його «вірусом» будівничого – перетворювача оточуючого світу.

Російський історик А. Сєрков писав, що перші вільні каменярі на території СССР, імовірно, з’явилися в Україні, принаймні, на засіданні паризького капітулу «Астрея» 20 квітня 1989 р. було оголошено про створення ложі на території республіки. Але, судячи з усього, ця заява була лише побажанням.

В Україні процес відродження масонства почався лише у 1993-1995 pp. XX ст. Паризька ложа «Голос України» (доктор медицини І.-Я. Мусянович, директор видавництва Л. Гузар, композитор А. Вірста, художник Т. Вірста та ин.) відіграла в цьому процесі важливу роль. У 1993 р. французькі масони (ВНЛФ) у Парижі відкрили ложу «Три колони № 785» для формування масонства в Україні, тим самим Велика національна ложа Франції декларувала намір поширювати масонство в Україні. Кілька львів’ян і киян стали членами цієї ложі, можливо, лише у 1993-1995 pp.

Поручителями українських масонів «першого призову» були відомі масони Франції з ложі «Голос України», українці за походженням, брат – доктор Мусянович (31 ступінь посвяти) і Любомир Гузар (33 ступінь). Ці два діяча українського масонства стали з’єднуючою ланкою у масонському русі, передаючи традиції масонів російської й української еміграції 20-х років XX ст. поколінню 90-х років XX ст. У 1993 р. була поновлена масонська консисторія «Росія», якою у 1993-1995 pp. керував Л. Гузар.

У книгах А. Сєркова можна знайти таку інформацію: Ярослав Мусянович (1915-1999 pp.) у масонстві з 1956 р. (паризька ложа «Гамаюн»), член капітулу «Астрея» для вищих ступенів масонства з 1969 р. На початку 70-х років XX ст. Мусянович керував українською ложею «Голос України», у 1989 р. зведений у 31 ступінь (градус) масонства. Відомо, що Мусянович з 1933 р. жив у Франції. Він закінчив медичний інститут у Франції, захистив докторську дисертацію з медицини. У 1940-1944 pp. Мусянович працював лікарем у Ліоні, допомагав антифашистському руху Опору, рятував французьких євреїв від знищення. Після війни він став одним із керівників організацій «Українська національна єдність у Франції», «Український центральний громадський комітет у Франції», «Український рух за об’єднання Европи», «Україноєврейський діалог», був директором паризької газети «Українське слово». Як член делегації Франції Мусянович у 1968 р. брав участь у Конференції з прав людини у Тегерані. Ось що писав В. Михальчук про Мусяновича в газеті «Українське слово» (Париж, 1995). «Доктор Мусянович має репутацію одного з найвидатніших людей українського громадського життя у Франції».

Любомир Гузар (1911-1995 pp.) відомий тим, що був засновником українського національного руху на Буковині, а з 1935 р. жив у Парижі, де навчався політичним наукам та юриспруденції, був членом Українського Народного Союзу. У 1944 р. він бранець фашистського концтабору. У 1948-1995 pp. – директор єдиної української газети в Парижі «Українське слово» (з газетного некролога «Українського слова». – Париж, 1995).

[...]

У 90-ті роки XX ст. масонські організації виникли в Литві, Латвії, Естонії, Молдові, Вірменії...

В Україні, на відміну від Росії, де відродженням масонства займалися лише французькі масони, до створення масонських лож були причетні масони з Франції, Італії, Австрії та Росії. Так, вільні каменярі з російської Достойної ложі «Алєксандр Пушкін» (Великої ложі Франції) за підтримки французького масона Костянтина Мильського (народженого в Одесі) наприкінці 1992 р. створюють у Харкові масонську ложу «Геометрія» (за часом створення – перша масонська ложа сучасної України). Однак необхідність створення самостійної української юрисдикції ордену у 1996 р. підштовхнуло харківських масонів перейти під юрисдикцію масонів київської ложі «Трьох колон».

З Інтернету можемо дізнатися, що 14 листопада 1998 р. в Харкові, у Будинку архітекторів була інстальована ложа «Фенікс України» під № 1016 ВНЛФ (ця ложа радше «перевідкрилася», оскільки відома з 1993 р. як ложа «Геометрія» спочатку ВВФ, потім – ВНЛФ). Її першим Достойним Майстром став харківчанин – колишній Достойний Майстер київських «Трьох колон». Ложу відкрили представник Великого Майстра ВНЛФ, Великий Обрядоначальник ВНЛФ і куратор по Україні ВНЛФ, які вручили Хартію про відкриття за підписом Великого Майстра ВНЛФ Клода Шарбоньо.

З 1996 р. (?) ложа «Три колони» почала працювати у Києві на чолі з українським Достойним Майстром і місцевими масонами з Києва, Львова, Одеси, Харкова. Під час масонських робіт у ложі «Три колони» використовувалися кольє (запони) українських масонів початку XX ст. (у тому числі кольє Петлюри – Великого Майстра «Великої Ложі України», що були збережені у Франції). Восени 1999 р. у Львові відкривається ложа «Каменяр» (№ 1142, ВНЛФ), а восени 2000 р. в Одесі – «Золота Акація» (ВНЛФ, № 1309). У 1998-2000 pp. створені нові ложі (регулярного шотландського масонства, що перебували у Великій національній ложі Франції) у Львові й Одесі; ще одна ложа – в Івано-Франківську створена у 2006 р. На базі чотирьох українських лож (Києва, Харкова, Одеси і Львова), що раніше були в Провінції «Лютеція» ВНЛФ, у 2001 р. створюється Дистрикт «Україна» ВНЛФ, яку очолив Великий Провінційний Майстер.

Саме цей невідомий Великий Майстер у своєму зверненні до відвідувачів українського масонського сайту ukrmason писав: «У системних речах (а франкмасонство дуже системна справа) випадковості – виняток. Тому закономірно, що найбільш масонські міста в Україні – Київ, Харків, Одеса та Львів: саме там живе і працює переважна більшість братів усіх юрисдикцій. Причини цього зумовлюються традиціями духовної та інтелектуальної культури цих величних міст, тому вони й зараз виявилися найвідкритішими для нас».

У своєму інтерв’ю газеті «Поступ» (2003 р.) Великий Майстер Великої ложі дистрикту «Україна» (система ВНЛУ) на запитання про вплив французьких масонів на їх українських братів відповів: «Ніхто на масона не може вплинути, оскільки ми за визначенням «вільні та чесного імени». А юрисдикція Франції є цінною для нас, перш за все, «гарантією нашої якости».

У середині 90-х років XX ст. Молдовою й Україною зацікавилися італійські масони Регулярної великої ложі Італії (РВЛІ) на чолі з Великим Майстром РВЛІ, професором кафедри філософії, історії та науки Трентонського університету Джуліано ді Бернардо (у масонському ордені з 1961 p., масон 33 градусу). Він був Великим Майстром Великого Сходу Італії (1990–1993рр.), Великим Майстром Регулярної великої ложі Італії (1993-2001 pp.), засновником Великої ложі Румунії (1993 p.), Великої ложі Молдови (1998 p.). Джуліано ді Бернардо написав ряд монографій із семіотики, логіки, герменевтики, філософії, історії.

Вважається, що ді Бернардо був другом письменника Умберто Еко (можливо, спілкування з ді Бернардо наштовхнуло У. Еко на написання чудового роману «Маятник Фуко»).

Викривач світового масонства Л. Замойський писав, що ді Бернардо раніше був у Ложі регулярного великого Сходу Італії, але з частиною його членів вийшов із цієї ложі та заснував Регулярну велику ложу Італії. Деякий час ді Бернардо був (за матеріалами Інтернету) спеціальним уповноваженим англійського принца Майкла Критського, двоюрідного брата королеви Великої Британії Єлизавети Другої і Великого Магістра британських масонів (один із основних авторитетів масонського світу). У червні 1997 р. Джуліано ді Бернардо відкрив у Кишиневі Велику ложу Молдови, яку він створював упродовж двох років. Успіх створення Великої ложі Молдови (зараз існуюча регулярна ложа) підштовхнув ді Бернардо на «український шлях». В Інтернеті є інформація, що колишній президент Молдови Петро Мірче Снєгур якимось чином був зв’язаний з італійськими масонами або з «парамасонськими організаціями».

Після Молдови ді Бернардо взявся створювати ложі в Україні. Він був удостоєний прийому у Президента України Леоніда Кучми, після зустрічі з яким оголосив про формування в Одесі масонської Провінційної ложі РВЛІ для України. Ді Бернардо стверджував, що ложі, які засновуватимуться по всій території України, «...сповідуватимуть пацифізм і виступатимуть за впровадження у світову практику міжнародного арбітражу та третейських судів як одного із способів відвернення конфліктів і війн».

Великий Майстер Дистрикту «Україна», який в Інтернеті (на ukrmason) значиться лаконічно як «брат К.» писав: «На початку 90-х років вже минулого століття на Україну звернули свої погляди різні масонські організації, у тому числі такі, що одна одну взаємно не визнають. Скажімо, Великий Схід Франції та Велика французька національна ложа. А ще прийшли дуже енергійний ді Бернардо з Італії і дуже педантичні люди з Австрії. Це ті, про кого точно відомо, але існують ще й окремі ложі або люди, які належать до инших масонських формацій. І точної цифри назвати не може ніхто».

7 лютого 1998 р. Регулярна велика ложа Італії відкрила в Одесі ложу «Хірам» № 25. Упродовж кількох місяців італійські масони створили ще кілька лож в Україні: «Нова Атлантида» № 117 у Києві, «Космополітам № 119 в Одесі... Трохи пізніше створені ложі «Світло Правди» й «Обрій» в Одесі, «Золоті ворота» у Києві, ложа невідомої назви у Дніпропетровську... Чотири ложі в Одесі передбачали не менше 40-50 масонів лише у цьому місті. Керівники і члени цих лож невідомі. В одному з інтерв’ю В. Запорожан зазначав, що у ВЛУ перебуває близько 200 осіб і «усі вони – високоморальні люди, професіонали високого класу в різних сферах діяльности».

17 жовтня 1998 р. під протекторатом Регулярної великої ложі Італії була сформована Велика ложа України, яку очолив Великий Майстер, ректор Одеського державного медичного університету (з 1994 p.), академік і професор Валерій Миколайович Запорожан (член Президії АМН України, головний редактор ряду наукових журналів, автор або співавтор понад 550 наукових праць, лауреат Державної премії України). Крім В. Запорожана пресі «відкрився» й инший член ложі «Хірам» і масонський «офіцер» – одеський підприємець Петро Найдіс. У своєму інтерв’ю він наголосив на тому, що «...масонство – це громадянське товариство, яке поза релігією і поза політикою».

«Добро» на роботу в Україні італійці отримали від Великого Секретаря англійської «материнської ложі» і Президента України Леоніда Кучми. У 2000-2004 pp. велися переговори між Дистриктом «Україна» (ВНЛФ) і ВЛУ (за участю Великої ложі Росії, ВНЛФ, масонського центру в Англії) про об’єднання та про регуляризацію – визнання нової Об’єднаної великої ложі України. Проте, переговори так і не привели до об’єднання або навіть до співробітництва двох масонських систем в Україні.

ВЛУ, створена італійськими масонами, популяризувала інформацію про своє відкриття, а про існування французьких і австрійських регулярних лож і лож Великого Сходу в Україні інформація вкрай обмежена. Саме це дає простір для різноманітної мітотворчости: в інтернетівських матеріалах можна знайти нічим не обґрунтовані підозри «масонофобів» стосовно масонства Л. Кравчука, В. Медведчука, В. Чорновола, О. Мороза, В. Ющенка, О. Турчинова...

Цікаво, що плівка із зйомкою відкриття ложі в Одесі кілька разів транслювалася на телебаченні (російська програма «Рускій мір» – антимасонськи налаштована) разом з інтерв’ю губернатора Одещини Руслана Боделана, який з приводу відкриття масонської ложі, зазначив: «Це нормальне явище і не треба від нього сахатися. Инша справа, що люди, об’єднані цією організацією, повинні знову ж думати про головне: щоб об’єднавшись вони діяли в інтересах своєї держави».

Одеський журналіст Леонід Капелюшний у своїй книзі «Високосний час» згадував, що Р. Боделан прийняв масонського Великого Магістра ді Бернардо, а мер Одеси Едуард Гурвіц, відмовляючись від зустрічі з ним, нібито сказав: «Якщо Одеса має стати жидомасонською, то нехай я буду управляти жидами, а Боделан нехай керує масонами».

В інтерв’ю тижневику «2000» В. Запорожан запевнив, що нічого спеціально не організовував. Просто упродовж багатьох років у силу своєї професійної діяльности спілкувався із всесвітньо відомими колегами-медиками з різних країн, багато з яких – масони. «Очолити ж українську ложу мені пропонували ще 15 років тому... Будучи вже масоном зрозумів: це дає великі переваги не лише мені, інституту, а й державі». За словами В. Запорожана, завдяки міжнародним масонам ОДМУ отримав «...кілька міжнародних грантів: американський – з сімейної медицини і голландський (на 250 тис. доларів) – для розробок нових методів лікування ВІЛ/СНІД. Таким чином, українська наука отримала серйозні фінансові вливання. Університет Джорджа Вашинґтона передасть для нашої університетської клініки обладнання на десять мільйонів доларів...».

На запитання кореспондента «за які заслуги вас прийняли у світове «братство»?» В. Запорожан відповів: «За професіоналізм у галузі медицини та грамотне керівництво Одеським державним медичним університетом (?). До речі, існують три ступені посвяти: учень, товариш і майстер або магістр. Мені відразу присвоїли ступінь магістра, тим самим підтвердивши мої заслуги... Спеціально з приводу моєї посвяти до Одеси прибув Великий магістр регулярного масонства Італії Джуліано ді Бернардо, який за дорученням Лондонського центру допомагає становленню масонства в Україні та Молдові».

Інформація у ЗМІ про відкриття Великої ложі України сколихнула українську громадськість. У 1998 р. депутат Верховної Ради Борис Олійник зробив депутатський запит голові української СБУ з вимогою надати інформацію «...чи є масони серед президентської, кабміновської, парламентської гілок влади». Український патріот Борис Олійник як докір масонам поставив те, що «...антиукраїнське рішення про ліквідацію Запорозької Січі було прийняте масонськими ложами» і те, що усі члени Тимчасового уряду «були масонами». Рішення про ліквідацію Запорозької Січі, як відомо, винесла імператриця Катерина Друга, яка була критиком і гонителем масонства. Саме Катерина ліквідувала Гетьманську автономію України і «відставила» останнього гетьмана України (1750-1764 pp.) масона Кирила Розумовського. А ось чим завинив «масонський» Тимчасовий уряд перед українським патріотом Олійником не зовсім зрозуміло. Адже Тимчасовий уряд дозволив діяльність Центральної Ради на чолі з масоном Грушевським, погодився на проведення українізації в армії, на певні кроки щодо утвердження української державности у формі автономії.

Невдовзі трапився «тамплієрський скандал», пов’язаний з розгромом головного офісу Українського ордену тамплієрів у Києво-Печерській Лаврі (приміщення монастиря «Китаєвський пустинний скит» Української Православної Церкви). Ще у червні 1999 р. в Україні була офіційно зареєстрована Міжнародна громадська організація «Орден лицарів тамплієрів». Після «розсекречення» ордену на ТБ (хоча в Інтернеті вже був сайт ордену) почалася ще одна «антимасонська кампанія», яка швидко припинилася, коли з’ясувалося, що до масонського руху цей український орден тамплієрів не має жодного стосунку...

На початку 2003 р. газети (українські і російські) обговорювали скандал, пов’язаний з діяльністю в Україні лицарського ордену «Святого Станіслава» – Асоціації кавалерів ордену Святого Станіслава (що також не має жодного, навіть непрямого, відношення до масонства). Понад 300 керівників України – міністри, губернатори, депутати Верховної Ради (екс-президент України Л. Кравчук, екс-прем’єр В. Пустовойтенко, Ю. Кравченко, М. Азаров, О. Кузьмук, С. Піскун і багато инших можновладців) виявилися кавалерами-лицарями цього ордену. Інформація про орден «Святого Станіслава» і його кавалерів була завжди відкритою, а в Інтернеті є сайт ордену (www.ststanislas.org.ua) з докладною інформацією про усіх його членів і «лицарські посвяти». Не ховається від цікавих очей і Великий Пріор ордену Святого Станіслава в Україні – лідер Ліберальної партії України (оновленої) Павло Вялов і Великий магістр ордену граф Юліш Новина-Сокольницький.

На гребні «станіславського скандалу» у лютому 2003 р. тоді ще активний член опозиційної фракції «Наша Україна» Тарас Чорновіл подав до Верховної Ради України законопроект, в якому пропонував внести зміни до Кримінального кодексу України і запровадити кримінальну відповідальність громадян України за членство в масонських ложах, заборонити масонам перебувати на державній службі. Тоді ж лідер Соціалістичної партії України, тоді опозиційної Президенту Л. Кучмі, Олександр Мороз з трибуни Верховної Ради поставив вимогу, щоб масони України негайно покинули державну службу та стіни Верховної Ради. Член фракції БЮТ Левко Лук’яненко, виступаючи з парламентської трибуни, зазначив, що на чолі української держави стоять люди, які керуються не українською національною ідеєю, а принципами масонства. Лук’яненко звернувся до спікера парламенту Володимира Литвина з проханням офіційно поінформувати про те, хто з народних депутатів є членами масонських організацій, але так і не дочекався «списків».

Великий майстер Великої ложі дистрикту «Україна» у своєму інтерв’ю дивувався: «Заява Олександра Мороза дуже смішна для всіх, хто щось знає про масонство – адже орден Станіслава, як і инші ордени такого рівня, має з масонством ще менше спільного, ніж Соціал-демократична партія (об’єднана) з европейською соціал-демократією... Там немає (в ордені Св. Станіслава. – В. С.) жодного члена лож, що створюють Дистрикт Україна... Влада не може бути представлена в масонстві, бо це вже буде щось инше, але не масонство. Член ложі може бути письменником, бізнесменом, міністром або лідером партії в своєму профанському житті... Але у ложі, у братстві – він просто брат, який хоче братерських стосунків, які б допомогли його удосконаленню».

Але чому масони в Україні повинні бути дискриміновані, коли в усіх парламентах Европейського Союзу, у Сенаті та Конгресі США вони представлені повною мірою, О. Мороз не пояснив.

Страсбурзький Европейський суд з прав людини проголосив, що усі законодавчі обмеження в діяльності масонів і їх організацій є порушенням прав людини, Европейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (конвенція ратифікована Україною). Так, у 2001 р. Европейський суд визнав незаконними усі спроби італійської влади вимагати від кандидатів на державну службу (зокрема, майбутніх суддів) декларування своєї неучасти у масонських ложах.

В Одесі активну «антимасонську» позицію зайняла методистська (сектантська) церква «Святий шлях», яка організувала презентацію масонофобської книги П. Павлюка (викладача Одеського християнського гуманітарно-економічного університету) «Таємна архітектура». На презентації П. Павлюк зазначив, що масонство основною своєю метою ставить «богопоборювання» – таємну боротьбу проти Бога за ствердження «нового світового порядку» для зустрічі антихриста.

Активно шукає в Україні «масонську змову» і професор, доктор технічних наук М. Сенченко. У своїй книзі «Латентні структури світової політики» він «пролив світло» на надзвичайно таємний масонський «орден нащадків Богдана Хмельницького».

У 2001 р. Великим майстром Регулярної великої ложі Італії став Фабіо Венці, змінивши Джуліано ді Бернардо, який був на цій посаді вісім років У тому ж році відкрито оголосив про складення з себе повноважень Великого майстра Великої ложі України і Валерій Запорожан. Новим Великим магістром ВЛУ обрали маловідомого київського бізнесмена, доктора економічних наук Ігоря Задираку, який перевів головний офіс і керівництво ВЛУ з Одеси до Києва. Регулярні масонські великі ложі (Об’єднана велика дожа Англії, великі ложі США, Канади, Австрії, Латинської Америки, Росії, Франції тощо) не визнали Велику ложу України, що закривало майстрам ВЛУ доступ до вищих ступенів, структур Королівської арки.

Ді Бернардо з’явився в Україні у 2004 р. вже як лідер Міжнародного товариства масонів-ілюмінатів і творець «Академії ілюмінати» з метою заснування в Києві її відділення.

У 2005 р. в Україні створено відразу дві великі ложі (італійського і французького покровительства). Сайт українських масонів «французького спрямування» повідомляв, що «24 вересня 2005 р. у Парижі у Величному храмі Велика національна ложа Франції спільно з Великою ложею Австрії освятили Велику ложу України. Посвяту здійснив Високоповажний брат Жан-Шарль Фельнер, Великий майстер ВНЛФ; йому допомагали Високоповажний брат Міхаель Краус, Великий майстер Великої ложі Австрії (Перший великий стражник-освятитель) і Високоповажний брат Жан-Клод Тардива (Другий великий стражник-освятитель)». У церемонії також взяли участь Великий майстер Великої ложі Росії, помічник Великого майстра Великої ложі Польщі». На церемонії створення «Великої ложі України» були присутні иноземні делегації з Австрії, Латвії, Марокко, Молдови, Румунії, Росії, Сербії та Чорногорії, Португалії, Польщі, Бельгії, Німеччини, Чехії, Туреччини, Угорщини, Канади (Квебек).

Нова Велика ложа України складається з чотирьох лож колишнього дистрикту «Україна» (ложі у Києві, Харкові, Львові, Одесі) та ложі «Світло», що приєдналася до них (її створили у Львові австрійські масони з Відня). Так звана італійська ВЛУ не увійшла до нової структури. До нової системи невдовзі приєдналися шоста ложа «Імхотеп до Пломеніючої Зорі», створена у 2006 р. в Івано-Франківську, масонські групи з Чернівців, Дрогобича, Запоріжжя.

Нова Велика ложа України визнана регулярною – створеною за всіма правилами, її визнали основні світові ложі. За неповними даними, її визнали регулярні великі ложі Франції, Австрії, Італії, Росії, Польщі, Чехії, Словаччини, Греції, Люксембургу, Угорщини, Сербії, Хорватії, ряду великих лож деяких штатів США і Канади, кілька великих лож Північної Африки та Південної Америки.

«Межа регулярности для простоти може бути проведена через два пункти: обов’язковість згадування Великого Архітектора Всесвіту (тобто Бога-Творця) під час ритуалів і недопустимість доступу жінок до Храму. Наша юрисдикція регулярна, тобто її визнає Велика ложа Англії – мати усіх сучасних масонських лож. Ми, відповідно, дотримуємося «Конституції Андерсена» – базового масонського документа», – писав Великий майстер дистрикту «Україна» ВНЛФ.

Нещодавно стала відомою інформація про те, що у Львові та Києві сформовано ще кілька масонських лож Світового і змішаного ордену Права людини (Les Droits de 1’Homme – D. H). Цей орден відрізняється тим, що може приймати до своїх лав і жінок, що ритуали у ньому скорочені до мінімуму (заснована у 1893 р. у Франції та Бельгії; ця система об’єднує 470 лож, у ній налічується 14 тис. учасників; найближче орден прилягає до Великого Сходу). Цей орден спрямовує свою діяльність на захист громадянських прав і забезпечення рівності усіх перед законом.

Сьогодні масонство зберігає свій вплив у «профанському світі». Усього у світі налічується близько 7 млн. масонів, об’єднаних у кілька десятків різних масонських орденів – великих лож (регулярних і нерегулярних). У числі масонів – президенти, лікарі, сенатори, художники, генерали, професори... Найбільшим масонським авторитетом у сучасному світі є Об’єднана велика ложа Англії. У США масонів понад 4 млн., в Англії та Шотландії – 800 тис., в Ірландії – 45, в Канаді – 250, в Італії – 30 тис. На континентах Австралії, Азії й Африки налічується близько 500 тисяч масонів, найбільші ложі – в Австралії, ЮАР, Індії, Єгипті та Туреччині.

[...]

Історія масонського ордену не закінчується 2008 р. Але досі не відомо, коли ця історія почалася... Існує поетичне порівняння масонства з підземною рікою, що тече невидимо та незалежно від зовнішніх подій, які відбуваються у підвладному розуму «видимому світі». «Таємна організація не піддається вивченню до глибини ззовні. Жодної легенди про таємну організацію не можна спростувати точно та документально». Масони вважають, що не існує науки історії «як хаотичного набору фактів і подій». Уся історія людства є лише історією людини, тисячолітнім «романом виховання», де часи і системи є сходинками випробування, які провадять до створення «обтесаного», освіченого людства. Мітологія ордену пов’язана із символом змія, який ковтає свій хвіст, що утворює «світове коло», у якому історія – це перехід від однієї світлої вічности до иншої крізь морок і проблеми «історичного» буття.

Скорочений уривок з книги Віктора Савченка «Україна масонська», Київ, 2008