Олег Головенський

Масонерія. «Міськрада не потрібна, потрібна Ложа»?

О роде суєтний, проклятий,
Коли ти видохнеш? Коли
Ми діждемося Вашинґтона
З новим і праведним законом?
А діждемось-таки колись.
(Тарас Шевченко, «Юродивий», 1857 рік).

Світом (і, зокрема, Інтернетом) блукає думка-версія, що Тарас Шевченко був масоном. Щоправда, кажуть, що просунутися далеко у вільномулярській ієрархії він не встиг, так як ще учнем-вільним мулярем був пострижений у солдати, а на Мангишлаку у Казахстані, звісно, масонства не було, позаяк тоді вільне мулярство було справою виключно столично-аристократичною. Не факт, що версія правдива. Але факт, що чимало тих, хто організував викуп Шевченка із кріпацтва, були масонами.

Наведена цитата-епіграф є цікавою тим, що Джордж Вашинґтон – перший (з 1789 р.) президент США був масоном. Як і абсолютна більшість батьків-засновників США. Ця інформація є загальновідомою і була такою у часи Шевченка. Тому захоплення Шевченка Вашинґтоном можна уважати (а можна і ні, кому як зручно...) опосередкованим підтвердженням або масонства Шевченка, або ж його симпатії до вільних мулярів.

У травні цього року мені довелося відвідати Вашинґтон, Лондон та Едінбурґ. Усі ці міста у світовому масонстві є чи не найбільш визначальними.

У Лондоні на Ґрейт Квін Стріт розташований головний масонський Храм першої у світовому масонстві Великої Ложі – Об’єднаної Великої Ложі Англії, яка вважається материнською для усіх національних Лож. Зараз її очолює брат королеви Великої Британії принц Майкл Кентський.

У Вашинґтоні з масонством пов’язано багато місць. Тут є десятки Храмів різної обрядности. У передмісті Вашинґтона Александрії – величний Національний Масонський Меморіал імені Джорджа Вашинґтона. Є у місті і пам’ятник бригадному генералу, журналісту, філософу-метафізику Альберту Пайку, який зіграв важливу роль у світовому масонстві, систематизувавши найпоширеніший зараз Давній і Прийнятий Шотландський ритуал Вільного Мулярства.

Який вік масонства та де його коріння? На ці запитання однозначних відповідей немає.

У 1717 році у День Святого Івана, 24 червня, 115 масонів із чотирьох Лондонських масонських Лож під назвами «Кубок і виноград», «Ложа таверни «Яблуня», Ложа «Гусак і решітка» при соборі Св. Павла та «Ложа пивної «Корона» вирішили об’єднатися у Велику Ложу Лондона. Цей день і вважають «народженням» масонства. Але, безперечно, така думка є помилковою, адже масонство існувало уже довший час і Велика Ложа Лондона виникла, звичайно ж, не на порожньому місці. Щоправда, письмових документів, старших за 1717 рік, щодо масонства є обмаль. Це і не дивно, враховуючи те, що у ті часи вільне мулярство майже виключно передавалося від майстрів до учнів у виді усної традиції. Першими є масонські документи (манускрипти Регіуса і Кука), датовані 1390 та 1450 роками.

Масонами є багато геніїв у світовій історії. Ось тільки деякі з них: композитори Моцарт, Бетовен, Ліст, Сібеліус, Шуберт; філософи та письменники: Вольтер, Дідро, Руссо, Монтень, Корнель, Гельвецій, Гайне, Ґьоте, Конан Дойль, Скот, Твен, Вайльд, Прудон, Свіфт, Дефо; політики Вашинґтон, Рузвельт, Трумен, Кемаль (Ататюрк), Ґарібальді, Маршалл, Хосе Марті, Черчіль.

Масонство завжди було оповито багаточисельними легендами та чутками. «Масони усюди», «Масони правлять світом», «Масони у всьому винні», «Масони володіють таємним знанням» – це тільки деякі із мітів про вільне мулярство.

Чим же воно є насправді? Однозначну відповідь на це запитання не дають навіть самі масони. Кажуть навіть, що немає на світі двох масонів, які однаково думали б про те, чим насправді є вільне мулярство. Щодо масонської таємниці і таємних знань, то є такий масонський жарт: «Старі масони дійсно щось таке таємне знають, але для того, щоб пізнати те, що знають вони, треба стати старим масоном».

Загальновизнано, що «масонство є системою моралі, яка виражена в алегоріях і проілюстрована символами». Таке визначення мало що пояснює непосвяченим.

Як твердить література на цю тему, зокрема написана й самими вільними мулярами, масонство є одним із найдавніших світських братств, яке ставить за мету духовне зростання та самовдосконалення своїх членів.

Масон звичайно проходить шлях від учня до майстра, засвоюючи знання у вигляді давніх ритуалів, які спекулятивно (символічно) пов’язані із фахом муляра-каменяра. Ритуали у вільному малярстві базуються на біблійних сюжетах, пов’язаних із будівництвом Храму царя Соломона. Біблійний Соломон і зараз у західній цивілізації є уособленням мудрости і справедливости. Масони уважають Соломона (звичайно ж, на рівні мітологем) першим Досконалим великим майстром, учителем, який і створив закони братства вільних мулярів. Майстром, який власне будував Храм Соломона, був таємничий Хірам. Легенда про його убивство і воскресіння є наріжним каменем ритуальної посвяти.

Ортодоксальне масонство основними умовами вступу до братства ставить віру кандидата у Єдиного Бога і його характеристику як чоловіка «вільної і доброї слави».

Масони кажуть, що на працях в Ложі неприпустимі дискусії про політику, релігію та на будь-які инші теми, що можуть бути джерелом суперечки та конфлікту.

Масонство в Україні також має свою історію. Першими масонами в Україні вважають соратника Богдана Хмельницького Юрія Немирича, який навчався в Оксфорді та належав до тогочасної европейської еліти, а також батька і сина Орликів: Пилипа і Грицька. А широковідома Конституція Пилипа Орлика, твердять фахівці, є абсолютно масонським документом.

Першими організованими вільномулярськими формаціями в Лівобережній Україні були Ложі у Харкові та Полтаві, а на території Правобережної – у Львові, Станіславові, Чернівцях, Кам’янці-Подільському, Умані – це були формації польської юрисдикції.

У харківській Ложі домінували ідеали Сковороди. Членами Ложі були, зокрема, Гулак-Артемовський (який був Великим Майстром Ложі) та Квітка-Основ’яненко. Членом Полтавської Ложі був автор «Енеїди» та «Наталки Полтавки» Іван Котляревський.

У 40-х роках ХІХ століття молоді Костомаров, Куліш, Шевченко, Білозерський та инші намагалися створити Ложу у Києві, а до вирішення справи про заснування Ложі (так як справа це довготривала і системна) створили в 1846 році парамасонське об’єднання – «Братство святих Кирила та Мефодія», яке ставило своїми завданнями «побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі; створення демократичної федерації слов’янських народів, очолюваної Україною, на принципах рівності і суверенності; знищення царизму і скасування кріпосного права і станів; встановлення демократичних прав і свобод для громадян; зрівняння у правах всіх слов’янських народів щодо їх національної мови, культури і освіти». В основу програмних документів Братства лягли ідеї українського національного відродження і панславізму.

Масоном був Іван Франко (найпевніше, членом львівської Ложі «Сарматія»). Вірш «Каменярі», який у совєтській школі подавався як приклад «революційної творчости поета», насправді є гімном вільному мулярству.

На початку ХХ століття в Україні діяло ціле гроно масонів, які власне і заявили світу претензію на державність України: Грушевський, Петлюра, Скоропадський, Дорошенко.

Масонство існує і у сучасній Україні. Велика Ложа України була інстальована у Парижі у вересні 2005 року. Ініціаторами її створення стали члени україномовної французької Ложі («Голос України» № 117), які, починаючи з початку 90-х років ХХ століття, планомірно передавали знання українським масонам та готували утворення національної Великої Ложі. Серед міст, які мають масонські Ложі, є й Івано-Франківськ. Тут з 2006 року працює наймолодша українська Ложа під назвою «Імхотеп до Полум’яної Зорі». А ще є вільномулярські формації в Києві, Львові, Харкові й Одесі.

Дмитро Корчинський у своїй статті «Уникати звичайного» жартома пише:

«Три речі ти нарешті повинен зробити для Батьківщини – закатати ліву штанину, вдягнути фартушок і взяти кельму. Ми всі маємо стати масонами. Вони в усьому винні і вони скрізь.

Міськрада не потрібна! Потрібна Ложа. Ідея у тому, щоб будувати Світовий Храм, а у Ложі спілкуватися тільки з непересічними людьми (божевільними, безумовно). Уникати звичайного. Марити грандіозним...»

А може?